Рішення № 54914257, 21.12.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9396/14-ц

Провадження № 2/35/1902/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2015 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Щербак Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №DN81AR17670237 від 05 лютого 2008 року у розмірі 375645,88 гривень та судові витрати у сумі 3654 гривні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між ним та відповідачем 05 лютого 2008 року був укладений кредитний договір №DN81AR17670237, за яким банк надає відповідачу кредит у розмірі 75789,70 гривень на терміни до 04 лютого 2015 року, а відповідач зобовязується повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлені кредитним договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у звязку з чим за відповідачем станом на 03 жовтня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 375645,88 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 79039,40 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом 46286,28 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом 21563,52 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 210630,69 гривень, штрафу у розмірі 250 гривень фіксована частина та 17875,99 гривень процентна складова, яка до теперішнього часу відповідачем не погашена.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, у судове засідання повторно не з'явився, надав суду заяву, якою просить розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідача ОСОБА_1, в якій він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В матеріалах справи маються письмові заперечення відповідача ОСОБА_1, в яких останній зазначив, що вищевказаний кредит був наданий КБ «ПриватБанк» на купівлю автомобіля, який став заставним майном по договору. У звязку зі збільшенням відсоткової ставки кредиту в односторонньому порядку, представником позивача ОСОБА_4 відповідачу було запропоновано передати зазначений автомобіль банку, на що останній погодився, після чого був складений акт прийому в заклад ПриватБанку автомобіля, а також нотаріально посвідчена довіреність на розпорядження та користування автомобілем на користь інших осіб. Оскільки представник банку запевнив ОСОБА_1 в тому, що з передачею заставного майна у вигляді автомобіля банку розривається вищевказаний кредитний договір, останній вважав виконаними зобовязання за цим договором, а кредитний договір розірваним за домовленістю з представником банку, а тому ніяких виплат з часу повернення автомобіля не здійснював, однак, як зясувалося пізніше, автомобіль у нього забрали шляхом введення в оману. На даний час зазначений автомобіль, який знаходився в розпорядженні банку більше року, реалізований останнім без участі відповідача.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05 лютого 2008 між ПриватБанк (правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк згідно статуту ПАТ КБ ПриватБанк, затвердженого Загальними зборами акціонерів від 26 квітня 2013 року та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 054809) та ОСОБА_1 був укладений кредитно-заставний договір №DN81AR17670237, згідно умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, встановлених у договорі, а позичальник зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути Кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору. Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у розмірі 75789,70 гривень зі сплатою 9,60% річних за користування кредитом з терміном повернення до 04 лютого 2015 року. Для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобовязань за договором, позичальник надає банку в заставу легковий автомобіль НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №АХС від 01 лютого 2008 року. Сторони погодили, що на дату підписання договору вартість застави становить 73800 гривень. Зазначений кредитно-заставний договір підписаний сторонами по справі.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Зі змісту зазначеного кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив своїм особистим підписом, що ознайомився і згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг.

У зазначеному кредитному договорі визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Механізм видачі кредитних коштів за зазначеним договором кредиту встановлений у п.3.3, п.17.4 договору, зокрема перерахувати кредит в сумі 66420 гривень на поточний рахунок автосалону ООО ОСОБА_5 Плюс, в сумі 4022,10 гривень на сплату страхових платежів на поточний рахунок Страхової компанії ЗАТ Страхова компанія «Інгострах», в сумі 34 гривні на сплату та реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна на рахунок ДП «Інформаційний центр» МЮУ, в сумі 5313,60 для сплати винагороди Банку за надання фінансового інструменту. Відповідно до п.17.1.4 договору, видача кредиту повинна відбутися не пізніше 05 лютого 2008 року.

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору та не заперечується відповідачем по справі, свої зобов'язання банк перед відповідачем виконав.

Відповідно до п.п. 4.4.,17.8 зазначеного договору, погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 1626,73 гривень, до складу яких входять платежі за винагородою (у випадку їх наявності), процентами та кредитом.

Згідно п.п.4.1, 17.1.7 кредитного договору, за користування наданим кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дня погашення кредиту позичальник сплачує проценти за ставкою у розмірі 9,60% річних. Нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, про цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем, у звязку з неналежним виконанням своїх зобовязань за відповідачем утворилася заборгованості, яка станом на 03 жовтня 2014 року становить 125325,68 гривень та складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 79039,40 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом 46286,28 гривень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором, здійсненого позивачем, за відповідачем станом на 03 жовтня 2014 року утворилася також заборгованість по комісії за користування кредитом 21563,52 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 210630,69 гривень, штрафу у розмірі 250 гривень фіксована частина та 17875,99 гривень процентна складова.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Будь-яких доказів з приводу неправильності розрахунку заборгованості відповідачем в ході судового розгляду не надано. Доводи відповідача щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредиту суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються умовами кредитного договору, зокрема п. 6.2.2 відповідно до якого позичальник зобовязався сплатити проценти за користування кредитом відповідно до вимог Договору та п. 6.3.1, відповідно до якого Банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні конюнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Як вбачається з матеріалів справи, таке письмове повідомлення було надіслане на адресу відповідача 25 грудня 2008 року, що підтверджується Реєстром вихідної кореспонденції №1103 avt (№23). У зазначеному повідомленні позивачем був розяснений порядок надання заперечень боржником у випадку незгоди останнього зі зміною процентної ставки. В ході судового розгляду відповідачем не надано будь-яких належних, беззаперечних та допустимих доказів на підтвердження його звернень до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявами або повідомленнями щодо незгоди зі змінами кредитного договору, в тому числі збільшення процентної ставки.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст.. 617 ЦК України.

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором №DN81AR17670237 від 05 лютого 2008 року складає 375645,88 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ КБ ПриватБанк.

Разом з тим, як вбачається зі змісту вищевказаного кредитно-заставного договору, вищевказаний кредит був наданий ОСОБА_1 на придбання легкового автомобіля НОМЕР_2, 2007 року випуску, який останній надає Банку в заставу для забезпечення повного і своєчасного виконання своїх зобовязань за кредитним договором. Предмет застави належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №АХС від 01 лютого 2008 року. Сторони погодили, що на дату підписання договору вартість застави становить 73800 гривень. Згідно п. 7.2 договору, застава забезпечує забезпечені вимоги в розмірі їх повної вартості, незалежно від того, якою така вартість може бути в будь-який час протягом строку дії Договору.

Згідно ч. 1,2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Звернення стягнення на рухоме майно, що є предметом застави, регулюється нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями цього закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Разом з тим, в матеріалах справи маються відомості щодо реалізації заставного майна, а саме автомобіля НОМЕР_2, 2007 року випуску, зокрема, як вбачається з довідок Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Харківській області №10237 від 22 вересня 2015 року та №11494 від 21 жовтня 2015 року, зазначений автомобіль був дійсно придбаний ОСОБА_1 в торгівельній організації та зареєстрований за ним на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №АХС від 01 лютого 2008 року, 29 квітня 2010 року зазначений транспортний засіб був знятий з обліку для реалізації громадянином ОСОБА_6, який діяв на підставі нотаріального доручення ВМЕ 855241 від 03 червня 2009 року, підстави зняття з обліку знищено по закінченню терміну зберігання відповідно до п. 2.4 Наказу МВС України №379 від 11 серпня 2010 року «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них» та Наказу МВС України №5 ДСК від 10 січня 2014 року. Крім того, зі змісту зазначених довідок вбачається, що наступний власник зазначеного автомобіля ОСОБА_7 придбала його на аукціоні (товарній біржі). Зазначені обставини повністю підтверджують доводи представника відповідача та відповідача про те, що заставне майно автомобіль НОМЕР_2, 2007 року випуску реалізований.

В ході судового розгляду, відповідачем надані суду копія акту приймання в заставу ПриватБанку автомобіля НОМЕР_3, 2007 року випуску та копія довіреності від 03 червня 2009 року, посвідчена нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 03 червня 2009 року, за якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 керувати та розпоряджатися, а також відчужувати (продати, обміняти, передавати в оренду, заставу, тощо) належний йому автомобіль НОМЕР_2, 2007 року випуску. Будь-яких заперечень з приводу справжності зазначених доказів позивачем в ході судового розгляду не надано, а тому, виходячи з положень ст. 59 ЦПК України, суд визнає їх допустимими доказами. Зі змісту вищевказаного акту вбачається, що автомобіль, а також технічний паспорт на нього серії АХС від 01 лютого 2008 року та 2 комплекти ключів були передані ОСОБА_1 саме співробітнику КБ «ПриватБанк» для реалізації заставного майна, крім того в акті зазначено, що виручені від такої реалізації засоби будуть направлені на погашення заборгованості за кредитним договором. Відомості щодо вилучення вищевказаного автомобіля будь-якими іншими особами акт не містить, також позивачем не надано суду будь-яких доказів щодо передачі автомобіля іншим особам, в тому числі працівникам КБ «ПриватБанк» без відома самого Банку. Відомості щодо належності осіб, зазначених в акті приймання в заставу ПриватБанку автомобіля та довіреності від 03 червня 2009 року до співробітників ПАТ КБ «ПриватБанк» та їх повноважень позивачем також не надані, а тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що особою, якій був переданий вищевказаний автомобіль є співробітником КБ «ПриватБанк».

В судовому засіданні представником відповідача неодноразово заявлялося клопотання про витребування відомостей щодо місцезнаходження заставного майна та відомостей про осіб працівників Харківського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», зазначених в акті приймання в заставу ПриватБанку автомобіля та довіреності від 03 червня 2009 року, в тому числі про їх посади, функціональні обовязки та час роботи. Ухвалами Харківського районного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року та від 13 жовтня 2015 року таке клопотання було задоволено, з ПАТ КБ «ПриватБанк» витребувані зазначені відомості. Однак, станом на день постановлення рішення, зазначена ухвала, в порушення вимог ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ПАТ КБ «ПриватБанк»не виконана. Таким чином, судом вичерпані всі можливі процесуальні заходи щодо сприяння всебічному та повному зясуванню обставин справи, передбачені ч. 4 ст. 10 ЦПК України. Представником позивача в ході судового розгляду не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував доводи відповідача щодо реалізації позивачем заставного майна в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитно-заставним договором. У звязку з відсутністю будь-яких достатніх даних щодо обставин звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DN81AR17670237 від 05 лютого 2008 року, зокрема вартості проданого автомобіля та розміру грошових коштів, отриманих від продажу автомобіля, який був реалізований в рахунок зазначеної заборгованості, суд позбавлений можливості встановити розмір заборгованості станом на момент такої реалізації та взагалі наявність такої заборгованості на момент постановлення рішення по справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення судових витрат з відповідача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 11, 79, 88, 197, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя