Ухвала суду № 54905190, 11.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/1560/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Антонюк О.В. Провадження № 22-ц/773/1628/15 Категорія: 48 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.

суддів Стрільчука В.А., Здрилюк О.І.,

з участю: секретаря Концевич Я.О.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ кредитних зобовязань за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 - Каширського районного суду від 24 вересня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

В порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 вартості автомобіля «Renault Trafic», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, в сумі 90625 гривень в рахунок грошової компенсації замість її частки у спільному майні.

Вирішено питання судових витрат.

У зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ кредитних зобовязань відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить це рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити частково, а зустрічну позовну заяву - у повному обсязі, при цьому покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту зясування обставин справи.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що між сторонами 05 серпня 2006 року був укладений шлюб, який розірвано 12 лютого 2015 року(а. с. 6).

Засади шлюбу, а також особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, визначає Сімейний кодекс України (далі - СК України).

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними(ст. 63 СК України).

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2013 року сторонами придбано вантажний автомобіль марки «Renault Trafic», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3, що підтверджується повідомленням Центру надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Камінь-Каширського, Любешівського та Ратнівського районів при УДАІ УМВС України у Волинській області (т. 1, а. с. 241). У звязку з переобладнанням цього транспортного засобу з вантажного на легковий 05 вересня 2013 року проведено перереєстрацію автомобіля «Renault Trafic» на відповідача ОСОБА_3 ( т. 1, а. с. 242).

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З врахуванням наведених норм матеріального права, дослідивши та перевіривши подані сторонами докази, суд першої інстанції, ухвалюючи оспорюване рішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що автомобіль «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 є спільною власністю подружжя.

Фактично дана обставина не заперечувалась і самим відповідачем.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 вказував, що судом першої інстанції не було враховано, що ним особисто було отримано у позику на придбання спірного автомобіля 3500 доларів США і з врахуванням того, що після реалізації спірного автомобіля та повернення боргу, сума грошових коштів, які залишились від реалізації транспортного засобу складала 2500 доларів, а тому саме ці кошти мали бути обєктом поділу.

Такі твердження ОСОБА_3 у повній мірі спростовані у рішенні суду першої інстанції, що оскаржується.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 70 СК України).

Як вбачається з матеріалів справи 04 листопада 2014 року автомобіль «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1, був знятий з обліку і зареєстрований за ОСОБА_5 - батьком відповідача ОСОБА_3 (а. с. 243). Судом першої інстанції встановлено, і дана обставина не заперечувалась в суді апеляційної інстанції, що відчуження відповідачем ОСОБА_3 спірного автомобіля ОСОБА_5 відбулось без відома та згоди позивача ОСОБА_2.

Частиною 2 ст. 369 ЦК України встановлено, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, а згідно ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Згода другого з подружжя на укладення договору стосовно цінного майна, відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, має бути подана письмово.

За змістом наведених норм права у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 надавалась згода на розпорядження спірним автомобілем, у судовому засіданні остання обставину надання такої згоди категорично заперечила. В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 не спростовував доводів позивача про відчуження спірного автомобіля без її згоди.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції у передбачений законом спосіб захистив порушене право ОСОБА_2, стягнувши з відповідача на її користь вартість 1/2 частини спільного майна подружжя. Ринкова вартість автомобіля «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджена висновком судової автотоварознавчої експертизи та жодною із сторін не заперечувалась та не спростовувалась.

Наявні в матеріалах справи розписки, складені від імені ОСОБА_3, зміст яких свідчить про отримання останнім від ОСОБА_6, ОСОБА_5 (а. с. 50-51) грошових на придбання спірного автомобіля, не можуть бути належними доказами повернення ОСОБА_3 даних коштів за рахунок коштів отриманих від реалізації спірного транспортного засобу.

Крім того, ОСОБА_3 не подано належних та допустимих доказів того, що зазначені у боргових розписках кошти були дійсно витрачені на придбання автомобіля.

Крім того, допитаний в якості свідка ОСОБА_5, суду показав, що борг йому повернутий влітку 2014 року за рахунок коштів зароблених відповідачем на сезонних роботах. Такі покази свідка не спростовані.

Також є не спростованими покази свідка ОСОБА_7 та ОСОБА_8, щодо надання ними у позику коштів, які не вистачали сторонам для придбання спірного автомобіля.

З врахуванням наведеного та суперечливості доказів, що надавались сторонами, щодо позики коштів, яких не вистачало для придбання автомобіля «Renault Trafic», суд першої інстанції, з врахуванням норм матеріального права, що регулюють дані правовідносини, обґрунтовано констатував про належність сторонам на праві спільної сумісної власності, як майно подружжя, спірного автомобіля.

За змістом ст. 65 СК України при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

З матеріалів справи вбачається, що під час спільного подружнього життя ОСОБА_3 було оформлено у ПАТ КБ «Приватбанк» кредитну картку та відкрито ліміт на суму 15000 грн., по якій станом на 03.12.2014 року існує заборгованість в розмірі 13804 грн. 27 коп.

Звертаючись до суду з зустрічним позов ОСОБА_3 просив суд зобовязати ОСОБА_2 здійснити погашення 1/2 частини заборгованості по кредитній картці, шляхом внесення відповідних коштів на картковий рахунок.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Чинним законодавством не передбачена можливість зобовязання сторони внесення коштів по договору стороною якого така особа не виступала.

Враховуючи, що кредитні зобов'язання є непогашеними, а існує кредитна заборгованість, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 03.12.2014 року, відсутні правові підстави для врахування даного боргу при поділі спільного майна подружжя.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про необхідність доведення відповідними доказами того, що грошові кошти, отримані в кредит були витрачені в інтересах сім'ї.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, давши належну оцінку представленим доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволені зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Камінькаширського-Каширського районного суду від 24 вересня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: