Ухвала суду № 54910352, 09.12.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Карташов О.Ю.

Справа № 417/405/15-ц

Провадження № 22ц/782/602/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року грудня «9» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Яресько А.В., Борисов Є.А.

за участю секретаря Ткаченко Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу

за апеляційною скаргою

прокурора Марківського району Луганської області

на ухвалу

Марківського районного суду Луганської області від 28 квітня 2015 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 28 квітня 2015 року провадження у справі закрито на підставі частини 5 статті 175, пункту 4 частини 1 статті 205 ЦПК України.

Вказаною ухвалою суд визнав укладену 14.04.2015 року сторонами мирову угоду відповідно до якої за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок з прилеглими до нього будівлями та спорудами, розташований за адресом с. Тернівка, вул. 8 Березня, б. 8, Марківського району Луганської області.

В апеляційній скарзі прокурор Марківського району Луганської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу від 28 квітня 2015 року скасувати.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.

Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що мирова угода не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.

Проте, даний висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розяснено, що якщо сторони виявили намір укласти мирову угоду, то при необхідності їм може бути надана можливість оформити умови мирової угоди, для чого суд оголошує перерву в судовому засіданні. У разі якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (не сторін), суд визнає мирову угоду та закриває провадження у справі.

Так, відповідно ст. 1 «Захист права власності» Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом N 11 ( Протокол ратифіковано Законом N 475/97-ВР від 17.07.97р. - Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 р. у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України - констатовано порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції. У цій справі Суд визнав порушення ст. 1 Протоколу № 1 (право на мирне володіння майном), бо спосіб, у який проводився та закінчився судовий розгляд справ, як і ситуація невпевненості, якої зазнав заявник, порушили «справедливу рівновагу» між вимогами суспільного інтересу та потребою захищати право заявника на повагу до його майна. Як наслідок, держава не забезпечила виконання свого зобов'язання гарантувати заявникові ефективне користування своїм правом власності, як передбачає ст. 1 Протоколу № 1. Крім того, Суд зазначив, що несправедливий характер провадження у цій справі мав прямий зв'язок із правом заявника на повагу до його майна.

Аналогічна позиція викладена в наступних рішеннях Європейського суду з прав людини: справа «Бочан проти України» №2 від 05 лютого 2015 року, «Хамідов проти Росії» від 15 листопада 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно до витягу про право власності на нерухоме майно № 2748380 від 05.02.2004 року, право власності на спірний житловий будинок належить ОСОБА_4, який згідно свідоцтва про смерть від 23.11.2011 року серія 1-ЕД № 288780, помер 22.11.2011 року.

Згідно інформаційної довідки з Спадкового реєстру, виданої Марківською державною нотаріальною конторою, станом на 15.09.2015 року у спадковому реєстрі інформація, щодо заведення спадкових справ та видачі на їх підставі свідоцтва про право власності на спадщину відсутня.

Таким чином, ОСОБА_3 не має права власності на житловий будинок, розташований за адресом с. Тернівка, вул. 8 Березня, б. 8 Марківського району Луганської області, тому, є підстави вважати, що вказана мирова угода порушує права і законні інтереси законних спадкоємців померлого Коленко В.А., тягне за собою порушення рівноваги, щодо ефективного користування правом власності.

ОСОБА_1 порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі, ухвала Марківського районного суду Луганської області від 28 квітня 2015 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегіясуддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області, ~

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Марківського району Луганської області ~ задовольнити.

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 28 квітня 2015 року про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі ~ скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та визнання права власності направити до Марківського районного суду Луганської області для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді: