Рішення № 54913291, 22.12.2015, Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/217/15-ц

Номер провадження: 2/511/224/15

22 грудня 2015 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Ільяшук А. В.,

секретаря Войнікової Л.Ф.,

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1, представника відповідача адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 сільська рада, Роздільнянського району, Одеської області, про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.07.2014 року помер її батько ОСОБА_6. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді камяного житлового будинку, розташованого в селі Нові Чобручі, вул.Новоселів,55, Роздільнянського району, Одеської області. Дружина ОСОБА_6 ОСОБА_7 померла 15.06.2003 року. Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги до майна померлого та своєчасно звернулася із заявою про прийняття спадщини. 20.01.2015 року від приватного нотаріуса вона дізналася, що нібито її батько 12 вересня 1997 року залишив заповіт на все своє майно на імя ОСОБА_4, посвідчений у цей же день ОСОБА_5 сільською радою Роздільнянського району Одеської області (реєстровий запис №24). За життя спадкодавець запевняв позивача, що все його майно буде належати їй, як єдиній доньці. Тому у неї виникли сумніви, щодо складення вказаного заповіту. Також зазначає, що ОСОБА_4 подала нотаріусу не оригінал, а дублікат заповіту, де відсутні будь-які підписи її батька. На вимогу видати їй копію заповіту, представники сільради відмовилися цього робити, що поглибило її сумніви у тому, що вказаний заповіт взагалі складався. Просила суд визнати недійним заповіт, що нібито складений ОСОБА_6 12.09.1997 року на імя ОСОБА_4, так як він вказаного заповіту ніколи не складав.

Позивач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_1 позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала, наполягала на тому, що вказаний заповіт її дідусь (чоловік її рідної бабусі ОСОБА_7) склав 12.09.1997 року та разом з бабусею вручили їй на її 16-ліття, як подарунок, але оригінал документу згодом загубився, тому вона після смерті ОСОБА_6 отримувала дублікат заповіту. Просила у позові відмовити та підтримала свої письмові заперечення на позов (а.с.101-104). Представник відповідача адвоката ОСОБА_2 підтримав її думку та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ОСОБА_5 сільської ради ОСОБА_8 суду підтвердила, що саме вона посвідчувала вказаний заповіт від 12.09.1997 року і ніхто інший крім ОСОБА_6, на її думку, заповіт підписати не міг. Також підтвердила, що разом з ОСОБА_6 до сільради приходила його дружина ОСОБА_7, яка також складала заповіт (реєстровий №25), але на чию користь, представник не памятає. Розгляд даного позову залишила на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків, оглянувши документи, надані на вимогу суду, а саме: оригінал заповіту та реєстр для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету ОСОБА_5 депутатів трудящих Роздільнянського району за 1978-1979, 1997-2002 роки, дослідивши Висновок №3983/02 судово-почеркознавчої експертизи по матеріалам справи, складений 28 жовтня 2015 року, оцінивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено наступне. Позивач ОСОБА_3 /дошлюбне прізвище ОСОБА_7/ ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_10, актовий запис №11 від 12.02.1971 року, свідоцтво про народження ІІІ-ОП №225622 (а.с.22). 11 липня 1992 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_11, актовий запис №381, місце реєстрації: м.Одеса, Центральний відділ ЗАГС, та взяла прізвище чоловіка ОСОБА_11 (а.с.25). Батько позивача ОСОБА_6, після розлучення з її матірю, проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебував у другому шлюбі із ОСОБА_7. Відповідач ОСОБА_4 є онукою останньої. ОСОБА_7 померла 15 червня 2003 року. Після її смерті відкрилася спадщина, яку прийняв ОСОБА_6 та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24 грудня 2003 року. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходиться в селі Н.Чобручі, вулиця Новоселів №55, Роздільнянського району Одеської області, розташованого на земельній ділянці ОСОБА_5 сільської ради. На вказаній земельній ділянці знаходиться один камяний житловий будинок. зазначений на плані літерою «А», житловою площею 26,20 м2 та господарчі споруди: гараж - «Б», літня кухня - «В», сарай «Г», цистерна І. Житловий будинок належав спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого виконкомом ОСОБА_5 сільської ради Роздільнянського району, Одеської області 24 квітня 1996 року та зареєстрованого в Роздільнянській філії Одеського БТІ 13 червня 1996 року в реєстровій книзі №1-7; інвентаризаційна оцінка будинку чотирнадцять тисяч триста двадцять пять гривень; спадкова справа №316/03, зареєстровано в реєстрі за №5010. Вказане Свідоцтво зареєстроване в філії Одеського МБТІ 24.12.2003 року (а.с.14-15). ОСОБА_6 помер 17 липня 2014 року, про що 22 липня 2014 року складено відповідний актовий запис №497, місце реєстрації: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Роздільнянському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області (а.с.21). Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить вказане нерухоме майно. ОСОБА_3 поховала батька, понісши всі витрати повязані з організацією похорону, та, як єдиний спадкоємець першої черги, подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. 20 січня 2015 року, коли вона прибула до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на вищевказану спадщину, вона дізналась про те, що нібито її батько ОСОБА_6, 12 вересня 1997 року залишив заповіт на все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось на імя ОСОБА_4, поклавши на неї обовязок надати право по життєвого проживання в належному йому житловому будинку, що знаходиться в с.Н-Чобручі Роздільнянського району, одеської області, вул..Новоселів,55, ОСОБА_7, посвідчений у цей же день ОСОБА_5 сільською радою Роздільнянського району Одеської області (реєстровий запис №24).

Позивач ОСОБА_3П наполягала на тому, що її батько за життя не міг складати вказаний заповіт, оскільки обіцяв, що все його майно після його смерті належатиме саме їй. Її покази підтвердили свідки, допитані судом за її клопотанням, а саме: ОСОБА_11, чоловік позивача; ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які в свою чергу зазначили про те, що відносини у батька і доньки ОСОБА_3 були добрими, підстав позбавляти її спадщини у ОСОБА_6 не було, так як і складати заповіт на будь-кого, крім доньки. Позивач надала суду фото таблиці, де зафіксовано, як її батько ОСОБА_6 спілкується з нею, її чоловіком, її дітьми та родичами (а.с.121-132).

Свідки, допитані за клопотанням відповідача, а саме: ОСОБА_16, ОСОБА_17, мати відповідача, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, суду повідомили, що покійний ОСОБА_6 дуже добре ставився до онуки своєї дружини ОСОБА_4, яка у них виросла, та склав заповіт на її імя. Про це свідкам відомо зі слів самого ОСОБА_6 та ОСОБА_4. На 16-ліття відповідача їй подарували заповіт на будинок, вказаний вище. При складанні заповіту ніхто із свідків присутнім не був і не міг бути, посилаючись на таємницю нотаріальних дій.

Оскільки позивач ОСОБА_3 наполягала на тому, що її батько вказаний вище заповіт не складав і не підписував, за її клопотанням ухвалою суду від 08 липня 2015 року по справі була призначена судово-почеркознавча експертиза, у розпорядження експертів надано матеріали справи, оригінали документів з підписами ОСОБА_6.

Після проведеного дослідження 28 жовтня 2015 року складено Висновок №3983/02 судово-почеркознавчої експертизи, згідно якого:

« 1) Підписи від імені ОСОБА_6 у наданих на експертизу:

- заповіті, складеному від імені ОСОБА_6 на імя ОСОБА_4 від 12.09.1997, розміщеному в графі «Подпись»;

- реєстрі для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради депутатів трудящих Роздільнянського району Одеської області за 1978-1979 рр, 1997-2002 рр., розміщеному на 61 аркуші в графі «Розписка про одержання нотаріально оформленого документа» - виконані не самим ОСОБА_6, а іншою особою (особами). Ці підписи виконані з намаганням наслідування підпису (підписам) ОСОБА_6.

2) Для проведення судово-почеркознавчої експертизи щодо справжності підписів від імені ОСОБА_6 у заповіті, складений від імені ОСОБА_6 на імя ОСОБА_4 від 12.09.1997; реєстрі для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради депутатів трудящих Роздільнянського району Одеської області за 1978-1979 рр, 1997-2002 рр., надано достовірний порівняльний матеріал в достатньому обсязі, який є допустимим для експертного дослідження».

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_6 за життя не складав заповіт на імя ОСОБА_4 від 12.09.1997 року та його не підписував.

Суд критично оцінює покази відповідача та свідків з її боку з приводу складання вказаного заповіту ОСОБА_6 на її імя, оскільки ці покази спростовані іншими доказами, дослідженими судом.

Статті 202, 203, 204 ЦК України визначають поняття правочину, його зміст та правомірність. Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 1257 ЦК України передбачає, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Позов оснований на законі та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.88 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені понесені нею судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 609,00 гривень, витрати на правову допомогу 3300 гривень, 1476 гривень за проведення експертизи, а всього 5385 (п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять) гривень.

На підставі викладеного та ст.ст.202-204, 215, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Заповіт від 12 вересня 1997 року, складений від імені ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, що народився у селі Кумейки Черкаського району, Київської області, який помер 17 липня 2014 року у віці 65 років, на імя ОСОБА_4, який посвідчений ОСОБА_5 сільською радою Роздільнянського району Одеської області (реєстровий запис №24 від 12.09.1997 року), згідно якого ОСОБА_6 заповідав все своє майно, з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилось, яке буде належати йому на день його смерті, ОСОБА_4, - визнати недійсним, оскільки ОСОБА_6 такого заповіту не складав.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі, а саме: судовий збір у сумі 609,00 гривень, витрати на правову допомогу 3300 гривень, 1476 гривень за проведення експертизи, а всього 5385 (п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення. Особи,які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. В. Ільяшук