Ухвала суду № 54907160, 16.12.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/3980/14-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І.В.

Категорія 47 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за заявами прокуратури Житомирської області про забезпечення позову за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвали Житомирського районного суду Житомирської області 17 вересня 2014 року та від 27 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року прокуратура Житомирської області звернулася із позовом в інтересах держави до Житомирської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, в якому просила визнати недійсними розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації № 1069 від 23.11.2010 року «Про надання громадянам дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з метою передачі їх у власність для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради» та № 83 від 04.02.2011 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з метою передачі їх у власність для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради». Також, просила визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ № 549637 на імя ОСОБА_6; серії ЯЛ № 549646 на імя ОСОБА_3; серії ЯЛ № 549638 на імя ОСОБА_7; серії ЯЛ № 549641 на імя ОСОБА_8; серії ЯЛ № 549635 на імя ОСОБА_9; серії ЯЛ № 549633 на імя ОСОБА_10; серії ЯЛ № 549642 на імя ОСОБА_11; серії ЯЛ № 549634 на імя ОСОБА_12; серії ЯЛ № 549640 на імя ОСОБА_13; серії ЯЛ № 549639 на імя ОСОБА_14; серії ЯЛ № 549644 на імя ОСОБА_15; серії ЯЛ № 549647 на імя ОСОБА_16; серії ЯЛ № 659422 на імя ОСОБА_17; серії ЯЛ № 549645 на імя ОСОБА_18; серії ЯЛ № 549632 на імя ОСОБА_19; серії ЯЛ № 549636 на імя ОСОБА_20; серії ЯЛ № 549643 на імя ОСОБА_5, та зобовязати відповідачів повернути спірні земельні ділянки до земель ДП «Житомирській військовий лісгосп». Свої вимоги прокурор обґрунтовував, що Житомирська районна державна адміністрація незаконно передала вищевказаним громадянам без вилучення земельні ділянки, які раніше передані у постійне користування ДП «Житомирській військовий лісгосп», змінивши при цьому їх цільове призначення.

У позовній заяві прокурор просив забезпечити позов, шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборонити відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти дії, що повязані із забудовою спірних земельних ділянок, з посиланням на можливе їх відчуження та використання не за цільовим призначенням.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 17.09.2014 року заяву прокурора задоволено. Накладено арешт на земельні ділянки : площею 0,11 га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0894, що належить ОСОБА_11; площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822087200:01:002:0885, що належить ОСОБА_12; площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0891, що належить ОСОБА_13; площею 0,1029 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0890, що належить ОСОБА_14; площею 0,1143 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0893, що належить ОСОБА_17; площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0886, що належить ОСОБА_9; площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0883, що належить ОСОБА_19; площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0887, що належить ОСОБА_20; площею 0,1156 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0899, що належить ОСОБА_16; площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0896, що належить ОСОБА_7; площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0889, що належить ОСОБА_15; площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0895, що належить ОСОБА_5; площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0888, що належить ОСОБА_6; площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0884, що належить ОСОБА_10; площею 0,11 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0897, що належить ОСОБА_18; площею 0,10 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0892, що належить ОСОБА_8; площею 0,11 га, кадастровий номер 1822086800:04:000:0898, що належить ОСОБА_3 Заборонено відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти дії, повязані із забудовою вищевказаних земельних ділянок.

27 травня 2015 року прокуратура Житомирської області подала додаткову заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами : 1822087200:01:000:0898, 1822087200:01:000:0892, 1822087200:01:000:0894, 1822087200:01:000:0890, 1822087200:01:000:0885, 1822087200:01:000:0893, 1822087200:01:000:0886, 1822087200:01:000:0883, 1822087200:01:000:0887, 1822087200:01:000:0899, 1822087200:01:000:0896, 1822087200:01:000:0889, 1822087200:01:000:0895, 1822087200:01:000:0888, 1822087200:01:000:0884, 1822087200:01:000:0897.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 27.05.2015 року заяву прокурора задоволено. Накладено арешт на земельні ділянки з вищевказаними кадастровими номерами.

Не погоджуючись із зазначеними ухвалами, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 17.09.2014 року та 27.05.2015 року в частині накладення арешту на земельні ділянки за кадастровими номерами : 1822087200:01:000:0890, 1822087200:01:000:0891 та заборони відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти дії, повязані із забудовою вищевказаних земельних ділянок, та постановити нові про відмову у задоволенні заяв прокурора в цій частині. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вона є власником спірних земельних ділянок з 2011 року і у вересні 2015 року їй стало відомо від сусідів про накладення арешту на них. Вважає, що суд безпідставно застосував арешт до належних їй земельний ділянок, оскільки вона не є відповідачем у справі, чим порушено її право власності.

Заявник ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги.

Прокурор та представник ДП «Житомирській військовий лісгосп» заперечують у її задоволенні.

Інші особи не зявилися і вважаються повідомленими про розгляд справи згідно вимог ст.77 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяви прокурора, суд виходив із того, що спірні земельні ділянки є предметом позову у справі і їх відчуження та забудова останніх може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення по даній справі.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду.

Згідно ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяви про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.

З метою однакового й правильного застосування чинного законодавства щодо забезпечення позову Пленум Верховного Суду України постановив, що за змістом ч.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

За змістом резолютивної частини ухвали суду від 17.09.2014 року суд наклав арешт на земельні ділянки ОСОБА_13, кадастровий номер 1822087200:01:000:0891, та ОСОБА_14, кадастровий номер 1822087200:01:000:0890, а резолютивної частини ухвали від 27.05.2015 року на земельну ділянку з кадастровим номером 1822087200:01:000:0890.

Позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії (ст.152 ЦПК України).

Згідно ч.2 ст.152 ЦПК України у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад укладати договір, проводити платежі, передавати майно. Законом не визначається коло осіб, яким можна заборонити вчиняти певні дії щодо предмета спору, а тому такою особою може бути і не сторона у спорі.

Із матеріалів справи вбачається, що апелянт ОСОБА_2 не є стороною у справі № 278/3980/14-ц.

Згідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 24.06.2011 року вона є власником земельних ділянок площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0891, яку придбала у ОСОБА_13, та площею 0,1029 га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0890, яку придбала у ОСОБА_14.

Відповідно до ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст.293 ЦПК України.

Згідно п.2 ч.1 ст.293 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову може бути оскаржена в такому порядку.

Отже, апелянт має право оскаржити ухвалу суду про забезпечення позову, як особа, яка не брала участь у справі, коли суд вирішив питання про її права та обовязки, обмеживши її право власності.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив вимоги п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, наклавши арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 1822087200:01:000:0891, 1822087200:01:000:0890, які на час звернення до суду з позовом, не належали відповідачам, а тому в цій частині ухвали суду підлягають скасуванню.

Допущена судом описка в ухвалі суду від 17.09.2014 року в частині накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_14 щодо кадастрового номеру земельної ділянки (1822086800:04:000:0890) не впливає не вирішення справи, оскільки може бути виправлена судом першої інстанції.

Також, колегія суддів не приймає до уваги твердження прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги через те, що ОСОБА_2 обєднала вказані земельні ділянки в одну і вони на даний час не існують, а тому її права не порушуються.

Так, з відповіді управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області від 26.11.2015 року вбачається, що 20.01.2012 року земельні ділянки з кадастровими номерами 1822087200:01:000:0891, 1822087200:01:000:0890 обєднані в одну, якій присвоєно кадастровий номер 1822087200:01:000:1005.

За змістом ст.16 та 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи обєднання земельних ділянок.

Обєднання двох земельних ділянок в одну не змінює її власника, що підтверджено листом від 26.11.2015 року, згідно якого власником обєднаної земельної ділянки з 2012 року є ОСОБА_2, а тому доводи прокурора щодо відсутності порушень прав останньої є помилковими.

При цьому, колегія суддів враховує, що на час звернення до суду прокурора із заявами про забезпечення позову та постановлення оскаржуваних ухвал вже існувала одна земельна ділянка, а тому накладення арешту на земельні ділянки з попередніми кадастровими номерами є безпідставним.

Також, відсутні підстави для скасування ухвали суду від 17.09.2014 року в частині заборони ОСОБА_13, ОСОБА_14 та будь-яким іншим особам вчиняти дії, повязані із забудовою спірних земельних ділянок, оскільки підставою позову є незаконна зміна цільового призначення земельних ділянок із лісогосподарського призначення на землі садівництва, а тому їх забудова будь-якою особою до вирішення спору може утруднити виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області 17 вересня 2014 року в частині задоволення заяви прокуратури Житомирської області про накладення арешту на земельні ділянки площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0891, та площею 0,1029 га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0890, скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви прокуратури Житомирської області про накладення арешту на земельні ділянки площею 0,1050 га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0891, та площею 0,1029 га, кадастровий номер 1822087200:01:000:0890, які розташовані на території Тетерівської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту і які були зареєстровані за ОСОБА_13 та ОСОБА_14.

В решті ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області 17 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області 27 травня 2015 року в частині задоволення заяви прокуратури Житомирської області про накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 1822087200:01:000:0890 скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви прокуратури Житомирської області в цій частині.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: