Рішення № 54906446, 17.12.2015, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1485/15-ц

Провадження № 2/192/531/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р.СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Омелюх В.М.

за участю секретаря судового засідання - Савчукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Солоне цивільну справу за позовом Головного управління ОСОБА_1 фонду України в Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення надміру виплаченої пенсії в сумі 2966 гривень 66 копійок.

На обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що ОСОБА_2 згідно ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-Х11 заходиться на обліку в головному управлінні ОСОБА_1 фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, до якої одночасно нараховувалась надбавка за непрацездатного члена сімї - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.16 зазначеного Закону, за якою надбавка нараховується непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сімї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (ст.30), на кожного непрацездатного члена сімї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З метою перевірки правильності виплати пенсії між управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших громадян та управлінням надходження, прогнозування платежів, обліку застрахованих осіб та контрольно-перевірочної роботи ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено звірку на предмет виявлення працюючих пенсіонерів, які знаходяться на обліку головного управління ОСОБА_1 фонду України в Дніпропетровській області, в результаті якої відповідно до отриманих 13.10.2014 року індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 на імя відповідача останній в період з 01 серпня 2007 року по лютий 2008 року був працевлаштований у АТ «Нова Лінія», у звязку з чим не мав права на отримання надбавки до пенсії відповідно до ст.16 Закону №2262, але отримав надмірно виплачену пенсію в розмірі 2966 гривень 66 копійок, так як згідно ч.2 ст.51 Закону перерахунок пенсій перерахунок пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Відповідно до ст.60 Закону пенсіонери зобовязані повідомляти орган пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а в разі невиконання такого обовязку і одержання у звязку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду, а суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сімї тощо) можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

04.08.2015 року вони звернувся до відповідача з листом, який містив пропозицію останньому зявитись на особистий прийом до ГУ ПФУ або за місцем проживання до управління ПФУ для вирішення деяких питань пенсійного забезпечення, однак лист був проігнорований і суму переплати пенсії на момент подачі до суду не зменшилась і становить 2966 гривень 66 копійок, у звязку з чим вони змушені звернутися до суду, оскільки згідно ст.65 Закону №2262 особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, зазначених у цьому Закону, а також у несвоєчасному оформленні, поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсій недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно з законом, а сума надміру виплаченої пенсії відповідачеві є безпосередній збиток державі та належать до Державного бюджету України, так як згідно ст.8 Закону виплата пенсій, у тому числі і додаткових забезпечується за рахунок Державного бюджету України.

Представник позивача в судовому засіданні позовом підтримав з зазначених в позовній заяві підстав та пояснив, що відповідач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-Х11, у тому числі додаткову надбавка за непрацездатного члена сімї - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В серпні 2007 року працевлаштувався і працював до лютого 2008 року, але ОСОБА_1 фонд про це не повідомив, хоча достовірно був обізнаний щодо такого обовязку, внаслідок чого в зазначений період йому надміру була виплачена надбавка до пенсії на утриманця в сумі 2966 гривень 66 копійок, про що стало відомо внаслідок проведеної між управленнями ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звірки 13 жовтня 2014 року. Відповідачеві в серпні 2015 року направлялись листи щодо можливості врегулювання питання можливого повернення суми надміру виплаченої пенсії шляхом явки до ОСОБА_1 фонду, але відповідач на запрошення не відреагував, а тому змушені звернутися з даним позовом до суду, оскільки переплата відбулася з вини пенсіонера - відповідача у справі. Вважав, що встановлений законом строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки його перебіг починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, а про роботу відповідача та виплату надміру пенсії стало відомо в серпні 2014 року, тому заява представника відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2, будучи допитаний за його згодою і у якості свідка, та його представник ОСОБА_4 позов не визнали та пояснили суду, надавши також і письмові пояснення (а.с.42-44), що після звільнення з органів внутрішніх справ з 2007 року йому було призначено пенсію згідно ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», при цьому при призначені пенсії йому також була за його заявою призначена надбавка до пенсії на утриманця - сина ОСОБА_5. Йому було достовірно відомо про те, що в разі працевлаштування, він зобовязаний про це повідомити в ОСОБА_1 фонд, про що зазначено і у виданому йому як пенсіонерові посвідченні. Дійсно з серпня 2007 року по лютий 2008 року у звязку з тяжким фінансовим становищем він був працевлаштований, про що повідомив на початку вересня 2007 року ОСОБА_1 фонд як особисто в усній формі, так і за рекомендацією працівників позивача шляхом направлення рекомендованою кореспонденцією з описом письмової заяви з копією наказу про прийняття на роботу, яка була отримана адресатом, про що він дізнався від працівників ОСОБА_1 фонду в телефонному режимі. Вважали, що факт продовження виплати надбавки до пенсії на утриманця виник з не з його вини та не з його недобросовісності, про що свідчить і те, що в наданому позивачем розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою ОСОБА_2 зазначено, що його треба уговорити, що переплата виникла з його вини. Ні в період роботи, ні в послідуючому до дня розгляду справи судом він не отримував від позивача будь-яких листів по питанню повернення надміру отриманої пенсії. Він був офіційно працевлаштований, про що за місцем його роботи надавались відповідні звіти до ОСОБА_1 фонду, при цьому ним не вчинялось будь-яких дій щодо утаювання цього факту, а навпаки ним було своєчасно повідомлено про це за місцем призначення пенсії. Крім зазначених підстав, також вважали, що позивачем пропущено визначений законом строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду, що є самостійною підставою для відмови в задоволені позову, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до постановлення ним рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, допитаного і в якості свідка, та його представника ОСОБА_4, дослідивши надані сторонами у справі письмові докази, приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Положеннями частини першої та частини третьої статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В судовому засіданні встановлено, що відповідача ОСОБА_2 26 грудня 2006 року було звільнено з органів внутрішніх справ, де він працював з 18 січня 1988 року, що вбачається з наданої позивачем з матеріалів пенсійної справи N/А-29914 на імя ОСОБА_2 копії трудової книжки серії БТ-1 №5972897 від 10 квітня 1987 року (а.с.56) та наданої відповідачем оригіналу трудової книжки АВ №659047(а.с.45), в якій маються аналогічні записи.

04 січня 2007 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до фінансово-планового відділу УМВС України в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії за віком (а.с.53), на підставі якої йому було з 27 грудня 2006 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, яка була чинною на день виникнення спірних правовідносин (а.с.54).

Крім цього, встановлено, що 31 липня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління ОСОБА_1 фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про виплату надбавки до пенсії на дітей, в якій зазначив, що він не працює, а при працевлаштуванні зобовязувався повідомити про це в трьохденний термін (а.с.64), на підставі якої та наданих документів щодо знаходження на утриманні неповнолітніх дітей (а.с.55,57-63) йому було призначено надбавку до пенсії на утриманців відповідно до ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.54).

Статтею 16. Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується: а) надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сімї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сімї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому надбавка нараховується тільки на тих членів сімї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомогу на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сімї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або нараховано на цього члена сімї надбавку. За наявності в сімї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сімї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором.

Згідно положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як в редакції яка була чинною на день виникнення спірних правовідносин, так і на день розгляду справи судом, пенсіонери зобовязані повідомляти органам пенсійного забезпечення про зміну умов, що впливають на виплату пенсій, а також про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обовязку і одержання у звязку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сімї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

18 червня 2007 року ОСОБА_2 ОСОБА_1 фондом України було видано пенсійне посвідчення №2348221894 (серія ААБ №948135), на зворотній стороні якого зазначено обовязок пенсіонера повідомляти органи ОСОБА_1 фонду України за місцем проживання про працевлаштування на роботу, в тому числі за сумісництвом, зміни в складі сімї та інші обставини, які відповідно до законодавства, визначають право на пенсію та її розмір (а.с.44)

В судовому засіданні встановлено, що згідно записів у виданій 26 грудня 2006 року на імя ОСОБА_2 трудовій книжці АВ №659047 його 06.08.2007 року згідно наказу №143-к було прийнято на посаду контролера відділу безпеки ЗАТ «Нова лінія», звідки було звільнено 26 лютого 2008 року згідно наказу №37-К (а.с.46).

На виконання передбаченого ст.60 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідачем ОСОБА_2 20 вересня 2007 року було направлено на адресу Головного управління ОСОБА_1 фонду України в Дніпропетровській області письмову заяву про працевлаштування та копії наказу про прийняття на роботу, що вбачається з опису документів, вкладених в рекомендований цінний лист, який завірено печаткою поштового відділення (а.с.47), при цьому вказані обставини також підтвердив в судовому засіданні і відповідач ОСОБА_2 при дачі показів в якості свідка, зазначивши, що про працевлаштування повідомляв працівників ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і в усній формі, а по телефону йому було повідомлено про отримання позивачем його поштового відправлення.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 діяв добросовісно та відповідно до вимог ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як пенсіонер виконав свій обовязок щодо повідомлення за місцем призначення пенсії інформації про його працевлаштування, а позивач в судовому засіданні не надав суду жодних доказів на спростування доводів відповідача щодо даних фактів, при цьому на вимогу суду не надав також для огляду в судовому засіданні і матеріали пенсійної справи в оригіналі, а надав лише належним чином завірені Головним управлінням ОСОБА_1 фонду України в Дніпропетровській області копії окремих документів з матеріалів пенсійної справи на імя відповідача ОСОБА_2, у звязку з чим суд приймає рішення у справі на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, оскільки про надання суду інших доказів сторони суду не заявляли, хоча судом неодноразово розяснялось як право, так і обовязок сторін надавати докази як на підтвердження позовних вимог, так і на підтвердження заперечень проти позову, при цьому внаслідок невиконання позивачем вимоги суду по задоволеному у судовому засіданні клопотанню представника відповідача щодо надання для огляду в судовому засіданні пенсійної справи в оригіналі суд позбавлений можливості перевірити наявність чи відсутність у пенсійній справі зазначеного відповідачем листа, а відповідач та його представник від свого клопотання щодо огляду оригіналу пенсійної справи в судовому засіданні 17 грудня 2015 року відмовились, а відмова прийнята судом, оскільки у справах позовного провадження суд з власної ініціативи не може витребувати докази у справі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

В той же час, судом встановлено, що в період працевлаштування відповідача ОСОБА_2 з 01 серпня 2007 року по 26 лютого 2008 року Головним управлінням ОСОБА_1 фонду України в Дніпропетровській області продовжувалась виплата відповідачеві ОСОБА_2 як пенсії, так і надбавки до неї на утриманців, що спричинило за період з 01 серпня 2007 року по 28 лютого 2018 року (з часу прийняття органами ОСОБА_1 Фонду України функцій з призначення та виплати пенсій військовослужбовцям) надлишкову виплату пенсії за розрахунком позивача на доплату (виплату, утримання) пенсії в розмірі 2966 гривень 66 копійок (а.с.6,66), на якому працівниками ГУ ПФУ рукописним текстом зазначено: «нужно уговорить, по его вине».

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Оскільки судом не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем ОСОБА_2 отриманих коштів у розмірі 2966 гривень 66 копійок, які є пенсійною виплатою, призначеною йому Управлінням ПФУ, як не встановлено й наявності рахункової помилки, то відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню зазначена сума не підлягає, про що зазначено і в правовому висновку Верховного суду України від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13, згідно якого відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, суд в межах заявлених позовних вимог та досліджених в судовому засіданні доказів приходить до висновку, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки позивачем належними та передбаченими законом доками не доведено, що надмірна виплата пенсії (надбавки до неї) відповідачеві ОСОБА_2 відбулася внаслідок недобросовісності з боку набувача, при цьому будь-які інші визначені законом підстави для стягнення з відповідача надміру виплаченої пенсії в позовній заяві позивачем не зазначені.

Крім цього, суд приходить до висновку, що підлягає задоволенню і подана у даній справі відповідачем та його представником заява про відмову у задоволені позову з підстав пропуску позивачем встановленого законом строку позовної давності на звернення з даним позовом до суду, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, зазначив, що про надмірну виплату пенсії відповідачеві ОСОБА_2 за період з 01 серпня 2007 року по 28 лютого 2008 року стало відомо ГУ ПФУ лише 13 жовтня 2014 року після отримання індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 на імя відповідача (а.с.6,66), за якими останній в період з 01 серпня 2007 року по лютий 2008 року був працевлаштований у АТ «Нова Лінія», у звязку з чим не мав права на отримання надбавки до пенсії відповідно до ст.16 Закону №2262, але отримав надмірно виплачену пенсію в розмірі 2966 гривень 66 копійок, а дані відомості були отримані внаслідок здійснення перевірки правильності виплати пенсії між управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших громадян та управлінням надходження, прогнозування платежів, обліку застрахованих осіб та контрольно-перевірочної роботи ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на предмет виявлення працюючих пенсіонерів, які знаходяться на обліку, так як згідно ч.2 ст.51 Закону перерахунок пенсій, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

В той же час, представником позивача в судовому засіданні надано докази виявлення позивачем аналогічної інформації значно раніше - 09.10.2013 року після отримання індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 на імя відповідача станом на 03 жовтня 2013 року (а.с.65) за якими останній в період з 01 серпня 2007 року по лютий 2008 року був працевлаштований у АТ «Нова Лінія», а зазначене свідчить про те, що позивачем не доведено, що в матеріалах пенсійної справи не має таких же відомостей за період з 2007 року по 2012 рік включно. Більш того, саме ОСОБА_1 фонд України здійснює облік отримання індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, а зазначені обставини свідчить про те, що позивач мав можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України) значно раніше, тобто фактично після надання відповідного звіту підприємством, де працював відповідач, оскільки саме ОСОБА_1 фонд України здійснював адміністрування єдиного соціального внеску до 01 жовтня 2013 року та здійснює ведення Державного реєстру відомостей про застрахованих осіб.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими на законі і такими, що не підлягають задоволенню, у звязку з чим в задоволені позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,15,253,256,257,267,1215 ЦК України, ст.ст.8,12,16,51,60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову Головного управління ОСОБА_1 фонду України в Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої пенсії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2015 року.

Головуючий: суддя