Рішення № 54911818, 18.12.2015, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3551/15-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"18" грудня 2015 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, стягнення компенсації моральної (немайнової) шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, стягнення компенсації моральної (немайнової) шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що йому та відповідачу на праві спільної часткової власності належить житловий будинок № 135 по вул. Калініна в м. Вознесенську Миколаївської області. Проте, відповідач перешкоджає йому в користуванні вищевказаним житловим будинком, змінив замки на воротах та не допускає його до житла. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив вселити його до будинку, зобов'язати відповідача не перешкоджати йому в користуванні належної йому часткою будинку, а також стягнути моральну (немайнову) шкоду, компенсацію якої позивач оцінив у 200 000 грн. 00 коп.

Позивач, його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі. Надали пояснення, аналогічні викладеним у позовні заяві. При цьому, також просили зобовязати відповідача виконати роботи по переобладнанню приміщень у належній останньому частці житлового будинку, а також не чинити перешкоди позивачу у виконанні ним відповідних робіт, визначених рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 13.07.2009 року, надати ключі від воріт та демонтувати вікно, що розташоване у частці будинку, що належить позивачу, вирішити питання щодо розмежування земельної ділянки. Моральну (немайнову) шкоду обґрунтовували тим, що порушення законних прав позивача щодо користування належним йому майном призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що в свою чергу негативно відобразилося на його здоровї та потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, посилаючись на їх необґрунтованість. Зокрема, вказували на те, що внаслідок невиконання позивачем необхідних робіт по переобладнанню житлового будинку, в тому числі по облаштуванню окремого входу, задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про вселення призведе до порушення прав відповідача. При цьому, позивачем не доведено наявність з боку відповідача перешкод у здійсненні відповідних робіт. В свою чергу, вимоги ОСОБА_5 щодо усунення перешкод у користуванні належною йому часткою будинку є передчасними. Не підлягають задоволенню й вимоги щодо зобовязання відповідача виконати рішення суду в частині здійснення переобладнання будинку, передачі ключів від воріт в силу їх виконання відповідачем ще до звернення позивача з даним позовом до суду, а також щодо демонтування вікна, оскільки останнє як конструктивний елемент будинку, є власністю позивача. Також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні посилання ОСОБА_5 щодо погіршення стану здоровя внаслідок протиправних дій ОСОБА_3, що виключає можливість задоволення вимог позивача щодо стягнення компенсації моральної (немайнової) шкоди.

Заслухавши показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Так, відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за її призначенням.

Власник житлового будинку має право використовувати його для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб (ч. 1 ст. 383 ЦК України).

При цьому кожна особа має право на повагу до її житла, приватного життя, що регламентовано ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Діяльність фізичної та юридичної особи, яка порушує ці права особи, є незаконною і може бути припинена за рішенням суду.

У силу ст.ст. 386, 391 ЦК України власник, права якого порушені, має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони й не були пов'язані з порушенням права володіння, та право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 отримали у спадок житловий будинок № 135 по вул. Калініна в м. Вознесенську Миколаївської області. Розмір ідеальної долі позивача становив 1/3, відповідача 2/3.

В подальшому було проведено реальний поділ вищевказаного житлового будинку.

Так, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 13.07.2009 року позивачу виділено у власність 33/100 частки спірного будинку, відповідачу 67/100 часток. Зокрема, у власність ОСОБА_1 виділено кімнату 3 площею 10, м-2 (з переобладнанням на кухню 3' площею 8,61 м-2 та коридор 3'' площею 1,2 м-2), житлову кімнату 2'' площею 11,1 м-2, сіни 1'' площею 4,0 м-2, сарай Г-1 та інші будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці. Інша частина житлового будинку та частина будівель та споруд виділена відповідачу ОСОБА_3

При цьому на ОСОБА_1 покладено обов'язок за власний кошт провести наступні переобладнання: в житловій кімнаті №2 встановити перегородку; в сінях а-1'' з віконного отвору обладнати вхідний дверний отвір; між сіньми а-1'' та житловою кімнатою № 2 обладнати дверний отвір та інше. ОСОБА_5 мав здійснити інші переобладнання в суміжних приміщеннях.

Крім того, рішенням суду визначено порядок користування земельної ділянкою, загальною площею 1 500 м-2. Розмежування земельних ділянок необхідно було провести за схемою та описом до неї, відповідно до судової додаткової будівельно технічної експертизи.

Як встановлено в судовому засіданні, між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 існує спір щодо користування належною останньому часткою житлового будинку. Зазначене підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, актом від 23.08.2015 року, який узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6

Проте, суд не приймає до уваги акти, надані позивачем, від 26.03.2012 року, 31.07.2012 року, 05.07.2012 року, 09.08.2012 року, 13.09.2012 року, оскільки вони надавалися та були враховані під час розгляду кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_3, а також акти від 16.04.2013 року, 21.04.2013 року, 17.06.2013 року, так як достовірність викладених у цих актах відомостей позивачем належним чином не підтверджена.

Також судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що після проведення реального поділу спірного будинку та набуття ними права власності на конкретну виділену їм у власність частку, позивачем необхідне переобладнання, покладене на нього рішенням суду, не було виконано. Зокрема, не було обладнано окремий вхід до будинку. Проте, іншого, ніж той, що розташований у належній відповідачу частці житлового будинку, останній не містить.

Між тим, враховуючи рівність прав співвласників, при здійсненні права спільної часткової власності, мають бути враховані інтереси всіх її учасників (ст. 358 ЦК України), тобто реалізація права одним із співвласників не повинна утискати інтереси інших співвласників, що передбачає заборону обмеження прав одних учасників за рахунок других.

Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про вселення не можуть бути задоволені.

Разом з тим, під час розгляду обумовленої справи було встановлено, що між сторонами по справі виникають сварки щодо проведення позивачем визначеного рішенням суду переобладнання житлового будинку, господарської будівлі, що підтверджується постановами правоохоронних органів, прийнятими за результатами розгляду скарг ОСОБА_5, ОСОБА_3 (постанови від 17.06.2013 року, 25.07.2013 року), частково показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 , а також не заперечувалося сторонами по справі.

За такого, права позивача підлягають поновленню шляхом покладення на відповідача обовязку не чинити перешкоди в проведенні переобладнань у належній йому частці житлового будинку, господарській споруді, що не виходить за межі заявлених позовних вимог ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Проте, посилання позивача щодо невиконання відповідачем покладеного на нього рішенням апеляційної інстанції обовязку по переобладнанню житлового приміщення, відсутності у нього ключів від воріт не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25.02.2014 року, яка має преюдиціальне значення.

Зазначене стосується й вимог позивача щодо необхідності демонтування відповідачем вікна у належній йому (позивачу) частці приміщення, оскільки вікно, як конструктивним елемент будинку, є невід'ємною частиною житлового приміщення , що належить ОСОБА_5, отже є його власністю.

Також є безпідставними доводи ОСОБА_5 щодо необхідності судового втручання у вирішення питання щодо розмежування земельної ділянки, відповідно до рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13.07.2009 року, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, хоча за приписами ст.ст. 10, 60 ЦПК України, це є його обовязком.

Так, як зазначалося вище, відповідач чинив позивачу перешкоди у користуванні належним йому майном, чим порушив його право власності та спричинив йому моральну шкоду, яка полягає в порушенні його узвичаєного способу життя та перенесених нервових, душевних переживаннях.

В зв'язку з чим позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення права власності, підлягають частковому задоволенню на підставі ст. 23 ЦК у поєднанні з ч.3 ст. 386 ЦК України.

Оскільки, визначення розміру відшкодування моральної шкоди є елементом цивільно правового спору, що також вирішується судом, то, враховуючи положення, передбачені ст. 60 ЦПК України, право позивача на звернення до суду супроводжується обовязком останнього довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Отже, вирішуючи питання стосовно розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує вимоги закону та роз'яснення, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», фактичні обставини цієї справи, обсяг та ступінь заподіяних позивачу моральних, психічних страждань, ступінь їх доведеності, вимоги розумності та справедливості, тому вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди у грошовому виразі в сумі 500 грн. 00 коп.

При цьому посилання позивача на те, що погіршення його здоров'я, та як наслідок необхідність хірургічного втручання, проходження лікування, пов'язано безпосередньо з діями відповідача, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки позивачем не надано переконливих доказів, що саме поведінка ОСОБА_3 була визначальним фактором для значного погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 та виникненню у нього нових хвороб.

Згідно ст. ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, у ч.2 ст. 59 ЦПК України закріплено імперативне правило, відповідно до якого обставини справи, що за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача з врахуванням розміру задоволених вимог, а також обсягу отриманої правової допомоги належать до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 700 грн. 00 коп., а також з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 974 грн. 40 коп. (виходячи з двох вимог немайнового характеру).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 209 215, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, стягненні компенсації моральної (немайнової) шкоди задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у виконання робіт по здійсненню переобладнання у будинку та господарській споруді, розташованих за адресою: вул. Калініна, 135 в м. Вознесенську Миколаївської області, визначених рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 13.07.2009 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 компенсацію моральної (немайнової) шкоди в розмірі 500 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 700 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 974 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.В. Лузан