Рішення № 54917227, 17.12.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/14228/15-ц

Провадження № 2/752/5643/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.12.2015 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Овдій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам за договором № 5087\1 про надання іпотечного кредиту від 26.03.2007 р. з 29.08.2012 р. по 28.08.2015 р. в сумі 616730,40 гривень, інфляційних втрат за час прострочення виконання рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.05.2011 р. в сумі 1670602,36 гривень та 3 % річних за час прострочення виконання рішення суду в розмірі 200056,30 гривень, а також судових витрат у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.05.2011 р. з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» була стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 194304,88 доларів США, що за офіційним курсом на день ухвалення рішення суду становило 2222847,82 гривні та судові витрати у справі. Зазначена заборгованість існувала станом на 05.10.2009 р.

07.03.2014 р. між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» був укладений Договір купівлі-продажу права вимоги № 114, відповідно до якого Банк відступив право вимоги за Договором № 5087\1 про надання іпотечного кредиту від 26.03.2007 р., укладеного з ОСОБА_2

В подальшому, 14.03.2014 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на підставі Договору № 8\ФК-14 відступило право вимоги за Договором про надання іпотечного кредиту від 26.03.2007 р. № 5087\1 ОСОБА_1, про що 25.03.2014 р. було направлено повідомлення відповідачу.

Позивач посилається на те, що станом на день звернення до суду заборгованість за Кредитним договором не погашена і рішення суду не виконано.

Станом на 20.05.2015 р. заборгованість по нарахованим відсоткам складає 616730,40 гривень.

Оскільки рішення суду залишається не виконаним позивач просить також застосувати положення ч.2 ст.625 ЦК України і стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних від суми заборгованості в межах трирічного строку позовної давності.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві, посилаючись на те, що ОСОБА_1 набув право вимоги за Договором про надання іпотечного кредиту на підставі Договору про відступлення права вимоги, укладеним з ТОВ «Довіра та гарантія». Зобов»язання за Договором № 5087\1 про надання іпотечного кредиту не є припиненими, оскільки на день звернення до суду рішення Голосіївського районного суду м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості не виконано.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивач на підставі положень ст..1054 ЦК України не має права на отримання процентів за користування кредитними коштами, оскільки таке право надано лише Банкам або фінансовим установам. При зверненні до суду позивач нараховує інфляційні збитки та 3% річних, визначаючи суму заборгованості в розмірі 2222847,82 гривні, хоча валютою зобов»язання за Кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 є євро, що виключає нарахування інфляційних втрат. Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на те, що позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 2222847,82 гривень, хоча за Договором про передачу права вимоги отримав право вимоги на суму в розмірі 1768897,54 гривні, а тому наведений розрахунок є необґрунтованим.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» 26.03.2007 р. був укладений Договір про надання іпотечного кредиту № 5087/1.

Відповідно до даного Договору, ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 141314,76 євро з датою погашення 25.02.2009 р. зі сплатою відсотків в розмірі 14 % відсотків річних від суми кредиту, згідно з графіком платежів, що є Додатком до Договору, а також комісій за видачу та обслуговування кредиту відповідно до умов Договору.

31.01.2008 р. між Позивачем та Відповідачем, був укладений договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору, яким було викладено графік платежів в новій редакції.

25.06.2008 р. між сторонами був укладений договір про внесення змін № 3 до Кредитного договору, яким встановлено щомісячну сплату за користування кредитом 15 % річних від суми кредиту, що фактично перебуває у користуванні Позичальника та комісій за видачу кредиту та обслуговування кредиту відповідно до умов договору.

В зв»язку з порушенням з боку ОСОБА_2 прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.05.2011 р. суд стягув з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» в особі Київської філії Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» заборгованість за Договором кредиту в сумі 194304 євро 88 центів, що станом на день ухвалення рішення за офіційним курсом Національного банку України становило 2 222 847 та судові витрати у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2014 р. між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» був укладений Договір купівлі-продажу права вимоги № 114, відповідно до якого Банк відступив право вимоги за Договором № 5087\1 про надання іпотечного кредиту від 26.03.2007 р., укладеного з ОСОБА_2

В подальшому, 14.03.2014 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на підставі Договору № 8\ФК-14 відступило право вимоги за Договором про надання іпотечного кредиту від 26.03.2007 р. № 5087\1 ОСОБА_1.

Як вбачається зі змісту Договору № 8\ФК-14 відступлення права вимоги від 14.03.2014 р. позивач набув право вимоги за Договором № 5098\1 про надання іпотечного кредиту в сумі 1768897,54 гривні.

25.03.2014 р. ОСОБА_2 було направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов»язанні на підставі Договору про відступлення права вимоги.

На підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.05.2011 р. про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві було відкрито виконавче провадження.

Згідно з ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 15.02.2015 р. був замінений стягувач у виконавчому провадження на підставі зазначеного рішення суду і визнано стягувачем ОСОБА_1

Звертаючись до суду позивач просить стягнути з відповідача суму нарахованих відсотків за період з 29.08.2012 р. по 28.08.2015 р. в розмірі 616730,40 гривень.

Як вбачається із наданого суду розрахунку заборгованості позивач нараховує відсотки на суму простроченого кредиту в розмірі 1370512 гривень.

В силу положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов»язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов»язанням допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як вбачається з умов Договору № 5087\1 про надання іпотечного кредиту зобов»язання позичальника виражені в іноземній валюті, а саме в євро, оскільки кредит був виданий в розмірі 141314,76 євро.

При укладенні Кредитного договору сторони погодили, що всі додатки, зміни та доповнення до нього мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином сторонами, з обов»язковим посиланням на Договір.

Крім того, на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.05.2011 р. з Позичальника - ОСОБА_2 була стягнута заборгованість в розмірі 194304 євро 88 центів, з визначенням еквіваленту в національній валюті на день розгляду справи, що відповідає положенням ст.533 ЦК України.

ТОВ «Довіра та гарантія» та ОСОБА_1, укладаючи Договори про відступлення права вимоги за Договором № 5087\1 про надання іпотечного кредиту визначили розмір суми, права вимоги на яку передається, в гривнях (1768897,54 гривні), фактично змінивши валюту зобов»язання, оскільки за умовами Кредитного договору Позичальник зобов»язалась виконувати свої зобов»язання в іноземній валюті і відповідно нарахування відсотків повинно проводитись, виходячи із суми боргу, що виражена у валюті зобов»язання.

Також відповідно до рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.05.2011 р. заборгованість відповідача за кредитним договором була визначена в валюті зобов»язання та зазначено еквівалент в національній валюті.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення нарахованих відсотків є необґрунтованими, не відповідають положенням Договору про надання іпотечного кредиту та змісту рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.05.2011 р., а тому не можуть бути задоволені.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3 % річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, з огляду на наступне.

Як зазначалось судом вище, зобов»язання за Договором про надання іпотечного кредиту, укладеного з ОСОБА_2 виражені в іноземній валюті - євро.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в України встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня.

Тобто, нарахування інфляційних збитків на суму зобов»язання, що виражена в іноземній валюті, є безпідставним.

Крім того, визначаючи розмір 3% річних від суми зобов»язання, що підлягає стягненню з відповідача, позивач виходить із суми заборгованості в розмірі 2224667,82 гривні, хоча як зазначалось судом вище, позивач отримав право вимоги лише на суму 1768897,54 гривні.

Нарахування 3 % річних повинно проводитись, виходячи з розміру заборгованості, що визначена в валюті зобов»язання на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.05.2011 р.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3 % річних від суми боргу.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача судові витрати у справі в зв»язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час оголошення рішення суду, мають право оскаржити його протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя