Рішення № 54907068, 14.12.2015, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/512/14-ц

провадження у справі № 2/0285/210/15

14 грудня 2015 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Романюк Юлії Геннадіївни за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1, та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідачі: не прибули,

третьої особи: представник органу опіки та піклування Новоград-Волинської

міської ради не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Новорград-Волинської міської ради, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Новорград-Волинської міської ради про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору № 83 Н/ДК-06 від 14 грудня 2006 року на загальну суму 386097 (триста вісімдесят шість тисяч девяносто сім) гривень 11 копійок; В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 83 Н/ДК-06 від 14 грудня 2006 року на загальну суму 386097 (триста вісімдесят шість тисяч девяносто сім) гривень; звернути на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № б/н від 14 грудня 2006 року, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 75,6 кв.м., житловою площею 48 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, з початковою цоною встановленою у процесі виконавчого провадження; стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 14.12.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 (далі -відповідач 1) було укладено кредитний договір № 83 Н/ДК-06 (далі Кредитний договір). Згідно Кредитного договору відповідач 1 отримала кредитні кошти в розмірі 26000,00 дол. США, з розрахунку 13,5 % річних на строк з 14.12.2006 року по 13.12.2021 року. Виконання позичальником зобовязань за вказаним договором забезпечено фінансовою порукою ОСОБА_3, на підставі договору поруки від 14.12.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_3 (далі відповідач 2) (далі - договір Поруки); та іпотекою, на підставі іпотечного договору № б/н від 14 грудня 2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_4, предметом якого є трикімнатна квартира, загальною площею 75,6 кв.м., житловою площею 48 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі іпотечний договір). 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобовязань, таким чином ПАТ «Дельта Банк» (далі позивач/Банк) набуло права вимоги за Кредитним договором. Відповідачі систематично ухиляються від виконання договірних зобовязань перед ОСОБА_5, у звязку з чим станом на 02.10.2015 року виникла заборгованість на загальну суму 386097 (триста вісімдесят шість тисяч девяносто сім) гривень 11 копійок, в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 225502,71 грн., заборгованість за відсотками - 76677,78 грн., заборгованість по пені - 79172,37 грн., заборгованість за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту в сумі 2689,25 грн., заборгованість за ставкою 3 % від прострочених доходів по кредиту - 2055,00 грн., яку відповідачі у добровільному порядку не погашають, що змусило позивача звернутись із даним позовом до суду.

ОСОБА_4 (далі - відповідач 3) подала до суду письмові заперечення, у яких просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, - враховуючи, що квартира, яка є предметом іпотеки, відповідає всім вимогам, встановленим законом.

Позивач у судове засідання не прибув, у поданій до суду заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив справу в подальшому розглянути без присутності представника ОСОБА_5.

Відповідач 1 - ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, про час і місце судового розгляду була повідомлена вчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. В письмовій заяві, поданій до суду, просила розгляд справи проводити без її участі (а.с.44).

Відповідач 2 - ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову та клопотань про розгляд справи за його відсутності, чи про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповіда 3 - ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, про час і місце судового розгляду була повідомлена вчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. В письмовій заяві, поданій до суду, просила розгляд справи проводити без її участі та, враховуючи надані нею пояснення та заперечення, просила у позові відмовити (а.с.44).

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Новорград-Волинської міської ради, у судове засідання не прибула; у своїй письмовій заяві просила розгляд справи проводити без її участі ( а.с.55).

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності вказаних осіб, ухваливши рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, зясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.12.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 83 Н/ДК-06, згідно з яким відповідач 1 отримала кредитні кошти в розмірі 26000,00 дол. США, з розрахунку 13,5 % річних на строк з 14.12.2006 року по 13.12.2021 року (а.с.6-10).

Виконання позичальником зобовязань за Кредитним договором забезпечено фінансовою порукою ОСОБА_3, на підставі договору поруки від 14.12.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_3, відповідно до якого останній взяв на себе зобовязання перед ОСОБА_5 відповідати по борговим зобовязанням відповідача 1, які виникають з умов Кредитного договору (а.с.18).

Також, в забезпечення виконання зобовязань за вказаним Кредитним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № б/н від 14 грудня 2006 року, предметом якого є трикімнатна квартира, загальною площею 75,6 кв.м., житловою площею 48 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі Іпотечний договір). Обтяження на предмет іпотеки зареєстроване в державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.11-14).

Право власності ОСОБА_4 на вказану квартиру підтверджується витягом про реєстрацію право власності на нерухоме майно (а.с.15) та копією договору дарування від 29.12.2003 року (а.с.16).

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_5, відповідно до якого Укрпромбанк передає (відступає) ОСОБА_5 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, а ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги, в тому числі і за вказаними вище Кредитним та Іпотечним договорами (а.с.36-40, 41).

При укладенні Кредитного, Іпотечного договорів та договору Поруки відповідачі були повідомлені про умови кредитування в ОСОБА_5. Однак в порушення умов вищевказаних договорів, відповідачі своїх договірних зобовязань належним чином не виконували, у звязку з чим за даними обліку позивача станом на 02.10.2015 року заборгованість по кредитному договору № 83 Н/ДК-06 від 14 грудня 2006 року складає в загальній сумі 386097 (триста вісімдесят шість тисяч девяносто сім) гривень 11 копійок, в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 225502,71 грн., заборгованість за відсотками - 76677,78 грн., заборгованість по пені - 79172,37 грн., заборгованість за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту в сумі 2689,25 грн., заборгованість за ставкою 3 % від прострочених доходів по кредиту - 2055,00 грн. (а.с.84-87).

Відповідачі були повідомлені ОСОБА_5 про необхідність погашення заборгованості, однак станом на день розгляду справи у суді заборгованість не сплачена (а.с.31-35).

Дані обставини підтверджуються наданими позивачем до матеріалів справи та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статтей 553-554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору характер, і укладається саме для забезпечення виконання останнього, тобто порука є способом забезпечення виконання зобов'язання.

За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003 року, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 цього Закону, якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Таким чином, стаття 33 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003 року визначає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зміст вказаної норми відображено і у укладеного між сторонами Іпотечному договорі.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

За змістом статей 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається із матеріалів справи, факт існування договірних правовідносин між сторонами підтверджується Кредитним договором, Іпотечним договором та договором Поруки, які є чинними. Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання договорів ЦК України та уклали ці договори, у яких передбачені певні умови, то вони мають виконуватися.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі не виконують умов укладених між ними та позивачем договорів: відповідач 1 - не сплачує заборгованість по кредиту, відповідачі 2 та 3 - не виконують взяті на себе зобовязання перед ОСОБА_5 відповідати по борговим зобовязанням відповідача 1; та на день подачі позовної заяви до суду мають заборгованість перед ОСОБА_5.

Незважаючи на попередження про наявність заборгованості по кредиту та необхідність її погашення та на вимоги ОСОБА_5 про усунення порушень основного зобовязання за кредитним договором, станом на день розгляду справи у суді, відповідач 1 суму заборгованості за кредитом в повному обсязі не погасила і станом на день розгляду справи у суді за нею рахується заборгованість перед позивачем в сумі 386097 (триста вісімдесят шість тисяч девяносто сім) гривень 11 копійок.

Перевіряючи правильність розрахунку заборгованості, наданого ОСОБА_5, суд вважає даний розрахунок обґрунтованими та вірним, а тому бере його до уваги при прийнятті рішення у даній справі, оскільки у ньому враховані сплати, які були здійснені відповідачем та які перераховані на погашення передбачених Кредитним договором платежів. Жодних доказів погашення зазначеної у розрахунку суми заборгованості чи обґрунтований розрахунок розміру заборгованості, який відрізняється від заявленої позивачем суми до стягнення, відповідачами суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи, що заборгованість за Кредитним договором не погашена, Банк скористався і своїм правом звернути стягнення на предмет іпотеки з метою погашення наявної заборгованості, що не суперечить вимогам вищевказаних норм чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 2.1.4 п. 2.1 Іпотечного договору, іпотекодержатель має право у випадку невиконання основного зобовязання звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с.12), що, в свою чергу, узгоджується з вимогами Закону України «Про іпотеку».

Твердженням відповідача 3 про те, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки квартира, яка є предметом іпотеки відповідає всім умовам, встановленим законом Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 3 червня 2014 року, яким визначено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, - не можуть бути покладені судом в основу прийнятого у даній справі рішення, оскільки такі твердження спростовуються викладеною Верховним Судом України при розгляді справи № 6-58цс14 офіційною правовою позицією щодо застосування мораторію на стягнення іпотечного майна, згідно якої: зі змісту Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» випливає, що мораторій є відстроченням виконання зобовязання, а не підставою для звільнення особи від його виконання, чинність цього Закону на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права. На думку ВСУ, встановлений Законом від 3 червня 2014 року мораторій на звернення стягнення на житло громадян, наданого в іпотеку для забезпечення їх зобовязань за кредитними договорами в іноземній валюті, не передбачає втрату права кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки, а лише забороняє примусове стягнення в період дії мораторію. Тобто існування мораторію є підставою для зупинення виконавчого провадження, однак не може бути причиною відмови в задоволенні позовних вимог банку.

При вирішенні питання щодо доцільності звернення стягнення на предмет іпотеки суд приймає до уваги, що сума заборгованості по кредиту становить 386097,11 грн., а вартість предмета іпотеки, погоджена сторонами у Іпотечному договорі 179400,00 грн., тобто сума заборгованості за кредитом більш ніж у два рази перевищує вартість предмета іпотеки.

Окрім того, як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» № 898-IVвід 05.06.2003 року, початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Враховуючи, що сторони під час розгляду справи не досягли згоди щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, при вирішенні питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, беручи до уваги наявну суму заборгованості по кредиту та вартість предмета іпотеки, погоджену сторонами у Іпотечному договорі - суд вважає, що у даному конкретному випадку, з урахуванням економічної ситуації в країні та стану ринку нерухомості, покупної спроможності населення та засад справедливості, добросовісності і розумності в цілому, буде доцільним на виконання вимог ч. 1 ст. 39, ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003 року встановити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, оскільки у такому разі сума заборгованості за кредитом буде максимально співмірною з вартістю іпотечного майна.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому задовольняє позов в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідачів на користь позивача належить стягнути понесені позивачем при подачі позову та документально підтверджені судові витрати: з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 - судові витрати за позовні вимоги майнового характеру з урахуванням збільшених вимог - в сумі 5791 (пять тисяч сімсот девяносто одна) гривня 46 копійок (по 2895 грн. 73 коп. з кожного); з ОСОБА_4 судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок, за задоволену вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі викладеного і керуючись статтями 3, 10, 11, 35, 57-61, 88, 174, 208, 209, 212215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 549-552, 610-612, 625, 627-629, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 33, 39, 43 Закону України «Про іпотеку» № 898-IVвід 05.06.2003 року, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору № 83 Н/ДК-06 від 14 грудня 2006 року на загальну суму 386097 (триста вісімдесят шість тисяч девяносто сім) гривень 11 копійок, в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 225502,71 грн., заборгованість за відсотками - 76677,78 грн., заборгованість по пені - 79172,37 грн., заборгованість за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту в сумі 2689,25 грн., заборгованість за ставкою 3 % від прострочених доходів по кредиту - 2055,00 грн.; яку перерахувати на р/р 373980009, МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020.

В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 83 Н/ДК-06 від 14 грудня 2006 року на загальну суму 386097 (триста вісімдесят шість тисяч девяносто сім) гривень 11 копійок, в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 225502,71 грн., заборгованість за відсотками - 76677,78 грн., заборгованість по пені - 79172,37 грн., заборгованість за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту в сумі 2689,25 грн., заборгованість за ставкою 3 % від прострочених доходів по кредиту - 2055,00 грн. -

звернути на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № б/н від 14 грудня 2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_4, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 75,6 кв.м., житловою площею 48 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом реалізації вказаного предмету іпотеки на публічних торгах, встановивши початкову ціну для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати в сумі 5791 (пять тисяч сімсот девяносто одна) гривня 46 копійок по 2895 грн. 73 коп. з кожного, яку перерахувати на р/р НОМЕР_1, МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок, яку перерахувати на р/р НОМЕР_1, МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 18 грудня 2015 року.

Суддя Ю.Г. Романюк