Постанова № 54903935, 04.01.2016, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6216/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

при секретарі Круговій Ю.С.,

за участю

позивача

представника позивача

відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Костянтинівської об*єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із адміністративною позовною заявою до відповідача - заступника начальника Костянтинівської об*єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області ОСОБА_2, в якому зазначив, що він обіймає посаду директора ТОВ «ТД Лідер». 26 жовтня 2015 року, згідно поштового повідомлення, позивач отримав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності від 19 жовтня 2015 року серія АА № 187462, винесену відповідачем, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 165-1 КУпАП за порушення п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов*язкове державне соціальне страхування» несплату єдиного соціального внеску на загальнообов*язкове державне соціальне страхування за липень 2015 року при граничному строку сплати 20 серпня 2015 року. Вказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності вважає незаконною, оскільки дану справу було розглянуто за його відсутності, без виклику та повідомлення про дату, час і місце її розгляду. Крім того, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суб*єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнено від сплати єдиного соціального внеску. На виконання вказаного закону розпоряжденням Кабінету Міністрів України було прийнято розпорядження від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких проводилась антитерористична операція, який не має періоду дії в часі, а лише надавав підстав для початку дії вказаного Закону. Позивач просить визнати постанову про притягнення до відповідальності від 19 жовтня 2015 року серія АА № 187462 незаконною, скасувати її та провадження по справі відносно нього закрити.

У судове засідання позивач, представник позивача не з*явилися, при цьому позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові пояснення (а.с. 54-63), позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказуючи додатково, що ТОВ «ТД «Лідер» скористалося «правом» суб*єкта господарювання, розташованого в зоні проведення АТО, на звільнення від виконання обов*язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов*язкове державне соціальне страхування, наданим в силу закону, що не визнається Костянтинівською ОДПІ. При цьому, 02 грудня 2015 року КМУ розпорядженням № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО, що на думку позивача має бути застосований до спірних правовідносин. Крім того, вважає неправомірним складення оскаржуваної постанови за ознакою повторності, оскільки попередня постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності була оскаржена у судовому порядку та скасована.

Відповідач у судове засідання не з*явилася, надавши суду заяву про розгляд справи без її участі та надавши письмове заперечення (а.с. 43-53), в якому вказала, що відповідно до ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов*язкове соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов*язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця незалежно від фінансового стану платника. Період роботи зараховується до стажу, який дає право на призначення пенсії, лише за умови сплати страхових внесків, тому його несплата порушує права працівників підприємств. Крім того, в обгрунтування заперечень відповідач послалася на відсутність станом на час прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати, як обов*язкової умови звільнення від сплати вснеку, передбаченої законом. Зазначила, що позивача було запрошено до Костянтинівської ОДПІ з метою розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак ОСОБА_1 на виклики не з*явився, про було складено відповідні акти неявки від 05 жовтня та 19 жовтня 2015 року, тому, оскільки заяви про відкладення розгляду справи від позивача не надійшло та він був обізнаний про дату, час і місце її розгляду, справу було розглянуто за його відсутності. Просила відмовити у задоволенні позову, який вважає безпідставним та необгрунтованим.

З*ясувавши позицію сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 19 жовтня 2015 року заступником начальника Костянтинівської об*єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення АА № 187462 (а.с. 5) відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 165-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2550 гривень, згідно якої ОСОБА_1, який обіймає посаду керівника ТОВ «ТД «Лідер», допущено несплату єдиного соціального внескуна загальнообов*язкове державне соціальне страхування за липень 2015 року на суму 31251,65 грн. по граничному строку сплати 20 серпня 2015 року, чим було порушено п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнобов*якове державне соціальне страхування», будучи особою, яка протягом року була піддана адміністративному стягненню за таке ж порушення.

В силу п.1 ч.1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За приписами пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно до ст. 26 зазначеного Закону посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за: порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску; неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску; подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.

Згідно до ч. 5 ст. 165-1 КУпАП, передбачено, що несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягнення за такі ж порушення - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від ста пятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п. 20.1.41 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом.

Згідно до вимог ст. 234-2 КУпАП, органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення щодо порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ст. 165-1). Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення. Отже у разі незгоди з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, встановлено законодавче право її оскарження до суду.

Відповідно до вимог ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 11 цього Закону внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Оцінюючи спірні відносини суд зазначає, що Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року, визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 року у справі № К/800/19383/15 клопотання Кабінету Міністрів України про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року задоволено та зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року до розгляду касаційної скарги у Вищому адміністративному суді.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року у справі № К/800/19383/15 задоволено частково касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

В судовому засіданні встановлено, що з боку позивача мало місце порушення строків сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 53). При цьому, ТОВ «ТД «Лідер», керівником якого є позивач ОСОБА_1, розташоване у м. Костянтинівка Донецької області, яке відповідно до пункту 15 статті 1 Переліку від 30.10.2014 року та Переліку від 02.12.2015 року входить до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач є особою, звільненою від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану згідно вимог Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення з наведених підстав позову в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії АА № 187462 від 19 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 165-1 КУпАП.

Крім того, оскаржувану постанову складено за ознаками ч.5 ст. 165-1 КУпАП, тоді як вона не містить даних про попереднє притягнення позивача по справі протягом останнього року до адміністративної відповідальності, з посиланням на номер та дату такої постанови.

В силу ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, доводи позивача про те, що розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності відбувся без його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наданими представником відповідача поштовими повідомленнями на адресу позивача з описом вкладення та квитанціями відділення поштового зв*язку (а.с. 47-52).

Також, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають, оскільки в силу вимог ст. 162 КАС України такі повноваження адміністративного суду при розгляду даної категорії справ законом не передбачені.

Напідставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 71, 86, 94, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення АА № 187462від 19 жовтня 2015 року, складену заступником начальника Костянтинівської об*єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 ст. 165-1 КУпАП.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 04 січня 2016 року. Повний текст постанови по справі виготовлений 06 січня 2016 року.

Суддя