Рішення № 54905136, 10.12.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14366/15-ц

Провадження № 2/161/4466/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Олексюка А.В.

при секретарі Шумивод О.І.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свій позов мотивує тим, між ним та відповідачем 25 вересня 2013 року було укладено договір безпроцентної позики № 25/09/13, згідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 1950 грн. зі строком повернення до 24 жовтня 2013 року. Для підтвердження факту отримання коштів, відповідачем власноручно була підписана розписка.

Зі спливом зазначеного терміну, ОСОБА_3 кошти не повернула і ухиляється від виконання зобовязання.

Крім того, вказує, що у звязку з неналежним виконанням договору, відповідач зобовязана сплатити йому 71,93 грн. три відсотки річних та 358,54 грн. інфляційних нарахувань, а також 15192,75 грн. штрафу, який передбачений умовами договору позики.

З врахуванням уточнених позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на його користь 11976,26 грн. боргу за договором позики, а також відшкодувати судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги, в решті вимог позовну заяву підтримав з підстав в ній зазначених. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав за безпідставністю вимог. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши думку учасників цивільного процесу, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Судом встановлено, що 25 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір безпроцентної позики № 25/09/13, згідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 1950 грн. зі строком повернення до 24 жовтня 2013 року (а.с. 4). Для підтвердження факту отримання коштів, відповідачем власноручно була підписана розписка (а.с. 5).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позичальник 25.12.2013 року повернула позикодавцю суму боргу в розмірі 450,00 грн., 06.02.2014 року суму в розмірі 450,00 грн. та 25.02.2014 року суму в розмірі 59,70 грн.

Однак, суму боргу в розмірі 990,30 грн. позичальник до цього часу не повернула тобто, умови договору не виконала.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних нарахувань становить 124,95 грн., з них: за листопад 2013 року - 3,90 грн. (1950,00 грн. (сума боргу) х 0,2 :100 ); за грудень 2013 року - 9,75 грн. (1950,00 грн. (сума боргу) х 0,5 :100); за січень 2014 року - 3,00 грн. (1500,00 грн. (сума боргу) х 0,2 :100); за лютий 2014 року - 6,30 грн. (1050,00 грн. (сума боргу) х 0,6 :100); за березень 2014 року - 21,79 грн. (990,30,00 грн. (сума боргу) х 2,2 :100); за квітень 2014 року 32,68 грн. (990,30 грн. (сума боргу) х 2,2 :100); за травень 2014 року 37,63 грн. (990,30 грн. (сума боргу) х 3,8:100); за червень 2014 року 9,90 грн. (990,30 грн. (сума боргу) х 1,0:100).

Крім того, сума пені, яку необхідно стягнути з відповідача за невиконання взятих на себе зобов'язань за договором позики становить 30,31 грн., з них: з 25.10.2013 року по 25.12.2013 року становить 10,10 грн. (1950,00 (сума боргу) х 3% / 365 х 63 (кількість днів); з 26.12.2013 року по 06.02.2014 року 5,30 грн. (1950,00 (сума боргу) х 3% / 365 х 43 (кількість днів); з 07.02.2014 року по 25.02.2014 року 1, 64 грн. (1950,00 (сума боргу) х 3% / 365 х 19 (кількість днів); з 26.02.2014 року по 08.08.2014 року 13,27 грн. (1950,00 (сума боргу) х 3% / 365 х 163 (кількість днів).

Разом з тим, відповідно до п. 5.1. та 5.2. договору, за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України, у випадку неповернення позичальником суми позики у строк, передбачений п. 4.1. даного договору позичальник сплачує позикодавцю штраф у пятикратному розмірі від суми позики. Таким чином з ОСОБА_3 слід стягнути в користь ОСОБА_1 9750 грн. штрафу.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні по справі докази, суд прийшов до висновку, що з ОСОБА_3 слід стягнути в користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 10895 грн. 56 коп., з яких: 990 грн. 30 коп. - основний борг, 124 грн. 95 коп. - інфляційних нарахувань, 30 грн. 31 коп. - три проценти річних від простроченої суми боргу, 9750 грн. - штрафні санкції.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача в користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218, 226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 1046, 1047 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 10895 (десяти тисяч вісімсот девяносто пять) грн. 56 коп., з яких:

990 (дев'ятсот дев'яносто) грн. 30 коп. - основний борг, 124 (сто двадцять чотири) грн. 95 коп. - інфляційних нарахувань, 30 (тридцять) грн. 31 коп. - три проценти річних від простроченої суми боргу, 9750 (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. - штрафні санкції.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 суму в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. понесених та документально підтверджених витрат по сплаті судового бору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду ОСОБА_4