Рішення № 54911282, 23.12.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/5282/15-ц

Провадження №2/463/2307/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Грицка Р.Р.,

при секретарі Мединській Л.С.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представників третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Віра» до ОСОБА_2, треті особи виконавчий комітет Львівської міської ради, Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, третіх осіб про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги послуги теплопостачання до квартири № 4 на вул.Чернігівська,29 в м.Львові, у розмірі 4820 грн. 54 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є власником квартири № 4 на вул.Чернігівська,29 в м.Львові, та проживає за цією адресою, а відтак в силу вимог п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, пп.1 п.30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, як споживач житлово-комунальних послуг, зобовязана нести витрати по їх оплаті, в тому числі послуг з централізованого теплопостачання.

Оскільки будинок включно по січень 2013 року перебував на балансі ЛКП «Віра», яке в свою чергу надавало відповідачеві зазначені послуги відповідно до укладеного договору з виробником послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», а тому у відповідача наявне зобовязання по сплаті вказаних послуг саме перед позивачем. Однак відповідачем надані послуги з теплопостачання оплачувалися нерегулярно, станом на 01 лютого 2013 року виникла заборгованість у вказаному розмірі, а тому з врахуванням того, що судовий наказ від 07.04.2014 року скасовано за заявою відповідача, просить позов задоволити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, уточнив, що заборгованість відповідача по оплаті послуг централізованого теплопостачання виникла за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року, про що подав уточнюючу довідку-розрахунок про нарахування оплати за послуги з теплопостачання. При цьому вказав, що відповідач частково оплачувала надані послуги, однак не в повному розмірі, у звязку з чим систематично виникала заборгованість, яка накопичувалася, та станом на 01.02.2013 року становила у загальному розмірі 4820 грн. 54 коп. Вважає, що здійснюваними проплатами відповідач визнавала факт надання їй зазначених послуг з централізованого теплопостачання, а тому оскільки внаслідок цього відповідач фактично визнавала борг перед позивачем, позовна давність для вимог позивача не сплила, у звязку з чим просить стягнути із неї на користь позивача вказану заборгованість. Також зазначив, що тарифи та ціни за послуги за теплопостачання визначаються на підставі рішення органу місцевого самоврядування, ними ж лише такі послуги надаються та здійснюється нарахування оплати послуг відповідно до показників будинкового лічильника та встановлених тарифів, тому покликання відповідача на обставини незаконності двоставкового тарифу є необґрунтованими, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, якими такі тарифи встановлені, на даний час діють та ніким не скасовані.

Відповідач ОСОБА_2, її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги заперечили. Відповідач суду пояснила, що своєчасно та усі роки сплачувала за всі надані їй комунальні послуги. В той же час, вважає, що позивачем неправомірно нараховується їй заборгованість за послуги централізованого теплопостачання по двоставковому тарифу, який включає оплату приєднаного теплового навантаження (ПТН), оскільки на їх думку тариф за ПТН може встановлюватися лише в будинках з гарячим водопостачанням, якого в її будинку не має, так як підігрів води здійснюється газовими приладами. Таким чином вважає, що належно та у повному обсязі оплатила надані їй послуги з опалення будинку, виключно які їй фактично надавалися, а тому просить у позові відмовити.

Крім цього в матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, згідно яких відповідач додатково заперечує позовні вимоги з інших підстав. Зокрема, у них відповідач вказує, що являючись власником квартири № 4 на вул.Чернігівська,29 в м.Львові користується послугами з теплопостачання, які надаються ЛКП «Господар». Відносно стягнення з неї в користь ЛКП «Віра» заборгованості за попередній період вона заперечує, оскільки на даний час діяльність вказаного підприємства припинена на підставі ухвали Львівської міської ради від 18.07.2013 року № 2638. Крім цього, судові накази, які видавалися на підставі заяви позивача судом неодноразово скасовувалися за її заявою, що свідчить на її думку про безпідставність вимог. Також вважає, що позивачем в частині вимоги подано після спливу позовної давності тривалістю три року, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

В останнє судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 не зявилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена, подала клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Однак, заявлене клопотання судом до уваги не береться, оскільки обовязок по забезпеченню явки представника лежить на відповідачу, у випадку неможливості явки одного представника відповідач вправі взяти участь в судовому засіданні особисто, або забезпечити участь іншого представника. Крім цього, неявка представника відповідача на переконання суду є неповажною, оскільки при оголошенні перерви в судовому засіданні 07.12.2015 року, дата та час наступного судового засідання погоджувалася зі стороною відповідача, а відтак, враховуючи, що в останнє судове засідання відповідач зявилася особисто, з метою недопущення надмірних строків розгляду даної цивільної справи, суд вважає за можливе завершувати розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що 20.10.2006 року виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення № 1189, яким встановлено двоставковий тариф для населення та інших споживачів теплової енергії. В подальшому рішеннями виконкому від 03.11.2006 року № 1304, від 23.03.2007 року № 140 вносилися зміни у рішення № 1189 в частині розміру тарифів, 02.09.2008 року прийнято нове рішення № 930, яким було встановлено двоставкові тарифи на теплову енергію для централізованого опалення із змінами у це рішення згідно рішення від 28.12.2011 року № 1083. Вважає, встановлення двоставкового тарифу законним, законність цих рішень підтверджена судовими рішеннями за результатами їх оскаржень в суді. Зазначив, що нарахування централізованого теплопостачання позивачем проведені законно і правильно у відповідності до методики визначеної рішенням органу місцевого самоврядування, тариф ПТН не має жодного відношення до гарячого водопостачання, а є складовою тарифу за надання послуги з теплопостачання централізованого опалення, а тому вважає що відповідач безпідставно ухиляється від оплати нарахованих послуг з централізованого теплопостачання.

Представник третьої особи ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що вони у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», являючись виробником послуг з теплопостачання на підставі укладених угод, надавали ЛКП «Віра», як балансоутримувачу послугу з теплопостачання централізованого опалення, які в свою чергу надавали їх мешканцям будинку на вул.Чернігівська,29 в м.Львові у спірний період, в тому числі і відповідачу. Однак, відповідач безпідставно, від оплати наданих послуг ухилилася, оплачувала їх в неповному розмірі, допустила утворення заборгованості, а тому позовні вимоги є підставними.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позов задовольняє з наступних підстав.

Як встановлено безспірно в ході судового розгляду, і ці обставини підтверджуються довідкою ЛКП «Господар» (а.с.5), відповідач ОСОБА_2 проживає та є власником квартири № 4 на вул.Чернігівська,29 в м.Львові.

Згідно з представленим позивачем уточненим розрахунком (а.с.184-185), вбачається, що за період з 01.07.2007 року по 01.02.2013 року відповідачу ОСОБА_2 проводилися нарахування оплати за надані послуги з централізованого опалення квартири № 4 на вул.Чернігівська,29 в м.Львові, які вона оплачувала нерегулярно та не в повному розмірі, в результаті чого, станом на 01.02.2013 року утворилася заборгованість за ці послуги у розмірі 4820 грн. 54 коп.

В судовому засіданні відповідач, заперечуючи підставність та порядок нарахування послуг з централізованого опалення визнала, що послуги з опалення квартири їй надаються, до 2013 року такі послуги надавалися ЛКП «Віра», а з 01.02.2013 року ЛКП «Господар». Однак вважає, що позивачем неправомірно включено в оплату послуг з опалення приєднане теплове навантаження (ПТН), яке на її думку являється гарячим водопостачання, якого вона не отримує, а тому вона правомірно оплачувала лише частково нараховану оплату виключно за реально спожиті нею послуги, а тому заперечує факт утворення у неї заборгованості перед позивачем.

Аналізуючи наведені сторонами обставини в їх співвідношенні із правовими нормами, що регулюють правовідносини в сфері надання житлово-комунальних послуг суд виходить з наступного.

З врахуванням положень ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач ОСОБА_2 є споживачем, як фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, якою у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.13 Закону являється послуга з централізованого опалення.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В той же час, у відповідності до ст.31 Закону «Про житлово-комунальні послуги» тарифи на житлово-комунальні послуги встановлюються рішеннями органів місцевого самоврядування в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 року № 1189, із змінами та доповненнями внесеними рішеннями виконкому від 03.11.2006 року № 1304, від 23.03.2007 року № 140 органом місцевого самоврядування на території м.Львова було встановлено двоставковий тариф для населення та інших споживачів теплової енергії з централізованого опалення. Рішенням від 02.09.2008 року № 930 було встановлено нові двоставкові тарифи на теплову енергію для централізованого опалення із змінами у це рішення згідно рішення від 28.12.2011 року № 1083.

Як встановлено в судовому засіданні, рішення органу місцевого самоврядування м.Львова про встановлення двоставкового тарифу за оплату послуг з централізованого опалення, представниками територіальної громади м.Львова було оскаржене до адміністративного суду, однак постановою Галицького районного суду м.Львова від 29.01.2013 року, залишеного в силі ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 24.07.2014 року, вказане рішення визнано законним, а затверджені тарифи на послуги з централізованого опалення та підігрів води економічно обґрунтованими та сформованими відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 955.

Також в ході судового розгляду встановлено, і вказані обставини підтвердив в судовому засіданні представник позивача, що відповідачу послуги з централізованого опалення квартири № 4 в будинку № 29 на вул.Чернігівська в м.Львові нараховувалися виключно на підставі діючих у розрахунковий період рішень виконавчого комітету Львівської міської ради. Крім цього встановлено, що вказана заборгованість у розмірі 4820 грн. 54 коп. виникла у відповідача перед позивачем саме за період з 01.07.2007 року по 01.02.2013 року шляхом неповних оплат або неоплат нарахованих позивачем послуг з централізованого опалення квартири відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач, отримавши за спірний період з 01.07.2007 року по 01.02.2013 року послуги з централізованого опалення належної їй на праві власності квартири, зобовязана була оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі тарифів визначених діючими рішеннями органу місцевого самоврядування. А тому, оскільки відповідачем безпідставно допущено утворення заборгованості у розмірі 4820 грн. 54 коп. за спірний період з 01.07.2007 року по 01.02.2013 року, тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі. Судові витрати у відповідності до положень ст.88 ЦПК України слід покласти на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, одночасно судом не враховуються заперечення відповідача про те, що позивачем безпідставно при нарахуванні оплати за послугу враховувався тариф приєднаного теплового навантаження, оскільки у відповідності до додатку № 1 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 року № 1189 так і рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.09.2008 року № 930 передбачено, що двоставковий тариф по оплаті за централізоване опалення складається з тарифу за одиницю фактично спожитої теплової енергії з розрахунку грн./Гкал. та тарифу Річна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження з розрахунку грн./Гкал./год. При цьому приєднане теплове навантаження розраховується з розрахунку за 1 кв.м. опалюваної площі у місяць, незалежно від наявності у будинку централізованого підігріву води.

Крім цього, суд вважає, що ЛКП «Віра» є належним позивачем у справі і вправі звертатися до суду із даним позовом, оскільки як встановлено в судовому засіданні на даний час воно не втратило своєї цивільної правоздатності в силу положень ч.4 ст.91 ЦК України, так як на даний час запис про її припинення до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не внесений.

Задовольняючи позовні вимоги, суд також вважає, що позовна давність для даних позовних вимог не сплила з таких підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Дійсно, як встановлено в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті послуги за централізованого опалення її квартири почала виникати з 01.07.2007 року.

Однак, положеннями ч.1 ст.264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Як вбачається з представленого уточненого розрахунку (а.с.184-185), відповідач протягом спірного періоду з 01.07.2007 року по 01.02.2013 року, за який виникла заборгованість, періодично оплачувала нараховані послуги частинами, що перевищували нарахування за поточний місяць, чим частково погашала заборгованість за попередні місяці.

Таким чином, відповідач здійснюючи періодичне погашення заборгованості за послуги з централізованого опалення, визнавала наявний борг по оплаті послуги перед позивачем, у звязку з чим переривала перебіг позовної давності для заявлених позовних вимог. З моменту останнього платежу, здійсненого в січні 2013 року трирічний строк для подачі позову не сплив, а тому суд вважає, що підстав для відмови у задоволенні позову у звязку зі спливом позовної давності не має.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов Львівського комунального підприємства «Віра» - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Львівського комунального підприємства «Віра» (ЄДРПОУ 20819374) заборгованість за надані послуги теплопостачання до квартири № 4 на вул.Чернігівська,29 в м.Львові за період часу з 01.07.2007 року по 01.02.2013 року у розмірі 4820 (чотири тисячі вісімсот двадцять) грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Львівського комунального підприємства «Віра» (ЄДРПОУ 20819374) понесені позивачем судові витрати по справі судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Грицко Р.Р.