Рішення № 54913042, 24.12.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3100/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді -Н.Ю.Музичук

при секретарі -Г.В.Довбенко

за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні Рівненського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення компенсації за порушення авторського права на твір образотворчого мистецтва,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в обґрунтування якого вказує, що 30.01.2015 року її представником, в магазині, що знаходиться на першому поверсі ТЦ ЕКО - місто Рівне, що вул. Соборна, 17, було виявлено факт розповсюдження контрафактного примірника її твору образотворчого мистецтва, зображення якого нанесено на обкладинку для паспорта. Зазначає, що розповсюдження контрафактної продукції забороняється, а відповідач, розповсюджуючи контрафактні примірники її творів, грубо порушує виключні майнові права художниці, завдає їй шкоду, адже не сплачує їй жодних ліцензійних платежів та авторської винагороди.

Згідно наданих суду заперечень Відповідач ФОП ОСОБА_3 зазначає, що 16.09.2014 року на його електронну пошту 454445@ukr.net надійшла комерційна пропозиція від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 поставити обкладинки на паспорти з нанесеними на них кольоровими зображеннями від сайту http://kite2013.com.ua. У відповідь на дану пропозицію Відповідач ОСОБА_3 звернувся до ФОП ОСОБА_6 із проханням надати бланки замовлень обкладинок. 17.09.2014 року Відповідач ОСОБА_3 отримав від ФОП ОСОБА_6 листа із зразками обкладинок для паспорта і бланком замовлення. У бланку замовлень Відповідач ОСОБА_3 обрав обкладинки для паспорта, в тому числі, й ті, на яких використано твори Позивача. Після отримання замовлення, ФОП ОСОБА_6 надіслав на електронну пошту ОСОБА_3 рахунок на оплату замовлення, після оплати якого посилка була направлена замовнику у друге відділення Нової пошти.

Із урахуванням заперечень відповідача та наданих письмових доказів, ухвалою суду задоволене клопотання представника Позивача від 15.04.2015 року про залучення до участі в якості співвідповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6.

25 ОСОБА_7 2015 року від представника Позивача надійшла заява в порядку ст. 31 ЦПК України про збільшення розміру позовних вимог. В обґрунтування даної заяви було покладено звіт про оцінку доходу (упущеної вигоди), яку правовласник об'єкта інтелектуальної власності міг би реально одержати за звичайних обставин за надання права відтворення (використання) твору образотворчого мистецтва Позивача на друкованій продукції (обкладинці для паспорта), які постачались ФОП ОСОБА_6 та розповсюджувались ФОП ОСОБА_3 Даний звіт був підготовлений незалежним субєктом оціночної діяльності ПП «Експерт-Рівне-Консалт» (сертифікат №14533/13 від 05.04.2013 року), на підстав закону України «"Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"», а також Національного стандарту №4 „Оцінка майнових прав інтелектуальної власності, затвердженого Постановою КМУ №1185 від 03.10.2007 року. Із врахуванням звіту про оцінку доходу, Позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути із відповідача 1 ФОП ОСОБА_3 на користь Позивача компенсацію в сумі 10 мінімальних заробітних плат, а із відповідача 2 ФОП ОСОБА_6 30 мінімальних заробітних плат.

В судовому засіданні представники Позивача підтримали заявлені позовні вимоги із урахуванням заяви, поданої в порядку ст. 31 ЦПК України, та просили суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача 1 та відповідач 1 ФОП ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнали із урахуванням заяви позивача в порядку ст. 31 ЦПК України, зазначивши, що даний товар (обкладинку для паспорта) він придбав у ФОП ОСОБА_6

Представник відповідача 2 та відповідач 2 ФОП ОСОБА_6 в судове засідання не зявилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно поданих до суду заперечень, із позовом не погоджується. Зазначається, що відповідач 2 не заперечує факт здійснення поставки обкладинок на паспорт /додаток №1 по заперечень/ Відповідачу №1, але заперечує відношення до друку та продажу товарів із зображенням картин ОСОБА_5, інформації про це не містять ні платіжне доручення ні видаткова накладна. Надана відповідачем №1 переписка по електронній пошті, яка не належить відповідачу №2. Позивачем незаконно заявлені вимоги про стягнення компенсації із Відповідача №2.

Дослідивши та оцінивши надані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 є власником майнових авторських прав на твір образотворчого мистецтва, що підтверджується нотаріально завіреними копією афідевіт-заяви, а також свідоцтвом про реєстрацію авторського права.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: твори образотворчого мистецтва.

За змістом положень ч. 1 ст. 1, ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) та ч. 1 ст. 435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору, фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

У абзаці 1 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" судам роз'яснено, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.

До майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме дозволяти або забороняти, зокрема розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і будь-який час за їх власним вибором (ст. ст. 440, 441 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до п. "а" ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст. ст. 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39 - 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

В абзаці 5 ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що "виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом".

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 441 ЦК України використанням твору є, зокрема його продаж.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст. ст. 14, 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39, 40, 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25, 42, 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Суд встановив на підставі досліджених доказів, що 30.01.2015 року представником позивача ОСОБА_2В, у магазині Відповідача 1 ФОП ОСОБА_8, що знаходиться на першому поверсі ТЦ ЕКО - місто Рівне, що вул. Соборна, 17, було придбано обкладинку для паспорта, на якій було відтворено твір образотворчого мистецтва художниці ОСОБА_5 (позивачки). Дану обставину жодна із сторін не заперечувала.

Обкладинку для паспорта із контрафактним примірником твору Відповідач 1 ОСОБА_3 отримав від ФОП ОСОБА_6, що підтверджується видатковою накладною № 1-00000017 від 23 вересня 2014 року, виданою на суму 2600 грн. і засвідченою печаткою відповідача 2 ФОП ОСОБА_6, копією бланка-заяви (на якому відмічено товари, замовлені відповідачем ОСОБА_3 у ФОП ОСОБА_7П.), а також свідченнями відповідача 1 ОСОБА_3, допитаного під присягою як свідка.

Заперечення відповідача №2 в цій частині спростовуються вищенаведеними доказами, в тому числі копією бланка-заяви (на якому відмічено товари, замовлені відповідачем ОСОБА_3 у ФОП ОСОБА_7 серед яких під №119 наявний зразок обкладинки для паспорта, згідно Додатку №1 до заперечення Відповідача №2).

Суд вважає підтвердженими доводи позовної заяви про те, що жодного дозволу відповідачам на використання свого твору позивач не надавала, а тому звернулась до суду за захистом авторського права та стягненням компенсації за його порушення, оскільки такі не спростовуються відповідачами та в силу ч.1 ст.61 ЦПК України приймаються до уваги суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 433 ЦК України та п.8 ч.1 ст. 8 ЗУ "Про авторське право та суміжні права" твори живопису, а також взагалі твори образотворчого мистецтва, є об'єктами права інтелектуальної власності.

Як вбачається із ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" примірником твору є копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі, а твором образотворчого мистецтва є скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у т.ч. числі сценічного) дизайну тощо.

Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Контрафактна продукція - це продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності, визначення наведено відповідно до Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1185.

Відповідно до п.46 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 04 червня 2013 року, під контрафактними примірниками твору, фонограми, відеограми, програм організацій мовлення розуміються примірники об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, які виготовлені, відтворені, опубліковані і (або) розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав (особистих немайнових і (або) майнових), у тому числі примірники захищених в Україні зазначених об'єктів, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, у яких ці об'єкти ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Відповідно до п. 44 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 04 червня 2013 року Відповідно до пункту "б" статті 50 Закону N 3792-XII (3792-12) розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010 року, належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обкладинка для паспорта, виготовлена та розповсюджена відповідачами є контрафактною продукцією, оскільки на ній відтворено примірник твору позивача без його дозволу, а розповсюдження контрафактної продукції є незаконним та порушує виключні майнові права позивача.

Так, відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 згаданого Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39, 40 і 41, з урахуванням передбачених ст. ст. 21 - 25, 42 і 43 обмежень майнових прав.

Згідно п. „г ч.2 ст.52 Закону № 3792-XII суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав, визначено, відповідно до пункту «г» частини першої статті 52 Закону № 3792-ХІІ субєкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав субєкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; обєктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням обєкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних обєктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦКУ, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені у судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 й не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт «г» частини другої статті 52 Закону № 3792-ХІІ), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (ст. ст. 614, 1166 ЦК України).»

Судом встановлено, що усі виключні майнові права належать позивачу. Крім випадків вільного використання, виключний перелік яких наведено у статті 21-25 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та статті 443 ЦК України, відповідачі при використанні (у спосіб відтворення та розповсюдження) обкладинок для паспорта, на яких відтворено твори образотворчого мистецтва Позивача мали отримати дозвіл, або ліцензію у позивача. Відповідачами не надано суду жодних доказів, що підтверджують виконання ним вимог ЗУ "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, презумпцію винного завдання шкоди відповідачі не спростували.

Суд приходить до висновку, що із Відповідача 1 слід стягнути на користь позивача мінімальний розмір компенсації (10 мінімальних заробітних плат) у сумі 13780,00 грн.

Суд також приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення із відповідача 2 ОСОБА_6 компенсації за порушення авторського права в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, у сумі 41340 грн. 00 коп., є обґрунтованими та справедливими, оскільки Відповідач 2 є виробником та постачальником контрафактного товару обкладинок для паспорта, на яких незаконно використано твори образотворчого мистецтва Позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 433, 440, 441 ЦК України, ст.ст.1, 8, 15, 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24.07.1971 року, зміненого 02.10.1979 року, дата приєднання України 31.05.1995 року, дата набрання чинності для України 25.10.1995 року), керуючись ст. ст. 10,11, 57-61, 88, 208, 209,212-215,218,223, 292,294 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, установлених на час ухвалення рішення в справі, що складає 13780 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_2, на користь ОСОБА_5 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, установлених на час ухвалення рішення в справі, що складає 41340 (сорок одна тисяча триста сорок) грн. 00 коп.

Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_2, на користь ОСОБА_5 кошти на відшкодування судових витрат в сумі 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук