Рішення № 54914102, 23.12.2015, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/11740/14-ц

Провадження № 2/644/281/15

23.12.2015

Справа № 644/11740/14-ц

н/п 2/644/281/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

у складі:

головуючого - судді Ізмайлова І.К.

при секретарі - Яковлєвій М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Шоста Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, визнання факту прийняття спадщини, визнання позивача спадкоємцем четвертої черги, визнання відповідача спадкоємцем п'ятої черги та усунення від спадщини, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зі вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що її батьки - дід та баба ОСОБА_1, проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2, де після народження сина ОСОБА_4, з ним проживала і вона.

В квартирі 5 будинку 71 по п. Косіора у м. Харкові проживала ОСОБА_5, яка є родичкою по крові, її прадід ОСОБА_6 є рідним батьком останньої.

У 2004 році померла ОСОБА_7, після чого її донька ОСОБА_5 запропонувала їй та неповнолітньому сину переїхати у квартиру 5, щоб мешкати разом як родина, інших родичів у неї не було крім того вона з сином потребували поліпшення житлових умов, бо в квартирі № 2 зазначеного будинку мешкали і інші родичі.

З весни 2004 року він та його матір проживали разом з ОСОБА_5 в її квартирі АДРЕСА_1, вели спільне господарство, мали єдиний бюджет, спільний побут, користувалися речами один одного, меблями, посудом, які там знаходились, доглядали і прибирали квартиру, частково робили ремонт, спільно сплачували за комунальні послуги, купляли речі та майно для сумісного користування, мали спільне дозвілля, несли спільні витрати, тобто жили однією родиною.

24.02.2012 року ОСОБА_5 померла та після її смерті відкрилась спадщина яка складалася з належної їй квартири АДРЕСА_2.

Після смерті ОСОБА_5, він та мати продовжують проживати в спірній квартирі, таким чином вважає, що фактично прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння майном двоюрідної баби.

Похованням ОСОБА_5 займалась його мати за власні кошти, оскільки він навчався та знаходився на її утриманні.

За життя ОСОБА_5 неодноразово виказувала бажання залишити спірну квартиру йому у спадок. Так, незадовго до своєї смерті ОСОБА_5 вирішила зробити подарунок і на його ОСОБА_8 18.02.2012 року, у присутності родичів та друзів склала письмову довіреність із зазначенням свого волевиявлення щодо передачі йому у власність свого житла.

Після смерті ОСОБА_5 він та його мати продовжили жити в квартирі, почали робити ремонт (змінили вікна та двері), сплачують за комунальні послуги, але з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися, оскільки вважали, що фактично прийняли спадщину.

Літом 2014 року нібито родич ОСОБА_5 - ОСОБА_2, який вважає себе спадкоємцем другої черги за правом представлення як племінник померлої став вимагати звільнити квартиру.

Відповідач ОСОБА_2 та його померлий батько, якого він представляє як спадкоємця другої черги, завжди знали про можливе існування родичів по лінії діда, але жодних дій щодо пошуку родичів не вчинили. І тільки після того, як померла ОСОБА_5, ОСОБА_2 зібрав необхідні документи для підтвердження родинних стосунків тільки з єдиною метою отримати спадщину.

Відповідач ОСОБА_2 та його батько ОСОБА_9 все своє життя ухилялися від надання ОСОБА_5

допомоги по її утриманні, не підтримували з нею жодних родинних стосунків, між ними та ОСОБА_5 були відсутні зв'язки, характерні для сімейних відносин, при цьому ОСОБА_5 потребувала сторонньої допомоги, бо була похилого віку, тяжко хворіла і померла від гострого розладу кровообігу, коронарокардіосклерозу, атеросклеротичної хвороби серця і за життя необхідну допомогу отримувала тільки від нього та його матері.

ОСОБА_2 повинен бути усунений від права на спадкування за законом.

Він же разом зі спадкодавцем вважали себе онуком та бабою, були однією сім'єю, проживали разом близько 10 років, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.,

Встановлення факту приживання зі спадкодавцем однією сімєю більше пяти років до часу відкриття спадщини має для нього юридичне значення, оскільки надасть право як спадкоємцю 4 черги оформити свої спадкові права після смерті родички ОСОБА_5

На підставі викладеного просив визнати встановленим факт його проживання із спадкодавицею ОСОБА_5, померлою 24.02.2012 року однією сім'єю з 2004 року по день її смерті 24.02.2012 року. Визнати встановленим факт прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_5 та визнати його спадкоємцем четвертої черги за законом, після смерті ОСОБА_5

Визнати ОСОБА_2 спадкоємцем пятої черги за законом після смерті ОСОБА_5 та усунути від права на спадкування за законом.

В судовому засіданні ОСОБА_1, досягши повноліття на час розгляду справи, позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники проти задоволення позову заперечували посилаючись на ті обставини, що ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_1 ніколи не перебували у родинних відносинах з ОСОБА_5, після смерті останньої ОСОБА_3, скориставшись знайомством з померлою, самовільно вселилася в спірну квартиру змінила замки, на цей час допустила до проживання в квартирі третіх осіб - квартирантів. Крім того, вважали, що місцем проживання неповнолітньої особи є місце проживання його батьків, ОСОБА_3 не зареєстрована у спірній квартирі, а також рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.12.2012 року їй відмовлено у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім'єю та про визнання права користування житловим приміщенням.

Заслухавши сторони, перевіривши обставини справи, суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного:

У відповідності зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні

Частиною. 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п. 18 своєї Постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - суд повинен навести в рішенні докази в підтвердження висновку про обставини, що мають значення для вирішення справи, а при задоволенні заяви чітко викласти встановлений факт.

Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Харківської міської ради, треті особи: Управління служб у справах дітей Харківської міської ради, КП "Жилкомсервіс" про встановлення факту того, що вона і померла ОСОБА_5 проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_3, про визнання за ОСОБА_3 та неповнолітнім сином ОСОБА_1 права користування квартирою 5 у будинку 71 по пр. Косіора у м. Харкові - відмовлено за недоведеністю позову.

В мотивувальній частині рішення судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_3, власницею якої є ОСОБА_3, а також разом з сином ОСОБА_1 є співвласниками АДРЕСА_4.

Також встановлено, що ОСОБА_3 проявляла турботу про ОСОБА_5, допомагала їй у звязку з її віком, тимчасово проживала с сином в її квартирі, що не свідчить про факт постійного проживання ОСОБА_3 і її сина у спірній квартирі.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи бо особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При розгляді позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю на підтвердження позовних вимог він посилався на те, що він та ОСОБА_5 вважали себе онуком та бабусею, були однією сім'єю, проживали разом близько 10 років, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, що підтверджується квитанціями про сплату за комунальні послуги за 2004-2014 роки, де в графі платник стоїть підпис, прізвище його матері, квитанціями про сплату за медичні препарати та медичними довідками про призначення цих препаратів ОСОБА_5, листом ДП "ДВ Інституту машинобудування ім. А.М. Підгорного національної академії наук України" № 10 від 30.01.2012 року про готовність виконання заказу щодо виготовлення металевої огорожі» виданий ОСОБА_3 з вказівкою адреси: АДРЕСА_5, листом від 18.10.2012 року з Харківської ОСОБА_10 ступенів № 70 Харківської міської ради Харківської області з інформацією щодо навчання з 2002 року по 2012 рік в цій школі та підтвердженням факту відвідування класним керівником за місцем мешкання - в спірній квартирі, довідкою з районної лікарні з даними про виклик лікаря на імя ОСОБА_1 в спірну квартиру, фотокартками, зробленими за час спільного мешкання в спірному житлі з померлою, наявністю в спірній квартирі речей та документів.

Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не підтвердили факт сумісного проживання однією сім'єю, не заперечуючи при цьому наявність відносин за якими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мали дружні стосунки та іноді ОСОБА_3 та її син ночували у ОСОБА_5 в квартирі.

Що ж стосується письмових документів наданих на підтвердження позову то більшій частині з них дана оцінка попереднім рішенням суду, а інші письмові докази не доводять факту проживання однією сім'єю, або наявності родинних зв'язків.

В зв'язку з наведеним суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю.

Відмовляючи у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім'єю суд відмовляє і у задоволені позову в частині визнання факту прийняття спадщини, визнання позивача спадкоємцем четвертої черги, визнання відповідача спадкоємцем п'ятої черги та усунення від спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 17, 27, 31, 60, 61, 209, 213, 214, 215, 256, 259 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: І.К. Ізмайлов