Ухвала суду № 54911740, 10.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5009/14 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/6014/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. Я.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Зверхановської Л.Д., Кабаля І.І.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 липня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_5 до Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про визнання незаконною та скасування ухвали.

Визнано незаконним та скасувати п. 22 додатку №2 до Ухвали Львівської міської ради від 29.03.2007 року №687 "Про передачу громадянам у власність спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові", згідно якого громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 передано у спільну власність земельну ділянку площею 8,48 кв.м. (0,0848 га) на вул. Моршинська, 9-а у м. Львові.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що позивач до спірної земельної ділянки жодного відношення не має, ніколи цією земельною ділянкою не користувався, ця земельна ділянка завжди відносилась до іншого будинковолодіння, та ніколи не була земельною ділянкою загального користування. Також апелянт вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Відповідно дост. 143 Конституції Українитериторіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 12 Земельного кодексу Українипередбачені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок.

Відповідно до п. а) ч.4ст. 83 Земельного кодексу Українидо земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

В силу п.п. д, е, ч. 1 ст. 184 Земельного кодексу України зміст землеустрою передбачає встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, складення проектів відведення земельних ділянок.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 183 Земельного кодексу України одним з завдань землеустрою є встановлення меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 та йому належить на праві власності 43/100 частини вказаної квартири, відповідачі проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно пункту 22 додатку № 2 до Ухвали Львівської міської ради від 29.03.2007р. № 687 "Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові", ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 передано у спільну власність земельну ділянку площею 848 кв.м. (0,0848 га.) на вул. Моршинська, 9-а у м. Львові.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник щодо скасування п. 22 додатку №2 до Ухвали Львівської міської ради від 29.03.2007 року №687 "Про передачу громадянам у власність спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові". Позивач вказував на те, що земельну ділянку відповідачами було приватизовано разом спільним проїздом, який веде до його будинку.

Як вбачається з плану земельної ділянки та поверхового плану будинку № 7 на вул. Моршинська та технічного паспорта квартири № 2 будинку № 7 на вул. Моршинська, в квартиру № 2 зазначеного будинку передбачено вхід з сторони будинків за адресою вул. Моршинська, 9 та вул. Моршинська 9а. Вихід з будинку № 7 на вул. Моршинська до вул. Моршинської передбачається на територію спірної земельної ділянки - проїзду.

Будинок №7 по вул. Моршинській у м. Львові, хоч і є багатоквартирним будинком, однак кожна квартира має окремий вхід в будинок. Даний будинок розташований на земельній ділянці, яка закріплена за будинком, так що позивач не має іншого під'їзду до своєї квартири як через проїзд загального користування (спірну земельну ділянку), який розташований між будинковолодінням №7 та №9 по вул. Моршинській і проходить від вулиці Моршинської до будинковолодіння №9а (яке належить на праві власності відповідачу. Перекривши даний проїзд, відповідачі унеможливили позивачу доступ до його квартири, чим безпосередньо порушили права позивача. Дані обставини наводились як в протесті прокурора так і в ухвалі Львівської міської ради, якою було відмінено спірну ухвалу в частині даної земельної ділянки.

Задовільняючи позов про визнання незаконною та скасування ухвали суд першої інстанції вірно виходив з того, що .22 ухвали Львівської міської ради №687 від 29.03.2007 року суперечить вимогам п. "а" ч.3 ст. 83 та ст. 198 Земельного кодексу України, оскільки таким неправомірно, з порушенням процедури відведення, передано у приватну власність проїзд загального користування та підроблено підпис суміжного землекористувача на акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки.

Згідно ст. 118 Земельного кодексу України, згідно якої районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до додатку 4 чинного на той час рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.10.2004р. № 987 обов'язковим документом, який вимагається при розгляді питання приватизації земельної ділянки є акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки виконаний спеціалізованою ліцензованою землевпорядною організацією з підписами суміжних землекористувачів.

Межі земельної ділянки площею 0,848 га за адресою м. Львів, вул. Моршинська, 9а не погоджені з суміжними власниками та землекористувачами.

Прокурором Франківського району м. Львова 19.09.2008р. було опротестовано ухвалу Львівської міської ради від 29.03.2007р. № 687 "Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові" в частині передачі у власність гр. ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 земельної ділянки площею 848 кв.м. (0,0848 га.) на вул. Моршинська, 9-а у м. Львові з підстав не підписання акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки без вказання дати його складення інженером геодезистом ОСОБА_7, підроблення підпису на вказаному акті гр. ОСОБА_8, та передачі у власність проїзду землі загального користування, що не може передаватися у приватну власність згідно вимог ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України.

Ухвалою Львівської міської ради від 06.11.2008р. № 2189 "Про розгляд протесту прокурора Франківського району м. Львова від 12.09.2008 № 136 зн-08" протест прокурора Франківського району м. Львова від 12.09.2008 № 136 зн-08 задоволено та відмінено п. 22 додатка до ухвали Львівської міської ради від 29.03.2007р. № 687 "Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові".

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 10.03.2011р. по справі № 2-65/11 залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013р. визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 06.11.2008р. № 2189 "Про розгляд протесту прокурора Франківського району м. Львова від 12.09.2008 № 136 зн-08". Скасовуючи вказану ухвалу суд виходив з того, що у відповідності з ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Законодавством не передбачено права органу місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, на підставі яких виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Не можуть братися до уваги покликання апелянта на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки на момент прийняття оскаржуваної ухвали, згідно п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року, яким внесено зміни до положень ст. 268 ЦК України, а саме виключено п. 4 частини 1 ст. 268 ЦК України протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про: визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

А відтак трьохрічний строк на оскарження рішення потрібно рахувати з 14.01.2012 року (з моменту набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства") і відповідно такий строк спливає 14.01.2015 року.

Безпідставними є покликання апелянта на те, що судом скасовано лише пункт 22 додатку №2 до Ухвали Львівської міської ради від 29.03.2007 року №687, а не всю ухвалу оскільки лише зазначений пункт ухвали порушує права позивача.

Судом вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норм, передбаченихЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і така задоволенню не підлягає.

Керуючись 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: