Постанова № 54909689, 01.12.2015, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

01.12.2015

провадження № 2-а/389/73/15

єун.389/3147/15-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Знам'янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

в складі: головуючого судді Українського В.В.

при секретарі Василенко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Знам'янка Кіровоградської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Знамянці та Знамянському районі Кіровоградської області, про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до УПФУ в місті Знамянка та Знамянському районі Кіровоградської області, в якому просить визнати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Знамянка та Знамянському районі Кіровоградської області від 05.06.2015 року за №891 про відмову у призначенні їй пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру» протиправним; зобовязати відповідача зарахувати до стажу за вислугою років, що дає право на отримання пенсії за вислугою років: половину строку навчання у Київському технікумі готельного господарства 3 01.09.1989 по 01.07.1991 (1 рік 10 місяців) - 11 місяців; стаж роботи на посадах державних службовців: з 15.08.1991 року по 11.07.1992 року (10 місяців 26 днів) на посаді інспектора у справах молоді виконавчого комітету Знам'янської міської ради народних депутатів, з 10.08.1992 року по 12.09.1994 року (2 роки 1 місяць 2 дні) - на посаді відповідального секретаря комісії у справах неповнолітніх відділу освіти Знам'янської районної державної адміністрації, а всього - 3 роки 10 місяців 28 днів (в цілому - 23 роки 7 днів, з врахуванням стажу роботи в органах прокуратури Кіровоградської області на день звернення за призначенням пенсії 19 років 1 місяць 9 днів; зобовязати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» за наявності відповідного стажу 23 роки 7 днів, з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 29 травня 2015 року.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовала тим, що 29.05.2015 року вона звернулась до Управління Пенсійного фонду України в місті Знамянка та Знамянському районі Кіровоградської області з заявою про призначення їй пенсії за вислугою років. Згідно отриманої 18.06.2015 року відповіді, відповідачем 05.06.2015 року за № 891 було прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у звязку з відсутністю необхідного спеціального стажу на день звернення, а саме - 22 років. На думку відповідача, що викладена в його листі № 3337/05-23 від 05.06.2015 року, стаж роботи позивача, який дає йому право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», станом на момент його звернення до відповідача складає 19 років 1 місяць 9 днів. Підставою для тверджень відповідача про те, що позивач станом на момент його звернення до відповідача не має необхідного стажу, який дає йому право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» є позиція відповідача про те, що половина строку навчання в Київському технікумі готельного господарства за спеціальністю «Правознавство» не може бути зарахована до стажу, що дає право для призначення пенсії за вислугою років не може бути зарахована до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, оскільки зазначений навчальний захід не є юридичним навчальним закладом.

Позивач, з посиланням на письмові докази, які підтверджують обставини його навчання та роботи,статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру»,статтю 43 Закону України «Про освіту», Закони України «Про освіту» та «Про вищу освіту», частину1, статті24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті3,62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,постанову Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»,постанову Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях затверджену постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 року, Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, вважає твердження відповідача, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, помилковими, оскільки згідно вищевказаних положень нормативних актів в редакціях, що діяли станом на момент виникнення спірних відносин, половина періоду навчання на денному відділенні в Київському технікумі готельного господарства за спеціальністю «Правознавство» повинна включатися до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Оскільки при зарахуванні половини періоду навчання на денному відділенні в Київському технікумі готельного господарства за спеціальністю «Правознавство» - 11 місяців (загальний строк навчання - 1 рік 10 місяців) разом із стажем роботи на посадах державних службовців: з 15.08.1991 року по 11.07.1992 року (10 місяців 26 днів) на посаді інспектора у справах молоді виконавчого комітету Знам'янської міської ради народних депутатів, з 10.08.1992 року по 12.09.1994 року (2 роки 1 місяць 2 дні) - на посаді відповідального секретаря комісії у справах неповнолітніх відділу освіти Знам'янської районної державної адміністрації, з врахуванням стажу роботи в органах прокуратури Кіровоградської області на день звернення за призначенням пенсії 19 років 1 місяць 9 днів, загальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», складатиме понад 22 роки, позивач має необхідний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Відповідач надав суду письмові заперечення, у яких просив у задоволенні позову відмовити, оскільки рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» вважає правомірним у зв'язку з відсутністю необхідного у позивача стажу на день звернення, а саме 22 роки.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, з підстав, що зазначені в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просить в задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених в наданому письмовому запереченні

Вислухавши сторони по справі, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

29.05.2015 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років, яка була зареєстрована відповідачем за № 175/891. До заяви позивачем були додані необхідні документи, які підтверджували її стаж роботи, у тому числі в органах прокуратури України, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а також інші необхідні документи, що не заперечується відповідачем.

Відповідачем 05.06.2015 року за № 891 було прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у звязку з відсутністю необхідного спеціального стажу на день звернення, а саме - 22 років.

Вказане рішення, з урахуванням листа відповідача №3337/05-23 від 05.06.2015 року, обґрунтоване тим, що на момент звернення позивача, її стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, становить 19 років 1 місяць 9 днів, тобто менше необхідного мінімального спеціального стажу роботи, який повинен складати 22 роки.

Як свідчить оскаржуване рішення відповідача від 05.06.2015 року за № 891 та лист відповідача №3337/05-23 від 05.06.2015, відповідачем до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», не було зараховано позивачу половину строку її навчання у Київському технікумі готельного господарства за спеціальністю «Правознавство» з мотивуванням, що Київський технікум готельного господарства не являється спеціалізованим вищим юридичним навчальним закладом і законодавством України не передбачено зарахування періоду навчання до загального стажу, в тому числі і до вислуги років.

Суд не приймає такі доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - ОСОБА_2 №1789-ХІІ), прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2014 року по З0 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років.

В органах прокуратури Кіровоградської області позивач праццює з 22.04.1996 року і на день звернення позивача щодо призначення пенсії за вислугою років, її стаж роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури складає 19 років 1 місяць 9 днів, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка наразі є чинною, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно з ч. 6 вказаної статті Закону № 1789-ХІІ, яка наразі є чинною, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково- навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років обґрунтовано тим, що Київський технікум готельного господарства не є юридичним навчальним закладом, і період навчання в ньому не може бути зараховано до стажу, що дає право позивачу для призначення пенсії за вислугою років.

Статтею 50 Закону ОСОБА_2 РСР «Про народну освіту» від 28.06.74 № 2778- VIII визначено, що середні спеціальні навчальні заклади здійснюють свою діяльність на основі Положення про середні спеціальні навчальні заклади СРСР, затверджуваного Радою Міністрів СРСР.

Згідно п. 41 Положення про середні спеціальні навчальні заклади СРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.01.1969 року № 65, середні спеціальні навчальні заклади можуть мати у своєму складі відділення. Відповідно до п. 42 зазначеного Положення на відділенні середнього спеціального навчального закладу здійснюється підготовка фахівців за однією або декількома спеціальностями.

На підставі п. 2.2. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 року № 161, організація навчального процесу у вищих навчальних закладах здійснюється навчальними підрозділами вищого навчального закладу (факультетами, кафедрами, відділеннями, предметними або цикловими комісіями тощо).

Згідно Переліку спеціальностей середніх спеціальних навчальних закладів СРСР, оголошеного наказом Держкомітету СРСР з народної освіти від 21.07.1988 року № 224, який є додатком до зазначеного наказу серед діючих спеціальностей середніх спеціальних навчальних закладів СРСР станом на 1 вересня 1988 року визначено спеціальність «Правознавство» за № 0201 з відповідною кваліфікацією «юрист».

Пунктом 3 постанови Верховної Ради ОСОБА_2 РСР "Про порядок введення в дію Закону ОСОБА_2 РСР "Про освіту" від 04.06.1991 року № 1144-ХІІ, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 18.12.1991 № 1992-ХІІ, встановлено, що ОСОБА_2 РСР "Про освіту" № 1060-ХІІ від 23.05.1991 року застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону.

Пунктом 1 вказаної постанови Верховної Ради ОСОБА_2 РСР передбачено ввести в дію ОСОБА_2 РСР "Про освіту" № 1060-ХІІ від 23.05.1991 року з дня його опублікування, а частину третю статті 11 і статтю 39 - з 1 серпня 1991 року; статтю 18 і 19 - з 1 вересня 1991 року; статтю 12, частину п'яту статті 48 у питанні нових умов оплати праці учнів професійно-технічних училищ, частину першу статті 57 у питанні обсягів фінансування наукових досліджень - з 1 січня 1992 року; частину третю статті 27 - з 1 липня 1992 року, статті 24, 36, 37 в частині, що стосується нових документів про освіту та нових кваліфікацій і наукових ступенів, - з 1 вересня 1992 року; останній абзац частини першої статті 52 - з 1 січня 1992 року.

Закон "Про освіту" № 1060-ХІІ був опублікований в газеті "Голос України" 26.06.1991 року, а отже, в силу положень пункту 1 постанови Верховної Ради ОСОБА_2 РСР від 04.06.1991 року № 1144-ХІІ, за винятком окремих норм, набрав чинності з 26 червня 1991 року.

Згідно пункту 3 постанови Верховної Ради ОСОБА_2 РСР від 04.06.1991 року № 1144-ХІІ, ОСОБА_2 «Про освіту" № 1060-ХІІ підлягає також застосуванню до правовідносинах в галузі освіти, що виникли до введення в дію цього Закону, якщо права й обов'язки, які виникнуть після введення його в дію, визначатимуться відповідно до цього Закону.

Будь-яких інших перехідних положень ні згаданою постановою Верховної Ради ОСОБА_2 РСР, ні Законом "Про освіту" № 1060-ХІІ не передбачено.

Статтею 34 зазначеного Закону визначено, що вищими навчальними закладами в ОСОБА_2 РСР є технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Серед основних видів діяльності вищого навчального закладу, регламентованих ст. 35 вищевказаного Закону, є підготовка спеціалістів різних рівнів кваліфікації.

Згідно ст. 36 наведеного Закону, якою врегульовані питання кваліфікації спеціалістів з вищою освітою, випускникам вищих навчальних закладів присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначається, зокрема, таким рівнем: молодшии спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня.

Таким чином, за змістом ст. ст. 34-36 Закону ОСОБА_2 РСР "Про освіту" № 1060-ХІІ, в редакції закону, чинній на час закінчення позивачем навчання у Київському технікумі готельного господарства, вищими навчальними закладами в державі Україна були: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші. Вказані вищі навчальні заклади мали право підготовляти спеціалістів різних рівнів кваліфікації, зокрема технікуми - молодших спеціалістів.

З огляду на викладене, виходячи зі вказаних норм Закону ОСОБА_2 РСР "Про освіту" № 1060-ХІІ, позивач навчалася у вищому навчальному закладі та отримувала вищу освіту.

Крім того згідно листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 16.03.2011 року 47-17/674 «Роз'яснення щодо при рівняння середньої спеціальної освіти, здобутої за часів існування Радянського Союзу в технікумах та училищах, до неповної вищої освіти, Законом ОСОБА_2 РСР «Про народну освіту» від 28.06.1974 року технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.

Після набуття чинності Закону України «Про освіту» (з 1991 р.) та Закону України «Про вищу освіту» (з 2002 р.) технікуми та училища віднесені до вищих навчальних закладів І рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо- кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Молодший спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Неповна вища освіта - це освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатнім для здобуття нею кваліфікації за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми, позивач, отримавши у червні 1991 року диплом старого зразка про середню спеціальну освіту, мала всі права, встановлені для особи з вищою освітою і доводи відповідача з приводу того, що Київський технікум готельного господарства не є юридичним навчальним закладом є безпідставними.

З огляду на викладене, половина строку навчання за денною формою у Київському технікумі готельного господарства за спеціальністю «Правознавство» з 01.09.1989 по 01.07.1991 (1 рік 10 місяців), тобто 11 місяців, підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, передбаченого ч. 6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.

Крім того, з 15.08.1991 року по 11.07.1992 року (10 місяців 26 днів) позивач працювала на посаді інспектора у справах молоді виконавчого комітету Знам'янської міської ради народних депутатів, а з 10.08.1992 року по 12.09.1994 року (2 роки 1 місяць 2 дні) - на посаді відповідального секретаря комісії у справах неповнолітніх відділу освіти Знам'янської районної державної адміністрації.

Відповідно до Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців та тарифних розрядів, затвердженим постановою Держстандарту СРСР від 27 серпня 1986 року № 016,посада «інспектор» належала до посад спеціалістів.

Згідно п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (надалі - Порядок) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (№ 2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування тощо.

Додатком до Порядку, а саме Переліком державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби передбачені виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу», введеного в дію 16.12.1993 року визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

На підставі ст. 2 зазначеного Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Наказом Головного управління державної служби України від 01.09.1999 року № 65 затверджено Довідник типових професійно- кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, який регламентує кваліфікаційні вимоги щодо певних категорій і посад державних службовців (надалі - Довідник).

Пунктом 2.6 Довідника передбачено, що державний службовець повинен мати, як правило, повну вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, магістр за спеціальностями галузі "Державне управління" або іншими, професійно орієнтованими для державної служби, з додатковим підвищенням кваліфікації за професійними програмами вказаної галузі, а на посадах спеціалістів VII категорії державних службовців припустимо використання фахівців з базовим рівнем вищої освіти (бакалавр). Державні службовці, які займають посади спеціаліст, спеціаліст II категорії, можуть мати базову вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст, бакалавр).

Таким чином, лише після введення у дію відповідних нормативно- правових актів постала вимога щодо обов'язкової наявності вищої освіти у осіб, які займають посади державних службовців.

Згідно п. п. 1 - 3 Указу Президента України від 14.04.1992 року № 252/92 «Про положення про місцеву державну адміністрацію» затверджено Положення про місцеву державну адміністрацію (надалі - Положення). Представниками Президента України утворено на базі виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів, їх відділів, управлінь та інших структурних підрозділів державні адміністрації областей, міст Києва і Севастополя, районів, районів міста Києва та припинити у зв'язку з цим діяльність виконавчих комітетів. Установлено, що місцева державна адміністрація є правонаступником виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів щодо прийнятих ними рішень, узятих зобов'язань та покладених на них законодавством обов'язків у тій їх частині, яка не суперечить Закону України "Про Представника Президента України" та Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування".

Відповідно до п. 2 вищевказаного Положення місцева державна адміністрація є системою органів державної виконавчої влади, які утворюються відповідним Представником Президента України або входять до складу адміністрації за принципом подвійного підпорядкування.

На підставі п. п. 10 - 12, 17 Положення відділи, управління та інші служби входять до складу місцевої державної адміністрації за принципом безпосереднього або подвійного підпорядкування. Примірний перелік відділів, управлінь, інших служб місцевої державної адміністрації розробляється Кабінетом Міністрів України і затверджується Президентом України. Відділи, управління та інші служби, що входять до складу місцевої державної адміністрації за принципом безпосереднього підпорядкування, створюються, реорганізуються і ліквідуються Представником Президента України з урахуванням економічних, соціальних, демографічних та інших особливостей відповідної території. Витрати на утримання обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх відділів, управлінь та інших служб проводяться за рахунок Державного бюджету України. Управління, відділи та інші служби, що входять до складу місцевих державних адміністрацій за принципом подвійного підпорядкування, фінансуються за рахунок Державного бюджету України відповідними міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади за підлеглістю.

Згідно підпункту 6 п. 21 Положення обласна, Київська та Севастопольська міська, районна, районна у містах Києві та Севастополі державна адміністрація створює спостережну, в справах неповнолітніх та адміністративну комісії.

Відповідно до п. п. 2, 4, 5 Положення про комісії в справах неповнолітніх України, затвердженого Указом Президії Верховної Ради ОСОБА_2 РСР від 26.081967 року № 283-УІІ (надалі - Положення) комісії в справах неповнолітніх утворюються при виконавчих комітетах районних Рад народних депутатів, у всій своїй діяльності відповідальні перед відповідними Радами народних депутатів та їх виконавчими комітетами та їм підзвітні, діють в складі голови (заступник голови або секретар виконкому), заступника голови, відповідального секретаря і не менш як 6 членів комісії. Для здійснення поточної роботи і контролю за виконанням рішень комісії в районних комісіях в справах неповнолітніх вводиться посада звільненого відповідального секретаря.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, позивач, працюючи, з 15.08.1991 року по 11.07.1992 року (10 місяців 26 днів) - на посаді інспектора у справах молоді виконавчого комітету Знам'янської міської ради народних депутатів, з 10.08.1992 року по 12.09.1994 року (2 роки 1 місяць 2 дні) - на посаді відповідального секретаря комісії у справах неповнолітніх відділу освіти Знам'янської районної державної адміністрації, фактично працювала на посадах державних службовців, зазначений трудовий стаж може бути зарахованим до стажу державної служби та відповідного стажу на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, згідно ч. 6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що у нього станом на момент звернення до відповідача (29.05.2015 року) був наявний необхідний стаж роботи, що дає позивачу право на пенсію за вислугою років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» і у відповідача були відсутні належні правові підстави для відмови у призначенні такої пенсії позивачу.

Частиною третьоюстатті 2 КАС Українивстановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Втім, оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», вказаним вимогам не відповідає, тому підлягає визнанню судом протиправним.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другоїстатті 162 КАС Україниу разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень та зобовязання відповідача вчинити певні дії.

Оскільки судом встановлено протиправність оскаржуваного рішення відповідача у формі розпорядження від 06.05.2015 року за №262 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та наявність передбачених законодавством підстав для призначення позивачу пенсії за вислугою років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність задоволення адміністративного позову.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями3,11,72,183-2 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Знамянці та Знамянському районі Кіровоградської області, про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янці та Знам'янському районі від 05.06.2015 року № 891 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу для призначення даного виду пенсії.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Знамянці та Знамянському районі Кіровоградської області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» половину строку навчання у Київському технікумі готельного господарства 3 01.09.1989 по 01.07.1991 (1 рік 10 місяців) - 11 місяців; стаж роботи на посадах державних службовців: з 15.08.1991 року по 11.07.1992 року (10 місяців 26 днів) на посаді інспектора у справах молоді виконавчого комітету Знам'янської міської ради народних депутатів, з 10.08.1992 року по 12.09.1994 року (2 роки 1 місяць 2 дні) - на посаді відповідального секретаря комісії у справах неповнолітніх відділу освіти Знам'янської районної державної адміністрації, а всього - 3 роки 10 місяців 28 днів (в цілому - 23 роки 7 днів, з врахуванням стажу роботи в органах прокуратури Кіровоградської області на день звернення за призначенням пенсії 19 років 1 місяць 9 днів).

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Знамянці та Знамянському районі Кіровоградської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» за наявності відповідного стажу 23 роки 7 днів, з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 29 травня 2015 року.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Знамянського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_3