Постанова № 54913089, 18.12.2015, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/1290/15-а

Провадження № 2-а/571/29/2015

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 грудня 2015 року смт.Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі: головуючої судді Комзюк А.А., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, за участю позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області про стягнення заробітної плати, за час затримки виплати розрахункових коштів та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області згідно якого просить стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час затримки розрахункових коштів при звільненні з роботи за період з 20 червня 2014 року по 14 липня 2015 року включно в розмірі 19669,89 гривень та моральну шкоду в розмірі 2000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що позивач працював у Сновидовицькій сільській раді Рокитнівського району Рівненської області на посаді спеціаліста-землевпорядника з 10.01.2001року, а 31 грудня 2013 року був незаконно звільнений. Рішенням судів Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25 березня 2014 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року позивача поновлено на посаді і стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. На виконання рішення суду, розпорядженням сільського голови Сновидовицької сільської ради від 17 червня 2014 року позивача було поновлено на роботі з 18 червня 2014 року , а 19 червня 2014 року розпорядженням сільського голови позивач звільнений з роботи за п. 1 ст.40 КЗпП України.

При звільненні з роботи 19 червня 2014 року відповідач повністю з позивачем не розрахувався. Зокрема, на момент звільнення відповідач не виконав припису Територіальної державної інспекції з питань праці в Рівненській області та не повернув позивачу 1310 грн. незаконно утриманої заробітної плати.

На день звільнення з роботи 19 червня 2014 року не було нараховано і виплачено компенсації за невикористану відпустку за період вимушеного прогулу з 02 січня 2014 року по 19 червня 2014 року в сумі 745 гривень 79 копійок та із заробітної плати за час вимушеного прогулу за цей період незаконно утримано прибутковий податок в сумі 548 гривень 11 копійок.

При проведенні розрахунку позивачу не доплачено вихідну допомогу в сумі 327 гривень 50 копійок та не зроблено перерахунок компенсації за невикористану відпустку на час звільнення 31 грудня 2013 року і недоплачено 158 гривень 67 копійок.

Виплата належних при звільнені сум заробітної плати в розмірі 1604,27 грн., після утримання обовязкових платежів, здійснена відповідачем 14 липня 2015 року.

Після поновлення на посаді позивач працював 18 та 19 червня 2014 року, позивачу була виплачена заробітна плата, виходячи з посадового окладу у 1218,00 грн., доплати за ранг 45,00 грн., надбавки за вислугу років 126,30 грн. та доплати 10.50 грн. за проживання у Чорнобильській зоні, що разом становить 1399,80 грн.. Одноденний заробіток становить 73,67 грн., за період з 20 червня 2014 року по 14 липня 2015 року включно становить 19669,89 грн. (73,67 грн. х 267 робочих днів затримки виплати).

Крім того, позивачу завдана моральна шкода, яку полягає у невиплаті відповідачем у день звільнення належних сум заробітної плати; позивач та його сімя були позбавлені необхідного матеріального забезпечення та позбавлені значного заробітку упродовж тривалого часу, за умови того, що позивач отримував мінімальну заробітну плату; протиправні дії відповідача привели до негативних наслідків: сором, приниження, відчай, втрата душевної рівноваги та спокою. Моральну шкоду позивач оцінює в 2000,00 гривень.

Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Згідно поданого заперечення, Сновидовицька сільська рада Рокитнівського району Рівненської області вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на те, що проведення остаточного розрахунку із позивачем проведено 14 липня 2015 року, а позов подано до суду 28 вересня 2015 року, тобто позивачем пропущено без поважної причини встановлений законом місячний строк звернення до адміністративного суду. Тому, позовну заяву ОСОБА_2 належить залишити без розгляду. Крім того, посилаючись на норми ст.106,108 КАС України, відповідач вважає, що судом безпідставно відкрито провадження за адміністративним позовом, оскільки позивачем не сплачено судового збору (а.с.23).

Згідно поданого клопотання відповідач, Сновидовицька сільська рада Рокитнівського району Рівненської області, просить розглянути справу за відсутності представника сільської ради (а.с.24).

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що з 10 січня 2011 року ОСОБА_2 працював на посаду спеціаліста-землевпорядника Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області та згідно розпорядження сільського голови №33 від 16 грудня 2013 року ОСОБА_2 звільнено з посади землевпорядника сільської ради з 31 грудня 2013 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25 березня 2014 року розпорядження №33 від 16 грудня 2013 року скасовано, ОСОБА_2 поновлено на посаді спеціаліста-землевпорядника та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с.27-30). Постанова суду набрала законної сили 5 червня 2014 року (а.с.31).

Розпорядженням сільського голови Сновидовицької сільської ради від 17 червня 2014 року позивача було поновлено на роботі, а 19 червня 2014 року розпорядженням сільського голови позивач звільнений з роботи за п. 1 ст.40 КЗпП України(а.с.34.35). Розпорядження сільського голови про звільнення з роботи позивач не оскаржував.

Відповідно до 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначається, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що на час звільнення ОСОБА_2 19 червня 2014 року з роботи, йому не було нараховано компенсацію за час невикористаної відпустки за період вимущеного прогулу з 02 січня 2014 року по 19 червня 2014 року в сумі 745,79грн..

Крім того, із заробітної плати за час вимушеного прогулу зайво утримано прибутковий податок в сумі 548 гривень 11 копійок, не виконано припису Територіальної державною інспекцією з питань праці в Рівненській області про повернення незаконно утриманої заробітної плати за вересень та жовтень 2013 року , що стало підставою для недонарахування компенсації за невикористану відпустку на 31 грудня 2013 року в сумі 158,67 грн. та вихідної допомоги в сумі 327,80 грн., що складає всього1780,07 грн.. Враховуючи утримані податки та обовязкові платежі, позивачу станом на 19 червня 2014 року не доплачено 1604,27 грн. (а.с.36-39). Зазначені кошти позивачу нараховано та перераховано на рахунок ОСОБА_2 15 липня 2015 року (а.с.41-44).

Не заслуговує на увагу суду посилання відповідача на пропуск місячного строк позовної давності з огляду на те, що згідно ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В силу вимог ст.47 КЗпП України обовязок проведення розрахунку з працівником в день звільнення покладений на керівника.

Розрахунок заборгованості зроблено позивачем відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Розрахунковий період - заробітна плата за фактично відпрацьований час. Так, за 18 і 19 червня 2014 року позивачу виплачена заробітна плата, виходячи з посадового окладу 1218 гривень, доплати за ранг - 45 грн., надбавки за вислугу років - 126, 30 грн. та доплати за проживання в Чорнобильській зоні - 10,50 грн., всього 1399,80 грн. : на 19 робочих днів в червні 2014 року = 73,67 грн.. За період з 20 червня 2014 року по 14 липня 2015 року включно визначено 267 робочих днів. Середній заробіток за час затримки розрахункових коштів при звільненні складає 267 х 73, 67 = 19669,89 гривень (а.с.40).

Розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати відповідачем не спростований.

Враховуючи вказані обставини справи та правові норми суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача щодо повного розрахунку в день звільнення, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки при звільненні з 20 червня 2014 року по 14 липня 2015 року включно в сумі 19669,89 гривень.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000,00 гривень.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.9 Постанови ПВС України від 31.03.95 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», із змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 року №5, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Враховуючи обставини справи та правові норми, суд вважає, що внаслідок незаконного утримання коштів із заробітної плати та несвоєчасної їх виплати, позивачу заподіяно моральних та фізичних страждань. Також враховується, що належні позивачу кошти виплачені лише після звернення останнього до суду. При цьому, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в 2000,00 гривень є завищеним, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, завдану моральну шкоду оцінює в 500,00 гривень.

Відповідно до ст.94 КАС України та статтей 4-6 Закону України «Про судовий збір» витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (а.с.22) підлягають стягнення з відповідача. Крім того, суд стягує з відповідача на користь держави України судовий збір в розмірі 487, 20 грн., від сплати якого позивач звільнений.

Керуючись ст.ст.160-63 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області (34250, Рівненська область, Рокитнівський район, с.Сновидовичі, вул.Гагаріна,2) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 червня 2014 року по 14 липня 2015 року в сумі 19669,89 ( девятнадцять тисяч шістсот шістдесят девять гривень 89 копійок ), з утриманням необхідних податків та обовязкових платежів, моральну шкоду у розмірі 500,00 (пятсот гривень) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Стягнути із Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області (34250, Рівненська область, Рокитнівський район, с.Сновидовичі, вул.Гагаріна,2) на користь держави судовий збір у розмірі 487, 20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рокитнівський районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Суддя (підпис) Згідно з оригіналом.

Суддя Рокитнівського районного суду

Рівненської області ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлений 21 грудня 2015 року.