Постанова № 54904149, 24.12.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7756/15-а

Провадження №2-а/265/272/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

за участі секретаря - Азарової А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, посилаючись на те, що їй було призначено пенсію з 27 липня 2004 року по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 1 березня 2001 року вона по теперішній час працює в Управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя. З 1 квітня 2015 року їй було призупинено виплату пенсії. Так за абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи на посаді, яка дає право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплачуються. А в період роботи на інших посадах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті, розмір якої перевищує 150 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 % призначеного розміру, але не менше 150 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. При цьому після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Коли в листопаді 2015 року позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії з 1 червня 2015 року, їй було відмовлено у такому поновленні. Вважаючи таку відмову неправомірною зазначала, що оскільки вона станом на 1 квітня 2015 року працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», то в період з 1 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року пенсія, призначена згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачуватись їй не повинна була. Натомість відповідно до п. 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зазначено, що в разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу». Оскільки закон, щодо якого йде мова у цих прикінцевих положеннях не було прийнято досі, то з вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються, бо в теперішній час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки посада, на якій працює позивачка, з 1 червня 2015 року не дає їй права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тому підстави для невиплати їй пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відпали з 1 червня 2015 року. На підставі переліченого просила суд визнати неправомірними дії відповідача та зобовязати УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя відновити їй з 1 червня 2015 року виплату пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка у судове засідання не зявилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, надавши суду заяву з проханням вирішити вказаний спір за її відсутності, наполягаючи при цьому на задоволенні поданого нею позову.

Представник відповідача, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_2, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення поданого ОСОБА_1 позову, посилаючись на письмові заперечення.

Згідно із письмовими запереченнями представник відповідача вказував, що позивачка дійсно перебуває на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя , отримуючи пенсію по інвалідності третьої групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Натомість з 1 квітня 2015 року на підставі Закону України від 2 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким було внесено зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 було зупинено на період до 31 грудня 2015 року виплату пенсії по інвалідності, як пенсіонеру, що працює на посаді державного службовця. Оскільки даний Закон є чинним, не признавайся неконституційним, тому дії відповідача не можуть бути визнані протиправними. Цим Законом встановлюється, що пенсія особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» не виплачується, бо підставою для припинення виплати пенсії є факт роботи особи на такій посаді, тому не має значення чи набула особа таке право чи ні. Позивач, займаючи посаду державного службовця, таким чином не має права на виплату пенсії їй за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому просив на підставі цього відмовити позивачу в задоволенні поданого позову.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.

За матеріалами справи суд встановив, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи загального захворювання, що підтверджується довідкою до акту повторного огляду МСЕК від 27 серпня 2015 року (а. с. 6).

При цьому представники відповідача визнавали, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, отримуючи пенсію по інвалідності за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також було встановлено, що позивачка працювала у спірний період та продовжує працювати на посаді державного службовця, з 1 листопада 2011 року головним спеціалістом відділу з виплати пенсій, з 2 червня 2015 року головним спеціалістом відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії, а з 12 червня 2015 року на посаді заступника начальника відділу обслуговування громадян в Управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, що підтверджується копією трудової книжки останньої (а. с. 8-9).

Суд також встановив, що з 1 квітня 2015 року представниками відповідача виплату пенсії по інвалідності позивачу було припинено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року.

З відповіді УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя від 1 грудня 2015 року вбачається, що на звернення позивача про поновлення їй виплати пенсії по інвалідності з 1 червня 2015 року за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» представниками відповідача їй було відмовлено (а. с. 5).

Згідно із п. 2 ч. 12 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 1 квітня 2015 року, абзац 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було замінено п'ятьма абзацами:

«Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 % призначеного розміру, але не менше 150 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З 1 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення».

Також на підставі ч. 2 Розділу ІII «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зазначено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

В той же час за ч. 5 Розділу ІII «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказано, що в разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, то з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Враховуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що з 1 квітня 2015 року посада державного службовця, яку займає позивачка, давала право ОСОБА_1 на призначення їй пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тобто існували обставини, з якими Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» пов'язував припинення виплати пенсії позивачу по інвалідності, у зв'язку з чим УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя виплату пенсії позивачці було припинено правомірно.

Однак суд зазначає, що до 1 червня 2015 року закон, на який мається посилання у п. 5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», в частині призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, прийнятий не був.

Вказані обставини свідчать про те, що з 1 червня 2015 року втратили чинність норми законів, якими було передбачено право певного кола осіб, зокрема державних службовців, на призначення спеціальних пенсій, внаслідок чого слід вважати, що ОСОБА_1 з 1 червня 2015 року не працює на посаді, яка дає право на призначення їй пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Таким чином суд вважає встановленим, що з 1 червня 2015 року відпали обставини, які на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перешкоджали ОСОБА_1 отримувати пенсію по інвалідності за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене вмотивування суд зазначає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачці за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати, з наведених в абз. 2 ч. 1 ст. 47 цього Закону.

На підставі таких висновків суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що єдиною підставою для тимчасового зупинення виплати пенсії позивачці по інвалідності з 1 квітня 2015 року є сам факт її роботи на посаді державного службовця, а не право ОСОБА_1 на отримання пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», оскільки така позиція суперечить чинному законодавству.

Виходячи з комплексного аналізу зазначених норм, суд зазначає, що відсутність поновлення з 1 червня 2015 року виплати пенсії ОСОБА_1 по інвалідності свідчить про неправомірність дій відповідача, представники якого не поновили таку виплату й після звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою.

Відповідно до наведеного, суд дійшов висновку, що поновлення порушених прав позивачки можливе шляхом задоволення її позовних вимог із зобов'язання УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області відновити ОСОБА_1 з 1 червня 2015 року виплату пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із положеннями ст. 94 КАС України (в редакції з 1 вересня 2015 року) вбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з огляду на те, що при зверненні до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 487,20 грн., то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягають сплаті витрати позивачки у вказаному розмірі.

Керуючись ст. ст. 8-11, 17, 18, 71, 86, 94, 159-167, 181 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії та зобовязати Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецькій області відновити ОСОБА_1 з 1 червня 2015 року виплату пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, яка в місті Маріуполі зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 та мешкає АДРЕСА_1, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя