Ухвала суду № 54904218, 29.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/8598/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1128/2015

Категорія 54 Головуючий у 1 інстанції Хмельова С.М.

Доповідач Новосьолова Г.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року м. Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.,

суддів: Агєєва О.В., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря Зілакової Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2015 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України про скасування наказу та про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

28 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України про скасування наказу, про поновлення на роботі, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 вересня 2015 року йому стало відомо про видання наказу від 24 вересня 2015 року за №129-к/к «Про припинення повноважень ОСОБА_2В.», в якому зазначено припинити його повноваження відповідно до п.5 ст.41 КзпП України (а.с. 1-2).

02 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, мотивуючи свої вимоги тим, що забезпечення позову необхідно, оскільки грубо порушене його право на працю, має місце незаконне звільнення та видача незаконного наказу про його звільнення, а тому дії про призначення іншої особи на посаду тимчасово виконуючого обовязки генерального директора підприємства від 24 вересня 2015 року за №140-к/к «При призначення тимчасово виконуючого обовязки генерального директора ДП «ВК «Краснолиманська» ОСОБА_3В.» є незаконними. Наявність та дія наказу відповідача при оспорювання правомірності його звільнення буде заважати нормальному функціонуванню підприємства при фактичної наявності двох керівників та може ускладнити розгляд справи. Тому, зупинення дії наказу відповідача від 24 вересня 2015 року за №140-к/к «При призначення тимчасово виконуючого обовязки генерального директора ДП «ВК «Краснолиманська» ОСОБА_3В.» буде логічним та привільним (а.с.15).

02 жовтня 2015 року ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області заява про забезпечення позову задоволена.

Зупинено дію наказу ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України від 24 вересня 2015 року за № 140-к/к «Про призначення тимчасово виконуючого обовязки генерального директора Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до набрання законної сили судовим рішенням по справі.

Заборонено ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України, до набрання законної сили судовим рішенням по справі, приймати та видати накази про призначення будь яких третіх осіб тимчасово виконуючим обовязки генерального директора, виконуючим обовязки генерального директора, генеральним директором Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська».

Заборонено державному реєстратору відділу Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Красноармійського міськрайонного управління юстиції, до набрання законної сили судовим рішенням по справі, вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців до відомостей про юридичну особу, що не повязані із змінами в установчих документах, а саме: зміна керівника Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЕДРПОУ 31599557), зміна фізичних осіб платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЕДРПОУ 31599557).

09 грудня 2015 року ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області до участі у справі залучені в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (а.с.99).

Не погодившись з ухвалою суду про забезпечення позову ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України надіслало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки судом порушені норми процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає наступне: зі змісту позовних вимог вбачається, що між сторонами виник трудовий спір, а саме позивач просить скасувати наказ ОСОБА_1 про припинення повноважень позивача на поновити його на посаді генерального директора Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська». Але, всупереч п. 5 Постанови Пленуму ВСУ у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобовязання відповідача й інших осіб не чинити перешкоди позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обовязків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті. Своєю ухвалою суд фактично продовжив службові відносини між позивачем та відповідачем по справі з відповідними наслідками, а саме виконання трудових обовязків, виплатою заробітної плати. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів. На час ухвалення оскаржуваної ухвали, вже існував наказ ОСОБА_1 від 24 вересня 2015 року про призначення виконуючого обовязки генерального директора підприємства ОСОБА_3 з 26 вересня 2015 року на період для призначення керівника цього підприємства у встановленому порядку. Крім цього, суд першої інстанції постановляючи ухвалу про забезпечення позову не врахував, що у позовній заяві відсутня така вимога, як скасування наказу про призначення виконуючого обовязки генерального директора підприємства, а тому заява про забезпечення позову не звязана з предметом спору.

У судовому засідання апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати, у задоволенні заяви відмовити.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

Треті особи на стороні відповідача представники Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» просили апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати, у задоволенні заяви відмовити .

В судове засідання не зявився позивач ОСОБА_2, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч.5 ст.76 ЦПК України через свого представника.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України, представника позивача ОСОБА_2, представників третьої особи Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню з постановленням нової ухвали.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 151 153 ЦПК України та Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень суду».

Але, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Частина 3 цієї статті встановлює вичерпний перелік підстав для забезпечення позову, а саме: якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За загальним правилом заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Стаття 152 ЦПК України містить перелік видів забезпечення позову, який не є вичерпним. Згідно ч.3 вказаної статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані щодо відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Пунктом 5 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Таким чином, обовязковою підставою вжиття заходів для забезпечення позову, яке допускається протягом всього терміну розгляду справи, є обґрунтоване клопотання позивача з урахуванням доказів, пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, зазначив, що оскаржуване рішення може заподіяти шкоду правам та інтересам позивача, проте доказів на підтвердження відокремлені матеріали не містять.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють постановлення відповідної ухвали, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що долучені до клопотання для його обґрунтування, керуючись законом.

В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову мають бути належними та відповідними заявленому позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду з позовом є незгода позивача з діями відповідача стосовно видання наказу про припинення його повноважень генерального директора підприємства та призначення тимчасово виконуючим обовязки генерального директора ДП «ВК «Краснолиманська» ОСОБА_3

Тобто, позивач звернувся до суду за поновленням своїх порушених прав в частині трудових правовідносин, як особа, що не згодна з діями відповідача.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову шляхом: зупинення дії наказу ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України від 24 вересня 2015 року за № 140-к/к «Про призначення тимчасово виконуючого обовязки генерального директора Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до набрання законної сили судовим рішенням по справі; заборони приймати та видати накази про призначення будь яких третіх осіб тимчасово виконуючим обовязки генерального директора, виконуючим обовязки генерального директора, генеральним директором Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»; заборони державному реєстратору відділу Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Красноармійського міськрайонного управління юстиції вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців до відомостей про юридичну особу - не стосується предмету спору у даній справі, оскільки не повязані з особистими правами та інтересами позивача, а натомість стосується безпосередньо прав підприємства, яке позивач по даній справі не представляє.

Суд першої інстанції в порушенні норм процесуального права постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, заборонив державному реєстратору відділу Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Красноармійського міськрайонного управління юстиції, до набрання законної сили судовим рішенням по справі, вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців до відомостей про юридичну особу, що не повязані із змінами в установчих документах, а саме: зміна керівника Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», зміна фізичних осіб платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська».

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України про скасування наказу, про поновлення на роботі вбачається, що вирішуючи питання щодо заборону державному реєстратору відділу Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Красноармійського міськрайонного управління юстиції вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, суд першої інстанції не мав право зобовязувати вчиняти будь які дії державного реєстратора, оскільки вони не є стороною у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду Донецької області дійшла до висновку, що судом першої інстанції невірно здійснено оцінку наявності зв'язку між конкретним обраним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Тому, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд не мав повноважень для покладення такої заборони.

Згідно п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст.312, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України задовольнити.

Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2015 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді