Постанова № 54909158, 14.12.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/11708/15-а

Категорія 3

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

при секретарі Кахнич С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування розпорядження,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просить скасувати розпорядження відповідача від 11.08.2015р. №324 «Про відновлення віконних прорізів та демонтаж прибудови на вул.Староєврейській, 10».

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржуване розпорядження видано не уповноваженим субєктом, оскільки, відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», повноваженнями на вжиття заходів реагування при порушенні містобудівного законодавства наділена виключно інспекція державного архітектурно-будівельного контролю. Відповідач не уповноважений на здійснення архітектурно-будівельного контролю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, дала пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив та додатково пояснив, що оскаржуване розпорядження винесено цілком правомірно та у межах наданих повноважень. Просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання не зявився та не повідомив суд про причини неявки. Однак, згідно ст.128 КАС України, його неявка не є перешкодою для розгляду справи. Суд ухвалив розглядати справу у відсутності третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів належним і неупередженим судом.

Згідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом та видно з матеріалів справи, 11.08.2015 року головою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради винесено розпорядження №324 «Про відновлення віконних прорізів та демонтаж прибудови на вул.Староєврейській, 10», яким затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району та зобовязано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власні кошти відновити два віконні прорізи зі сторони дворового фасаду на місці самовільно влаштованих дверних, демонтувати влаштовану прибудову у подвірї будинку №10 на вул.Староєврейській /а.с.6/.

Пунктом 3.1 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, затвердженого рішенням Львівської міської ради №835 від 09.09.2011р., передбачено, що розгляд питань за фактом здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) обєктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому ЛМР від 06.01.2012р. № 4, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради. Підпунктами 3.5, 3.6. пункту 3 Положення про Галицьку районну адміністрацію Голова районної адміністрації у межах своїх повноважень і на виконання завдань районної адміністрації видає розпорядження, які є обовязковими для виконання всіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами на території району, видає доручення. Голова районної адміністрації здійснює свої повноваження відповідно до цього Положення, а також виконує завдання, визначені ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови.

Пунктом 4.5.1 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому ЛМР від 06.01.2012р. № 4, остання наділена повноваженням на звернення у встановленому порядку до судових органів з позовними заявами про демонтаж самочинного будівництва.

Одночасно пунктом 3.11 Положення про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради, затвердженого рішенням Львівської міської ради №331 від 25.05.2007р., передбачено, що міжвідомча комісія розглядає питання і дає технічні висновки про здійснене (здійснюване) юридичними, фізичними особами, фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності самочинне будівництво, самочинну реконструкцію, переобладнання та капітальний ремонт існуючих обєктів.

Відповідно до ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Статтею 152 ЖК України передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення обєкта в експлуатацію не потребується.

Відповідно до п.п.1.4.1, 1.4.3, 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. №76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану лише у випадку, якщо це призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту.

Відповідно до ст.383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічним вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с.5/, ОСОБА_1 є співвласником квартири №1 на вул.Староєврейській, 10 в м.Львові.

Згідно акту обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 від 24.07.2015р. /а.с.17/ та актів-попередження №10 та №17 /а.с.24, 26/, встановлений факт самовільного пробиття дверного отвору натомість віконного, добудови веранди в подвірї, зміна вікон на металопластикові та запропоновано привести до попереднього стану.

Отож, як випливає з вищевказаного, відповідач при винесенні оскаржуваного розпорядження діяв у межах наданих повноважень, обґрунтовано та з дотриманням прав позивача, оскільки їй неодноразово пропонувалось в добровільному порядку привести до попереднього стану здійснену реконструкцію, однак остання належно не відреагувала.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що Галицька районна адміністрація не уповноважена на здійснення архітектурно-будівельного контролю та таким органом є лише інспекція архітектурно-будівельного контролю, оскільки такі твердження є помилковими з огляду на наступні положення Закону.

Згідно ч.2 ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність», державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до п.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до переконання про необґрунтованість позову, оскільки оскаржуване розпорядження було винесено уповноваженим на те субєктом та у межах наданих повноважень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.7-12, 70, 86, 158-163 КАС України суд,

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів з дня її проголошення.

Суддя Стрельбицький В.В.