Рішення № 54920456, 22.12.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8440/15-ц

Провадження № 2/750/2797/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого судді Карапута Л.В.,

при секретарі Руденок В.О.,

з участю позивача, представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_4, відповідачів, представника відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_4 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7 про захист честі та гідності,

в с т а н о в и в:

25 серпня 2015 року позивач в своїх інтересах та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 звернулася з позовом до відповідачів та з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог просила визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність інформацію відносно ОСОБА_3 під час проведення батьківських зборів в будівлі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 м. Чернігова в присутності батьків дітей, що навчались в 1-Б класі (зараз 2-Б клас), зокрема поширену ОСОБА_9, а саме: «его успокоить невозможно»; «ОСОБА_1 у неё говорит всякие слова», поширену ОСОБА_5 - «он…матерится», «Почему наши дети все должны страдать»; «Может он перейти во 2-ой класс, чтобы наши дети не страдали»; «Страдают наши дети»; «С ним никто не будет сидеть»; «ОСОБА_1 должны сидеть и думать, как мне скорее уйти от этого мальчика»; «ОСОБА_11 безпричинно плаче і на уроках, і на перервах», поширену ОСОБА_10 - «ОСОБА_11 говорить на вчителів: «Сука ти вонючая, понимаете дура»; «С ним никто не хочет сидеть»; «ОСОБА_2 не будет, никто с ним не сядет», Никто не позволит, чтобы с ним сидели»; «ОСОБА_1 потихоньку щипает других детей»; «ОСОБА_1 сочинять умеет»; «Если уже сейчас будем по пол-урока успокаивать одного человека, срываются уроки»; «Там родители от него избавились, а мы почему то должны страдать»; «Пять садиков поменяли»; «Его ненавидят дети, не хотят с ним»; «В этой школе он уже прославился. Так что уже понимаете, никто не скажет доброго, услышав фамилию ОСОБА_3», поширену ОСОБА_7 - «Батьки терпіти цього не будуть»; «Якщо яким був, таким і останеться і він буде в цьому класі…». Зобов»язати відповідачів спростувати вищезазначену недостовірну інформацію шляхом виступу на батьківських зборах в будівлі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 м. Чернігова в присутності батьків дітей, що навчались в 1-Б класі (зараз 2-Б класс) протягом 1 (одного) місяця з дня набрання законної сили рішенням суду у справі, зазначив, що вищевказана інформація є недостовірною.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність інформацію відносно ОСОБА_12 під час проведення батьківських зборів в будівлі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 м. Чернігова в присутності батьків дітей, що навчались в 1-Б класі (зараз 2-Б класс) поширену ОСОБА_9, а саме: «она его (директора) уже… ОСОБА_1 её уже не пускает»; «ОСОБА_1 при детях обозвала и обзывала, и унижала учителя»; «Я спросила всех детей, она понимаете, учит его вранью и сама врёт»; «Учительница продленной группы… начала успокаивать, тут влетает мама и её начала материть», поширену ОСОБА_5 - «ОСОБА_11 я ОСОБА_4 три рази їй погрожувала»; «ОСОБА_11 я притискала її в коридорі», поширену ОСОБА_10 - «ОСОБА_11 я підтримую свого сина в тому, що «так надо обзываться»; що я проігнорувала слова вчительки о том, що необхідно протерти шафу; «що я після Пасхи образила вчительку; «ОСОБА_1 его поощряет, что надо так делать. Она материться. ….она в присутствии всех детей нападает, кричит, что нам приходится вмешаться и её успокаивать. Так она потом на меня хай такой устроила… Это в присутствии всех». Зобов»язати відповідачів спростувати вищезазначену недостовірну інформацію шляхом виступу на батьківських зборах в будівлі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 м. Чернігова в присутності батьків дітей, що навчались в 1-Б класі (зараз 2-Б класс) протягом 1 (одного) місяця з дня набрання законної сили рішенням суду у справі, зазначив, що вищевказана інформація є недостовірною.

У судовому засіданні позивач, законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 та представники позивача підтримали позовні вимоги і просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_9 подала письмові заперечення проти позову.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник подали до суду письмові заперечення та просили відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_10 та її представник подали до суду письмові заперечення та просили відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_7М та його представник подали до суду письмові заперечення та просили відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення, допитавши свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

14 травня 2015 року відбулися батьківські збори 1-Б класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 м. Чернігова, де були присутніми вчитель ОСОБА_13 та батьки класу.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 учень 2-Б класу Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 був переведений з 1-Г до 1_Б класу Чернігівської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів №3 01.10.2014 року на підставі заяви матері дитини ОСОБА_4.

Відповідно до протоколу №4 батьківських зборів від 14.05.2015 року ( а.с. 12 ) на порядок денний були висунуті питання: 1. Виховання культури поведінки. 2. Поведінка учнів у школі, в сім»ї, на вулиці. 3. Підсумки другого семестру. 4 Різне. Відносно останнього питання в протоколі зазначено: «Звернення батьків до адміністрації школи з приводу поведінки батьків учня 1-Б класу ОСОБА_3».

22 травня 2015 року після проведених батьківських зборів батьківський колектив 1-Б класу звернувся із заявою до директора Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 м. Чернігова з питань вирішення проблеми поведінки учня класу ОСОБА_3, його взаємовідносин з учителями школи, поведінка його батьків у спілкування з учителями та батьками класу, а також зриву учбового процесу у класі (а.с. 11).

Конституцією України кожному гарантується право на свободу слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Згідно вимог ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України обов»язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв»язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим способом; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Виходячи з вимог, які пред»являються до доказів, що вимагають використання технічних засобів при їх виготовленні та відтворенні, ці докази можуть бути покладені в основу судового рішення за умов, що відоме джерело виготовлення цих матеріалів; відомий час виготовлення цих матеріалів; ці матеріали були виготовлені загальноприйнятим способом або способом, про який домовилися особи, які виготовили їх; ці матеріали до їх подання до суду зберігалися належним чином; ці матеріали можуть бути надані суду у доступному для відтворення і зберігання вигляді.

Відтак, не можна вважати начебто запис ходу батьківських зборів, який записаний чоловіком позивачки ОСОБА_15 та на підставі цього говорити що він є достовірним і не змонтованим, і те що там говорилось належить певній особі, оскільки його достовірність не підтверджена належним засобом доказування, а сам запис є не чітким та не зрозумілим.

Разом з тим, позивачем не надано доказів джерела виготовлення аудіозапису, час та спосіб його виготовлення, домовленості про виготовлення аудіозапису та збереження вказаних матеріалів.

Крім того, позивач не доводить, що порушено її особисті немайнові права чи права неповнолітньої дитини, а викладені у запису висловлювання є оціночними судженнями певних осіб про поведінку позивача та її неповнолітнього сина у колективі.

З матеріалів справи вбачається, що висловлювання на батьківських зборах 1-Б класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 м. Чернігова, які відбулися 14 травня 2015 року, що висловлені ОСОБА_9, а саме: «его успокоить невозможно», які остання говорила зі своїх власних спостережень, оскільки має досвід вчителя більше 35 років.

В судовому засіданні ОСОБА_9 пояснила суду, що під час уроків у ОСОБА_3 через всякі дрібниці починається крик, діти відволікаються, потрібний час для його заспокоювання до 20 хвилин, в зв»язку з чим неможливо вивчити тему уроку. Також їй відомо, що ОСОБА_3 говорить «всякі слова та материться», вона особисто їх чула та вказувала, щоб він їх не вимовляв. Також зазначила, що конфліктна ситуація з ОСОБА_4 існує з першого класу, і остання відвідувала неодноразово директора школи, після уроків намагалася пояснити матері ОСОБА_4, на що слід звернути увагу, проте остання повідомила «ОСОБА_11 ви мене вчите», на що їй відповіла, «Дитина краще розуміє, чого не розуміє матір». Крім того, ОСОБА_4 обзивала і принижувала вчителя фізкультури ОСОБА_14, оскільки нібито остання вдарила її сина ОСОБА_18, проте діти сказали, що вчителька ОСОБА_11 не била. Зі слів вчителя ОСОБА_16 відповідачу ОСОБА_9 відомо, що одного разу ОСОБА_19 заспокоювала ОСОБА_11, проте влетіла його мати і ні в чому не розібралась, стала кричати. Таким чином, інформація висловлена ОСОБА_9 є оціночним судженням про поведінку ОСОБА_4 та її сина.

Інформація поширена ОСОБА_5, а саме: «Почему все должны страдать»; «Может он перейти во 2-ой класс, чтобы наши дети не страдали»; «Страдают наши дети» слід вважати фактичним твердженням. Разом з тим вони є оціночними судженнями, тому що їх не можна перевірити на предмет відповідності дійсності.

ОСОБА_11 вислову «С ним никто не хочет сидеть»; «ОСОБА_2 которые не хотят с ним сидеть должны думать, как уйти от этого мальчика»; «ОСОБА_11 безпричинно плаче і на уроках, і на перервах», то дійсно вказане було предметом обговорення на батьківських зборах, оскільки із за поведінки ОСОБА_11 на уроках, безпричинного його плачу та постійним відволіканням дітей, які також роблять йому зауваження, то батьки не бажають щоб їхні діти сиділи з ОСОБА_11. Зі слів свого сина ОСОБА_5 знає, що її син не бажає з ним сидіти на уроках, оскільки треба думати як від нього піти із-за його поведінки. З вуст дітей класу їй відомо, що ОСОБА_11 дуже часто плаче.

Відповідач ОСОБА_5 також повідомила суду, що позивачем неодноразово здійснювалися погрози, а також погрожувала, що її чоловік розбереться з нею, після чого чоловік ОСОБА_4 дзвонив та після бесіди з ним, сказав, що поговорить з дружиною вдома і вживе заходів. А після цього в школі ОСОБА_4 кричала, обзивала, погрожувала з вимогою, щоб їхала з цієї школи.

Інформація поширена ОСОБА_10, а саме: «ОСОБА_11 говорить на вчителів: «Сука, ты вонючая, понимаете дура»; «с ним никто не хочет сидеть»; «ОСОБА_2 не будет, никто с ним не сядет», «Никто не позволит, чтобы с ним сидели»; «ОСОБА_1 потихоньку щипает других детей»; «ОСОБА_1 сочинять умеет»; «Если уже сей час будем по пол-урока успокаивать одного человека, срываются уроки»; «Там родители от него избавились, а мы должны страдать»; «Пять садиков поменяли»; «Его ненавидят дети, не хотят с ним …»; «В этой школе он уже прославился. Так что уже понимаете, никто не скажет доброго услышит фамилию ОСОБА_4» є оціночними судженнями, та не підлягають спостуванню, оскільки вказані вирази не викладають твердження про щось, якийсь факт, а є суб»єктивною думкою, переконанням когось.

Разом з тим, ОСОБА_10 зазначила, що про вислів «ОСОБА_11 говорить на вчителів: «Сука, ты вонючая, понимаете дура» їй стало відомо від онука, який навчається з ОСОБА_3 і який так говорив зі слів ОСОБА_3. Також про вказані висловлювання ОСОБА_3 знає від вчителя фізкультури ОСОБА_14 При поході до театру разом з класом, бачила, як ОСОБА_3 щипає других дітей, а потім вони робили йому зауваження. ОСОБА_11 висліву «Из-за одного человека срываются уроки», то дійсно коли на уроках плаче ОСОБА_11, то уроки зриваються, а саме потрібно до 20 хвилин для його заспокоювання, в зв»язку з чим діти відволікаються та не встигають вивчити тему, що підтверджується показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14.

Висловлювання ОСОБА_10 «ОСОБА_11 я підтримую свого сина в тому, що так надо обзиватся»; «що я проігнорувала слова вчительки о том, що необхідно протерти шафу; «що я після Пасхи образила вчительку»; «ОСОБА_1 его поощряет, что надо так делать. Она материться, она в присутствии детей нападает, что нам приходится успокаивать. Так она потом на меня хай такой устроила… Это в присутствии всех» теж не мождуть бути спростовані оскільки являються оціночними судженнями.

Висловлювання ОСОБА_7, а саме: «Батьки терпіти цього не будуть»; «Якщо яким був, таким і останеться і він буде в цьому класі…» є оціночними судженнями, та не підлягєють спростуванню, оскільки ці вирази не викладають твердження про щось, факт тощо, а є суб'єктивною думкою, переконанням когось.

Свідок ОСОБА_13 дала свідчення суду, що є вчителькою 2-Б класу. ОСОБА_4 говорила з нею на підвищених тонах. Діти даного класу не хочуть сидіти з ОСОБА_11, тому що він заважає. Коли ОСОБА_11 перейшов до її класу, то в класі почалось творитись щось не звичайне. Він кричав, кидав олівці, ручки, підручники. Уроки він зриває, через його крик та плач і заспокоїти його не можливо. На уроках він фотографує вчителів, що заборонено робити. Діти класу також роблять йому зауваження, говорять не кричи, не плач. Свідок неодноразово зверталася до ОСОБА_4, що її дитина веде себе неадекватно.

Свідок ОСОБА_14 дала свідчення суду, що є вчителькою фізкультури, ОСОБА_11 не била, він не реагує на зауваження, він просто починає кричати, зриває уроки, проте не звертає на це уваги. Доповідну на ім»я директора школи написала на матір ОСОБА_4, оскільки остання в її адресу кричала «сука», що відбувалося і присутності ОСОБА_11.

Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що дійсно був присутнім на батьківських зборах 14 травня 2015 року та робив аудізаписзаписував й на носій.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що ОСОБА_3 на продовжену групу ходив дуже мало. Одна ситуація була в коридорі, коли на свідка кричала ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_17 дала свідчення суду, що за проханням ОСОБА_4 ходила на уроки фізкультури та спостерігала за дитиною ОСОБА_3. Дзвонили із дитячого садка і повідомили що дитина знаходилася на обліку у психолога, тому цікавилися його станом і радили звернутися до психіатра та логопеда.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу висловлення своєї думки. За текстом цієї статті це право включає не тільки свободу дотримуватися своєї думки, тобто не переслідуватися за свої переконання, але також можливість вільно отримувати і поширювати інформацію про ідеї.

Крім того, відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Одночасно судом не вбачається в даних висловлювання наявності наклепу чи образи стосовно позивача чи її неповнолітнього сина.

Згідно висновку про результати звернення гр. ОСОБА_4 від 04.06.2015 року по факту переслідування ОСОБА_4 та дитини з боку ОСОБА_20 щодо звернення поганими словами та розповсюдження про їх сім»ю неправдиві чутки, встановлено, що фактів та ознак які б вказували на склад злочину здобуто не було (а.с. 9).

Отже на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Також суд приходить до висновку про задоволення частково вимоги про стягнення витрат на користь відповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на правову допомогу з позивача. З врахуванням складності категорії даної цивільної справи та складання письмових заперечень представником відповідача, який одночасно представляв їх інтереси, суд вважає за можливе стягнути витрати на правову допомогу за 8 годин участі в судовому засіданні, які слід розділити на трьох осіб, що складає 2 год. 20 хв. робочого часу та 1 год. подання письмових заперечень, а всього 3 год. 20 хв. на кожного відповідача окремо, що складатиме (551 грн. 20 коп. х 3 год. 20 хв.) в розмірі по 1763 грн. 84 коп. на кожного відповідача.

Також підлягають частковому стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_10 витраи на правову допомогу в розмірі 500 грн., оскільки відповідно до наданого договору від 22.09.2015 року відповідачем були надані лише письмові заперечення на позовну заяву, сплачені відповідно до квитанції 30.09.2015 року в розмірі 500 грн. по акту виконаних робіт від 22.09.2015 року по 30.09.2015 року. Надана ОСОБА_10 квитанція про сплату коштів по договору від 22.09.2015 року - 02.10.2015 року судом не приймається до уваги, оскільки сплачена після наданих послуг про надання правової допомоги за період часу з 22.09.2015 року по 30.09.2015 року ( а.с. 63, 66).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208 209, 292, 294 ЦПК України, суд

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_4 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7 про захист честі та гідності, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 судові витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 судові витрати на правову допомогу в розмірі 1763 грн. 84 коп..

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати на правову допомогу в розмірі 1763 грн. 84 коп..

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 судові витрати на правову допомогу в розмірі 1763 грн. 84 коп..

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Л.В. Карапута