Ухвала суду № 54904468, 16.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1180/2015(м)

221/3364/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Голуб Т.І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 31

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2015 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Биліна Т.І., Принцевської В.П.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, передбаченим ч. 3ст. 190 КК України, за який відповідача вироком апеляційного суду Донецької області від 19.08.2013р. засуджено до 3 років позбавлення волі за те, що відповідач, працюючи на посаді контролера ВО ОКП «ДТЕК» «Волновахаміжрайтепломережа» на ділянці смт. Володимирівка в період часу з 19.11.2010р. по 24.04.2012р. шахрайським способом отримала від позивача у рахунок оплати послуг за постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 1135грн., які використала в особистих цілях, що становлять суму майнової шкоди, яку позивач просила стягнути з винуватої особи.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 1135грн. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, яка заперечувала проти доводів скарги відповідача, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленої про дату і час розгляду справи ОСОБА_3, від якої надійшла заява про вирішення справи у її відсутність, дослідивши письмові матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, з таких підстав.

Як встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи, вироком Волноваського районного суду від 07.06.2013 року ОСОБА_3 визнано винною у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України і призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі і застосовано положення ст. 75 КК України щодо звільнення її від призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України призначено покарання за сукупністю злочинів із самостійним виконанням штрафу в розмірі 850грн.

Вироком апеляційного суду Донецької області від 19.08.2013р. вирок суду першої інстанції від 07.06.2013 року відносно ОСОБА_3 скасовано в частині призначення покарання: призначено покарання за ч. 3 ст. 190 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, приєднано покарання за минулим вироком від 19.04.2013р. у вигляді штрафу в сумі 850грн. яке вирішено виконувати самостійно. В решті вирок залишено без змін.

За змістом вироків суду першої і апеляційної інстанції ОСОБА_3 визнана винною в тому, що, працюючи на посаді контролера виробничої одиниці «Волновахаміжрайтепломережа» Донецького обласного комунального підприємства, на ввіреній їй ділянці у смт. Володимирівка в період часу з 15.01.208р. по 14.07.2012р., діючи повторно, з корисливих мотивів, в порушення посадової інструкції шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грошовими коштами, які отримала у рахунок оплати послуг за постачання теплової енергії від споживачів-фізичних осіб, серед яких потерпіла ОСОБА_2 - 1135грн., які не перерахувала на поточний рахунок «Волновахаміжрайтепломережа», приховуючи від споживачів про наявність у них заборгованості по сплаті послуг, і в подальшому використала дані гроші в особистих цілях, заволодівши коштами потерпілих на загальну суму 134125грн., що є великим розміром.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведення вироком суду у кримінальній справі, що має преюдиційне значення, вини ОСОБА_3 у спричиненні майнової шкоди потерпілій ОСОБА_2 на суму отриманих нею шахрайським способом від потерпілої 1135грн. і невнесення їх до каси підприємства та присвоєння цих коштів. Суд вважав відсутніми підстави для застосування строку позовної давності за заявою відповідача.

З такими висновками не можна не погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд першої інстанції врахував положення ч. 4 ст. 61 ЦПК України, які визначають преюдиційне значення вироку у кримінальній справі для вирішення питання про цивільно-правові наслідки діяння винуватої особи. Враховуючи наведені норми, суд проаналізував зібрані у справі докази (вироки суду першої і апеляційної інстанцій), які встановили фактичні обставини і визначили винувату особу ОСОБА_3, діями якої потерпілій ОСОБА_2 спричинено майнову шкоду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_2, відповідні їм правовідносини, поясненням та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту спричинення злочинними діями ОСОБА_3 майнової шкоди позивачу в розмірі реальних збитків в сумі 1135грн., що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що строк позовної давності має обчислюватись з моменту порушення кримінальної справи відносно неї у липні 2012 року. Вважає неправильним відхилення судом її заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с. 14-15). З такими доводами не можна погодитись, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів дослідженої в ході апеляційного розгляду кримінальної справи № 55-2012-01-304 у відношенні ОСОБА_3, обвинуваченої за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 190 КК України, 20.07.2012р. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, приводом і підставою до чого стали матеріали перевірки прокуратури за заявою «Волновахаміжрайтепломережа». ОСОБА_2 була визнана потерпілою 09.08.2012р. і допитана 14.08.2012р. (т. 1 а.с. 1, 31, т. 3 а.с. 158-159 кримінальної справи); обвинувальний акт затверджено 31.08.2012р. (а.с. 30-34). Вирок суду першої інстанції ухвалено 07.06.2013р., вирок апеляційного суду 19.08.2013р.

Як пояснила ОСОБА_2 апеляційному суду, вона передавала контролеру ОСОБА_3 у вересні 2010р., січні, лютому і жовтні 2011р. гроші в загальній сумі 1135грн., що втілено у квитанціях з підписами відповідача (т. 3 а.с. 162-165 кримінальної справи), аби відповідач їх внесла до каси «Волновахаміжрайтепломережа» в рахунок оплати за послуги постачання теплової енергії. Лише згодом довідалась, що ці кошти не були внесені до підприємства.

Зважаючи на пояснення позивача ОСОБА_2, згідно з якими достеменно про порушення своїх прав саме відповідачем вона довідалась з вироку суду, враховуючи таємний характер шахрайських дій ОСОБА_3, яка приховала від споживача ОСОБА_2 наявність у неї заборгованості по сплаті послуг тепломережі, беручи до уваги задекларовану Конституцією України презумпцію невинуватості, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду, вважає, що строк позовної давності к моменту звернення ОСОБА_2 до суду у вересні 2015 року не сплинув, оскільки саме з ухваленням вироку у червні 2013 року викрито шахрайські дії і встановлено винуватість конкретної особи. Відтак, підстави для застосування наслідків, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, у вигляді відмови у позові, як правильно визначився суд, відсутні.

Посилання у апеляційній скарзі відповідача на те, що з незаявленням потерпілою у кримінальній справі цивільного позову позивач пропустила строк позовної давності, - не є такими, що мають бути підставою для скасування рішення, оскільки за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не предявила цивільного позову в кримінальному провадженні має право предявити його в порядку цивільного судочинства.

Тож, доводи апеляційної скарги відповідача щодо спливу строку звернення позивача за судовим захистом не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем не надано і до суду апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, тому числі низки принципів щодо змагальності, диспозитивності тощо, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.А.Попова

Судді Т.І.Биліна

ОСОБА_4