Рішення № 54915228, 28.12.2015, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1166/15-ц Провадження № 2/584/432/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.12.2015 року Путивльський районний суд Сумської області

в особі : судді Толстого О.О.

при секретарі Зікрати Я.В.

за участю : позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивачів - ОСОБА_3

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

представників третьої особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Путивльському районі, третя особа Слобідська сільська рада Буринського району Сумської області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

ВСТАНОВИВ :

Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом та просили встановити факт спільного проживання з сином по вул. Михайличенка,43 в с. Слобода Буринського району Сумської області, та знаходження на його утриманні до дня своєї смерті, що необхідно їм для отримання одноразової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року із змінами (далі Закон від 23.09.1999 року).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачі посилалася на те, в 2010 році син звільнився з військової служби та вийшов на пенсію за вислугою років. Після чого перевіз всі свої речи з м. Чугуїв до с. Слобода Буринського району, де і проживав з ними та вів спільне господарство до дня його смерті.

13.01.2012 року син працевлаштувався до Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України.

21.06.2014 року під час здійснення політу гелікоптеру Мі-8Т, який виконував завдання з пошуково-рятувального забезпечення польотів повітряних суден та евакуації постраждалих в рамках проведення антитерористичної операції, в районі аеродрому «Чугуїв» сталась авіаційна подія, унаслідок якої загинули всі члени екіпажу, в т.ч. і їх син.

23.06.2015 року сина поховали в с. Слобода Буринського району.

Спеціальним розслідуванням цієї авіаційної події причина катастрофи гелікоптера достовірно встановлена не була.

В травні 2015 року вони звернулися до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Путивльському районі, відповідача в справі, за отриманням страхових виплат, для чого надали в тому числі і довідки Слобідської сільської ради про спільне проживання з сином та знаходження на його утриманні.

Відповідачем було прийнято рішення про призначення щомісячних страхових виплат, а у виплаті одноразової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 34 Закону від 23.09.1999 року, фактично відмовлено, що змусило їх звернутися до суду.

Представники 3-ї особи заявлені позовні вимоги просили задовольнити та пояснили, що надали довідки про постійне проживання позивачів з сином та їх знаходженні на утриманні останнього на підставі обстеження місця проживання позивачів та опитування мешканців села.

Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на те, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_8 був інший населений пункт, а позивачі були в змозі самостійно утримувати себе, оскільки отримували пенсію, розмір якої перевищував прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, а також у них є інші діти, тому немає підстав вважати, що позивачі постійно проживали з сином та перебували на його утриманні.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає повному задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивачі в справі, є подружжям та батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13-14).

Згідно витягів із послужного списку, відповідних наказів та записів у військовому квітку ГГ № 250790, ОСОБА_8 з 01.08.1992 року проходив військову службу в Збройних Силах України, в травні 2010 року звільнений у запас в звязку із закінченням строку контракту (а.с. 20-27) .

З 25.06.2010 року отримував пенсію за вислугою років (а.с. 184), а починаючи з 13.01.2012 року працював у Спеціальному авіаційному загоні оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України (далі - САЗ ОРСЦЗ ДСНС України) на посаді бортового інженера, про що свідчать відповідні записи у трудовій книжці АЕ № 673076 (а.с. 26-27).

21.06.2014 року під час здійснення політу гелікоптеру Мі-8Т, який виконував завдання з пошуково-рятувального забезпечення польотів повітряних суден та евакуації постраждалих в рамках проведення антитерористичної операції, в районі аеродрому «Чугуїв» сталась авіаційна подія, унаслідок якої члени екіпажу, в т.ч. ОСОБА_8, які знаходились на борту гелікоптеру, загинули, що підтверджується свідоцтвом про смерть І-БП № 223623, довідкою САЗ ОРСЦЗ ДСНС України від 03.06.2015 року № 175 та актами форми Н-1 і Н-5 від 24.04.2015 року (а.с. 28, 38-49).

У 2015 році позивачі звернулися до відповідача за отриманням страхових виплат в звязку із смертю сина, для чого надали і довідки Слобідської сільської ради Буринського району від 28.05.2015 року про те, що позивачі постійно проживали разом з ОСОБА_8 по вул. Михайличенка,43 в с. Слобода Буринського району та знаходились на утриманні сина до дня його смерті (а.с. 35-37).

Однак ці документи оспорюється відповідачем, в звязку з чим між сторонами виник спір з приводу наведених юридичних фактів.

Статтею 33 Закону Українивід 23.09.1999 рокупередбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Підпунктом 6.1.1. п. 6.1. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджених постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року N 24, зокрема визначено, що для призначення одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат подаються такі документи, які видаються відповідними організаціями: 1) заяви осіб, які мають на це право (колективної чи індивідуальної), для призначення страхових виплат; 2) копій паспортів осіб, які мають на це право (завірених працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналів); 3) акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок), висновок за формою Т-1 (якщо

такий складався); 4) акта (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 якщо такий складався); 5) акта розслідування хронічного професійногозахворюванняза формою П-4 (якщо таке встановлено); 6) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання); 7) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть потерпілого (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 8) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про шлюб (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 9) висновку МСЕК про причинний зв'язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання; 10) довідки про середню заробітну плату (доход); 11) копії свідоцтва про народження дитини (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 12) довідки навчального закладу (щорічно) проте, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; 13) довідки навчального закладу інтернатного типу проте, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу; 14) довідки МСЕК про становлення інвалідності осіб-членів сім'ї, які перебували на утриманні померлого; 15) довідки про розмір пенсії потерпілого, у тому числі про розмір одержуваних надбавок (якщо він не працював на день смерті); 16) копій трудових книжок потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати (завірених працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналів або в іншому установленому законодавством порядку).

Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку (пп. 6.1.2 п. 6.1 Порядку).

Як вбачається з витягу із домової книги в/ч А 4104, листа-відповіді САЗ ОРСЦЗ ДСНС України від 25.11.2015 року № 90/03-37/3589 та копії облікової картки (а.с.94,137, 145) ОСОБА_8 дійсно був зареєстрований за адресою в/ч А 4104 м. Чугуїв Харківської області.

Однак статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово (ст. 3 цього ж Закону).

Виходячи з довідок та характеристики Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області (а.с. 35-37, 117) ОСОБА_8 постійно проживав зі своїми батьками в будинку по вул. Михайличенка, 43 в с. Слобода Буринського району.

Те, що в будинку за вказаною адресою,в окремій кімнаті, дійсно знаходяться речі й документи ОСОБА_8, підтверджено комісійним актом від 27.11.2015 року та фотознімками (а.с.114-118).

Про те, що постійним місцем проживання ОСОБА_8 після його виходу на пенсію в 2010 році був будинок батьків по вул. Михайличенка, 43 в с. Слобода Буринського району, в який він провів водопровід, каналізацію, гарячу воду, обробляв огород та звідти їздив на роботу до м. Ніжин Чернігівської області, кожен окремо, підтвердили суду і свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13

У суду немає підстав ставити під сумнів показання цих свідків, і таких доказів суду не надано.

Як пояснив представник позивачів, ОСОБА_8 не знімався з реєстраційного обліку у в/ч в м. Чугуїв після звільнення з військової служби з метою збереження права на отримання власного житла, що не тільки не спростовано, а й підтверджено свідком ОСОБА_14, який також є військовим пенсіонером та залишається зареєстрованим у в/ч, що видно з його документів (а.с. 153-161).

За таких обставин та виходячи з положень ст. 33 Конституції України, якою гарантується кожному свобода пересування та вільний вибір місця проживання, приписів абз. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд не може погодитися з твердженнями представників відповідача проте те, що реєстраційний облік ОСОБА_8 свідчить про його постійне проживання саме в м. Чугуїв.

Крім того, з витягів табелів обліку робочого часу за січень-червень 2014 року випливає, що в САЗ ОРСЦЗ ДСНС України в м. Ніжин Чернігівської області робота ОСОБА_8 носила змінний характер (а.с. 97-102).

Свідок ОСОБА_15, інженер-інструктор САЗ ОРСЦЗ ДСНС України, повідомив, що ОСОБА_8 як бортовий інженер чергував на аеродромі, або знаходився вдома - до виклику. Також міг направлятися у відрядження в м. Харків, Ужгород тощо. ОСОБА_8 після чергувань повертався у село до своїх батьків в Сумську область, де і проживав постійно, що відомо свідку особисто. Також пояснив, що під час чергувань Михайлик жив на аеродромі в будинку технічного складу, в якому є всі зручності.

В силу приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилаються подавши відповідні докази.

Оспорюючи надані позивачами довідки сільської ради про постійне проживання з сином та перебуванні на його утриманні, представники відповідача переконливих доказів на спростування цих обставин, на думку суду, не надали.

Отже поза розумним сумнівом доведено те, що загиблий ОСОБА_8 до своєї смерті постійно проживав зі своїми батьками у будинку по вул. Михайличенка, 43 в с. Слобода Буринського району, та був відсутній у цьому житлі тимчасово, в звязку із характером своєї роботи, тобто з причин, які не свідчать про обрання ним іншого місця проживання.

Закон від 23.09.1999 року не містить поняття утримання, тому підлягає застосуванню до правовідносин сторін за аналогією закону ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою визначено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 31.03.1995 року № 5 Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Допитані свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_14 повідомили, що проживають окремо від своїх батьків та матеріальну допомогу їм надавати не в змозі за своїм матеріальним і сімейним станом. Фактично після виходу на пенсію і до своєї смерті жив з батьками та опікувався ними ОСОБА_8, який взяв на себе турботу щодо їх утримання.

Свідок ОСОБА_17, сімейний лікар с. Слобода Буринського району, засвідчив, що позивачі перебувають на обліку з приводу ряду хронічних хвороб. На протязі останніх років стан їх здоровя погіршився, тому вони часто звертаються за медичною допомогою. Останні 3-4 роки їх майже завжди супроводжував син ОСОБА_8 Привозив їх на огляд, придбавав медикаменти.

Свідок ОСОБА_9 показав, що покійний ОСОБА_8 проживав з батьками, а на роботу їздив. Батьки слабенькі, тому господарство було в його руках. Він придбав мотоблок, картоплекопалку. Також зробив у будинку туалет, каналізацію, свердловину пробив, намагаючись влаштувати життя батьків. ОСОБА_8 іншої родини не мав, гроші витрачав на батьків, допомагав сестрі. Сестру та іншого брата у батьків бачив рідко.

Свідок ОСОБА_11 повідомив, що у позивачів невелика пенсія. Прожити за ці кошти не можливо. ОСОБА_8 купив мотоблок, механізм щоб картоплю сажати і обробляти. Також провів водопровід, каналізацію. Тисяч 6 гривень пішло. Машинку пральну автомат купив. Володя батьків утримував, все було на ньому. Робив всю сільську роботу. Напередодні його загибелі

бачив як той біг на поїзд, їхав на роботу. Був такий випадок, коли зателефонував ОСОБА_17 та питав, де купить вівса для посіву, бо батько захворів й не міг цим займатися. В магазині неодноразово з ним бачились систематично, купляв продукти харчування.

Свідок ОСОБА_12 повідомив, що проживає на одній вулиці з родиною ОСОБА_8. Володимир після виходу на пенсію проживав у селі в будинку батьків. Потом сказав знайшов роботу, і їздив на роботу з села. Звертався до нього з приводу ремонту свого автомобіля. Бачив останній раз як він біг на поїзд, на роботу їхав. Володя піклувався про батьків, маму возив в аптеку. Казав що багато грошей йде на ліки батькам.

Свідок ОСОБА_10 показав, що має магазин в с. Слобода, з 1982 року товаришував з ОСОБА_8, живе поруч. ОСОБА_8 був постійним покупцем. Знає, що той працював в м. Ніжин позмінно. Консультував його як провести водопостачання в будинку. Проживав він з батьками, які до магазину самі не ходили. Інколи він їх привозив, разом заходили. Купував постійно. Щоб брав гроші у батьків не бачив. ОСОБА_8 займався господарством. Постійно бачив його вдома. Інші діти постійно не проживають з батьками. Бачив часто ОСОБА_8 з батьками у лікарні.

На підтвердження повідомлених свідками обставин позивачами надано і документи на придбання товарів (а.с. 52-58).

За даними УправлінняПенсійногофондуУкраїнивБуринському районі позивачі отримували пенсію за віком, яка станом на червень 2014 року складала : у ОСОБА_2 1092,27 гривень, у ОСОБА_1 1074,20 гривень (а.с. 164-165).

У звязку з наведеним суд вважає, що позивачі перебували на матеріальному утриманні свого сина, оскільки згідно наявних в справі довідок розмір його пенсії складав 2250,44 гривень (а.с. 184), крім того він працював та отримував середньомісячну заробітну плату 8393,53 гривень, а вищезгаданий розмір пенсії позивачів лише на 125,2 (143,27) гривень перевищував прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, із розрахунку на один місяць 949 гривень (ст. 7 Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»), в той час як за загальновідомою інформацією щодо структури сукупних витрат,індексів споживчих цін на товари та послуги у2014році (до грудня попереднього року), розміщену на офіційному сайті Державної служби статистики України, сукупні витрати в середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство у 2014 році складали 4048,9 грн., з яких 51,9 % витрачалися на продукти харчування, 36,3 % на непродовольчі товари та послуги (одежу і взуття, воду,електроенергію, газі інші види палива, охорону здоровя, транспорт тощо), а вартість продуктів харчування та безалкогольних напоїв в червні 2014 року складала 113,3 %, житла, води, електроенергії, газу та інших видів палива - 115,8 %, природного газу 162,6 %, охорони здоровя 115,8 %, амбулаторних послуг 125, 8 %, транспортних послуг 112,5 % (http://www.ukrstat.gov.ua).

Окрім того, за повідомленнями ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області (а.с. 32-33) позивачам призначена пенсія в разі втрати годувальника (ст.ст. 29-31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Тому буде справедливим зазначити і те, що у звязку з таким визнанням державою прав позивачів як утриманців загиблого, вони мали щонайменше «законні сподівання» на отримання всіх страхових виплат, передбачених Законом від 23.09.1999 року, і це сподівання може вважатися «майном» у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином суд дійшов висновку, що всі наявні у справі докази та їх належна оцінка свідчать про те, що цілком доведеним є те, що син позивачів до своєї смерті постійно проживав з ними та надавав їм утримання, яке мало постійний характер та було основним джерелом засобів до їх існування.

Ці факти мають юридичне значення для позивачів, позаяк дають право на отримання одноразової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 34 Закону від 23.09.1999 року.

Оскільки позов задоволено, на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів по 243 грн. 60 коп. судового збору, а не доплачена сума останнього при подачі позову - в дохід держави.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 3 ЦК України, ст.ст. 33, 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 29-31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пп. 6.1.1, 6.1.2 п. 6.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, ст.ст. 10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Встановити той факт, що ОСОБА_8 до дня своєї смерті - 21.06.2014 року, постійно проживав та вів спільне господарство разом зі своїми батьками: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за адресою: вул. Михайличенка, 43 в с. Слобода Буринського району Сумської області.

3. Встановити той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували на утриманні свого сина ОСОБА_8, до дня його смерті - 21.06.2014 року в смт. Васищеве Харківського району Харківської області.

4. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Путивльському районі на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 243 грн. 60 коп. судового збору, а також 487 грн. 20 коп. судового збору в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумськоїобласті через Путивльський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не булиприсутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання копії цього рішення.

Рішення cуду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Рішення виготовлено в повному обсязі 04 січня 2016 року.

Суддя : підпис

Копія вірна

Суддя

Путивльського районного суду ОСОБА_18