Рішення № 54920891, 10.12.2015, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1588/15-ц

Провадження № 2/739/342/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря Лукаш Н.Я.,

представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представників третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Шевченка» до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Новгород-Сіверська районна державна адміністрація Чернігівської області, про виселення з житла і повернення житлового будинкута зустрічний позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Чайкинська сільська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області, про визнання свідоцтв про право власності недійсними,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів за зустрічним позовом Новгород-Сіверська районна державна адміністрація Чернігівської області, про виселення їх з житлового будинку №55а, розташованого по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області без надання іншого жилого приміщення та повернення вказаного житлового будинку.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» на праві приватної власності належить житловий будинок №55а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області в якому на даний час проживають відповідачів. 03 лютого та 15 квітня 2015 року відповідачів було повідомлено про відмову від укладення договору оренди на новий строк та необхідність звільнення будинку у строк до 06 липня 2015 року. 07 липня 2015 року відповідачам було запропоновано повернути спірний житловий будинок та передати ключі від нього директору ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», однак вони зробити це відмовилися. Оскільки договір оренди припинив свою дію і відсутні підстави для подальшого перебування відповідачів у спірному будинку, способами захисту прав та законних інтересів ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» вважає виселення відповідачів зі спірного будинку без надання іншого приміщення для проживання і повернення цього будинку товариству. Також у позовній заяві зазначається, що подальше використання відповідачами належного ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» житлового будинку порушує права товариства на володіння, користування та розпорядження ним і завдає шкоди законним інтересам товариства.

Відповідачем ОСОБА_3 подано зустрічний позов до ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Чайкинська сільська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області, про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житловий будинок №55а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області серії САА №106331 від 13 лютого 2006 року та виданого замість вказаного свідоцтва, яке було втрачене, свідоцтва про право власності з індексним номером 44179491 від 21 вересня 2015 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» належить право власності на житловий будинок №55а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області на підставі свідоцтва про право власності, виданого згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24587330 від 21 вересня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції. Вказане свідоцтво видане замість втраченого свідоцтва про право власності серії САА №106331 від 13 лютого 2006 року. При цьому виконавчим комітетом Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області не ухвалювалося рішення про видачу ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» свідоцтва про право власності на зазначений будинок і вказане товариство не зверталося до виконавчого комітету з цього питання, оскільки не мало документів, які б посвідчували право на земельну ділянку та акту комісії про прийняття будинку і введення його в експлуатацію. Також ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» не зверталося до сільської ради за наданням дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, не розробляла проект відведення земельної ділянки під забудову та не погоджувала його у встановленому порядку, отже земельна ділянка не могла бути передана товариству рішенням Чайкинської сільської ради. При цьому з метою отримання свідоцтва про право власності відповідачем надано до Новгород-Сіверського МБТІ сфальсифіковане рішення про виділення земельної ділянки під будівництво 9 будинків без зазначення адрес ділянок та їх площ, підписані посадовою особою Чайкинської сільської ради, якою в подальшому, без відповідного рішення виконавчого комітету, було підписане свідоцтво про право власності серії САА №106331 від 13 лютого 2006 року. ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» оформила правовстановлюючі документи на будинок незаконно, оскільки взагалі не має відношення до будівництва спірного будинку, який збудований самочинно, без виділення для цієї мети земельної ділянки, за кошти другого Президента України, уродженця села, який в такий спосіб запобігав занепаду села. Вважає, що ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» порушила його інтереси, які полягають у проживанні в спірному будинку, при цьому про незаконність отримання вказаним товариством свідоцтва про право власності на зазначений будинок йому стало відомо лише у 2015 році.

Ухвалою судді від 04 листопада 2015 року первісний та зустрічний позови обєднано в одне провадження.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, при цьому висловилися проти задоволення зустрічного позову пояснивши, що зустрічний позов є необґрунтованим, оскільки внаслідок реєстрації за позивачем права власності на спірний будинок права ОСОБА_3 жодним чином не порушені і він відношення до цього будинку не має. ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» свого часу збудувало спірний будинок разом з іншими на відведеній рішення Чайкинської сільської ради під будівництво 9 будинків земельній ділянці та надало своєму працівнику ОСОБА_3 один зі збудованих будинків для проживання, уклавши з ним договір оренди. У подальшому даний договір переукладався. У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звільнився з ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» і керівництвом товариства було прийнято рішення не продовжувати з ним договір оренди будинку. Також представники позивача просили відмовити у задоволенні зустрічного позову у звязку з пропуском строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні висловився проти задоволення первісного позову, при цьому просив задовольнити зустрічний позов, пояснивши, що до спірного будинку він вселився з дозволу ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» в якому працював. У 2010 році було укладено договір оренди будинку. У листопаді 2014 року він звільнився з товариства. На даний час він проживає у спірному житловому будинку разом з сімєю, при цьому іншого житла не має.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні висловився проти задоволення позову ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», пояснивши, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди спірного житлового будинку, згідно пункту 9.3 якого строк дії договору закінчується в будь-якому випадку не раніше моменту передання орендарем приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі. Тому на даний час даний договір діє, оскільки житловий будинок не був переданий ОСОБА_3 за актом прийому-передачі ТОВ «Агрофірма імені Шевченка». Зустрічний позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області, яка є органом опіки та піклування, у судовому засіданні висловився проти задоволення первісного позову, оскільки його задоволення призведе до виселення з житлового будинку малолітніх дітей.

Представник третьої особи - Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області у вирішенні зустрічного позову поклався на розсуд суду, зазначивши, що всі рішення виконавчого комітету та сільської ради до 2009 року включно були свого часу передані на зберігання до архіву Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області, тому вони не можуть бути надані Чайкинською сільською радою суду.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів та представника відповідача ОСОБА_3, а також представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 55а, право власності на який посвідчувалося свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА №106331 від 13 лютого 2006 року та виданим після його втрати свідоцтвом про право власності на нерухоме майно з індексним номером 44179491 від 21 вересня 2015 року, отриманим (а.с. 5, 88).

01 липня 2010 року між ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», в особі його директора, та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір оренди вказаного житлового будинку (далі договір), розташованого за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 55а (а.с.61-62).

Пунктом 1.1 договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобовязується передати орендареві та членам його сімї, а орендар зобовязується прийняти у строкове платне володіння та користування вказаний вище житловий будинок для проживання.

Пунктами 3.1, 3.4 договору визначено, що будинок надається в оренду на строк 1 рік з моменту прийняття його за актом прийому-передачі. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору орендодавець може запропонувати орендарю укласти договір на таких самих або інших умовах.

Пунктом 9.2. договору визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання приміщення по акту приймання-передачі.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.2 цього договору та закінчується 01 липня 2011 року, але в будь-якому випадку не раніше моменту передання орендарем приміщення орендодавцю по акту приймання-передачі.

Відповідно до частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона власник житла (наймодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Частиною третьою статті 810 ЦК України передбачено, що до договору найму житла, крім найму житла, що є обєктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 821 ЦК України визначено, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.

Згідно частини другої статті 822 ЦК України не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

Як зясовано, після укладення 01 липня 2010 року позивачем та ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» договору оренди житла строком на 1 рік, дія даного договору щороку продовжувалася на таких самих умовах і на такий самий строк, зокрема 01 липня 2014 року дію договору було пролонговано до 01 липня 2015 року.

У лютому 2015 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» було прийнято рішення не продовжувати строк дії зазначеного вище договору на новий строк, у звязку з чим 03 лютого та 09 квітня 2015 року відповідачу було надіслано відповідні заяви з вимогами повернути будинок у строк 5 днів з моменту закінчення строку оренди, а саме не пізніше 06 липня 2015 року (а.с. 12-15).

Тим самим ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» виконала вимоги статті 822 ЦК України щодо попередження позивача про відмову від укладення договору оренди житла на новий строк.

Таким чином суд приходить до висновку, що 01 липня 2015 року дія договору оренди житла від 01 липня 2010 року припинилася у звязку із закінченням строку його дії.

Частиною першою статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

07 липня 2015 року на пропозицію директора ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» відповідач ОСОБА_3 відмовився виконати вимоги договору оренди та повернути вказаному товариству орендований житловий будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 55а, а також передати ключі від будинку (а.с. 18).

28 липня 2015 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» надіслала ОСОБА_3 вимогу негайно повернути вказаний житловий будинок товариству та передати ключі від нього (а.с.16).

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно частин першої та другої статті 317 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини сьомої статті 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною першою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки договір оренди житлового будинку припинив свою дію і підстави для перебування позивача і членів його сімї у спірному будинку, який належить ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», відсутні, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушених прав зазначеного товариства шляхом виселення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з житлового будинку №55а, розташованого по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, без надання іншого жилого приміщення та повернення вказаного житлового будинку ТОВ «Агрофірма імені Шевченка».

Посилання представника позивача на положення пункту 9.3 договору яким передбачено, що строк його дії закінчується 01 липня 2011 року, але в будь-якому випадку не раніше моменту передання орендарем приміщення орендодавцю по акту приймання-передачі, в обґрунтування того, що даний договір не припинив свою дію, суд відкидає як необґрунтовані, оскільки положеннями статті 822 ЦК України чітко визначено порядок припинення дії договорів оренди житла, який був дотриманий орендодавцем.

При цьому згідно пункту 10.1 договору усі правовідносини, що виникають з цього договору або повязані із ним, у тому числі повязані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства.

Отже, припинення дії вказаного договору оренди в порядку, передбаченому статті 822 ЦК України, відповідає його вимогам.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом, відповідно вони підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо зустрічного позову ОСОБА_3 до ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» про визнання недійсними свідоцтва про право власності серії САА №106331 від 13 лютого 2006 року та виданого замість вказаного свідоцтва, яке було втрачене, свідоцтва про право власності з індексним номером 44179491 від 21 вересня 2015 року суд враховує наступне.

Як зясовано судом вказаними свідоцтвами про право власності посвідчується право власності ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» на житловий будинок №55а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, при цьому свідоцтво про право власності на нерухоме майно з індексним номером 44179491 було видане зазначеному товариству 21 вересня 2015 року замість втраченого свідоцтва про право власності САА №106331 від 13 лютого 2006 року (а.с. 5,88).

Житловий будинок, розташований за вказаною вище адресою перебуває на балансі ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», його балансова вартість становить 101 537 грн. 50 коп. (а.с. 106).

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи щодо будівництва житлового будинку №55а, розташованого по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, вбачається, що рішенням Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 05 серпня 2005 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» було надано дозвіл на будівництво восьми одноквартирних житлових будинків у с. Чайкине Новгород-Сіверського району по вул. Л.Д. Кучми (а.с. 78).

ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» здійснила будівництва восьми житлових будинків по вул. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, зокрема й спірного житлового будинку за №55а, який на даний час перебуває на його балансі.

31 жовтня 2005 року державною приймальною комісією, утвореною відповідно до розпорядження Новгород-Сіверської районної державної адміністрації №307 від 25 жовтня 2005 року, до складу якої в якості представника експлуатаційної організації входив директор ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», було складено акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, розташованого в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, а саме восьми житлових будинків (а.с. 91-96). Згідно цього акту будівництво будинків здійснено на підставі рішення сімнадцятої сесії четверного скликання Чайкинської сільської ради від 05 серпня 2005 року, у період з листопада 2004 року по жовтень 2005 року, з дозволу на виконання будівельних робіт, виданих Інспекцією держаного архітектурно-будівельного контролю м. Чернігова від 12 жовтня 2005 року №89-05. Загальний будівельний обєм становить 513 кв.м., площа квартир становить 81,9 кв.м. (а.с. 94).

Вказаний державний акт затверджено Новгород-Сіверською районною державною адміністрацією та зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Чернігова (а.с. 90-91).

13 лютого 2006 року ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» виконавчим комітетом Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №106331, яким посвідчено право приватної власності зазначеного товариства на будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 55а. Підставою видачі свідоцтва зазначено акт про закінчення будівництва №307 від 25 жовтня 2005 року (а.с.88).

З відповіді начальника архівного відділу Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області від 30 листопада 2015 року вбачається, що на зберіганні у відділі немає рішень виконавчого комітету Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про видачу ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» свідоцтва про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 55а та рішення Чайкинської сільської ради про відведення земельних ділянок за вказаною адресою зазначеному вище товариству під будівництво будинку (а.с. 77), хоча всі документи Чайкинської сільської ради до 2009 року включно, згідно пояснень представника Чайкинської сільської ради, свого часу були передані до архівного відділу Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області на зберігання.

З викладеного вище висновується, що Чайкинською сільською радою ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» був наданий дозвіл на будівництво житлових будинків, зокрема й будинку №55а, розташованого по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області на землях, які належать до комунальної власності Чайкинської сільської ради, при цьому не було визначено адреси розташування вказаних будинків. Після здійснення будівництва державною будівельною комісією було прийнято в експлуатацію вісім житлових будинків, збудованих ТОВ «Агрофірма імені Шевченка», зокрема й будинок №55а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, про що складено один акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, а саме восьми житлових будинків, від 31 жовтня 2005 року, при цьому на кожен зі збудованих житлових будинків окремо такий акт не складався.

Також вбачається, що виконавчим комітетом Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області рішення про видачу ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» свідоцтва про право власності на вказаний вище житловий будинок не приймалося.

З огляду на встановлені обставини справи суд при ходить до висновку, що державною приймальною комісією при прийнятті в експлуатацію житлового будинку №55а, розташованого по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області було допущено порушення вимог порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243 (чинного на час прийняття спірного житлового будинку в експлуатацію), а також виконавчим комітетом Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області було допущено порушення при видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №106331 вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (чинних на час видачі свідоцтва).

Водночас суд зазначає, що згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV суди застосовуються при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року №44277/98, винесеного за результатами розгляду справи «Стретч проти Сполученого Королівства», Суд дійшов висновку, що позбавлення особи права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, є непропорційним втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

З викладеного висновується, що саме по собі допущення органами публічної влади, зокрема й органом місцевого самоврядування, порушень щодо відведення земельних ділянок фізичним чи юридичним особам під будівництво, при прийнятті рішень про введення в експлуатацію обєктів права власності та при оформленні документів, які посвідчують право власності, не може бути безумовною підставою для визнання таких документів недійсними та відповідно позбавлення фізичної чи юридичної особи права власника на майно, за умови, якщо дані порушення не допущені внаслідок протиправної поведінки самого власника майна.

Суду відповідачами не надано жодних доказів, які б підтверджували, що встановлені у ході судового розгляду порушення з боку Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області та її виконавчого комітету при відведенні ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» земельної ділянки під будівництво житлового будинку №55а, розташованого по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, оформленні та видачі даному товариству документа, який посвідчує право власності на нього, а також порушення допущені державною приймальною комісією при прийняття в експлуатацію вказаного житлового будинку, були результатом протиправної поведінки його власника, тобто ТОВ «Агрофірма імені Шевченка».

Отже, вказані вище порушення не можуть бути достатньою підставою для позбавлення ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» права власності на належний йому житловий будинок №55а, розташований по вул. Л. Кучми в с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Також суд враховує, що згідно частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під захистом цивільного права слід розуміти застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Отже, зі змісту вказаних правових приписів висновується, що обєктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

При цьому порушення права повязано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, лише порушення, невизнання або оспорення субєктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Саме такі висновки щодо застосування вказаних вище норм права містяться у постановах Верховного Суду України №6-32цс13 від 12 червня 2013 року і №6-55цс15 від 15 квітня 2015 року, та відповідно до статті 360-7 ЦПК України мають враховуватися судами загальної юрисдикції при їх застосуванні.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом відповідач ОСОБА_3 посилається на порушення його прав та прав членів його сімї проживати у спірному житловому будинку внаслідок реєстрації права власності на цей будинок за ТОВ «Агрофірма імені Шевченка».

Водночас відповідач та його представник у судовому засіданні не обґрунтували в чому саме полягає порушення вказаного права відповідача та членів його сімї, оскільки на час розгляду справи судом відповідач позовних вимог про визнання свого права власності на спірний житловий будинок не заявляв, до того ж право власності ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» на спірний житловий будинок було зареєстроване 13 лютого 2006 року, а договір оренди даного житлового будинку між позивачем та ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» був укладений 01 липня 2010 року, тобто значно пізніше і на момент укладення договору відповідач був обізнаний про те, що орендований ним житловий будинок належить орендодавцю на праві приватної власності згідно свідоцтва серії САА №106331 від 13 лютого 2006 року, що підтверджується пунктом 1.2 договору та жодних заперечень з цього приводу не висловлював.

Також суд враховує, що вселення відповідача і його сімї до спірного житлового будинку і його проживання у ньому стало можливим завдяки попередньому набуттю права власності на цей житловий будинок ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» та подальшій його передачі відповідачу в користування згідно договору оренди.

Крім того суд зазначає, що визнання правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» на спірний житловий будинок, недійсним, не призведе до виникнення у відповідача чи членів його сімї права користування цим будинком чи права власності на нього, а навпаки свідчитиме про незаконність здійснення ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» розпорядження спірним житловим будинком, зокрема його передачі в оренду відповідачу. З цих підстав суд відкидає доводи відповідача та його представника на обґрунтування ними своїх позовних вимог за зустрічним позовом.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії САА №106331 від 13 лютого 2006 року та з індексним номером 44179491 від 21 вересня 2015 року і відповідно про необхідність відмови в задоволенні зустрічного позову повністю.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що первісний позов підлягає задоволенню повністю, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідачів.

Водночас з первісним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7308 грн. 00 коп. При цьому у первісному позові міститься дві позовні вимоги, одна за яких є позовною заявою немайнового характеру виселення відповідачів з житлового будинку і за цією позовною вимогою підлягав сплаті судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп., а інша позовна вимога майнового характеру про повернення житлового будинку, балансова вартість якого становить 101537 грн. 50 коп., отже за цією позовною вимогою підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1015 грн. 37 коп. Відповідно загальна сума судового збору, яка підлягала сплаті за первісним позовом, становить 1502 грн. 57 коп. (487 грн. 20 коп. + 1015 грн. 37 коп.). Це в свою чергу свідчить, що позивачем за подання первісного позову сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є законними представниками своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які також є відповідачами у даній справі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 по 751 грн. 28 коп. з кожного на користь ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» в якості компенсації судових витрат, здійснених зазначеним товариством на сплату судового збору за первісним позовом.

Переплачена сума судового збору, яка становить 5805 грн. 43 коп. (7308 грн. 00 коп. 1502 грн. 57 коп.), може бути повернута позивачу за клопотання його представника на підставі пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки зустрічний позов задоволенню не підлягає, позивачем витрати у звязку з розглядом даного позову не здійснювалися, при цьому відповідачу ОСОБА_3 сплату судового збору за зустрічним позовом, який містив одну позовну вимогу немайнового характеру, було відстрочено ухвалою судді від 04 листопада 2015 року на два місяці, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави судового збору за зустрічним позовом у розмірі 487 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 15, 317, 319, 785, 810, 821, 822, 1212 Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Шевченко» до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Новгород-Сіверська районна державна адміністрація Чернігівської області, про виселення з житла і повернення житлового будинку задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 з житлового будинку, розташованого за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 55а, без надання іншого жилого приміщення.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» (місцезнаходження: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, код ЄДРПОУ 30829437) з користування ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10житловий будинок, розташований за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Чайкине, вул. Л. Кучми, 55а.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Чайкинська сільська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області, про визнання свідоцтв про право власності недійсними відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» в якості компенсації судових витрат 751 (сімсот пятдесят одну) гривню 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» в якості компенсації судових витрат 751 (сімсот пятдесят одну) гривню 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повний текст рішення складено 15 грудня 2015 року.