Рішення № 54907207, 22.12.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/3502/14-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 27 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Зарицької Г.В.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 03 червня 2015 року, -

встановила:

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» (далі - ПАТ «ОСОБА_2 Аваль») звернулося з вказаним позовом, в якому просило (з урахуванням уточнень), в рахунок виконання основного зобовязання щодо сплати заборгованості в сумі 145473,4 дол.США та судового збору в сумі 3654 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки : квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0225 га шляхом проведення прилюдних торгів; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 145473,4 дол.США, мотивуючи свої вимоги тим, що 11.08.2008 року між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір на суму 182000 доларів США з терміном погашення до 10.08.2018 року. В цей же день, між банком та відповідачами укладено договір іпотеки вказаної квартири з метою забезпечення основного зобовязання та договори поруки. Боржник та поручителі умови договору не виконують і утворилася заборгованість.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 03 червня 2015 року позов задоволено частково. З метою задоволення вимог ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» в рахунок погашення позичкової заборгованості за кредитним договором від 21.05.2007 року №Z012/110/334 у сумі 145473 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки : квартиру № 4, загальною площею 62,2 кв.м., виведену з житлового фонду під магазин, що знаходиться в м.Житомирі по вул.І.Кочерги, 9 та належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2006 року, реєстраційний №194; земельну ділянку площею 0,0225 га, кадастровий номер 1810136600030150028, яка розташована в м.Житомирі, вул..І.Кочерги, 9, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд, що належать на праві власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯД №150700, виданого Житомирським міськвиконкомом 24.03.2008 року. В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» судовий збір в сумі 3654 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні звернення стягнення на іпотечне майно, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не врахував заміну боржника на спадкоємця, що тягне за собою припинення договору іпотеки за відсутності її згоди відповідати майном по боргам нового боржника.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги і зазначили нові обставини, що викладені у додаткових поясненнях.

Представник позивача заперечує у задоволенні апеляційної скарги і вважає, що договір іпотеки не повязаний із вимогами до спадкоємців боржника, а є самостійним договором, який діє до повного виконання основного зобовязання, який не припинив дію.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач має право на задоволення вимог за рахунок іпотечного майна, оскільки основне зобовязання перейшло до спадкоємців і є невиконаним, а договори поруки є припиненими, що встановлено судовими рішеннями.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством, яке в подальшому перейменовано у ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №Z012/110/334, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 182000 дол.США під 16,4% річних і строком до 10.08.2008 року (а.с.5-10).

В цей же день, між ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_3 як іпотекодавцем та ОСОБА_5 як позичальником укладено договір іпотеки квартири № 4, загальною площею 62,2 кв.м., що знаходиться в м.Житомирі по вул.І.Кочерги, 9 та земельної ділянки площею 0,0225 га за цією ж адресою (а.с.16-17).

29.12.2008 року «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_5 уклали додаткову угоду, якою змінено графік погашення кредиту та сплати відсотків (а.с.11).

Позичальник ОСОБА_5 своєчасно виконував умови договору, що не заперечується позивачем у заяві (а.с.2).

03.02.2011 року ОСОБА_5 помер і спадкоємцями його майна є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.20-21).

Станом на 07.04.2011 року заборгованість по кредитному договору становила 145473,4 дол.США.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» під іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Згідно із ч. 5 ст. 3 вказаного Закону іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (п. 5 ст. 1219, ст. 1282 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Іпотека є окремим видом застави (ч.1 ст.575 ЦК України), а тому на зазначені правовідносини розповсюджуються вимоги ст.523 ЦК України.

У п. 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).

Проте якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов'язки іпотекодавця, а й обов'язки за основним зобов'язанням у межах вартості спадкового майна.

З урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 28.10.2015 року по справі № 295/7602/15-ц, в якій брали участь сторони (а.с.287-232 т.2), встановлено, що після смерті ОСОБА_5 кредит погашали його спадкоємці.

Іпотекодавець ОСОБА_3 не погоджується забезпечувати виконання зобовязання новим боржником.

На підставі викладеного, оскільки боржник за кредитним договором ОСОБА_5 не був іпотекодавцем, за договором іпотеки іпотечне майно належало на праві власності ОСОБА_3, яка не є спадкоємцем після його смерті, згоди відповідати за зобовязання нових боржників не давала, тому зобов'язання за договором іпотеки є припиненим з дня смерті ОСОБА_5

Такий висновок відповідає постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року № 6-18цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 06.11.2014 року у справі № 296/3029/14-ц за позовом ОСОБА_3 про визнання припиненим договору іпотеки відмовлено у задоволенні позову з підстав, зазначених представником ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» - дії іпотечного договору до виконання основного зобовязання. Оскільки суд при розгляді вказаної справи не встановлював наявність підстав для припинення іпотеки згідно ст.523 ЦК України та наявність згоди іпотекодавця відповідати за зобовязанням нового боржника, тобто не встановлював обставини, які мають значення для вирішення вимог ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про звернення стягнення на іпотечне майно, застосування ч.3 ст.61 ЦПК України є неможливим.

Посилання представника ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» на ст.23 Закону України «Про іпотеку» та п.6.9 іпотечного договору, яким передбачено поширення зобовязань за договором іпотеки на правонаступників або спадкоємців сторін цього договору, як підставу продовження дії іпотеки після смерті боржника, є помилковим, оскільки зазначені норми передбачають перехід зобовязань по іпотечному договору до правонаступників ОСОБА_3, а не свідчать про надання останньою згоди відповідати за зобовязаннями правонаступників боржника за основним договором.

Доводи відповідача ОСОБА_3, викладені у додаткових поясненнях, поданих в ході розгляду справи, колегія суддів не приймає до уваги на підставі ч.1 ст.300, ч.1 ст.303 ЦПК України.

Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню в частині звернення стягнення на іпотечне майно з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості з поручителів не оскаржується і судом апеляційної інстанції не переглядається.

З позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 1827 грн., сплачені відповідачем при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 03 червня 2015 року скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1827 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді