Ухвала суду № 54921608, 04.01.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/4171/15-ц Провадження № 22-ц/795/148/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Бездідько В. М. Доповідач - Шевченко В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі:ОСОБА_4за участю:позивачів ОСОБА_5та ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» про відшкодування майнової і моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року та направити справу для продовження розгляду до Прилуцького міськрайонного суду.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до КП «Прилукитепловодопостачання» про відшкодування майнової і моральної шкоди закрито з підстав визначених п.1ст.205 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що предметом позову є відшкодування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як фізичним особам власникам приміщення торгового центру «Гастроном Сьомий», завданої комунальним підприємством «Тепловодопостачання» шкоди, яка виразилася в пошкодженні (затопленні) приміщень торгівельного центру внаслідок неналежного утримання комунальним підприємством мереж водовідведення.

Апелянт зазначає, що укладений 01.12.2010 року договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, укладений між субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 та КП «Прилукиводопостачання», є доказом того, що КП «Прилукиводопостачання» є відповідальним за належне утримання мереж водовідведення в приміщеннях ТЦ «Гастроном Сьомий», і тому саме вказане підприємство є винним в нанесенні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 власникам вказаного приміщення, шкоди внаслідок його затоплення. Право на відшкодування майнової та моральної шкоди в звязку з вказаним пошкодженням майна регламентується ст. 22, 23, 16, 192 ЦК України, на які позивачі посилаються в своїй позовній заяві як на підстави позовних вимог.

На думку ОСОБА_6, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства) та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін є, як правило, фізична особа).

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню в частині закриття провадження по даній цивільній справі щодо апелянта та направленню справи в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6, для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 ЦПК України однією з підстав скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Згідно із ст.16 ЦПК України не допускається об»єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до роз»ясень викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі , суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових,земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України(стаття17) або ГПК України (статті1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Згідно із частиною першої статті 1, статтей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до правової позиції висловленою Верховним Судом України при розгляді справи №6-1737 цс15 від 18 листопада 2015 року яка згідно із ст.360-7 ЦПК України обов»язковою для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, оскільки не допускається об»єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, договір, на який посилаються позивачі, як на підставу своїх позовних вимог до відповідача, було укладено 01.12.2010 року між КП «Прилукиводопостачання» в особі його директора та СПД ОСОБА_7, тобто останній при укладенні цього договору діяв саме у статусі приватного підприємця, і наявність у спорі суб»єкта господарювання, як і господарських відносин врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, та спору про право, що виникає з відповідних відносин, з огляду на приписи ст.3 ГПК України свідчить про те що в даному спорі правовідносини що виникли між ОСОБА_5 та КП «Прилукитепловодопостачання» є господарськими, а спір - господарським.

Враховуючи зазначене, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_5 які виникли з виконання договору від 01.12.2010 року, та що спір виник між юридичною особою та суб»єктом підприємницької діяльності і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд першої інстанції встановивши що процес за позовом ОСОБА_5 виник неправомірно, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тобто не належить до юрисдикції суду(непідвідомча суду), обґрунтовано у відповідності із правилами п.1ст.205 ЦПК України своєю ухвалою закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_5

Проте колегія суддів не може погодитись із ухвалою суду в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_6, виходячи з наступного.

Так, обставини якими обґрунтовує свої позовні вимоги ОСОБА_6 є те що вона є співвласником 1/2 частини приміщення магазину №7 з підвалом в м. Прилуки по вул. Вокзальна , буд.39(ас.7), і тому відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності просить стягнути на її користь заподіяну їй шкоду в результаті протиправної поведінки винуватця яким є КП»Прилукитепловодопостачання», та виходу з ладу мереж водовідведення в приміщенні ТЦ «Гастроном Сьомий» заподіяно позивачу матеріальну шкоду в розмірі 4194 грн.97 коп. , та 2550 грн.97 коп. моральної шкоди.

Враховуючи що правовою суттю спору ОСОБА_6, є порушення КП "Прилукитеплопостачання" вимог правових норм ст.ст. 1166 та 1167 ЦК України, згідно з якими кожному заборонено завдавати шкоду власнику майна та особі, і що стороною спору про право цивільне є фізична особа, вимоги позивачки належать до цивільної юрисдикції, їх розгляд проводиться за правилами цивільного судочинства.

Суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги, та зробив неправильний висновок про взаємовідносини ОСОБА_6 з КП» Прилукитеплопостачання» як господарські, хоча це протирічить наявним в матеріалах справи фактам.

Зважаючи на вищенаведене, що судом першої інстанції порушені норми, які визначають порядок цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції, і як наслідок недотримання основних процесуальних гарантій судового захисту прав ОСОБА_6 як учасника судового розгляду, ухвала суду в частині закриття провадження щодо позовних вимог ОСОБА_6Г , в цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до КП «Прилукитепловодопостачання» про відшкодування майнової і моральної шкоди підлягає скасуванню з направленням справи в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року в частині закриття провадження щодо позовних вимог ОСОБА_6, в цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» про відшкодування майнової і моральної шкоди скасувати, та направити справу в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 листопада 2015 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: