Рішення № 54909502, 29.12.2015, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/1404/15-ц

Провадження №2/377/534/15

29 грудня 2015 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., при секретарі Ахутіній А.А., за участі сторін позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на дитину,

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про зміну розміру стягуємих аліментів на дитину. В позовній заяві посилається на те, що відповідно до рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 лютого 2009 року за позовом ОСОБА_2, до ОСОБА_1, про стягнення аліментів на неповнолітню дитину призначене стягнення з нього аліментів у розмірі 20% частини заробітку щомісяця на користь ОСОБА_2, на утримання не повнолітньої дитини. 09 січня 2013 року він уклав інший шлюб і в нього 03 червня 2015 року народилася донька ОСОБА_3. Його розмір заробітної плати складає біля 5800 гривень, з яких він щомісячно витрачається на сплату житлово-комунальних послуг - біля 500 гривень, щомісячно, утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не менш ніж прожитковий мінімум - 1032 гривень, на себе - 1218 гривень, стягнення аліментів за рішеннями суду - біля 3000 гривень щомісяця. З вищевикладеного вбачається, що грошових коштів утримувати сім,ю не вистачає, притому що треба сплачувати за електричну енергію, телекомунікаційні послуги та витрачати грошові кошти на одежу. Оскільки на даний час змінився його сімейний стан та погіршилося матеріальне становище, то просить змінити розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідача на утримання неповнолітнього дитини, стягувати з нього кожного місяця аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/7 частини від всіх видів його доходів щомісяця.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, суду дав покази аналогічно викладеним у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, до суду надала письмове заперечення, в якому посилалась на те, що вона з сином ОСОБА_5 проживає в квартирі, належній їй, її матері ОСОБА_6, та сестрі ОСОБА_7, на праві спільної сумісної власності. Фактично в даному житловому приміщенні мешкає вона з дитиною та її сестра. Тому всі витрати по утриманню їх житла вони несуть вдвох з сестрою. Як вбачається з квитанцій по оплаті комунальних та інших послуг по їх квартирі тільки у листопаді 2015 року вони склали більше 2 000 гривень. Враховуючи зростання цін на опалення у зимовий період ці витрати будуть ще вищими. В той же час пільг по оплаті за житлово - комунальні послуги в них не має, так як і не має права на отримання субсидії. Вона на сьогоднішній день працює на посаді інженера - дослідника за строковим договором у Приватному акціонерному товаристві «Науково - дослідного інституту радіаційного захисту ОСОБА_6 технологічних наук України» з 20 липня 2015 року, за умовами якого розмір її посадового окладу складає 4 500 гривень. Але строк дії даного договору закінчується 31 грудня 2015 року, після чого вона на певний період часу залишається безробітною, оскільки невідомо, чи буде укладений із нею новий договір, або вона буде змушена шукати іншу роботу. За рахунок доходу, що вона отримує за місцем роботи, вона намагається щомісяця надавати належну матеріальну допомогу їх з позивачем спільному сину. У вересні 2015 року дитина пішла у другий клас. Тільки для того, щоб зібрати дитину у школу вона витратила більше 2 500 гривень на шкільні учбові матеріали та канцелярські товари, одяг для сина до школи. Оскільки дитина росте, вона, відповідно, змушена кожен сезон придбавати для сина нові речі, на що вона витрачає не менше 2 000 - 2 500 гривень, враховуючи реальні ціни на дитячі товари та одяг. Їх син відвідує додаткові заняття з іноземної мови двічі на тиждень, вартість кожного заняття складає 50 гривень, за місяць не менше 400 гривень. Також дитина займається у секції плавання, вартість відвідування якої складає 120 гривень на місяць. З півторарічного віку син часто хворіє на застудні захворювання, вони в нього носять хронічний характер. Дитина вже двічі лікувалася від пневмонії. Він часто хворіє на риніти, сінусіти, гайморити та інші застудні захворювання, внаслідок чого вони систематично звертаються за наданням медичної допомоги. Двічі дитина знаходилася на стаціонарному лікуванні. Підтвердженням того, що син є часто хворіючою дитиною, у зв'язку з чим він знаходиться на обліку у лікаря - педіатра, є записи у його амбулаторних картах. Крім того, у сина під час УЗІ було виявлено проблеми з серцем надлишкова хорда лівого передсердя, внаслідок чого вони повинні систематично проходити обстеження, у тому числі УЗІ, отримувати консультації у лікарів. Оскільки у них в місті немає вузьких спеціалістів за даним профілем захворювання, відповідно, на консультації вони виїжджають до м. Чернігова. У зв'язку з наявністю у дитини даної проблеми зі станом здоров'я у нього є певні обмеження у фізичних навантаженнях та вона намагається дитину кожного року оздоровлювати на морі. Розвиток дитини, її навчання, лікування, оздоровлення, а також забезпечення сина належним харчуванням, необхідність щосезонного придбання одягу, та інші витрати, потребує значних коштів. В середньому це виходить не менше 3 000 гривень на місяць. Вона на даний час не одружена і тому в неї не має інших джерел для належного матеріального забезпечення дитини, ніж її заробіток та аліменти, які вона отримує від позивача. Враховуючи вік третьої дитини позивача, доньки ОСОБА_3, її батьки отримали першу частину одноразової допомоги у зв'язку з народженням дитини в значному розмірі, та її мати щомісяця продовжує отримувати цю допомогу у розмірі не меншому 860 гривень до досягнення їхньою дитиною трирічного віку. Що ж стосується матеріального становища позивача на момент розгляду даної справи в суді, то воно істотно поліпшилося у зрівнянні з періодом часу ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на їх сина у 2009 році, оскільки розмір його доходів за місцем роботи збільшився. Вищенаведені обставини дають їй право стверджувати про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, що підлягають до стягнення з платника, оскільки при збереженні визначеного за попереднім рішенням суду розміру аліментів на їх сина 20% його заробітку, у ОСОБА_1, залишається достатньо можливостей забезпечити свою третю дитину належним матеріальним утриманням. Крім того, їй незрозуміло, чому позивач пред'явив позов до неї про зменшення розміру аліментів на їх спільну дитину, які стягуються з нього у розмірі 1/5 частки його заробітку. Коли в той же час він виплачує аліменти на свою першу дитину, сина ОСОБА_8, в розмірі 30% відсотків всіх видів його доходів, про що свідчить подана ним довідка з ДСП «ЧАЕС» про його доходи за № 255 від 09.11.2015 року. Тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки вони є безпідставними.

Судом встановлено, що відповідно рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 лютого 2009 року по цивільній справі №2-111/09, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, призначено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 20% всіх видів його доходів щомісяця до досягнення ним повноліття на користь ОСОБА_2.

Крім того рішенням Славутицького міського суду від 06.03.2006 року за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 3/10 частки його доходу щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 лютого 2006 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького МУЮ у Київський області ОСОБА_1 09 січня 2013 року уклав шлюб з ОСОБА_11.

Відповідно до свідоцтва про народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області 03 червня 2015 року народилась ОСОБА_3, в графі батько записаний позивач ОСОБА_1.

Згідно наданої довідки ОСОБА_1 працює в ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС», його середньомісячна заробітна плата за останні шість місяців становить 6894,04 гривні. З його заробітної плати утримаються аліменти за постановою від 09.03.2006 року ВП №573/В на користь ОСОБА_9 у розмірі 30%. А також аліменти за постановою від 05.03.2009 року ВП №1142/3 на користь ОСОБА_2.

З наданого Строкового Договору вбачається, що ОСОБА_2, працює на посаді інженера - дослідника за строковим договором у Приватному акціонерному товаристві «Науково - дослідного інституту радіаційного захисту ОСОБА_6 технологічних наук України» з 20 липня 2015 року, за умовами якого розмір її посадового окладу складає 4 500 гривень. Строк дії даного договору закінчується 31 грудня 2015 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Враховуючи положення ст. ст.8 - 11 ЦПК України, при вирішенні спору в межах заявлених вимог та відповідно до встановлених обставин справи на підставі доказів сторін суд застосовує Закони України, міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначено у ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-12 від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч.1 ст.7 цієї Конвенції дитина реєструється зразу ж після народження і з моменту народження має право на імя і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру,милосердя,забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч.1 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток(ч.2). Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя(ч.3). Батьки зобов'язані поважати дитину(ч.4).

При вирішенні питання щодо участі батька у матеріальному забезпеченні своїх дітей суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 182 Сімейного кодексу України:

1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини,батьків, дочки, сина;

4)інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Проаналізувавши надані сторонами докази на обґрунтування позовних вимог і заперечень на позовну заяву, суд прийшов до висновку, що суд не може задовольнити вимоги позивача про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину, оскільки відповідно рішення суду з його доходу, а в даному випадку з його заробітку стягуються аліменти у розмірі 20% або 1/5 частини, ця сума становить менше встановленого державою прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, в той же час що стосується матеріального становища позивача на момент розгляду даної справи в суді, то суд вважає, що матеріальне становище позивача істотно поліпшилося у зрівнянні з періодом часу ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на сина ОСОБА_5, а також відповідача у 2009 році, оскільки розмір його доходів за місцем роботи збільшився. Відповідно до вимог ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За таких обставин підстав суд дійшов висновку, що оскільки позивач суду не надав доказів на обґрунтування своїх позовних вимог підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ч.1 ст. 218 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на дитину відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т. О. Малишенко