Рішення № 54913214, 24.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

24.12.2015

Провадження №2/522/1959/15

Справа №522/1252/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Івченка В.Б.,

при секретарі Школа О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю нерухомого майна та поділ нерухомого майна, що є обєктом спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2007 року по 25 грудня 2013 року, визнання спільною сумісною власністю нерухомого майна та поділ нерухомого майна, що є обєктом спільної сумісної власності.

В подальшому, позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд встановити факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2006 року по 25 грудня 2013 року, мотивуючи свої вимоги мотивував тим, що з 01 січня 2006 року сторони проживали однією сімєю, вели сумісне господарство, разом відпочивали, мали взаємні права та обовязки, але так і не зареєстрували свої відносини в органах реєстрації актів цивільного стану.

21.03.2008 року в період сумісного проживання однією сімєю в сторін народилася донька, ОСОБА_2.

Перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, для поліпшення житлових умов, сторони сумісно придбали квартиру АДРЕСА_1, що знаходиться в м. Одесі, загальною площею 69,9 кв.м. та квартиру АДРЕСА_2, що знаходиться в м. Одесі, загальною площею 286,4 кв.м., які позивач вважає спільною сумісною власністю. Сторони більше не бажають проживати разом, однак відповідач ОСОБА_2 ОСОБА_3 спірне нерухоме майно спільною сумісною власністю не визнає та бажає залишити собі.

Позивач та його представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити уточнену позовну заяву у повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнали та вважали їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач ніколи не проживав однією сімєю з позивачем, так як з 1979 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, громадянкою США ОСОБА_4. Після народження доньки подарував позивачу трикімнатну квартиру в якій у його відсутності могла б мешкати його донька, ОСОБА_2.

Вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 01 січня 2006 року по травень 2008 року сторони разом проживали спочатку за адресою місця реєстрації позивача: АДРЕСА_3.

В цей період, 21.03.2008 року в сторін народилася донька, ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії 1-ЖД №123892, виданого 07.05.2008 року Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис №429 .

В подальшому, починаючи з травня 2008 року по грудень 2013 року сторони проживали разом за адресою відповідача: АДРЕСА_4.

З січня 2006 року по грудень 2013 року сторони були повязані спільним побутом, вели сумісне господарство, разом відзначали свята та подорожували за кордон, виховували доньку ОСОБА_2, тобто мали взаємні права та обовязки, притаманні сімї. Шлюб в органах реєстрації актів цивільного стану не реєстрували.

Зазначене підтверджується викликаними та допитаними у судовому засіданні свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, заявами мешканців суміжних квартир за адресою місця реєстрації позивача: АДРЕСА_3 та за адресою відповідача: АДРЕСА_4, завірені житлово-експлуатаційними органами, чисельними фотокартками, на яких відповідач ОСОБА_2 ОСОБА_3 зображений разом із позивачем ОСОБА_1 та їх сумісною донькою за різний період часу (т.1, а.с 146-150), наданою на запит суду відповіддю Державної прикордонної служби України стосовно перетинання позивачем ОСОБА_1 державного кордону України, (т.1, а.с. 188), письмовими пояснення ОСОБА_2 ОСОБА_3, наданими УІМ СУІМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_9 19.11.2012 року (т.1, а.с. 179-182).

Тобто, з вищезазначеного судом вбачається, що сторони дійсно проживали однією сімєю, були повязані спільним побутом, вели сумісне господарство.

За період сумісного проживання однією сімєю, за договорами купівлі-продажу від 13.02.2008 року сторонами було набуте у спільну сумісну власність нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1, що знаходиться в м. Одесі, загальною площею 69,9 кв.м. та квартира АДРЕСА_5, що знаходиться в м. Одесі, загальною площею 286,4 кв.м.

На обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач та його представник надали до суду свідоцтво про реєстрацію шлюбу на бланку № М0125098, засвідчену міським клерком місто Нью-Йорк 05.03.2014 року з перекладом з англійської мови на українську та зазначали, що відповідно до вказаного свідоцтва з 10 липня 1979 року громадянин США ОСОБА_2 ОСОБА_3 перебуває в зареєстрованому шлюбі з громадянкою США ОСОБА_10, що виключає можливість встановлення факту проживання позивача та відповідача однією сімєю без реєстрації шлюбу.

Однак, суд критично відноситься до вказаного свідоцтва про реєстрацію шлюбу, як доказу наявності зареєстрованих шлюбних відносин між відповідачем та громадянкою США ОСОБА_10, виходячи з наступних підстав.

Так, із перекладу вказаного свідоцтва про реєстрацію шлюбу вбачається, що у відповідач ОСОБА_11 та громадянка США ОСОБА_10 були одружені та їх шлюб скінчився 07.03.1979 року. Тобто, достовірних та актуальних даних на час розгляду цивільної справи стосовно перебування ОСОБА_11 ОСОБА_3 та громадянки США ОСОБА_10 у зареєстрованому шлюбі, відповідачем до суду не було надано.

З цих підстав, представник відповідача, якого підтримав відповідач, звернувся до суду із клопотанням про направлення запиту до компетентного органу Сполучених Штатів Америки щодо наявності офіційних (зареєстрованих) шлюбних відносин між громадянином США ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, мотивуючи своє клопотання тим, що на його думку, в справі відсутні обєктивні докази, на підставі яких суд може зробити свій висновок про наявність або відсутність зареєстрованих в США на цей час шлюбних відносин між відповідачем та ОСОБА_10.

У звязку із цим, суд в реалізацію положень ст. 10 ЦПК України, якою закріплений принцип змагальності сторін, виніс ухвалу, якою клопотання представника відповідача задовольнив та підготував запит до компетентних органів США щодо зясування вищевказаних обставин.

Однак, в подальшому, відповідач та його представник від свого клопотання щодо направлення запиту компетентного органу Сполучених Штатів Америки щодо наявності офіційних (зареєстрованих) шлюбних відносин між громадянином США ОСОБА_11, та ОСОБА_10, відмовилися, мотивуючи свою відмову тим, що відповідь на цей запит із США не надійде, хоча твердження відповідача та його представника спростовуються положеннями Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом із відмовою від свого клопотання про направлення запиту до США, відповідач та його представник, в якості обґрунтування наявності шлюбних відносин між громадянином США ОСОБА_11, та ОСОБА_10 надали до суду перекладений з англійської мови на українську афідевіт, оформлений в Посольстві Сполучених Штатів Америки 30.07.2015 року, відповідно до змісту якого ОСОБА_11, громадянин США, номер паспорта 422025647, приведений до присяги свідчить та стверджує, що свідоцтво про шлюб № 12230, у якому шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_10 10 липня 1979 року є дійсним та повним актовим записом про шлюб, а також апостильовану довіреність від 04.03.2015 року, видану ОСОБА_11 ОСОБА_12 на імя ОСОБА_11 ОСОБА_3 щодо розпорядження його чоловіком усім рухомим та нерухомим майном, набутим в Україні з 1993 року по 2015 рік.

Проте, суд критично відноситься до даних доказів, та вважає такі дії відповідача намаганням уникнути від наслідків щодо встановлення фактичних шлюбних відносин з позивачем, так як відсутність зареєстрованих шлюбних відносин у ОСОБА_11 ОСОБА_3 з будь-якою особою підтверджується наданими до суду позивачем та витребуваними судом копіями договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 від 07.05.2002 року, договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7, 1 в м. Одесі від 24.12.2005 року, договору купівлі-продажу квартири № 140 по Миколаївській дорозі 301, корпус 2 від 05.02.2008 року, договорами купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8, та № 8 у будинку № 16 по вул. Садовій у м. Одесі, договору купівлі-продажу № 2, що знаходиться в м. Одесі по провулку Чайковського в будинку № 19 від 13.02.2008 року, договору купівлі-продажу квартири № 16, що знаходиться в м. Одесі по вулиці Довженко, в будинку № 4 від 13.02.2008 року.

При посвідченні нотаріусами вищевказаних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, ОСОБА_11 ОСОБА_3, виступаючи як покупцем так і продавцем у цих договорах, зазначав, що на момент відчуження (набуття) майна за цими договорами, він у зареєстровану шлюбі з будь-якою особою не перебуває та в разі продажу майна зазначав, що відчужене майно є його власністю.

Викликана та допитана у якості свідка нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 в суді пояснювала, що вона декілька разів посвідчувала договори купівлі-продажу нерухомості, в яких стороною виступав ОСОБА_11 ОСОБА_3, та кожного разу відповідач стверджував та власноруч складав заяву про те, що він зареєстровану шлюбі з будь-якою особою не перебуває.

Вказані вище обставини ОСОБА_11 ОСОБА_3 неодноразово підтверджував також особисто під час дачі пояснень в суді, зокрема при допиті його як свідка.

При цьому, суд зазначає, що будь-яких довіреностей від ОСОБА_11 ОСОБА_12 щодо розпорядження її чоловіком ОСОБА_11 усім рухомим та нерухомим майном на час посвідчення вказаних вище договорів купівлі-продажу майна, видано не було.

Неналежним є доказом підтвердження наявності шлюбних відносин між громадянином США ОСОБА_11 ОСОБА_3 та громадянкою США ОСОБА_10 наданий до суду відповідачем та його представником рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.04.2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.06.2015 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_11 про визнання права користування житловим приміщенням, в мотивувальній частині якого зазначено, що як вбачається з перекладу свідоцтва про реєстрацію шлюбу ОСОБА_11 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 з 29 червня 1979 року, оскільки предметом даного спору не були питання наявності чи відсутності будь-яких шлюбних чи фактичних шлюбних відносин між позивачем та відповідачем й з будь-якими іншими особами.

При цьому, суд враховує, що з перекладу свідоцтва про реєстрацію шлюбу не вбачається достовірних та актуальних даних на час розгляду цивільної справи стосовно перебування ОСОБА_11 ОСОБА_3 та громадянки США ОСОБА_10 у зареєстрованому шлюбі.

Крім цього, частиною 2 ст. 60 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд також враховує ту обставину, що ОСОБА_11 ОСОБА_3, починаючи з 1993 року по сьогоднішній день постійно перебуває на території України, в 2009 році після народження сумісної із позивачем дитини ОСОБА_11 ОСОБА_14 отримав посвідку та постійне місце проживання в Україні та інколи (один раз на два-три роки, тривалістю на місяць) виїжджає до Сполучених Штатів Америки.

Зазначені у сукупності обставини, свідчили про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 ОСОБА_3 усталених відносин, що притаманні подружжю, тобто сторони фактично проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу.

Більш того, посилання ОСОБА_11 ОСОБА_3 на те, що він перебуває у шлюбі та проживає разом із громадянкою США ОСОБА_11 ОСОБА_12, вони разом ведуть спільне господарство та виховують дітей, спростовується наданою на запит суду відповіддю Державної прикордонної служби України стосовно не перетинання громадянкою США ОСОБА_11 ОСОБА_12 за останні 5 років території України.

Не відповідають й дійсності посилання відповідача на те, що він після народження дитини ОСОБА_2, влітку 2008 року купив ОСОБА_1 для її та їх доньки проживання трикімнатну квартиру № 140 по Миколаївській дорозі 301, корпус 2, адже в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом 05 лютого 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купила вказану квартиру.

Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Термін "проживання однією сім'єю" не слід розуміти буквально, адже факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Як відзначає Верховний Суд України "при застосуванні ст. 74 СК … судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю". За ч. 2 ст. 3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. З наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.

Відповідно до приписів ст.74 СК, для встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки необхідно встановити по-перше: чи відносини між чоловіком та жінкою мали тривалий характер (з 01 січня 2006 року по 25 грудня 2013 року) та чи зявились певні юридичні наслідки, придбання житла, народження дитини; по-друге: якщо жінка або чоловік, повязуючи своє життя з цією особою мав на мате створення сімї та породження прав та обовязків кожного з осіб.

Статтею 74 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними. На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу України.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У відповідності до ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Пленум Верховного Суду України у п.20 Постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначив, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Отже, для визнання майна спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які не перебувають між собою у шлюбі, чи в будь-якому іншому шлюбі, є їх проживання однією сімєю, тобто виникнення між ними усталених відносин, що притаманні подружжю.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 256 ЦПК України факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу встановлюється у судовому порядку. Встановлення такого факту, як правило здійснюється з метою розподілу спільно набутого майна.

З врахуванням розяснень, які дав Пленум Верховного Суду України в абзаці 3 п. 3 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення юридичного факту, повязаного з вирішення спору про право, здійснюється в позовному провадженні.

Тому, оскільки встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу повязане з вирішенням спору про право власності на нажите за період такого проживання майно, то це зумовлює розгляд даної справи в загальному порядку.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності та справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю, про визнання майна спільною сумісною власністю та розподіл сумісного майна, необхідно задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 74 СК України, ст.ст. 234,256 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю нерухомого майна та поділ нерухомого майна, що є обєктом спільної сумісної власності задовольнити.

Встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 01 січня 2006 року по 25 грудня 2013 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 наступне нерухоме майно:

Квартиру №2, що знаходиться в м. Одесі по провулку Чайковського в будинку №19, загальною площею 69,9 кв.м., що складається в цілому з трьох житлових кімнат, житловою площею 47,2 кв.м.

Квартиру №16, що знаходиться в м. Одесі по вулиці Довженко, в будинку №4, загальною площею 286,4 кв.м., що складається в цілому з трьох житлових кімнат, житловою площею 178,9 кв.м.

Поділити майно, що є обєктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири №2, що знаходиться в м. Одесі по провулку Чайковського в будинку №19, загальною площею 69,9 кв.м., що складається в цілому з трьох житлових кімнат, житловою площею 47,2 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири №16, що знаходиться в м. Одесі по вулиці Довженко, в будинку №4, загальною площею 286,4 кв.м., що складається в цілому з трьох житлових кімнат, житловою площею 178,9 кв.м.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси ОСОБА_15