Ухвала суду № 54911649, 07.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/7622/15 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/783/6729/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої судді Копняк С.М.,

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю представника апелянта ОСОБА_2, позивачки ОСОБА_3, представників третіх осіб прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та Профспілкового комітету працівників органів прокуратури Львівськолї області ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, з участю третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, Профспілкового комітету працівників органів прокуратури Львівської області, прокуратури Львівської області про зобов»язання видати спеціальний ордер на вселення, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, з участю третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, Профспілкового комітету працівників органів прокуратури Львівської області, Прокуратури Львівської області про зобов»язання видати спеціальний ордер на вселення - задоволено.

Зобов'язано виконавчий комітет Львівської міської ради та Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради видати спеціальний ордер на вселення у двокімнатну квартиру №7 в будинку №72 а, розташовану на пр. Червоної Калини у м. Львові на склад сім'ї 3 особи: ОСОБА_3, син - ОСОБА_6 та донька - ОСОБА_7.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 вересня 2015 року оскаржив Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необгрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом невірно встановлено обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що суд не надав належної оцінки тому факту, що позивач 25 лютого 2015 року звернулась до міського голови м. Львова - ОСОБА_8 з проханням видати їй спеціальний ордер на вселення в квартиру №7 в будинку №72 а, розташовану на пр. Червоної Калини у м. Львові, на що їй було дано відповідь про те, що комісією з житлових питань при виконкомі Львівської міської ради від 05 березня 2014 року погоджено закріплення за нею квартири №7 в будинку №72 а, розташованої на пр.Червоної Калини у м. Львові на сім»ю з трьох осіб, а про вирішення питання по суті заявника буде повідомлено додатково. Тобто, відмови позивачу у видачі спеціального ордеру на вселення не було і немає. Вважає, що суд при прийнятті рішення невірно витлумачив підставність для задоволення позовних вимог, оскільки департамент не заперечує проти права позивача, відповідно до законодавства, яке регулює дані правовідносини на отримання службового житла, також не доводить факту порушення, чи непорушення вимог закону при прийнятті рішень щодо закріплення за позивачем службового житла, а доводить суду той факт, що відповідачем не чинилися дії щодо невидачі позивачу спеціального ордеру на вселення, а переноситься час для видачі ордеру. Відповідно у відповідача відсутні правові підстави для звернення до суду з подібними вимогами.

Не враховано судом першої інстанції і те, що вирішення питання про надання службового житла позивачу, як працівнику прокуратури, не є пріоритетним, з огляду на те, що на даний час існують категорії громадян, які потребують першочергового вирішення питання про забезпечення житлом.

Просить рішення Галицького районного суду м.Львова від 16 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі вірно встановлених існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги правильності оскаржуваного рішення не спростовують.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людинита основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно із ст. ст. 3,15 ЦПК України захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із житлових, зокрема, відносин підлягає захисту судом в порядку цивільного судочинства. Згідно п.24-26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних», у порядку цивільного судочинства розглядаються спори за позовами громадян щодо захисту порушеного права на житло, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання охоронюваних законом її прав, свобод чи інтересів. Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першійст.4 ЦПК Українита інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечатьКонституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

На підставі ст. ст.10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 1996 року працює в органах прокуратури Львівської області. У зв»язку із реорганізацією, на даний час перебуває на посаді старшого прокурора відділу організації представництва на захист інтересів громадянина або держави управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області.

На підставіпостанов Кабінету Міністрів України від 04.02.1988 року №37, від 15.03.1999 року №380, наказу Генерального прокурора України від 09.02.2007 року №212 ц, керуючисьстаттею 121 ЖК УРСР, наказом прокурора області від 25.11.2013 року №2000к ОСОБА_3 надано двокімнатну квартиру №7 в будинку №72 «а» по пр.Червоної Калини у м.Львові на склад сім»ї 3 особи (вона, син та донька) (а.с.14).

20 грудня 2013 року Виконавчий комітет Львівської міської ради, розглянувши звернення прокуратури Львівської області від 03 грудня 2013 р. № 58-74вих13, та враховуючи рекомендацію громадської комісії з житлових питань при виконкомі вирішив: надати квартирам № № 321, 324, 386, 390, 406, 410 по пр. Червоної Калини, 58 та квартирам № №1, 2, 3, 7, 37, 39, 41, 42, 48, 55, 60, 61, 64, 76, 81, 84, 107, 111, 112, 115, 116 по пр. Червоної Калини, 72 а у м.Львові, статус службових прокуратури Львівської області. (а.с.19).

Відповідно до п.6.1.11 витягу з протоколу №1 засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі від 04.02.2014 року (а.с.21) було рекомендовано погодити закріплення службових квартир у будинку №72 «а» на пр.ОСОБА_9, зокрема ОСОБА_3 закріпити, як службову, квартиру №7 на сім»ю з трьох осіб (вона, син ІНФОРМАЦІЯ_1, донька 2009 р.н.)

Крім цього, 13 червня 2014 року на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 04.02.1988 р. №37, від 15.03.1999 року №380, наказу Генерального прокурора України від 09.02.2007 року №212 ц, керуючисьстаттею 121 ЖК України, враховуючи акти передачі житла Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 12.12.2013 року №7, від 16.12.2013 року №9, а також рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.12.2013 р. №985 про надання статусу службового житла квартирам № № 321, 324, 386, 390, 406, 410 на пр.Червоної Калини, 58 та квартирам № №1, 2, 3, 7, 37, 39, 41, 42, 48, 55, 60, 61, 64, 76, 81, 84, 107, 111, 112, 115, 116 на пр.Червоної Калини, 72 а у м.Львові, прокурором Львівської області Гуралем В. видано наказ №807 к про надання службового житлового приміщення працівникам органів прокуратури Львівської області, зокрема ОСОБА_3 (а.с15-18, 20, 22).

Як вбачається із листів прокурора Львівської області від 17.11.2014 року №23-24вих-14 в.о.директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, прокуратура області просила провести закріплення службових квартир за адресою м.Львів, пр.Червоної Калини, 72 а, у тому числі і кв.7, черговику №72 ОСОБА_3 (а.с.23, 24).

У зв»язку із тривалим не вирішенням питання про видачу службового ордеру позивач самостійно звернулася до відповідача із листом 25.02.2015 року (а.с.26) і отримала відповідь виконкому Львівської міської ради від 23.03.2015 року (а.с.27), якою останній повідомив позивача про те, що громадською комісією з житлових питань при виконкомі Львівської міської ради від 05.03.2014 року погоджено закріплення позивачу службової квартири. Про вирішення питання по суті буде повідомлено додатково.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 121,122 ЖК України, за приписами яких порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Постановою Міністрів УРСР від 04 лютого 1988року №37 «Про службові жилі приміщення» (із змінами і доповненнями) затверджено «Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення» та «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», що належать до джерел регулювання зазначених правовідносин.

Згідно із п. 40 зазначеного Переліку (в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 15.03.1999 №380 «Про доповнення до Переліку категорії працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення»), до категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, віднесено працівників прокуратури за переліком, визначеним Генеральним прокурором України.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 16.04.2004 року №48/13-ок «Про затвердження переліку категорій працівників органів прокуратури, яким може бути надано службове житло, та про затвердження Положення про облік та розподіл службової житлової площі Генеральної прокуратури України», службове жиле приміщення може бути надано, в тому числі, заступникам начальників відділів, старшим прокурорам відділів.

Згідно із вимогами п.16 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. №37 службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам міських рад.

Судом встановлено, що у відповідності до п. п.18,19 Розд.XII («Повноваження департаменту житлового господарства та інфраструктури»), «Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», затвердженого ухвалою 18-тої сесії 5-го скликання Львівської міської ради № 3704від 08.07.2010 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», до повноважень департаменту житлового господарства та інфраструктури міської ради належить оформлення та видача ордерів на жилі приміщення, прийняття рішень щодо закріплення службового житла, виведення службових приміщень з обліку службових.

Згідно п.п.5.1.18, 5.1.19 «Положення про департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради», затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 27.10.2006 №1206 (із змінами), оформлення та видача ордерів на жилі приміщення, прийняття рішень щодо закріплення службового житла, виведення службових приміщень з обліку службових, - входить до компетенції департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з моменту видачі наказу прокурора Львівської області від 13.06.2014 року, питання про закріплення службового житла за позивачем є вирішеним, і позивач є такою, що набула право на користування цим службовим житлом, а тому, відповідач був зобов»язаний видати позивачу спеціальний ордер на вселення у це службове житло.

При цьому доводи про те, що без рішення громадської комісії не може бути вирішено питання видачі ордеру на службове житло не є переконливим та обґрунтованими. Адже, відповідно до п. 2 «Положення про громадську комісію з житлових питань при виконкомі», затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.02.2007 року № 66, до завдань та функцій комісії віднесено: - Розгляд питань щодо зарахування і зняття з квартирного та кооперативного обліків, внесення змін у склад сім'ї, затвердження спільних рішень адміністрацій і профспілкових комітетів підприємств, установ, організацій про зарахування їх працівників на квартирний, кооперативний обліки та надання їм житла, надання житла черговикам за місцем проживання відповідно до чинного законодавства, надання житла громадянам у зв'язку з відселенням з аварійного або непридатного для проживання житла, з будинків, що підлягають знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, закріплення службового житла, виключення жилих приміщень з числа службових, приєднання вивільненого житла, обмін і бронювання житла громадян, створення житлово - будівельних кооперативів і затвердження рішення зборів кооперативу, зміна статусу будинку, гуртожитку та інші питання, які відносяться до повноважень департаменту (п.2.1). Надання рекомендацій та пропозицій виконавчому комітету і департаменту житлового господарства та інфраструктури щодо вирішення вищезазначених питань (п. 2.2).

Тобто, рішення громадської комісії, яка не відноситься до виконавчих органів місцевого самоврядування, не носять обов»язкового характеру, а є рекомендаційними.

Відмова у закріпленні службового житла у звязку із не пріоритетністю питання не відповідає вимогам закону, оскільки таке житло було передане як службове виключно для проживання працівників прокуратури, і не може бути використане для забезпечення житлових потреб інших соціальних верств населення.

Тому вірними є висновки суду першої інстанції, з якими погоджується і колегія суддів, про те, що зволікаючи у видачі спеціального ордеру, відповідач порушує законні права та інтереси позивача, так як остання, маючи право на проживання разом із сім»єю у службовій квартирі АДРЕСА_1 «а» у м. Львові, не може його реалізувати внаслідок відсутності спеціального ордеру, що є єдиною підставою на вселення.

А відтак, оцінюючи письмові докази та пояснення сторін у їх сукупності, висновки суду першої інстанції про обґрунтованість та підставність позовних вимог є вірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та ґрунтуються на повному і всебічному дослідження поданих суду доказів, судом встановлено дійсні обставини справи, правильно визначено характер спірних правовідносин, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України.

Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 вересня 2015 року відсутні.

Керуючись ст.ст.209 ч.3, 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

ОСОБА_10