Рішення № 54914237, 23.12.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1527/15-ц

Провадження № 2/635/1263/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді О.М. Пілюгіної

за участі секретаря Бабенко І.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, усунення від права спадкування за законом, визнання свідоцтва про право власності на спадкове майно недійсним, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач подала до суду до відповідача позов, який уточнила та остаточно просить: встановити факт, що має юридичне значення, що ОСОБА_1 проживала однією сімєю з ОСОБА_3 з 2008 року по день її смерті 21 червня 2014 року, також просить усунути ОСОБА_2, який проживає за адресою: Російська Федерація, АДРЕСА_1, від спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла 21 червня 2014 року; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1, квартира 19, на прізвище ОСОБА_2, видане 16 січня 2015 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, реєстр № 43, спадкова справа № 97/2014 та визнати за нею право власності на квартиру за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1, квартира 19.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що її чоловік ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом проходили військову службу у військовій частині 44397, полк А 1215. Після звільнення з військової служби у 1999 році родина ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, одержала ордер на вселення до квартири № 19 за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1. В той же час, родина позивача одержала ордер на вселення до квартири № 10 за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1. Приблизно з 2000 року родина позивача та родина ОСОБА_6 мешкали як спільна родина, були повязані спільним побутом, мали єдиний бюджет, оскільки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 своїх дітей, онуків не мали і допомагали позивачу доглядати та виховувати її сина ОСОБА_9, ночували з малими, годували його. Дочку ОСОБА_10 зустрічали зі школи, робили з нею уроки. Купували продукти на всю родину, на що позивач з чоловіком надавали кошти, готували на всіх обіди. Позивач та її чоловік вважала ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за батьків, а діти за дідуся та бабу. Чоловік позивача виконував необхідні ремонтні роботи в спірній квартирі, а позивач прибирала її. У 2008 році ОСОБА_6 тяжко захворів. В 2010 році він переніс інсульт, тому не міг самостійно, без сторонньої підтримки пересуватися та обслуговувати себе. В той час позивач з чоловіком були завжди поруч, оскільки ОСОБА_3 не мала фізичних можливостей піднімати ОСОБА_6, який потребував сторонньої допомоги. Крім того, ОСОБА_6 мали мінімальний розмір пенсій, які повністю витрачались на ліки, тому позивач матеріально допомагала їм. В 2012 році з ОСОБА_6 стався другий інсульт, його стан взагалі став жахливим і його догляд разом із дружиною здійснювала родина позивача. 18 грудня 2012 року ОСОБА_6 помер. Усі турботи по його похованню виконала позивач. Відповідач, рідний брат ОСОБА_3 навіть не приїхав на похорон. Після смерті чоловіка ОСОБА_3 тяжко захворіла і знаходилась в безпорадному стані, без грошей. Позивач постійно супроводжувала її до лікарень, викликала швидку, продовжувала доглядати, оскільки прогресувало захворювання на тромфоблебіт судин нижніх кінцівок. ОСОБА_3 неодноразово намагалась спілкуватися з відповідачем, але він не приїздив, допомоги не надав, матеріально не підтримував. 21 червня 2014 року ОСОБА_3 померла. Всі заходи по організації похорону виконала позивач. За вказаних обставин є усі підстави усунути відповідача від спадкування після смерті ОСОБА_3 Позивач спільно проживала разом із спадкодавицею з 2008 року, вважала себе спадкоємицею четвертої черги, тому у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, та повідомила нотаріуса про наявність спору та про намір позиватись до суду, але нотаріус видала свідоцтво про право на спадщину на імя відповідача. За вказаних обставин, позивач змушена звернутися до суду з позовом.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити з підстав викладених у позові, крім того зазначила, що після смерті ОСОБА_6, його дружина ОСОБА_3 мала затяжну депресію і втратила цікавість до життя і тільки її зусиллями та опікуванням її сімї стан ОСОБА_3 стабілізувався.

Представники позивача ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримали вимоги своєї довірительки просили їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_13 у судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що вимоги є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підтверджуються доказами. Так дійсно брат та сестра ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали у різних країнах, проте їх спілкування не припинялось до останнього моменту. Визнав, що останні дні життя ОСОБА_7 були трагічними, проте ні за життя, а ні після вона не була покинута своїми рідними. Оскільки покійна за життя була людиною доброзичливою і відкритою до спілкування та підтримувала тісні родинні звязки не тільки зі своїм братом, а і з племінниками, родичами невістки. Позивач вказує, що проживала однією з ОСОБА_3 більше пяти років, але доказів на підтвердження вказаних обставин не надала. Зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 як особи похилого віку мали певні захворювання, але не знаходились безпорадному та безпомічному стані. Крім того, відповідач має ряд захворювань, переніс інсульт і сам потребує стороннього догляду, тому відсутні підстави для усунення його права на спадщину та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на квартиру за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1, квартира 19, визнання за позивачем права власності на вказану квартиру.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що родину ОСОБА_3 та ОСОБА_6 знає давно, вони були друзями її батьків. Вказала, що не часто, але бувала на днях народження ОСОБА_7. Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що остання мала круг спілкування який називала «жіноча рада», прізвища жінок вона не знає, тільки обличчя. Років пятнадцять тому вона у ОСОБА_3 познайомилась із ОСОБА_1 і знає що вони дружила. З бесіди із ОСОБА_1 на похоронах ОСОБА_7, їй стало відомо що остання хворіла, відмовилась від лікування. Свідок спілкувалась із ОСОБА_3 телефоном, але зазвичай із ОСОБА_7 спілкувалась мати свідка, тому свідок подробиць не знає. Свідок була присутня на роковинах смерті ОСОБА_6, а останній раз приїздила на поховання ОСОБА_7. Заперечувала, що ОСОБА_3 проживала спільно з родиною позивача. Єдиний раз на похоронах бачила племінницю ОСОБА_3 ОСОБА_5. На роковинах бачила племінника ОСОБА_5. ОСОБА_7 була прихильна і чекала на племінницю. Подробиць не знає.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що знала подружжя ОСОБА_3 десь з 1991 року. Вони служили у військових частинах на одній території, а ОСОБА_3 і жили в частині у командирському будинку. З 1999 року проживали в одному будинку. ОСОБА_16 та ОСОБА_1 дружили, а після того, як ОСОБА_8 захворів, він йшов на роботу біля дому, а опинився на командному пункті військової частини, де колись служив. В 2008 році переніс інсульт і з того часу родина ОСОБА_1 була поряд с родиною ОСОБА_16 і вони практично жили однією сімєю. Оля прибирала, вони робили ремонт. В 2010 році ОСОБА_6 переніс операцію аденоми простати, жінок до себе не підпускав і всі процедури щодо перевязки, виконував ОСОБА_17. В 2012 році у нього стався обширний інфаркт, реанімація, і з ним постійно була родина ОСОБА_17, також допомагали друзі. Після смерті ОСОБА_6 його дружина впала в депресію казала, що не бажає більше жити і разом із нею постійно була ОСОБА_1 За умовин ОСОБА_1 ОСОБА_3 поїхала до родичів, але приїхала та сказала, що родичам вона не потрібна і рідними є люди, що її оточують тут. ОСОБА_7 перенесла інсульт, а коли вона була лежачою її доглядала позивач, а коли дзвонили родичам, то приїхала родичка на кілька годин і поїхала, при цьому пропонували позивачу довезти ОСОБА_3 до кордону, але це було не можливо. Родичі навіть на похорон приїхали тільки на четвертий день, і ОСОБА_7 усі ці дні лежала у морзі. Після похорону вони поїхали через кілька годин і навіть на наступний день не їздили на кладовище. ОСОБА_1 жили в квартирі разом із ОСОБА_16, а в квартирі ОСОБА_1 жила їх дочка ОСОБА_10 з чоловіком і син.

ОСОБА_18 в судовому засіданні підтвердила що родина ОСОБА_16 жила із сімєю ОСОБА_1 однією сімєю, така була дружба. ОСОБА_1 проживали в квартирі разом із ОСОБА_16, а в квартирі ОСОБА_1 жили їх син та дочка ОСОБА_10. Після оперування, доглядав за ОСОБА_19 ОСОБА_17, підполковник, а не цурався такої роботи. Свідок знає родину позивача та родину ОСОБА_16 близько 15 років, вони живуть в одному підїзді. ОСОБА_3 довіряла тільки позивачу. ОСОБА_7 померла у суботу і лежала у морзі, а родичі приїхали тільки у вівторок, бо у когось був день народження.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що знала родину ОСОБА_3 з 1991 року. Її чоловік служив разом з ОСОБА_8. Стосовно останніх подій, їй відомо, що ОСОБА_8 втратив память і прийшов до командного пункту. Після цього у нього стався інсульт. ОСОБА_7 їй казала, що допомагає ОСОБА_1, а потім сказала, що ОСОБА_1 взагалі переселились в квартиру до них. ОСОБА_7 мала прихильність до племінниці, говорила про неї з теплом, але дуже ображалась, що родичі не залишились з нею після похорон ОСОБА_8. Свідок разом із ОСОБА_21 відвідували ОСОБА_3, і ОСОБА_21 дзвонила родичам і в Суми, і в Курськ, але родичі не приїздили до ОСОБА_3, яка просила позивача не залишати її і нікуди не віддавати. Коли ОСОБА_3 вже не вставала, якась родичка приїздила на годину і тут же поїхала. Похорон ОСОБА_3 організувала позивач.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснив, що родини ОСОБА_1 і ОСОБА_3 спочатку просто міцно дружили, а після інсульту у ОСОБА_6 навіть перешли жити до них у квартиру. Обидві родини знає, ще десь з 90-х років. Зі слів самої ОСОБА_7 знає, що ОСОБА_1 матеріально допомагали їм. Після смерті ОСОБА_8 у ОСОБА_7 була сильна депресія, і позивач була її підтримкою і допомогою. ОСОБА_1 умовила останню поїхати до родичів, але коли повернулась, вказала, що там вона нікому не потрібна. Коли ОСОБА_3 занедужала так, що потребувала стороннього догляду, такий догляд надавала позивач. Свідок вказав, що за багато років знайомства, він і не знав про родичів ОСОБА_3, це вже потім усі дізнались про їх існування.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні вказав, що знав родину ОСОБА_3 багато років і відносився до них як до батька і матері. Коли занедужав ОСОБА_8 він фактично здійснював догляд за ним, допомогу, як матеріальну так і моральну. С погіршанням стану здоровя ОСОБА_6 вони із позивачем стали проживати у квартирі разом із ОСОБА_16, в різних кімнатах. Вони з дружиною звісно навідувались і до себе в квартиру, де проживали їх діти, але більше часу були разом із ОСОБА_16.

Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні підтвердила, що її батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_17 проживали однією сімєю із ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в належній їм квартирі. А квартирі ОСОБА_17 проживала вона разом із своїм чоловіком. Свідок зазначила, що вважала ОСОБА_6 за бабусю та дідуся.

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною відповідача, брата померлої ОСОБА_3 усе життя брат та сестра були дружніми, спілкувалися, приїздили один до одного в гості, син свідка надавав тітці матеріальну допомогу. ОСОБА_3 були життєлюбами, відкриті до спілкування та з широкою душею, за що і потерпають на тому світі. Також вказала, у 2010 році її діти та онуки приїздили до ОСОБА_3, а ОСОБА_3 приїздила на ювілей племінника. Коли у ОСОБА_6 стався інсульт та він помер, вони надавали ОСОБА_3 матеріальну допомогу та моральну підтримку. На похорон приїздили дочка з чоловіком, пропонували поховати ОСОБА_8 на батьківщині, а ОСОБА_3 переїхати до них. Після 40-ка днів ОСОБА_3 приїжджала до них і їздила до родичів в Сумську область. Коли у брата стався інсульт вони не казали про це ОСОБА_3, повідомили тільки коли виписали із лікарні і остання приїздила до них. Потім стан здоровя ОСОБА_3 погіршувався і ОСОБА_21 телефоном повідомила про смерть ОСОБА_3 і вони приїхали на похорон. Затримка вийшла, оскільки сина свідка не пускали на кордоні.

Суд, заслухавши позивача, представників позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 21 червня 2014 року померла ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про її смерть.

Відповідно до лікарського свідоцтва причиною смерті ОСОБА_3 вказані: гостра легенево-серцева недостатність, інфаркт легень, тромбофлебіт легеневої артерії, тромбофлебіт судин нижніх кінцівок.

Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у виді квартири за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1, квартира 19.

Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори подали позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, про що свідчать дані спадкової справи № 97/2014, що надана приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4

16 січня 2015 року приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 видала на імя ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, яка померла 21 червня 2014 року, на спадщину що складається з квартири № 19 за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1.

За довідкою № 63 від 11 березня 2015 року, що надана КЗОЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги сел. Пісочин Харківського району Харківської області», ОСОБА_3 з 2002 року перебувала на диспансерному обліку із діагнозом ІХС, гіпертонічна хвороба ІІ ст. та проходила періодичний диспансерний огляд. 23 квітня 2014 року виявлена правобічна очагова пневмонія, проведено лікування в умовах денного стаціонару. 08.05.2014 року, 12.05.2014 року виклик вдома, хвора від госпіталізації відмовилась.

Відповідно до акту, що складений 04 серпня 2014 року за участі депутата Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_1, ОСОБА_17 проживали однією родиною із ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1АДРЕСА_2 і № 19, з грудня 2008 року.

За довідками № 2380 від 05.11.2012 року, № 179 від 15.01.2013 року, № 364 від 04.02.2014 року, що надані КП Пісочинське ПУЖКХ, за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1, квартира 19, зареєстрована ОСОБА_3.

В якості доказів суду надані: витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, де вказано про смерть 21.06.2014 року ОСОБА_3, лист повідомлення приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 на імя позивача про надання нотаріусу повідомлення суду про надходження позовної заяви; копія паспорту громадянина України на імя позивача; свідоцтво про народження ОСОБА_25, свідоцтво про народження ОСОБА_26, копія паспорту громадянина України на імя ОСОБА_23, свідоцтво про шлюб ОСОБА_27 та ОСОБА_26, довідка КП «ХРБТІ», довідка військкомату, довідка КП Пісочинське ПУЖКХ, квитанції по оплату рахунків телефонного звязку; довідка МСЕ на імя відповідача; квитанції про оплату комунальних послуг за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1, квартира 19, фотознімки, виписка з історії хвороби відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 10; ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно статті 234 ЦПК України у судовому порядку встановлюються факти що мають юридичне значення від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ч. 2 ст. 1220 ЦПК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 Цього Кодексу.

За статтею 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 і ч. 6 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, при цьому положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Суд, аналізуючи надані доказі у їх сукупності в тому числі з урахуванням показань свідків, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_18 підтвердили, що з 2008 року подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проживали однією сімєю із родиною ОСОБА_1 та ОСОБА_28 і в цих стосунках останні, як зазвичай відбувається в родинах між батьками та дітьми, надавали ОСОБА_3 як матеріальну допомогу, так моральну підтримку в усіх життєвих ситуаціях, як складних під час хвороби, трагічних подій так і у свята, при цьому свідки пояснювали, що знають ці родини особисто і досить тривалий час, більше 15 років, мали можливість особисто пересвідчитись в таких відносинах, а подробиці взаємовідносин родин знають безпосередньо від ОСОБА_3. Свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_15 крім того, ще були сусідами цих родин.

За вказаних обставин, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 проживала однією сімєю з ОСОБА_3 з 2008 року по день її смерті 21 червня 2014 року, та задовольняє вказану вимогу, при цьому виходить з тих обставин, що свідок ОСОБА_24 яка є дружиною відповідача у судовому засіданні підтвердила, що з розповіді ОСОБА_3, вона знала ОСОБА_22, ОСОБА_1, ОСОБА_17, як осіб які були колом спілкування ОСОБА_3 і на спростування показань цих свідків сторона відповідача доказів не надала.

Враховуючи викладене, позивач відповідно до ст. 1264 ЦК України набула права спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, як спадкоємець четвертої черги, при цьому позивач у встановлений законом шестимісячний строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

Також суд вважає, що підлягає задоволенню вимога позивача про усунення відповідача від спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла 21 червня 2014 року, оскільки відповідач не прийняв дійових заходів, в тому числі і за допомогою інших осіб, покращення становища сестри і таким чином ухилився від надання допомоги спадкодавцеві, яка через тяжкі хвороби мала безпорадний стан і потребувала такої допомоги, при цьому свідки у судовому засіданні підтвердили, що неодноразово телефонували родині відповідача, повідомляли про стан здоровя ОСОБА_3, але допомога спадкодавиці з їх боку надана не була і тягар догляду та утримання ОСОБА_3, а потім і організація її поховання та ритуальних заходів несла позивач ОСОБА_1, що визнала у судовому засіданні свідок ОСОБА_24, при цьому на думку суду строк ненадання такої допомоги не має суттєвого значення.

Оскільки судом задоволені вимоги про усунення відповідача від спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла 21 червня 2014 року, то суд також задовольняє вимогу позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1, квартира 19, на прізвище ОСОБА_2, видане 16 січня 2015 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, реєстр № 43, спадкова справа № 97/2014.

В задоволенні вимоги позивача про визнання за нею права власності на квартиру № 19 за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 21 червня 2014 року, суд відмовляє, як заявленої передчасно, оскільки з огляду на те, що судом задоволені вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сімєю із спадкодавицею та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, на спірну квартиру, після набрання рішенням суду

При вирішенні справи суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує в тому числі питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи, що вказаним рішенням суду позов частково задоволено, суд вважає за можливе скасувати заходи забезпечення позову накладення заборони на відчуження квартири № 19 за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, вїзд Набережний, 1, та накладення заборони на реєстрацію місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, селище Пісочин, вїзд Набережний, 1, квартира 19, застосований ухвалою Харківського районного суду Харківської області от 17 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, усунення від права спадкування за законом, визнання свідоцтва про право власності на спадкове майно недійсним, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Судові витрати підлягають відшкодуванню відповідно ст. 88 ЦПК України, пропорційно до вимог, що задоволені.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 234, 256 ЦПК України; ст. 1217; 1223, 1264, 1269, 1270 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сімєю з ОСОБА_3 з 2008 року по день її смерті 21 червня 2014 року.

Усунути ОСОБА_2, який проживає за адресою: Російська Федерація, АДРЕСА_1, від спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла 21 червня 2014 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вїзд Набережний, 1, квартира 19, на прізвище ОСОБА_2, видане 16 січня 2015 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, реєстр № 43, спадкова справа № 97/2014.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., в іншій частині суму судового збору сплаченого ОСОБА_1 віднести за її рахунок.

Скасувати заходи забезпечення позову накладення заборони на відчуження квартири № 19 за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, вїзд Набережний, 1, та накладення заборони на реєстрацію місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, селище Пісочин, вїзд Набережний, 1, квартира 19, застосований ухвалою Харківського районного суду Харківської області от 17 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, усунення від права спадкування за законом, визнання свідоцтва про право власності на спадкове майно недійсним, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, без участі яких постановлено рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ О.М. Пілюгіна