Ухвала суду № 54920390, 23.12.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 685/671/15-ц

Провадження № 22-ц/792/2358/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Юзюка О.М.,

суддів: Ярмолюка О.І., Власенка О.В.,

при секретарі: Шевчук Ю.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22-ц/792/2358/15 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Кредекс Фінанс на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Кредекс Фінанс до ОСОБА_1, кредитної спілки „Центр фінансових послуг, третя особа відділ державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області, про зняття арешту з майна.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ТОВ „Кредекс Фінанс звернувшись до суду із означеним позовом зазначало, що 29 листопада 2007 року між ВАТ „Кредобанк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно якого, останній надано кредит у сумі 20000 грн. строком до 27 листопада 2012 року із сплатою 18,95% річних за користування. Цього ж дня, в забезпечення виконання зобовязання між сторонами був укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку домоволодіння №4 по вул. Гагаріна в с. Гаврилівка Теофіпольського району Хмельницької області, посвідчений приватним нотаріусом Теофіпольського районного нотаріального округу та накладена заборона на відчуження переданого в іпотеку домоволодіння. Позивач просив зняти арешт з вказаного домоволодіння, накладеного постановою відділу ДВС Теофіпольського РУЮ від 23 березня 2011 року в частині накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження, оскільки це позбавляє його можливості звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 24 березня 2015 року становить 39964,13 грн.

________________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_3 Категорія № 19, 27

Доповідач Юзюк О.М.

Рішенням Теофіпольського районного суду від 26 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ „Кредекс Фінанс вважав, що рішення не ґрунтується на нормах чинного законодавства та є необґрунтованим, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просив його скасувати та задовольнити позов. Стверджував, що оскільки майно в іпотеці, на нього не може бути накладено арешт по інших справах.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В силу ст. ст. 10, 60 цього Кодексу кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 даного Кодексу рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ч. 1 ст. 3607 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, у своїй постанові від 04.02.2015 року Верховний Суд України зазначав, що передбачений розділом Закону України „Про іпотеку та частиною восьмою статті 54 Закону України „Про виконавче провадження спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України „Про іпотеку).

Якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України „Про виконавче провадження, а не нормами спеціального Закону України „Про іпотеку.

Частинами 1 і 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено, що у даній справі відсутнє рішення суду чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки буд. №4 по вул. Гагаріна в с. Гаврилівка Теофіпольського району. Докази про інше суду не надавались й такі у справі відсутні.

При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову місцевий суд правомірно виходив з того, що права позикодавця, як іпотекодержателя, при наявності інших обтяжень спірного майна не порушені, його права за наявності певних умов, задовольняються пріоритетом його вимог.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-13 цс 14 якою передбачено, що з урахуванням положень ч. 8 ст. 54 ЗУ „Про виконавче провадження та ч. 6 ст. 3 ЗУ „Про іпотеку ( редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання здійснюється за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, яким має пріоритет перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки, на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Доводи апеляційної скарги ТОВ „Кредекс Фінанс про порушення його прав як іпотекодержателя спростовуються також і запереченнями КС „Центр фінансових послуг про те, що в разі продажу будинку, як предмета іпотеки, коштів може вистачити на погашення кредитної заборгованості забезпеченої іпотекою, а кошти отримані від продажу понад суму необхідну для погашення від продажу має право отримати КС.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Кредекс Фінанс відхилити.

Рішення Теофіпольського районного суду від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.М. Юзюк