Постанова № 54909593, 30.12.2015, Тетіївський районний суд Київської області

30.12.2015 Провадження по справі № 2-а/380/145/15

Справа № 380/1669/15-а

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 грудня 2015 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі: Козуб І.С.

за участю адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду у Володарському районі Київської області про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду у Володарському районі Київської області та зобов»язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом в якому просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду у Володарському районі Київської області щодо відмови йому у перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60 % заробітної плати судді та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 84 % заробітної плати у розмірі 20706 ( двадцять тисяч сімсот шість ) гривень, яка зазначена у довідці виданій територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Київській області № 531 від 23.01.2015 року. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до Наказу № 437 від 23.12.1992 року він обіймав посаду судді Володарського районного суду Київської області, а з 11.06.2007 року призначений на посаду голови Володарського районного суду Київської області. 10.09.2013 року ним було подано заяву про звільнення з посади голови Володарського районного суду Київської області у зв»язку з відставкою, яка в листопаді місяці 2014 року задоволена Вищою радою юстиції, а документи направлені на розгляд до Верховної ради України, яка звільнила його лише 25 грудня 2014 року. Відповідно до Наказу Держаної судової адміністрації України № 2-КС від 20.01.2015 року він звільнений з посади голови Володарського районного суду Київської області в зв»язку з поданням заяви про відставку. Станом на 20.01.2015 року його стаж на посаді судді становив повних 22 роки. З 30.01.2015 року йому виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 60% середнього заробітку. Зазначає, що 02.10.2015 року він звернувся із письмовою заявою до відповідача щодо перерахування розміру довічного грошового утримання, проте 07.10.2015 року в задоволенні його заяви було відмовлено, з посиланням на те, що довічне грошове утримання призначено після 01.01.2015 року. Позивач вказує, що на момент подачі заяви про звільнення з посади судді у зв»язку із відставкою поданою ним в 2013 році, діяли положення ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж на 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Посилаючись на те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, позивач просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовних вимог не визнала і просила суд в їх задоволенні відмовити повністю, посилаючись на обставини, викладені у письмовому запереченні ( а.с.-47- 48)

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

В судовому засіданні із копії трудової книжки ОСОБА_2 встановлено, що позивач з 23.12.1992 року відповідно до Наказу № 437 від 23.12.1992 року обіймав посаду судді Володарського районного суду Київської області, а з 11.06.2007 року призначений на посаду голови Володарського районного суду Київської області ( а.с.-5-10)

10.09.2013 року ним було подано заяву про звільнення з посади голови Володарського районного суду Київської області у зв»язку з відставкою, яка в листопаді місяці 2014 року задоволена Вищою радою юстиції, а документи направлені на розгляд до Верховної ради України, яка звільнила його лише 25 грудня 2014 року. ( а.с.-76,77,81,83,84)

Відповідно до Наказу Держаної судової адміністрації України № 2-КС від 20.01.2015 року позивач звільнений з посади голови Володарського районного суду Київської області в зв»язку з поданням заяви про відставку.( а.с.-84)

Станом на 20.01.2015 року стаж на посаді судді Юзвика М.М. становив повних 22 роки.

Із матеріалів пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області з 13.12.2010 року як отримувач пенсії по другій групі інвалідності, а з 30.01.2015 року йому призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 60% середнього заробітку.

Із копії довідки, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Київській області № 531 від 23.01.2015 року встановлено, що ОСОБА_2 дійсно працював у Володарському районному суді Київської області на посаді голови цього ж суду і його заробітна плата, з якої призначено пенсію, для її перерахунку з 20.01.2015 року становить 20706,00 ( двадцять тисяч сімсот шість) гривень 00 коп. (а.с.-11)

02.10.2015 року позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача щодо перерахування розміру довічного грошового утримання, проте 07.10.2015 року в задоволенні його заяви було відмовлено, з посиланням на те, що відповідно до Закону України № 76-VIII від 28.12.2014 року з 01.01.2015 року набули чинності зміни до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. (а.с.-12,13)

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України , закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до п.8 ч.4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 VI незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668 VI внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 визнано такою, що не відповідає Конституції України ( є неконституційною) ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 VI в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668 VI у зв»язку з тим, що вона не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить ст. 126 Основного Закону України та вказано, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 VI в редакції до змін, внесених Законом від 08 липня 2011 року № 3668 VI.

У вказаному рішенні Конституційний суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень ( суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв»язку з досягненням пенсійного віку (пенсії) чи внаслідок припинення повноважень чи набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання)

Проте, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII знову внесено зміни до ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 VI, які набрали чинності з 01 квітня 2014 року, та встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76- VIII знову внесено зміни до ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 VI, які набрали чинності з 01 січня 2015 року та встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді, яким і керувався відповідач при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання позивачу.

Вказані дії відповідача щодо розрахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу у розмірі 60% заробітної плати судді суд вважає протиправними, оскільки вони призвели до зниження досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, не узгоджуються з конституційними положеннями про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечать ст.ст.22,126 Конституції України.

Постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 21-195а15 визнано протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо несвоєчасного розгляду нею подання Вищої ради юстиції про звільнення судді у зв»язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на момент подання позивачем заяви про відставку та виникнення у органу, що його обрав, передбаченого ст. 126 Конституції України обов»язку щодо звільнення позивача, діяла ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 VI в редакції, яка передбачала право позивача ( з урахуванням його стажу роботи на посаді судді) на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84 % заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити повністю.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.9,11,71.159,162,163 КАС України, ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 VI, рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, Постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 21-195а15 суд,-

Постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду у Володарському районі Київської області про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду у Володарському районі Київської області та зобов»язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду у Володарському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60 % заробітної плати судді.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду у Володарському районі Київської області здійснити перерахунок ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 84 % заробітної плати у розмірі 20706 ( двадцять тисяч сімсот шість ) гривень, яка зазначена у довідці виданій територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Київській області № 531 від 23.01.2015 року з 30.01.2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Тетіївський районний суд протягом десяти днів. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .

Суддя ОСОБА_4