Рішення № 54913840, 22.12.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/14178/15-ц

Провадження № 2/643/5262/15

22.12.2015 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Скотаря А.Ю.,

при секретарі Кречетовій М.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків недійсності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в обґрунтування якого зазначила, що 30.07.2013 придбала у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1, проте відповідач, знаючи про оспорювання свідоцтва про право на спадщину на її імя стосовно даної квартири, не повідомила позивача про це та здійснила відчуження спірної квартири, чим порушила п. 1.4. договору купівлі-продажу квартири, за яким стверджувала, що на момент укладення Договору щодо квартири не ведуться судові спори.

Позивач вважає, що відповідач ввела її в оману стосовно обставин, що мають істотне значення, і на цій підставі просить визнати недійсним зазначений договір, стягнути на свою користь сплачені за ним кошти в сумі 34700,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент подання позову складає 766730,61 грн., а також судові витрати.

В суді представник позивача підтримав позовні вимоги та дав пояснення відповідно до викладених в позові обставин.

ОСОБА_4 та її представник не спростовуючи того факту, що на момент укладення договору купівлі-продажу відповідачу було відомо про розгляд в суді спору щодо спірної квартири, проти позову заперечували, пославшись на те, що свідоцтво про право на спадщину, видане на імя ОСОБА_4, на момент вчинення спірного правочину скасоване не було, право власності на квартиру було зареєстровано за нею, квартира не знаходилась під арештом чи іншою забороною, будь яких прав третіх осіб на неї не існувало. Отже, договір укладено на законних підставах.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини: згідно п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.2. договору купівлі-продажу квартири від 30.07.2013 (далі Договір) ОСОБА_4 (продавець) передала, а ОСОБА_3 (покупець) прийняла у приватну власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 282111,00 грн., що еквівалентно 34700,00 доларів США, розрахунок здійснено в повному обсязі (а.с. 13, 14).

Продавець, згідно п. 1.4. Договору, стверджує, що, крім іншого, на момент укладення цього договору щодо квартири не ведуться судові спори… .

Як вбачається з доданих до матеріалів справи судових рішень спір щодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 розглядався судами різних інстанцій починаючи з 2008 року.

Так, 13.04.2012 рішенням Московського районного суду м. Харкова відмовлено в задоволенні позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування, предметом яких були вимоги, крім іншого, про визнання права власності на спірну квартиру (а.с. 74).

Зазначене рішення було залишено в силі ухвалою апеляційного суду Харківської області від 02.07.2012 (а.с. 75-77), однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013, копія якого судові не надана, проте воно міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, рішення Московського районного суду м. Харкова від 13.04.2012 та ухвала апеляційного суду Харківської області від 02.07.2013 скасовані та справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи Московським районним судом м. Харкова 17.12.2013 ухвалено рішення, залишено в силі ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.02.2014, яким позови до ОСОБА_4, подані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволені та, крім іншого, за кожним з останніх визнано право власності на 1/2 частину спірної квартири (а.с. 7-12).

Таким чином суд приходить до висновку, що на момент укладення спірного Договору тривав судовий спір, предметом якого виступала квартира АДРЕСА_1, про що було відомо ОСОБА_4 і яка замовчила цей факт.

Частиною 1 ст. 230 ЦК України передбачено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Обставини, що мають істотне значення, приведені в ч. 1 ст. 229 ЦУК України та стосуються природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Застереження в п. 1.4. Договору щодо відстуності судових спорів стосовно спірної квартири суд вважає обставиною, що має суттєве значення, так як наявність такого спору впливає на права покупця з приводу вільного володіння, користування та розпорядження майном, знижує цінність майна та можливість його використання за цільовим призначенням.

В даному випадку має місце обман з боку відповідача, який замовчав існування обставини, яка, в разі обізнанності позивача, перешкодила б вчиненню првавочину, отже позов в частині визнання Договору недійсним підлягає повному задоволенню.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З погляду на викладене, беручи до уваги зміст розділу 2 Договору щодо його ціни, суд приходить до висновку про можливість стягнення на користь позивача з відповідача 282111,00 грн., тобто в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати мають бути стягнуті з відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 229, 230, ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30.07.2013 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 під реєстровим № 1906.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, і.н. НОМЕР_2, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_4 282111 (двісті вісімдесят дві тисячі сто одинадцять) гривень 00 копійок в якості повернення сплаченого за недійсним договором, а також судові витрати в сумі 3775 (три тисячі сімсот сімдесят пять) гривень 80 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.Ю. Скотар