Рішення № 54904559, 17.12.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7259/15-ц

№ 2/303/3940/15

Номер стат.звіту- 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Гутій О.В., при секретарі Фозекош І.І., з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про звільнення майна з-під арешту,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося в суд з даним позовом, який мотивує тим, що 18 червня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №899, згідно п. 2.5 якого цільовим використанням даного кредиту зазначено придбання транспортного засобу SKODA Octavia 1.9 TDI GLX, 2007 року випуску, колір сірий, державний номер НОМЕР_1, № кузова TMBDG41U07B012976. Разом з тим, 18 червня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 було укладено договір застави, предметом застави якого виступає вищевказаний автомобіль. Дане обтяження зареєстровано 19.06.2007 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №5164564. Так, 13.07.2012 року, 21.01.2015 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі яких накладено арешт на все майно, що належить відповідачу ОСОБА_4 Внаслідок винесення вказаних постанов, якими накладено арешт на все майно відповідача ОСОБА_4, в тому числі і на автомобіль, що виступає предметом застави, порушено права позивача як заставодержателя відповідного майна.

Представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали, просили його задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав, не заперечив щодо його задоволення.

Відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» та третя особа Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області в судове засідання не зявилися, хоча повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно дост. 60 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Судом належними доказами встановлено, що 18 червня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №899, згідно якого Банк надає позичальнику кредит у сумі 23025,00 доларів США, з процентною ставкою в розмірі 9,5 % річних, з кінцевим терміном повернення не пізніше 17 червня 2014 року (а.с. 18-25).

Також 18 червня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 було укладено договір застави, предметом якого виступає вищевказаний автомобіль марки SKODA Octavia 1.9 TDI GLX, 2007 року випуску, колір сірий, державний номер НОМЕР_1, № кузова TMBDG41U07B012976 (а.с. 26-29).

Між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 17.12.2012 року було укладено договір відступлення прав вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення (а.с. 8-14, 15-17).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 572 ЦК Українив силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору - заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

В силуст. 1 Закону України «Про заставу»кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтями17,18цьогоЗаконупередбачено, що заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом або договором. Наступні застави вже заставлено майна допускаються у разі, якщо інше не передбачено законом і попереднім договором застави. Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя зберігає силу.

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічну норму містить також стаття 19 ЗУ «Про заставу».

Однак, позивач вказує на те, що на сьогоднішній день позбавлений можливості реалізувати своє право щодо звернення стягнення на предмет застави, внаслідок винесення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Так, 13.07.2012 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області в рамках виконавчого провадження №33410699 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 у межах суми стягнення 5236501,30 гривень (а.с. 35-36).

21.01.2015 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області в рамках виконавчого провадження №46148862 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 у межах суми стягнення 5236501,30 гривень (а.с. 37-38).

21.01.2015 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області в рамках виконавчого провадження №46134543 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 у межах суми боргу (а.с. 39-40).

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Пунктом 1 частини 1 ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Заборона на відчуження вищевказаного майна у відповідності до ст. 11 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстрована 19.06.2007 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень (а.с. 32-33).

Натомість, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області накладено арешт на заставне майно відповідача ОСОБА_4 пізніше.

Згідно ч. 1, ч.3 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, у розрізі положень статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», Банк позивач, як стягувач-заставодержатель має пріоритет щодо задоволення своїх вимог, перед вимогами стягувачів, які не є заставодержателями майна боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивач має першочергове право на задоволення своїх вимог із заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст.1 Закону України «Про заставу», ст.52 «Про виконавче провадження», ст.572 ЦК України), а тому позовні вимоги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про звільнення майна з-під арешту підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати слід стягнути з відповідача ОСОБА_4, а саме 1218,00 гривень судового збору.

Керуючись: ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст. ст. 15, 572, 590 ЦК України, ст.ст. 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження", суд, -

Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Звільнити з-під арешту транспортний засіб марки SKODA Octavia 1.9 TDI GLX, 2007 року випуску, колір сірий, державний номер НОМЕР_1, № кузова TMBDG41U07B012976, що накладений 13.07.2012 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження №33410699.

Звільнити з-під арешту транспортний засіб марки SKODA Octavia 1.9 TDI GLX, 2007 року випуску, колір сірий, державний номер НОМЕР_1, № кузова TMBDG41U07BO12976, що накладений 21.01.2015 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження №46148862.

Звільнити з-під арешту транспортний засіб марки SKODA Octavia 1.9 TDI GLX, 2007 року випуску, колір сірий, державний номер НОМЕР_1, № кузова TMBDG41U07BO12976, що накладений 21.01.2015 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження №46134543.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судовий збір у розмірі 1218,00 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуюча О.В. Гутій