Рішення № 54911694, 07.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/3988/15 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/6525/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю представників: ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» - ОСОБА_2; ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а:

29 травня 2015 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Гарантія», ОСОБА_5 про стягнення на її користь 14 026,02 грн. відшкодування за заподіяну майнову шкоду, 700,00 грн. витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження. В подальшому ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та просить стягнути з ПАТ «СТ «Гарантія» на її користь 6 427,46 грн. страхового відшкодування, 700, 00 грн. витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження та з ОСОБА_5 на її користь 7598,56 грн. матеріальних збитків. В обґрунтування позову посилається на те, що 03.11.2014 року близько 12.45 год. Стапяк Н.В., керуючи транспортним засобом «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1, потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, другим учасником якої був автомобіль НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_5 Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень. На місці пригоди було складено повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду, згідно якого відповідач ОСОБА_5 визнав свою вину в скоєному ДТП. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Деу Ланос», д.н.з. ВС 16643 СА застрахована у ПАТ «СТ «Гарантія», поліс № АС НОМЕР_3. Майнову шкоду, завдану їй внаслідок ДТП було оцінено страховиком в розмірі 17 740,78 грн. 10.04.2015 року відповідачем ПАТ «СТ «Гарантія» було проведено виплату страхового відшкодування в сумі 14 698,98 грн. Не погоджуючись із таким розмір страхового відшкодування нею було замовлено та проведено автотоварознавче дослідження щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1. Відповідно до висновку № 102/05-15 експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1 становить 37 763,35 грн., а вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 21 131,44 грн. Таким чином, виплата страхового відшкодування страховиком мала бути здійсненна у розмірі 21 131,44 грн. Відповідно до квитанцій на оплату, нею для проведення відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1, було витрачено 28 730, 00 грн. Оскільки розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страховиком, є недостатнім для повного відшкодування завданої ОСОБА_5 внаслідок спричинення ДТП шкоди, вона змушена звернутись з даним позовом до суду.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за недоведеністю.

Рішення суду оскаржив представник позивачки ОСОБА_4, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що у рішенні вказано, що відповідачем ПрАТ СК «Гарантія» на підставі висновку спеціаліста було оцінено заподіяну шкоду в сумі 17740,00 грн., проте в матеріалах справи вказаний висновок відсутній, натомість наявний експертний висновок № 112К від 09.02.2015 року, який містить роздруківку з програмного комплексу для обрахунку вартості відновлюваних робіт «Аутдатекс» із зазначенням виду та вартості робіт, переліку автозапчастин та їх вартості. Даний висновок не скріплений жодним підписом чи відтиском печатки, а тому цей доказ є неналежним та недопустимим. Вважає, що суду необхідно було взяти до уваги інший висновок, а саме - експертного товарознавчого дослідження № 102/05-15 від 04.05.2015 року, який складено спеціалістом ОСОБА_6 Судом помилкового було встановлено, що позивачка погодилася із зазначеною сумою страхової виплати, оскільки у страховому акті № ЦВ 2449/14 від 03.03.2015 року відсутній підпис останньої, вказуючи на факт замовлення незалежного автотоварознавчого дослідження та факт звернення на підтвердження відсутності згоди із страховиком щодо запропонованої суми страхового відшкодування. Крім цього, у рішенні суду зазначено, що позивачка не повідомляла відповідача ОСОБА_7 «СТ «Гарантія» про проведення автотоварознавчого дослідження, проте в матеріалах справи наявна копія поштової квитанції від 03.04.2015 року про направлення на адресу ПрАТ «СТ «Гарантія» листа з повідомленням про вручення - про проведення спеціалістом огляду транспортного засобу у вказаний час. Також суд у своєму рішенні вказує, що позивачка не зверталась до ПрАТ «СТ «Гарантія» із заявами про перерахунок страхової виплати, однак це не може бути підставою для відмови в позові, оскільки звернення з такими заявами є правом особи, а тому вона обрала судовий спосіб захисту свого порушеного права. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2015 року та ухвалити нове, яким вказаний позов задовольнити та стягнути з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь позивачки 6 427,46 грн. страхового відшкодування та 700 грн. у відшкодування за проведення автотоварознавчого дослідження, стягнути з ОСОБА_5 у користь позивачки 7 598,56 грн. матеріального збитку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників: ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» - ОСОБА_2; ОСОБА_3 ОСОБА_4,перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. При перегляді судових рішень необхідно виходити з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 307 ЦПК, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 308-311 ЦПК. При цьому апеляційний суд керується статтею 307 ЦПК (відповідним пунктом) та нормою ЦПК, що визначає підстави перегляду судового рішення в такому разі, і відповідно до неї та наданих суду апеляційної інстанції повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення не відповідає.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 07 грудня 2015 року між позивачкою та відповідачем ОСОБА_5 була визнана мирова угода, яка була укладена між ними 26 серпня 2015 року, а подана апеляційному суду 27 листопада 2015 року, за якою: рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2015 рокув частині відмови в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди скасоване, провадження у справі в цій частині закрите.

Тому апеляційним судом рішення суду першої інстанції переглядається в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»6427,46 грн. страхового відшкодування та 700,00 грн. витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження і судового збору.

З матеріалів справи вбачається наступне.

03.11.2014 року близько 12.45 год. ОСОБА_8, керуючи транспортним засобом «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1, потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, другим учасником якої був автомобіль НОМЕР_4 під керуванням відповідача ОСОБА_5 Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень.

Водіями на місці ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, згідно якого відповідач ОСОБА_5 визнав свою вину в скоєному ДТП.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Деу Ланос», д.н.з. ВС 16643 СА застрахована у ПАТ «СТ «Гарантія», поліс № АС НОМЕР_3.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000,00 гривень на одного потерпілого, розмір франшизи становить 510,00 грн.

Сторони підтвердили, що франшиза в сумі 510,00 грн. відповідачем ОСОБА_5 була сплачена позивачці.

Майнову шкоду, завдану позивачці внаслідок ДТП було оцінено страховиком в розмірі -18 250,78 грн., яка за мінусом франшизи в сумі 510 грн. становить17 740,78 грн.

10.04.2015 року відповідачем ПАТ «СТ «Гарантія» було проведено виплату страхового відшкодування в сумі 14 698,98 грн.

З висновку № 102/05-15 експертного автотоварознавчого дослідження вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1 становить 37 763,35 грн., а вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 21 131,44 грн.

Відповідно до квитанцій на оплату, позивачкою для проведення відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1 було витрачено 28 730 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» також роз'яснено, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже за змістом указаної норми відшкодовується різниця саме між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються, зокрема Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно статті 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Так, пунктом 9.1 ст. 9 Закону визначено, що страхова сума ? це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За положеннями п. 12.1 ст. 12 Закону страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Порядок розрахунку вартості відновлювального ремонту встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - ОСОБА_2).

Згідно з п. 2.4 ОСОБА_2 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 8.3 ОСОБА_2 вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

У п. 8.6 ОСОБА_2 передбачено два випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Як вбачається із матеріалів справи, майнову шкоду, завдану позивачці внаслідок ДТП, яка мала місце 03.11.2014 року, відповідачем було визначено на підставі акту технічного огляду транспортного засобу, складеного представником компанії 03.11.2014 року та згідно експертного висновку № 112К від 09.02.2015 року (без зазначення особи та кваліфікації, якою складений даний висновок), згідно якого вартість ремонту визначено в сумі 27 790,94 грн. При проведенні розрахунку використано курс перерахунку: 1 EUR = 18,3472 (необхідно зазначити, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 09.02.2015 року встановлено курс 1 EUR= 28,567).

Згідно розрахунку вартості відновлювального ремонту з врахуванням зносу транспортного засобу станом на 03 листопада 2014 року, який представлено відповідачем вбачається, що вартість досліджуваного ТЗ становить 90 150,87, а коефіцієнт зносу становить 0,4212.

Відповідно до Страхового акту від 03 березня 2015 року суму страхового відшкодування було визначено в розмірі 17 740,78 грн. (18 250,78 грн. за мінусом франшизи в сумі 510 грн.).

Не погоджуючись із таким розмір страхового відшкодування позивачкою було замовлено та проведено автотоварознавче дослідження щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1.

У звязку з цим 08 квітня 2015 року експертом ОСОБА_9 складено протокол огляду транспортного засобу.

10.04.2015 року відповідачем ПАТ «СТ «Гарантія» було проведено виплату страхового відшкодування в сумі 14 698,98 грн.

3 041,80 грн. позивачці по даний час ПАТ «СТ «Гарантія» не виплачено.

Згідно висновку № 102/05-15 від 04 травня 2015 року експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1, становить 37 763,35 грн., а вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 21 131,44 грн. При проведенні розрахунку використано курс перерахунку: 1 EUR = 23,1500 (необхідно зазначити, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 08.04.2015 року встановлено наступний курс 1 EUR=25,496994). Вартість досліджуваного ТЗ становить 113 880,65 (23,1500 : 18,3472 = 1,2627 коефіцієнт курсової різниці; 90 150,87 х 1,263=113 880,65 ), а коефіцієнт фізичного зносу становить 0,60.

Відповідно до квитанцій від 21 та 29 квітня 2015 року про оплату позивачкою вартості деталей та виконаних робіт, для проведення відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1, було витрачено 28 730 грн.

З викладеного та матеріалів справи вбачається, що сума збитків, які завдані позивачці в результаті ДТП і не включені до суми страхової виплати, становить 2 880 грн. 66 коп. (21131,44 510,00 = 20 621,44; 18250,78 510,00 =17 740,78; 2 0621,44 17 740,78= 2880,66).

Після роз'яснення апеляційним судом (відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України) права на заявлення клопотання про призначення експертизи, сторони відмовилися від реалізації такого права з посиланням на відсутність у цьому потреби.

Згідно зі змістом роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 15) висновок експертизи може бути доказом у справі лише у тому разі, коли експертиза проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ.

Відповідачем висновок № 102/05-15 експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1 від 04 травня 2015 року будь-якими доказами не спростовано.

Колегія суддів приходить до переконання, що основною причиною виникнення незначної різниці в сумі 2880,66 грн. між висновком № 112К від 09.02.2015 року та висновком № 102/05-15 експертного автотоварознавчого дослідження від 04 травня 2015 року вартості відновлювального ремонту автомобіля «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1, - є курсова різниця, яка виникла у звязку із зростанням курсу євро до гривні у звязку чим зросла вартість запчастин з 23 102,94 грн. до 28274,25 грн. (23 102,94 х 1,223), відповідно зросла і вартість матеріалів використаних при фарбуванні.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволені заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що «у результаті огляду автомобіля експертом зазначено пошкоджень на 3 (три) пункти більше, як при первинному огляді».

Колегія суддів критично ставиться до такого висновку суду першої інстанції.

Згідно калькуляції ремонту експертного автотоварознавчого дослідження № 102/04-15 у вартість робіт додатково включено роботи: код 0245 геометрія кузова, 0340 кронштейн бампера переднього ремонт; 0931 - замикаюча балка передня ремонтувати. Такі є підставними, виходячи з пошкоджень, які були завдані ТЗ (вбачається при порівнянні фотокопій, які долучені до висновків, як при першому так і повторному дослідженні) та були встановлені і зазначені експертом під час більш детального дослідження. Необхідно зазначити, що з акту технічного огляду транспортного засобу, складеного представником компанії 03.11.2014 року, вбачається що має місце пошкодження кільця кріплення датчика паркування переднього правого, проте його відновлення, ремонт у представленому відповідачем висновку № 112К від 09.02.2015 року не передбачено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що сума відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, яку відповідач повинен сплатити позивачці становить 20 621,44 грн. (21 131,44 510,00 = 20 621,44).

Оскільки ПАТ «СТ «Гарантія» провело виплату лише частини страхового відшкодування (по спливу шести місяців після завданої ТЗ шкоди у звязку з ДТП), 3 041,80 грн. позивачці по даний час не виплачено, колегія приходить до переконання, що позовна вимога в частині стягнення страхового відшкодування з відповідача в користь ОСОБА_3підлягає частковому задоволенню в сумі 5 922,46 грн. (17 740,78-14698,98=3 041,80 грн. /частина вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу згідно страхового акту, яка не виплачена/ + 2 880,66 грн. = 5922,46 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного підставною є і вимога позивачки щодо стягнення з відповідача 700,00 грн. за проведення експертного автотоварознавчого дослідження № 102/05-15, складеного 04 травня 2015 року та 182,70 грн. частини оплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права,підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.п. 1, 3; 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким:

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», 01601, Україна, м. Київ, Печерський узвіз, 3. в користь ОСОБА_3 5922,46 грн. (пять тисяч девятсот двадцять дві гривні 46 копійок) у відшкодування завданої матеріальної шкоди, 700,00 грн. (сімсот гривень) за проведення експертного автотоварознавчого дослідження та 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) оплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги, а всього 6 805,16 грн. (шість тисяч вісімсот пять гривень 16 копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

ОСОБА_10