Рішення № 54913125, 24.12.2015, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4239/14-ц

провадження №2/619/137/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 р. Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Калмикової Л.К.

при секретарі Пономарьовій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дергачі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води», третя особа територіальна державна інспекція з питань праці у Харківській області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що вона працювала на заводі „Березівські мінеральні води" з травня 2006 року оператором видувного напівавтомата цеха роздуву ПЕТ пляшки.

Працівники ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води", в тому числі вона, на протязі багатьох років систематично не отримують в повному обсязі заробітну плату.

Після неодноразових звернень до керівництва ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води" з проханням вчасно та в повному обсязі виплачувати працівникам заводу належну заробітну плату керівництво заводу „Березівські мінеральні води" вдалося до брутальних порушень законодавства України, шантажу та погроз.

З 17.06.2014 року керівництво заводу її не допускає до роботи на своє робоче місце, охорона заводу не пропускає її навіть на територію заводу ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води", що підтверджується відеозаписами та звукозаписами, не надаючи жодного офіційного документу чи наказу по заводу не допускати її до роботи. Керівництво заводу, шантажуючи та погрожуючи, вимагало від неї письмово відмовитися від своїх вимог, погрожуючи звільненням за порушення трудової дисципліни.

17.07.2014 року вона отримала чергового листа від ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води" з копією наказу № 27-к від 11.07.2014 року про звільнення її, ОСОБА_1, з 11 червня 2014 року за прогул без поважних причин - п.4 ст. 40 КЗпП України.

18.07.2014 року вона отримала ще одного листа від ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води" з копією наказу № 30-к від 11.07.2014 року про скасування наказу №27-к від 11.07.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з 11 червня 2014 року за прогул без поважних причин - п.4 ст. 40 КЗпП України та отримала новий наказ №32-к від 11.07.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з 13 червня 2014 року за прогул без поважних причин - п.4 ст. 40 КЗпП України.

Вважає, що це все підтверджує незаконні дії керівництва ТОВ «Завод „Березівські мінеральні води» та порушення її прав, а також фальсифікацію та підробку документів.

Тому 18.07.2014 року вона звернулася до територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області з проханням провести достовірну та неупереджену перевірку та перевірити законність звільнення її, ОСОБА_1, з 13 червня 2014 року за прогул без поважних причин - п.4 ст. 40 КЗпП України.

Але перевірка її заяви територіальною державною інспекцією з питань праці у Харківській області не проводилася в зв'язку з ненаданням керівництвом ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води" документів до перевірки.

Керівництво заводу продовжує чинити тиск на працівників заводу, вимагаючи відмовитися від своїх вимог, тому вказане звільнення її із займаної посади вважає незаконним та безпідставним, виходячи з наступних підстав.

Відповідачем не було надано наказу стосовно її недопуску до робочого місця на територію заводу з чітким, обгрунтованим поясненням прийнятого ним рішення,тобто необгрунтовано відсторонення її від роботи, хоча фактично вона зявлялася кожного дня на робочу зміну цеху роздуву та керівництво ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води"мало можливість вручити їй чи ознайомити її з вищевказаним наказом.

За весь час роботи на ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води" вона ніяких нарікань та жодних стягнень за порушення трудової дисципліни не мала.

Лише 17.07.2014 року та 18.07.2014 року їй стало відомо з листів ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води" та копій наказів від 11.07.2014 року, що її звільнено з 13 червня 2014 року ніби-то за прогул без поважних причин.

Нею було надано пояснення керівництву заводу, що вона не прогулювала, а її не пропускали на територію заводу, таким чином не допускаючи до роботи на своє робоче місце та починаючи з 17.06.2014 року про це надавалися заяви власнику та директору ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води".

Крім того, 11 червня 2014 року вона була на роботі, працюючи на робочому місці денну зміну в цеху роздуву з 8 годин ранку до 16-30.

З 27.06.2014 року по 04.07.2014 року вона була на лікарняному.

Вказує, що відповідач звільнив її без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України зобов'язаний поновити на попередній роботі.

Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В результаті незаконного звільнення відповідач при поновленні її на раніше займаній посаді зобов'язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Вказані дії з боку відповідача є порушенням її законних прав на працю та завдали їй моральних страждань та призвели до погіршення її здоров'я.

Моральна шкода, завдана їй в результаті незаконного звільнення, шантажу та погроз полягає в тому,що відповідач позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю та можливість заробляти собі на життя. Тому ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води" порушує не тільки чинне законодавство України, але й її конституційні права.

Внаслідок незаконних дій відповідача її звільнення призвело до її моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, оскільки її фактично незаконно звільнили та позбавили доходу , що є основним джерелом існування, а інших джерел доходу вона не має, тому вона змушена була звернутися до установ банку про надання кредитних коштів та користуватися кредитною карточкою, тому змушена буду платити проценти за користування кредитними коштами, таким чином їй завдано збитків. Моральну шкоду вона оцінює у розмірі 25000.00 грн.

Просить поновити її на посаді оператора видувного напівавтомата цеха роздуву ПЕТ пляшки, стягнути з ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води" на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, зобов'язати ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води" відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 25000 гривень, компенсацію за відрив від звичайних занять покласти на відповідача.

Від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій вона уточнює розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу, вказує на те, що у звязку з тим, що відповідач звільнив її незаконно та без підстав, зобовязаний поновити її на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Зазначає, що згідно домовленості між сторонами її заробітна плата повинна становити не менше середньої заробітної плати одного штатного працівника по підприємствах Харківської області, що віднесені до виду економічної діяльності «Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів», згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області. Її розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення 13.06.2014р. становить:

Червень 2014р. - 3238: 30 календарних днів = 107.93 грн.

107.93 х 18 к.днів = 1942.80 грн.

Липень 2014 р. - = 3339, 00 грн.

Серпень 2014 р. - = 3342.00 грн.

Вересень 2014 р. - = 3339, 00 грн.

Жовтень 2014 р. - = 3523,00 грн.

Листопад 2014 р. - = 3659,00 грн.

Грудень 2014 р. - = 3676,00 грн.

Січень 2015 р. - = 3309,00 грн.

Лютий 2015 р. - = 3309,00 грн.

Березень 2015 р. - = 3309, 00 ірн.

Квітень 2015 р. - = 3309,00 грн.

Травень 2015 р. - = 3309,00 грн,

Червень 2015 р. - 3309,00 : 31 к. днів = 106,74 грн.

106,74 х 10 к. днів = 1067, 40 грн.

Всього: 40433.20 грн.

Розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2014р. по 10.06.2015р. становить 40433.20 грн.

Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала в повному обсязі.

Пояснила, що останній раз ОСОБА_1 працювала на підприємстві 13.06.2014р., на роботу повинна була вийти 17.06.2014р.

14.06.2014р. вона підписала колективне звернення працівників заводу на імя власника, в якому було висловлено невдоволення фактом невиплати заробітної плати, іншими порушеннями їх трудових прав. В листі йшлось про те, що якщо їх порушені права не будуть поновлені, вони будуть звертатись до органів прокуратури.

Після отримання даного листа керівництвом товариства її та інших двох заявників перестали пускати на робочі міста.

Так, 17.06.2014р. біля 8.00 вона прийшла на роботу, але охоронець заводу ОСОБА_3 відмовився її пропускати на територію заводу і на її вимогу викликав начальника цеху роздуву ОСОБА_4 Останній, прибувши на прохідну заводу, сказав, що підприємство не потребує їхніх послуг.

Дані протизаконні дії працівників заводу ОСОБА_3, ОСОБА_4 були зафіксовані відеозйомкою, проведеною за допомогою мобільного телефону.

Зразу ж після недопуску до роботи вона про даний факт написала заяву власнику ТОВ.

Після 17.06.2014р. ОСОБА_1 неодноразово намагалась приступити до роботи, приходила на 8.00 на завод, проте, жодного разу її не пускали на робоче місце.

Представник позивача ОСОБА_5 надав аналогічні пояснення.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судове засідання не зявилась, про слухання справи повідомлена належним чином. Згідно клопотання про відкладення слухання справи директор ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» просить справу слуханням відкласти у звязку із знаходженням представника відповідача на лікарняному.

Суд, враховуючи категорію даної справи поновлення на роботі, те, що вказана вище справа довгий час розглядається і рішення у справі до цього часу не постановлено, представник відповідача у судові засідання неодноразово не зявляється, керівництво відповідача мало змогу уповноважити іншу особу для представництва їх інтересів у судовому засіданні, вважає за можливе справу розглядати без участі представника відповідача, враховуючи їх письмові заперечення.

При цьому суд зазначає і враховує, що за вимогами ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Відповідно до абзацу 4 п.1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» від 17.10.2014 року №11, перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1990 року).

Відповідно до абзацу 1 п.2 зазначеної постанови строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК).

Згідно абзацу 1 п.3 розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Виходячи з вимог ч.2 ст.27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання своїми процесуальними правами, положень ст.157 ЦПК України, Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» від 17.10.2014 року №11, щодо строків розгляду справи, тому суд вважає, як зазначалось вище, за можливе справу розглядати у відсутності представника відповідача.

В поданих до суду запереченнях представник відповідача вказує на те, що проти задоволення позову заперечує повністю та вважає зазначені вимоги незаконними та необгрунтованими за таких підстав.

Щодо працевлаштування, роботи та звільнення ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_7 за її заявою було зараховано на завод оператором видувного напівавтомату цеху роздуву ПЕТ пляшки з 01.10.2012 року згідно Наказу від 01.10.2012 р. № 55-к, а також ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами праці та наказами, що регламентують умови праці.

За умови виробничої необхідності та скрутного фінансового становища заводу у зв'язку зі становленням виробництва, директором заводу ОСОБА_8 було встановлено режим робочого часу - неповний робочий день, неповний робочий тиждень згідно доповнень до наказу, зокрема, по цеху роздуву - згідно додатку № 2 до наказу від 26.06.2012 року № 2.

Тому ОСОБА_7 працювала на заводі згідно з графіком, відповідно до якого робочі дні: середа, четвер та п'ятниця.

Також за умови економічної кризи в Україні та скрутного фінансового становища заводу у зв'язку зі становленням виробництва, зниженням обсягу виробничої потужності заводу у зв'язку із ситуацією, що склалася на території Криму, Луганської та Донецької областей (зона антитерористичної операції), що є причиною зменшення обсягу виробництва продукції та ринків збуту товару, завод знаходиться у скрутному фінансовому становищі та не має доходу. Саме тому керівництво заводу не має фінансової можливості стимулювати працівників заводу та підвищувати заробітну плату до бажаного працівниками рівня. Однак, деякі працівники згодом почали виражати невдоволення та свою незгоду з тим, що рівень та обсяг виробництва керівництвом заводу було обґрунтовано зменшено та всупереч чинному законодавству України почали проводити активні дії на території заводу щодо підбурювання працівників заводу до проведення страйків, зокрема, ОСОБА_1

Разом з тим, керівник заводу, розуміючи невдоволення працівників, не притягував їх до дисциплінарних стягнень за порушення правил внутрішнього трудової дисципліни та норм чинного законодавства України щодо проведення страйків.

18 червня 2014 року на ім'я директора заводу ОСОБА_8 надійшли доповідні записки від охоронця заводу ОСОБА_9 та начальника відділу кадрів заводу ОСОБА_10 про те, що 18.06.2014 року позивач була відсутня на роботі протягом усього робочого дня і що від ОСОБА_1 усних чи письмових повідомлень щодо причин її відсутності на роботі не поступало (копії доповідних записок додаються).

На підставі цього комісією у складі оператора видувного напівавтомату цеху роздуву ПЕТ пляшки - ОСОБА_11, охоронця заводу - ОСОБА_9 та начальника відділу кадрів - ОСОБА_10 було складено відповідний ОСОБА_12 від 18.06.2014 р., в якому зафіксовано факт відсутності на роботі позивача протягом усього робочого дня з 8.00 год. до 16.30 год. (копія ОСОБА_12 від 18.06.2014 року додається).

Крім того, директором заводу було надано доручення начальнику відділу кадрів ОСОБА_10 прийняти заходи щодо встановлення причин відсутності на роботі ОСОБА_1 18.06.2014 р., про що свідчить віза керівника заводу на доповідній записці начальника відділу кадрів ОСОБА_10

19 червня 2014 року ОСОБА_1 не вийшла на роботу, у зв'язку з чим комісією у складі наладчика цеху роздуву ПЕТ пляшки ОСОБА_12, начальника відділу постачання ОСОБА_13 та начальника відділу кадрів ОСОБА_10 було складено відповідний ОСОБА_12 від 19.06.2014 р. (копія ОСОБА_12 від 19.06.2014 року додається).

20.06.2014 року на ім'я директора заводу надійшла доповідна записка від начальника цеха роздуву ПЕТ пляшки ОСОБА_4, який повідомив, що йому невідомо про причини відсутності ОСОБА_1 на роботі з 18.06.2014 року.

Тому з метою встановлення причин відсутності ОСОБА_1 на роботі з 18.06.2014 р. керівником заводу було надано доручення начальнику цеху роздуву ПЕТ пляшки ОСОБА_4 опитати працівників цеху роздуву ПЕТ пляшки, про що свідчить віза керівника заводу на доповідній записці начальника цеху роздуву ПЕТ пляшки ОСОБА_4

Також у зв'язку з відсутністю на роботі ОСОБА_1 20 червня 2014 року протягом усього робочого дня з 8.00 год. до 16.30 год. комісією у складі начальника цеху роздуву ПЕТ пляшки ОСОБА_14, начальника відділу постачання ОСОБА_13 та начальника відділу кадрів ОСОБА_10 було складено відповідний ОСОБА_12 від 20.06.2014 р.

24 червня 2014 року на ім'я директора надійшла службова записка від начальника відділу кадрів ОСОБА_10 про те, що усних та письмових повідомлень від ОСОБА_1 щодо причин її відсутності на роботі з 18.06.2014 р. станом на 24.06.2014 рік не надходило, а також про те, що на адресу ОСОБА_1 направлено лист від 23.06.2014 р за вих. № 88 з вимогою надати виправдальні документи щодо причини її відсутності на роботі з повідомленням про звільнення за прогул без поважних причин (копії службової записки та листа від 23.06.2014 р за вих. № 88 з доказами направлення додаються).

З метою встановлення строку для надання відповіді щодо причин відсутності ОСОБА_1 на роботі з 18.06.2014 р., керівником заводу було надано доручення начальнику відділу кадрів ОСОБА_10 направити ОСОБА_1 письмову вимогу щодо надання письмових пояснень та виправдальних документів причин її відсутності на роботі з 18.06.2014 р. протягом 3-х днів з моменту отримання такої вимоги, про що свідчить віза керівника заводу на доповідній записці начальника відділу кадрів ОСОБА_10

У зв'язку з відсутністю на роботі ОСОБА_1 25.06.2014 року протягом усього робочого дня з 8.00 год. до 16.30 год. комісією у складі оператора видувного напівавтомату цеху роздуву ПЕТ пляшки - ОСОБА_15, охоронця заводу ОСОБА_9 та начальника відділу кадрів - ОСОБА_10 було складено відповідний ОСОБА_12 від 25.06.2014 р., в якому зафіксовано факт відсутності позивача протягом усього робочого дня на роботі.

Такі акти були складені і в наступні дні.

Зважаючи на постійне порозуміння та поблажливість керівництва відповідача щодо невдоволень ОСОБА_1 з приводу заробітної плати, враховуючи неодноразові усні попередження щодо порушення ОСОБА_1 правил трудової дисципліни заводу, беручи до уваги неодноразові письмові попередження ОСОБА_1 щодо її звільнення за прогул без поважних причин, які позивач отримала та проігнорувала, не скориставшись своїм правом на надання заперечень або виправдальних документів чи документів щодо причин її відсутності на роботі, враховуючи намагання керівництва заводу встановити причини відсутності на роботі ОСОБА_1 з 18.06.2014 року та надання тривалого та достатнього часу для подання ОСОБА_1 відповідних доказів щодо причин її відсутності на роботі з 18.06.2014 р., керівництво заводу здійснило усі необхідні дії з метою налагодження відносин з позивачем та намагалося встановити дійсні причини її відсутності на роботі з 18.06.2014 року, однак усі намагання виявилися березультатними. Тому директором заводу керуючись ст. 148 КЗпП України було прийнято рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади оператора видувного напівавтомата цеха роздуву ПЕТ пляшки 13.06.2014 року за прогул без поважних причин згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України та здійснити з нею повний розрахунок. Після цього за місцем проживання позивача було направлено супровідний лист з повідомленням про звільнення ОСОБА_1 та отримання трудової книжки, який позивач отримала 18.07.2014 року, про що свідчить дата, зазначена на повідомленні про вручення поштового відправлення № 61037 08248296

Станом на день розгляду цієї справи позивач ні письмово, ні усно не повідомила завод про її намір отримати свою трудову книжку та відповідний розрахунок та не надала згоду на пересилання її трудової

книжки поштою, а також не доведена поважність причин невиходу її на роботу з 18 червня 2014 року по 11 липня 2014 року.

Під час звільнення ОСОБА_1 відповідачем було дотримано норми діючого законодавства України про працю, тому в позові необхідно відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи - територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області в судове засідання не з»явився, в заяві повідомив, що інспекція не проводила перевірку дотримання вимог закону щодо звільнення ОСОБА_1, згідно заяви просив розглядати справу у його відсутність, що суд вважає за можливе.

Заслухавши представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що позивач працює у відповідача з 2006 р. ОСОБА_1 за її заявою було зараховано по переводу на завод ( на теперішній час - товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води» ) оператором видувного напівавтомату цеху роздуву ПЕТ пляшки з 01.10.2012 року згідно наказу від 01.10.2012 р. № 55-к, а також ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами праці та наказами, що регламентують умови праці.

За умови виробничої необхідності у зв'язку зі становленням виробництва, директором заводу ОСОБА_8 було встановлено режим робочого часу - неповний робочий день, неповний робочий тиждень згідно доповнень до наказу, зокрема, по цеху роздуву - згідно додатку № 2 до наказу від 26.06.2012 року № 2.

ОСОБА_1 працювала на заводі згідно з графіком, відповідно до якого робочі дні: середа, четвер та п'ятниця.

Останній раз ОСОБА_1 працювала на підприємстві 13.06.2014р., на роботу повинна була вийти 17.06.2014р.

14.06.2014 р. вона підписала колективне звернення працівників заводу на імя власника, в якому було висловлено невдоволення фактом невиплати заробітної плати, іншими порушеннями їх трудових прав. В листі йшлось про те, що якщо їх порушені права не будуть поновлені, вони будуть звертатись до органів прокуратури.

Так, 17.06.2014р. біля 8.00 ОСОБА_1 прийшла на роботу, але охоронець заводу ОСОБА_3 відмовився її пропускати на територію заводу і на її вимогу викликав начальника цеху роздуву ОСОБА_4 Останній, прибувши на прохідну заводу, сказав, що підприємство не потребує їхніх послуг. Даний факт спростовується в письмових запереченнях відповідача.

Дані протизаконні дії працівників заводу ОСОБА_3, ОСОБА_4 були зафіксовані відеозйомкою, проведеною за допомогою мобільного телефону.

В судовому засіданні за клопотанням представників позивача було оглянуто відеозапис подій 17.06.2014р., а також аналогічних подій датами, пізніше 17.06.2014 р. , згідно якого встановлено, що твердження позивача у позові, представників позивача у судовому засіданні відповідають дійсності : позивача з 17.06.2015 р. працівники заводу не допускали до роботи, що в свою чергу спростовує заперечення відповідача з приводу даного факту.

Зразу ж після недопуску до роботи позивач про даний факт написала заяву власнику ТОВ.

Після 17.06.2014р. ОСОБА_1 неодноразово намагалась приступити до роботи, приходила на 8.00 на завод, проте, жодного разу її не пускали на робоче місце, з приводу чого вона також подава заяви.

Представник відповідача посилається в запереченнях, що даний доказ відеозапис - є недопустимим.

Суд, оцінюючи даний доказ, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Так, відповідно до ч. З ст. 212 ЦПК України суд оцінює допустимість кожного доказу окремо..

Статтею 22 Конституції України визнаються та гарантуються права і свободи людини і громадянина у відповідності з Конституцією. Згідно зі ст. 31, 32 Конституції України кожному гарантується недоторканість особистого та сімейного життя, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Обмеження такого права допускається лише у випадках та в порядку, прямо встановлених законом.

Частиною 1 ст. 307 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути знята на фото, кіно-, теле- чи відео плівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відео плівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Частиною 3 ст. 307 ЦК України передбачено, що знімання фізичної особи на фото-, кіно, теле- чи відео плівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Враховуючи, що цивільним законодавством України не передбачено порядку проведення аудио- та звукозапису розмов між фізичними особами, застосуванню підлягають правові норми, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), що передбачено ч.і ст. 8 ЦК України. Отже, будь-який аудіо- та відеозапис розмови фізичної особи підпадає під правове регулювання норм ст. 307 ЦК України.

В даному випадку відеозапис таємно не проводився, фактично проти його проведення будь-хто не заперечував, проводився на вулиці., тому суд вважає, що даний доказ є належним та допустимим.

17.07.2014 позивач отримала листа від ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води" з копією наказу № 27-к від 11.07.2014 року про її звільнення з 11 червня 2014 року за прогул без поважних причин - п.4 ст. 40 КЗпП України.

18.07.2014 року позивач отримала листа від ТОВ „Завод „Березівські мінеральні води" з копією наказу № 30-к від 11.07.2014 року про скасування наказу №27-к від 11.07.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з 11 червня 2014 року за прогул без поважних причин - п.4 ст. 40 КЗпП України та отримала новий наказ №32-к від 11.07.2014 року про її звільнення з 13 червня 2014 року за прогул без поважних причин - п.4 ст. 40 КЗпП України.

Суд вбачає, що ОСОБА_1 не допускала прогули, тобто підстава звільнення - прогули без поважних причин не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, у зв»язку з чим суд вважає за необхідне поновити позивача на роботі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середньог8о заробітку за час вимушеного прогулу.

Приписи ст. 27 ЗУ „ Про оплату праці" щодо порядку обчислення заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, відсилають до положень Постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. З п. 8 Порядку).

Тому обрахування розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу передбачено абз. З п. 2, п. 5 розд. IV, п. 8 Порядку № 100.

Відповідачем надана довідка суду про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за другий квартал 2014 року, з якою незгодна позивач і вважає її недостовірною, вона самостійно обрахувала розмір суми в уточненому позові, разом з тим надала отримані нею за її запитом з Дергачівської міжранної податкової інспекції відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, які відрізняються від даних відповідача, відповідно до яких середньомісячний розмір заробітної плати позивача 1266,00 грн, з цього середньоденний заробіток 63,3 грн,. кількість днів вимушеного прогулу 388, а сума, яку належить стягнути 24560,40 грн.

Щодо моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або повноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду (п. З постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій моральній шкоді, а також мають ураховуватися вимоги розумності і справедливості з посиланнями на відповідні докази.

Згідно з п. 4 Постанови відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують факт заподіяння відповідачем моральних страждань внаслідок незаконного звільнення, але враховуючи вищезазначене суд вважає за можливе позов в цій частині задовольнити частково та стягнути у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 32, 43, 48, 55, 60, 68 Конституції України, 2, 3, 5-1, 22, 40, 46, 233, 235, 237-1 КЗпП України, п. З постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, 11,27,31,57-60,209,212,215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води», третя особа територіальна державна інспекція з питань праці у Харківській області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оператора видувного напівавтомата цеха роздуву ПЕТ пляшки товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води» з 13.06.2014 р.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води» на користь ОСОБА_1 грошову суму за час вимушеного прогулу 24560,40 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000,00 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води» судовий збір на користь держави - 487.20 грн.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення або отримання його копії, якщо особи, які приймали участь у справі, не були присутні при проголошенні рішення.

Суддя Л. К. Калмикова