Рішення № 54906044, 02.12.2015, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

02.12.2015 Єдиний унікальний номер 205/5651/15-ц

Справа №2/205/2553/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули В.С.

при секретарі Перцевій М.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 05 серпня 2015 року звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.1-5).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 грудня 2010 року між Публічнимакціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1763-0161016-ФКВ-08, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 149850,62 грн., із кінцевим терміном повернення кредиту до 25.09.2017 року, та сплати процентів виходячи із ставки 8,50% річних та оплатою за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 360,63 грн. на місяць.

Зазначивши, що в порушення взятих на себе зобовязань ОСОБА_2 не виконує умови кредитного договору щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів у порядку і на умовах встановлених кредитним договором, тому станом на 15.06.2015 року має заборгованості за кредитним договором № 1763-0161016-ФКВ-08 від 02.12.2010 року, в сумі 169748,05 грн., яка складається з:

-тіла кредиту 126169,01 грн.;

-заборгованості за відсотками 17797,12 грн.;

-пені 17236,01 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1763-0161016-ФКВ-08 від 02.12.2010 року в сумі 169748,05 грн.

Позивач в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_3, в судове засідання не зявився. Про день, час та місце судового зсідання повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надав письмову заяву, в якій просив справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі (а.с.42).

Відповідач в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_1, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні. Повний текст складений 03 грудня 2015 року.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного кредитного договору, на вимогу повернення грошових коштів у звязку із порушенням його виконання.

Суд, зясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обовязків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, якщо кожна із сторін у зобовязанні має одночасно і права, і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобовязана вчинити на користь другої сторони, в одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

В ході судового засідання встановлено, що 02 грудня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1763-0161016-ФКВ-08, відповідно до умов якого відповідач отримав у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 149850,62 грн. на споживчі потреби, строком до 25 вересня 2017 року, зі сплатою відсотків за користування у розмірі 8,50% на рік (а.с.6-7).

02 грудня 2010 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору №1763-0161016/ФКВ-08, якою погодили, що позичальник надає кредитору право купувати іноземну валюту за курсом кредитора на міжбанківському валютному ринку України з метою погашення кредитної заборгованості за цим договором без отримання від позичальника заяви про купівлю іноземної валюти (а.с.10).

Позивач зобовязання за кредитним договором виконав кредит надав, однак станом на 15.06.2015 року позивач має заборгованості за кредитним договором № 1763-0161016-ФКВ-08 від 02.12.2010 року, в сумі 169748,05 грн., яка складається із: тіла кредиту 126169,01 грн.; заборгованості за відсотками 17797,12 грн.; пені 17236,01 грн. (а.с.11).

Про наявність заборгованості відповідач повідомлявся досудовою вимогою від 07.07.2015 року, що направлялась йому поштою позивачем (а.с.12).

Згідно статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованим, законними, в повному обсязі доведеними з його боку та підлягають задоволенню, внаслідок чого слід стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 169748,05 грн.

Крім того згідно статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову були сплачені судові витрати, і його вимоги задоволені, з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2546,22 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 10, 11, 14, 15, 57-60, 88, 197, 212, 213-215, 218, 222 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 1763-0161016/ФКВ-08 від 02.12.2010 року станом на 15 червня 2015 року у сумі 169748,05 грн., (сто шістдесят девять тисяч сімсот сорок вісім грн. 05 коп.), з якої заборгованість по кредиту 126169, 01 грн., заборгованість по сплаті відсотків 17797, 12 грн., комісія 6491, 34 грн., пеня 17236, 01 грн., три відсотки річних від простроченої суми заборгованості по тілу кредиту 1589, 97 грн. та по відсотках 464, 60 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 2546,22 грн. (дві тисячі пятсот сорок шість грн. 22 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Шавула