Ухвала суду № 54911845, 28.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/1354/15-к Головуючий у 1 інстанції: Українець П. Ф.

Провадження № 11-кп/783/1001/15 Доповідач: Олексієнко М. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

суддів МАКОЙДИ З.М., МИХАЛЮКА В.О.

при секретарі ГНІДЬ А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, розлученого, раніше судимого 08 листопада 2006 року вироком Городоцького районного суду Львівської області за ч.4 ст. 152, ч.3 ст. 153, ч.4 ст. 156, ст. ст. 69, 70 КК України на 7 років позбавлення волі, - у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

з участю прокурора ДУДЧАКА В.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1

та захисника ОСОБА_2

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 22 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 22 жовтня 2015 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 змінено із домашнього арешту на тримання під вартою, взято його під варту негайно, у залі судового засідання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахується з 22 жовтня 2015 року.

Вирішено питання з процесуальними витратами та речовими доказами.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 18 липня 2015 року близько 15 години 30 хвилин, знаходячись у стані алкогольного спяніння, перестрівши на вул. Польовій, 2 у с.Черляни Городоцького району Львівської області потерпілу ОСОБА_3 з мобільним телефоном у руках, застосувавши до неї насильство, що не було небезпечним для життя і здоровя - схопив її руками за голову, затягнув у зарослі при дорозі, кинув на стежці та відкрито відібрав мобільний телефон «Nokia Asha 308» вартістю 500 грн. з двома сім-картками мобільного оператора «Київстар» - 40 грн. і картою памяті 40 грн., а всього загальною вартістю 580 грн., з місця події втік, пограбованим розпорядився.

На вказаний вирок обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій, просить обрати покарання, не повязане з позбавленням волі та застосувати ст. 75 КК України. В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом не взято до уваги ряд помякшуючих обставин, а саме, заяву потерпілої ОСОБА_3 про застосування щодо нього ст. 75 КК України, відшкодування останній завданої моральної шкоди, щире каяття, співпрацю з органами слідства, характеристику по місцю проживання та наявність малолітньої дитини.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить вирок суду змінити та перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.2 на ч.1 ст. 186 КК України і обрати йому покарання, не повязане з позбавленням волі. В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд у вироку неправильно виклав свідчення допитаних у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5, так як обвинувачений не застосовував до потерпілої будь-якого насильства, тому вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч.1 ст. 186 КК України. Крім того, призначене покарання є явно несправедливим внаслідок його суворості, оскільки суд не взяв до уваги такі помякшуючі обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, наявність на утриманні малолітньої доньки. Вважає, що покарання у виді 4 років позбавлення волі є надто суворим і несправедливим та що суд мав проявити гуманність і справедливість та дати ОСОБА_1 можливість довести своє виправлення і перевиховання без реального відбування покарання, принести користь державі і суспільству.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора про залишення вироку без змін, а апеляційної скарги без задоволення, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Доведеність винуватості та кваліфікація дій обвинуваченого останнім в апеляційній скарзі не оспорюється.

Судом вірно кваліфіковано дії обвинуваченого за ч.2 ст. 186 КК України.

Посилання захисника ОСОБА_2 на те, що судом не взято до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5, що до потерпілої не було застосовано насильство, яке не є небезпечним для її життя чи здоровя, і як наслідок необхідність зміни кваліфікації дій обвинуваченого з ч.1 на ч.2 ст. 186 КК України, не відповідає дійсності та не може бути взято до уваги колегією суддів.

Щодо покарання, з яким захист та обвинувачений ОСОБА_1 не погоджуються, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КПК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; обране з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше притягався до відповідальності, характеризується посередньо, має утриманців (неповнолітню дитину), не працює, злочин вчинив у стані алкогольного спяніння; розкаюється у вчиненому, відшкодував завдані потерпілій збитки.

Суд правильно дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі та своє рішення мотивував у вироку.

Ті обставини, на які в апеляційній скарзі покликається обвинувачений та його захисник як на підставу зміни вироку, повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке є справедливим і за своїм видом, і за розміром.

Підстав для призначенні ОСОБА_1 більш мякого покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнення його від відбування покарання в порядку ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинене кримінальне правопорушення, може мати місце за наявності кількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього правопорушення, з урахуванням особи винного.

Визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, суд призначив обвинуваченому мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією цієї статті КК, і таким чином врахував особу обвинуваченого, його сімейний стан та усі помякшуючі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в апеляційній скарзі.

З урахуванням в сукупності усіх обставин справи та особи обвинуваченого колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України.

За змістом ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням може мати місце лише за наявності передбачених законом передумов і є правом, а не обовязком суду.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за особливо тяжкі злочини, колегія суддів вважає, що досягнення встановленої ч.2 ст. 50 КК України мети виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції обвинуваченого та неможливе без відбування ним покарання, а тому підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням в порядку ст. 75 КК України та для помякшення призначеного покарання не вбачає.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, на думку колегії суддів, суд вірно врахував характер і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, каяття у вчиненому, відшкодування завданих потерпілій збитків.

Суд першої інстанції при ухваленні вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_1 виконав вимоги ст. 374 КПК України, яка передбачає обовязок суду у мотивувальній частині вироку обґрунтувати прийняте ним рішення із наведенням відповідних підстав, вірно застосував норму права вимоги ч.2 ст. 186 КК України.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у звязку з чим такі до задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника необґрунтованими й приходить до висновку, що судом вірно кваліфіковано дії обвинуваченого за ч.2 ст. 186 КК України та призначене обвинуваченому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Городоцького районного суду Львівської області від 22 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_1 без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

С У Д Д І :

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8