Рішення № 54913230, 24.12.2015, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/2054/15-ц Провадження №2/621/1007/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

( З а о ч н е )

24 грудня 2015 року Зміївський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Чигриної Л.Г.

при секретарі Єрмоленко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Змііївського районного суду

цивільну справу за позовом Публічного ОСОБА_1 Товариства « Всеукраїнський

ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 « Про стягнення

заборгованості за кредитним договором»,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ « Всеукраїнський ОСОБА_1» звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що 12.09.2011 між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» ( ОСОБА_3) та ОСОБА_2О укладено кредитний договір № BL_KГ100072879.

Згідно п. 1.2., 1.6. кредитного договору, банк надав позичальнику кредит

на поточні потреби в розмірі 21 064,00 гр.. Термін повернення кредиту 12.09.2014 року.

Відповідно до п. 2.4.2. договору, проценти та комісію за управління кредитом позичальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення кредиту відповідно до платежів, передбачених у графіку погашення заборгованості зі кредитом, наведеному

у додатку № 1 цього договору,

Процентна ставка за договором встановлена на рівні 0,01 % річних

(п. 3 спеціальної частини договору).

Щомісячна плата у вигляді комісії за управління кредитом встановлена у розмірі

3 % від суми кредиту ( п.4 спеціальної частини договору).

Згідно із п. 2.5.2. договору позичальник зобовязується не пізніше дати, встановленої в графіку, поповнювати рахунок банку, вказаний у п.6 спеціальної частини договору, у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших за сум платежів, встановлені в графіку, а також в сумах комісії за управління кредитом.

Згідно п. 2.4.3. договору при простроченні повернення кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами коштів нараховуються в порядку, визначеному п. 2.4.1. загальної частини договору.

Згідно п. 4.2. договору у випадку невиконання позичальником обовязку, передбаченого п. 3.3.3. загальної частини договору, при тому, що прострочення виконання

боргових зобовязань за договором перевищило 60 (шістдесят) календарних днів, банк має

право вимагати від позичальника додатково сплатити банку штраф у розмірі, зазначеному в п. 9 спеціальної частини договору.

Позивач ПАТ « Всеукраїнський ОСОБА_1» зі своєї сторони виконав договірні зобовязання за договором від 12.09.2011 року в повному обсязі, а відповідач від виконання зобовязань ухиляється.

Відповідач ОСОБА_2 порушив свої зобовязання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління кредитом, які передбачені п. 2.5 кредитного договору.

Так, з жовтня 2011 року виникла прострочена заборгованість за кредитом і відповідач взагалі припинив погашення кредиту за договором.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 за договором 12.09.2011 року, відповідно до розрахунку заборгованості станом на 04.08.2015 року, становить 188873 гр. 14 коп., яка складається з наступного:

- 21064 гр. - простроченої до повернення суми кредиту;

- 0 гр. 56 коп. прострочених процентів за користування кредитом;

- 16 230 гр. 94 коп. - комісії за РО (комісія за управління кредитом);

- 151577 гр. 64 коп. - штраф/пеня (неустойка) за несвоєчасне погашення кредиту

(плата за пропуск платежів).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязання виникають з договорів та інших правочинів.

Відповідно до вимог ст.. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 527 ЦК України, боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання зобовязання.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України (ст.1048 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно

до ст. 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Зазначив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого,

з 20.03.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_4.

Згідно п. 1 ч. 3. ст. 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ « Всеукраїнський ОСОБА_1» суму заборгованості за кредитним договором № BL_KГ100072879 від 12.09.2011 року у розмірі 188 873 гр. 14 коп.

В судове засідання позивач ПАТ « Всеукраїнський ОСОБА_1 »

не з'явився, 24.12.2015 року на адресу суду надіслав клопотання від 22.12.2015 року

про розгляд справи у відсутності свого представника, позовні вимоги підтримує,

просить задовольнити їх у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує. ( а.с. 68-72)

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явився, про місце

та час розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення

у пресі, яке було опубліковано у виданні Харківської обласної Ради та Харківської

обласної державної адміністрації - газеті « Слобідський край» № 150 від

17.12.2015 року, сторінка 7. (а.с. 66)

Про причини неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його

відсутністю не надходило, тому суд розглядає справу згідно зі ст. 225 ЦПК України

на підставі наявних у справі доказів, оскільки проти цього не заперечує позивач.

24.12.2015 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 212,213 ЦПК

України докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів,

суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 12.09.2011 між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_2О укладено кредитний договір № BL_KГ100072879.

( а.с.5-12)

Згідно п. 1.2., 1.6. кредитного договору, банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит на поточні потреби в розмірі 21064 гр..

Термін повернення кредиту 12.09.2014 року, що підтверджується доданим до позовної заяви меморіальним ордером. (а.с. 25)

Позивач ПАТ « Всеукраїнський ОСОБА_1» зі своєї сторони виконав договірні зобовязання за договором від 12.09.2011 року в повному обсязі.( а.с. 25)

Відповідач ОСОБА_2 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

(а.с. 23-24)

Відповідач зобовязання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового

обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій

обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено

договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Порушення зобов'язання у відповідності зі ст.610 ЦК України є його невиконання

або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне

виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові

наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що укладений 12.09.2011 року між

ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та відповідачем ОСОБА_2 кредитний

договір № BL_KГ100072879 від 12.09.2011 року є обовязковим для виконання цими

сторонами.

Вказаним договором визначено порядок виконання відповідачкою повернення

позики і зобов'язань по сплаті відсотків, а відповідно до ст. 530 ЦК України - визначено

строк права вимоги у позивача. Згідно ст. 1050 ЦК України позивальник зобовязаний повернути суму позики.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконав свої

обов'язки перед ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» по поверненню грошових

коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими

витратами відповідно до умов договору на загальну суму 188 873 гр. 14 коп.,

чим порушив умови укладеного з ним договору № BL_KГ100072879 від 12.09.2011

року, і вимоги закону.

Правилами ст.ст. 526,629 ЦК України і умовами договору № BL_KГ100072879

від 12.09.2011 року встановлено обов'язок відповідача ОСОБА_2 виконувати

укладений договір № BL_KГ100072879 від 12.09.2011 року належним чином.

Належне виконання зобов'язання передбачає виконання зобов'язання в належний

строк.

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором,

відповідач ОСОБА_2 станом на 04.08.2015 року має заборгованість у загальному

розмірі 188 873 гр. 14 коп., яка складається з наступного:

- 21064 гр. - простроченої до повернення суми кредиту;

- 0 гр. 56 коп. прострочених процентів за користування кредитом;

- 16 230 гр. 94 коп. - комісії за РО (комісія за управління кредитом);

- 151577 гр. 64 коп. - штраф/пеня (неустойка) за несвоєчасне погашення кредиту

(плата за пропуск платежів).

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути

зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності

інших обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин, суд вважає можливим застосування до правовідносин, які

виникли внаслідок укладення між вказаними сторонами споживчого кредиту, положень

п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо зменшення розміру

штрафних санкцій у вигляді пені, яка згідно ст. 549 ЦК України, є видом забезпечення

виконання зобов'язання.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5

« Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»

роз'яснено щодо відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав

споживачів» відносяться і ті, що виникають із договорів про надання фінансово-

кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян, у тому числі, про надання

кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій.

Крім того, суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати

висновки, викладені в рішенні Конституційного суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011

року у справі № 1-26/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5

щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст.. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22

Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями

ч. 4 ст. 42 Конституції України та постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду

України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року

« Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають

з кредитних правовідносин», які прямо вказують на поширення дії даного закону

на кредитні відносини, як щодо укладання, так і виконання даної категорії договорів.

Існує позиція відносно того, що положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України « Про

захист прав споживачів» розповсюджує свою дію на умови кредитного договору стосовно пені, що дає змогу обмежити її розмір до 50 % суми основної заборгованості.

Стосовно ч. 3 ст. 551 ЦК України судова практика полягає в тому, що підставою

для зменшений неустойки за рішенням суду є наявність хоча б однієї з підстав

передбаченої даною статтею, а саме, значне перевищення суми неустойки розміру збитків, інші обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача

ОСОБА_2 за кредитним договором № BL_KГ100072879 від 12.09.2011 року, підлягає

сума у розмірі 10 532 гр. пені, як 50% від розміру заборгованості по кредиту в сумі

21 064 гр., яка становить розмір основної заборгованості.

На даний час відповідач ОСОБА_2 продовжує ухилятись від виконання зобов'язання i заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ПАТ «Всеукраїнський

ОСОБА_1» є часткового обґрунтованим, він підтверджений належними доказами,

позовні вимоги банка відповідають правилам та умовам укладеного договору, а саме,

кредитного договору, кредитного договору № BL_KГ100072879 від 12.09.2011 року,

і закону, а відтак вважає на необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2,

заборгованість в загальному розмірі, однак не в сумі 188 873 гр. 14 коп., а в розмірі

47 827 гр. 50 коп., яка складається з наступного:

- 21064 гр. - простроченої до повернення суми кредиту;

- 0 гр. 56 коп. - прострочених процентів за користування кредитом;

- 16 230 гр. 94 коп. - комісії за РО (комісія за управління кредитом);

- 10 532 гр. - штраф/пеня (неустойка) за несвоєчасне погашення кредиту

(плата за пропуск платежів).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд, вирішуючи питання про розподіл судових

витрат між сторонами, стороні, на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої

сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору

та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору визначається по даній справі Законом України

« Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-УІ, оскільки дана справа надійшла

до суду 14.08.2015 року, тобто до набрання 01.09.2015 року чинності Законом України

« Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового

збору» № 484- УІІІ від 22.05.2015 року, а тому з вимог майнового характеру становив

1% від ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, яка станом

на 01.01.2015 року складає 1218 гр..

Позивач ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» звільнений від сплати судового

збору, на підставі ст. 5 ч. 1 п.22 Закону України « Про судовий збір» від 08.07.2011

року № 3674-УІ, яким від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду

гарантування вкладів фізичних осіб у справах, повязаних зі здійсненням тимчасової

адміністрації та ліквідації банку. ( а.с. 34-36)

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено

рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь

держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

За таких обставин, суд вважає на необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 478 гр. 28 коп..

В решті позовних вимог позивачу ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1»

суд вважає на необхідне відмовити.

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст.3,10,11,60,79, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 551, 611, 625,629 ЦК України , суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства « Всеукраїнський

ОСОБА_1» до ОСОБА_2 « Про стягнення

заборгованості за кредитним договором»- задовольнити частково.

1. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

який народився у с. Зідьки Зміївського району Харківської області, який має

ідентифікаційний номер № НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: Харківська

область, Зміївський район, с. Зідьки, пров. Робочий, 1, на користь Публічного

ОСОБА_1 Товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1 » ( розрахунковий

рахунок № 32079101301026, код ЄДРПОУ 19017842, МФО 300001) суму заборгованості

за кредитним договором № BL_KГ100072879 від 12.09.2011 року в загальному розмірі

47 827 гр. 50 коп.. (сорок сім тисяч вісімсот двадцять сім гр. 50 коп.), в решті вимог -

відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави

суму судового збору в розмірі 478 гр. 28 коп. ( чотириста сімдесят вісім гр. 28 коп.)

Копію заочного рішення надіслати відповідачу ОСОБА_2 не пізніше трьох

днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою

заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його

копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне

рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку

на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку

на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Харківської області

через Зміївський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Зміївського районного суду Чигрина Л.Г.