Рішення № 54916949, 23.11.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12220/13-ц

Провадження № 2/752/192/15

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Калініченко Л.С., при секретарі Хмарук Ю.В., Дука В.В., Купцові П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державної служби інтелектуальної власності про визнання свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір недійсним,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_2 04.07.2013 р., враховуючи заміну відповідачів, залучення співвідповідачів та його уточнення, звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Торговий Дім Воронін-Україна», Публічного акціонерного товариства «Швейна Фабрика «Воронін», ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайло Воронін Київ-Нью-Йорк", ОСОБА_3 та просив суд:

-Вилучити з цивільного обороту товари, виготовлені Приватним акціонерним товариством «Торговий Дім Воронін-Україна», Публічним акціонерним товариством «Швейна Фабрика «Воронін» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Михайло Воронін Київ-Нью-Йорк» з використанням знаку для товарів та послуг, зареєстрованого 30.08.1999 року згідно із свідоцтвом України на знак для товарів та послуг НОМЕР_1 від 30.08.1999 р. та з порушенням авторських прав ОСОБА_2.

-Зупинити та заборонити пропуск через митний кордон України товарів, виготовлених Приватним акціонерним товариством «Торговий Дім Воронін-Україна», Публічним акціонерним товариством «Швейна Фабрика «Воронін» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Михайло Воронін Київ-Нью-Йорк» з використанням знаку для товарів та послуг, зареєстрованого 30.08.1999 року згідно з свідоцтвом України на знак для товарів та послуг НОМЕР_1 від 30.08.1999 р. та з порушенням авторських прав ОСОБА_2.

-Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Торговий Дім Воронін-Україна», Публічного акціонерного товариства «Швейна Фабрика «Воронін» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайло Воронін Київ-Нью-Йорк» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму як компенсацію за порушення авторських прав в розмірі 22 940 000 грн. 00 коп. (двадцять два мільйони дев'ятсот сорок тисяч гривень 00 коп.).

-Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Торговий Дім Воронін-Україна» за власні кошти опублікувати в засобах масової інформації відомості про порушення Приватним Акціонерним товариством «Торговий Дім Воронін-Україна» авторського права ОСОБА_2 та зміст судового рішення по даній справі.

-Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Швейна Фабрика «Вороній» за власні кошти опублікувати в засобах масової інформації відомості про порушення Публічним акціонерним товариством «Швейна Фабрика «Вороній» авторського права ОСОБА_2 та зміст судового рішення по даній справі.

-Зобов'язати ОСОБА_1 за власні кошти опублікувати в засобах масової інформації відомості про порушення нею авторського права ОСОБА_2 та зміст судового рішення по даній справі.

-Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Михайло Воронін Київ-Нью-Йорк" за власні кошти опублікувати в засобах масової інформації відомості про порушення Публічним акціонерним товариством «Швейна Фабрика «Вороній» авторського права ОСОБА_2 та зміст судового рішення по даній справі.

Підставою для звернення до суду із даною позовною заявою позивач зазначає, що відповідачі незаконно використовують твір, за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2. Позивач стверджує, що таке використання відбувається шляхом маркування даним твором одягу, яке виробляють Приватне акціонерне товариство «Торговий Дім Воронін Україна» та Публічне акціонерне товариство «Швейна Фабрика «Воронін».

Відповідач ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ОСОБА_2, Державної служби інтелектуальної власності про визнання свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір недійсним, в якому, з урахуванням заяв про часткову відмову від зустрічного позову, просить:

-Визнати, що словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та слово «ІНФОРМАЦІЯ_2», які містяться в графічних зображеннях, що станом на 02.09.2014 року зареєстровані, як твори образотворчого мистецтва за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2, створені без застосування творчої праці, а тому не можуть вважатися твором або його частиною;

-Визнати реєстрацію свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2 недійсною;

-Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір стосовно визнання недійсними свідоцтва України НОМЕР_2 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Авторське право і суміжні права».

Свій зустрічний позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що позивач за первісним позовом незаконно зареєстрував на своє ім'я твір, який включає в себе написи «ІНФОРМАЦІЯ_1» та слово «ІНФОРМАЦІЯ_2», які є особистим прізвищем позивача за зустрічним позовом та прізвищем та ім'ям її покійного батька ОСОБА_4. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що вказані написи зображені без застосування творчої праці, а тому не можуть вважатися твором або його частиною.

Обґрунтовуючи свої вимоги до Державної служби інтелектуальної власності України, позивач за зустрічним позовом вказує, що саме вказана особа може виконати рішення в частині визнання недійсною реєстрації свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2.

В судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, проти вимог зустрічного позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Представники відповідачів 1, 2, 5 за первісним позовом - Приватного акціонерного товариства «Торговий Дім Воронін Україна», Публічного акціонерного товариства «Швейна Фабрика «Воронін» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Михайло Воронін Київ-Нью-Йорк» проти задоволення вимог первісного позову категорично заперечували, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Представник відповідача 3 за первісним позовом - ОСОБА_1 заперечував проти задоволення первісного позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, вимоги зустрічної позовної заяви підтримав.

Представник відповідача 2 за зустрічним позовом - Державної служби інтелектуальної власності заперечувала проти задоволення вимог зустрічного позову з тих підстав, що законодавство не зобов'язує їх перевіряти твори на авторство, а тому, вони не порушили жодних встановлених до них вимог.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 01.09.2015 року закрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Торговий Дім Воронін Україна», Публічного акціонерного товариства «Швейна Фабрика «Воронін», ОСОБА_1, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Михайло Воронін Київ-Нью-Йорк» про стягнення компенсації за порушення авторських прав, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державної служби інтелектуальної власності про визнання свідоцтва про реєстрації авторського права на твір недійсним в частині вимог зустрічного позову щодо заборони ОСОБА_2 використовувати, в тому числі у творах образотворчого мистецтва або їх назвах при здійсненні будь-якої фінансової діяльності, особисте ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без отримання відповідного дозволу від них.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 23.11.2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Торговий Дім Воронін Україна», Публічного акціонерного товариства «Швейна Фабрика «Воронін», ОСОБА_1, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Михайло Воронін Київ-Нью-Йорк» про стягнення компенсації за порушення авторських прав - залишено без розгляду.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_2 зареєстровано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір - Графічне зображення «Емблема «ІНФОРМАЦІЯ_1» за НОМЕР_2 від 13.12.2005 року (надалі - твір). Датою подання заявки на реєстрацію вказаного твору є 19.10.2005 р.

Також судом встановлено, що батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_4, відомий український дизайнер і виробник класичного одягу.

Як вбачається з матеріалів справи, саме на підставі замовлення Малого підприємства «Мода и время», на якому ОСОБА_4 був директором, і було розпочато та закінчено створення графічного зображення «Емблема «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Обґрунтовуючи підставу для визнання недійсною реєстрацію авторського права на твір за НОМЕР_2 від 13.12.2005 року, позивач за зустрічним позовом зазначала, що дане графічне зображення не може бути зареєстроване як твір, оскільки головні його елементи, а саме словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» є особистим прізвищем позивача та є ім'ям і прізвищем її покійного батька - відомого дизайнера одягу ОСОБА_4, в той час як автор - ОСОБА_2., не має жодного відношення до цього прізвища.

Також, позивач зазначала, що слова «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», зображені в графічному зображенні «Емблема «ІНФОРМАЦІЯ_1» створені без застосування творчої праці, а тому не можуть вважатися твором.

Частиною 1 ст. 440 ЦК України встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 443 ЦК України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Таким чином, реєстрація графічного зображення під назвою «Емблема «ІНФОРМАЦІЯ_1» надає відповідачу-1 за зустрічним позовом право, зокрема, забороняти його використання іншим особам в тому вигляді, в якому воно зареєстровано, або в іншому вигляді, але який не відрізняється від нього в цілому.

В той самий час судом встановлено, що графічне зображення «Емблема «ІНФОРМАЦІЯ_1» містить в собі елементи, які є ім'ям та прізвищем певної фізичної особи і не можуть охоронятися авторським правом, до таких елементів відносяться написи: «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також назва цього твору: «Емблема «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка вказує на приналежність її відомій особі - ОСОБА_4.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 4.06.2010 р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.

Відповідно до ч.1, 2 ЦК України, фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.

Написи «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», які містяться в графічному зображенні «Емблема «ІНФОРМАЦІЯ_1» не можуть бути об'єктами авторського права і на них не може бути поширене законодавство про авторське право, оскільки вони вказують на ім'я конкретної фізичної особи, без отримання від неї попередньо згоди, та виконано без застосування творчої праці.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 436/2011, державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Згідно з п. 5 ч. 4 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, державна служба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, веде державні реєстри об'єктів права інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1756, порядок визначає процедуру подання заявок на реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, їх розгляду, державної реєстрації, публікації відомостей про цю реєстрацію, видачі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, а також ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір і Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, яка здійснюється Державна служба інтелектуальної власності.

Абзацами 5, 9 п. 2 вказаного вище Порядку про реєстрацію творів, встановлено, що свідоцтво - документ, що засвідчує авторство (авторське право) на оприлюднений чи неоприлюднений твір, а також факт і дату оприлюднення твору (за наявності). Державний реєстр свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір - сукупність офіційних відомостей про реєстрацію авторського права на твір та факт і дату оприлюднення твору (за наявності), що постійно зберігаються на електронному і паперовому носіях.

Таким чином, судом встановлено, що свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір за НОМЕР_2 засвідчує право ОСОБА_2 на графічне зображення, яке в ньому вказано, а інформація про це зображення міститься в державному реєстрі свідоцтв на авторські права на твір, який ведеться та обслуговується Державною службою інтелектуальної власності.

Відповідно до абз. 5 п. 24 ч. 5 Порядку про реєстрацію творів, у процесі ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, до них можуть бути занесені відомості щодо, зокрема, визнання реєстрації недійсною.

Абзацем 2 п. 25 ч. 5 Порядку про реєстрацію творів передбачено, що підставою для занесення до Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, зазначених у пункті 24 цього Порядку, є, зокрема, рішення суду.

Для того, щоб встановити, чи є словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», зображені в свідоцтві про реєстрацію авторського права на твір за НОМЕР_2 від 13.12.2005 року, об'єктом авторського права, судом було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України фактичні дані, що мають значення для справи встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Зважаючи на це, та керуючись ч.1 ст.143 ЦПК України, згідно з якою для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні 14.11.2014 року за клопотання представника позивача за зустрічним позовом було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності. Проведення дослідження було доручено судовим експертам Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, який знаходився в межах територіальної підвідомчості.

На вирішення експерта з урахуванням предмету зустрічного позову були поставлені наступні питання:

1)Чи є словесні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», використані в графічному зображенні під назвою «Емблема ІНФОРМАЦІЯ_1» та зареєстровані за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір за НОМЕР_2 результатами творчої праці?

2)Чи містить у собі позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», використані в графічному зображенні під назвою «Емблема ІНФОРМАЦІЯ_1» та зареєстровані за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір за НОМЕР_2 ознаки об'єкта авторського права?

3)Чи можуть словесні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», які є частиною графічного зображення зареєстрованого за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір за НОМЕР_2, а також назва даного графічного зображення «Емблема ІНФОРМАЦІЯ_1» використовуватись самостійно?

На виконання вказаної вище ухвали суду проведено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності та експертною установою надано Висновок № 051/15 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 20 квітня 2015 року, в якому було зазначено:

1)Словесні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», використані в графічному зображенні під назвою «Емблема ІНФОРМАЦІЯ_1» та зареєстровані за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір за НОМЕР_2 не є результатом творчої праці.

2)Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», використані в графічному зображенні під назвою «Емблема ІНФОРМАЦІЯ_1» та зареєстровані за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір за НОМЕР_2, не містять в собі ознак об'єкта авторського права.

3)Словесні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», які є частиною графічного зображення, зареєстрованого за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір за НОМЕР_2, а також назва даного графічного зображенні «Емблема ІНФОРМАЦІЯ_1» не є частиною твору, яка може використовуватись самостійно.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.

Статтею 3 даного Закону передбачено, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

Суд, проаналізувавши висновок судового експерта, приходить до висновку про його обґрунтованість та вважає його належним доказом в даній справі.

Частиною 1 ст. 440 ЦК України встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 443 ЦК України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Таким чином, реєстрація графічного зображення під назвою «Емблема «ІНФОРМАЦІЯ_1» надає відповідачу-1 за зустрічним позовом право, зокрема, забороняти його використання іншим особам в тому вигляді, в якому воно зареєстровано, або в іншому вигляді, але який не відрізняється від нього в цілому.

В той самий час судом встановлено, що графічне зображення «Емблема «ІНФОРМАЦІЯ_1» містить в собі елементи, які є ім'ям певної фізичної особи і не можуть охоронятися авторським правом, до таких елементів відносяться написи: «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також назва цього твору: «Емблема «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка вказує на приналежність її відомій особі - ОСОБА_4.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 4.06.2010 р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.

Відповідно до ч.1, 2 ЦК України, фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.

Словесні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» є транслітерацією латинськими літерами власного імені та прізвища фізичної особи. Так, відповідно до матеріалів справи, Договір № 1 від 25 жовтня 1990 року був укладений між Художнім творчо-виробничим кооперативом Студія 2000 в особі директора ОСОБА_2. та малим підприємством «Мода и время» в особі директора ОСОБА_4. В матеріалах справи у Рішенні НДЦПЕ Держпатенту України від 30.06.1990 року про реєстрацію знака міститься повне зазначення прізвища, ім'я та по батькові заявника, а саме: ОСОБА_4.

Таким чином, словесні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» є транслітерацією латинським алфавітом власного імені та прізвища особи «ОСОБА_4» (російською мовою).

Оскільки словесні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» є звичайною транслітерацією латинським алфавітом власного імені та прізвища фізичної особи, виконані звичайним шрифтом, вони не містять ознак оригінальності та не є результатами творчої праці

Враховуючи викладене, суд вважає, що існують всі підстави для визнання реєстрації свідоцтва НОМЕР_2 про реєстрацію авторського прав на твір недійсною, оскільки вона порушує особисті немайнові права позивача та її батька на ім'я.

Вимогами діючого законодавства України передчасно, що саме на Державну службу інтелектуальної власності покладається обов'язок щодо внесення відповідних відомостей до держаного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір.

У зв'язку з цим суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання слів «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» такими, що створені без застосування творчої праці, а свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір за НОМЕР_2 недійсним.

Частиною 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державної служби інтелектуальної власності про визнання свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір недійсним є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.6,19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст.9 Закону України «Про авторське право і суміжні права». ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Державної служби інтелектуальної власності України про визнання свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір недійсним - задовольнити.

Визнати, що словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та слово «ІНФОРМАЦІЯ_2», які містяться в графічних зображеннях, що станом на 02.09.2014 року зареєстровані як твори образотворчого мистецтва за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2, створені без застосування творчої праці, а тому не можуть вважатися твором або його частиною.

Визнати реєстрацію свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2 недійсною.

Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір стосовно визнання недійсними свідоцтва України НОМЕР_2 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Авторське право і суміжні права».

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 податковий номер НОМЕР_3; ІНФОРМАЦІЯ_3) та Державної служби інтелектуальної власності України (03680, МСП, м.Київ. вул.Урицького, 45; код ЄДРПОУ 37552556) у рівних частинах на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) витрати зі сплати судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три ) гривні 60 копійок та 15206 (п'ятнадцять тисяч двісті шість) гривень 40 копійок витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя