Постанова № 54903857, 25.12.2015, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 233/5769/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2015 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді Каліуш О. В. , при секретареві Мазепа Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до заступника начальника Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_2, в якому просив скасувати постанову серії АА № 187449 по справі про адміністративне правопорушення від 15.09.2015 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 165-1 КУпАП є незаконним та необґрунтованим, оскільки адміністративний матеріал щодо нього був розглянутий без його участі, без його виклику та без повідомлення його про дату, місце та час розгляду адміністративного матеріалу.

Крім того, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII (далі Закон № 1669) встановлено тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Зокрема, вимогами цього закону звільнено субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати єдиного соціального внеску. На виконання вимог Закону № 1669 розпорядженням КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р було затверджено перелік населених пунктів, на території яких провадилась АТО.

За умовами п.5 ст. 11 Закону № 1669 зазначений перелік є попереднім і в подальшому має бути затверджено остаточну його редакцію. Виходячи з чого, вбачається, що зазначений перелік не має періоду дії в часі, а лише надав підстав для початку дії Закону № 1669. Отже, з 30.10.2014 року ТОВ «ТД «Лідер» на законодавчому рівні звільнено від сплати єдиного внеску. Виходячи із наведеного сума єдиного внеску з юридичних осіб у розмірі 26353,91 грн. не мала визначатися як податкове зобовязання та, відповідно, не мала стати податковим боргом.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві. В подальшому, представник позивача у судове засідання не зявився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач заступник начальника Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_2 у судове засідання не зявилась, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.35), а також письмові заперечення на позов ОСОБА_1, в яких просила в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що відсутність затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція не дає змоги застосовувати норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII, та не дає підстав для звільнення від відповідальності позивача. Зазначає, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника та вказує на те, що робити висновки відносно того, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» діє - є передчасним та незаконним, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 року у справі № К/800/19383/15 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01. 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.

Позивач ОСОБА_1 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Лідер» (код ЄДРПОУ 32401484), яке перебуває на обліку як платник єдиного внеску відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в Котянтинівській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

З листа Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 11.08.2015 року № 208/10/05-14017-01 позивачу вбачається, що ОСОБА_1, як керівника ТОВ «ТД «Лідер» запрошено у будь-який час але не пізніше 02.09.2015 року зявитися до Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області для вирішення питання стосовно підтвердження або спростування факту несвоєчасної сплати ЄСВ за червень місяць 2015 року по граничному строку сплати 20.07.2015 року (а.с.39).

Актом щодо неявки для складання, ознайомлення та підписання протоколу про адміністративне правопорушення від 02 вересня 2015 року (а.с.41) встановлено факт неявки позивача для складання, ознайомлення та підписання протоколу про адміністративне правопорушення.

02 вересня 2015 року головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, та ЄСВ складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 576406, відповідно до якого ОСОБА_1 керівник «ТД «Лідер» вчинив несплату єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за червень 2015 року нарахованого в сумі 26353,91 грн. по граничному строку сплати 20.07.2015 року, станом на 20.07.2015 року недоїмка 172370,60 грн., фактично не сплачено особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягнення за таке ж порушення, та в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 165-1 КУпАП (а.с. 60). В п. 9 протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що особу повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться 15 вересня 2015 року об 12 годині в приміщення Костянтинівської ОДПІ.

Копію зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення позивач не отримував, оскільки в період з 04 вересня 2015 року по 24 вересня 2015 року перебував за межами території України, що підтверджується копією паспорту для виїзду громадянина за кордон на імя ОСОБА_1 (а.с. 46-48).

Зазначене свідчить, що позивач не був своєчасно сповіщений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а отже має місце порушення конституційного права ОСОБА_1 на захист.

Постановою першого заступника начальника Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_2 від 15 вересня 2015 року серія АА 187449, ОСОБА_1, керівника ТОВ «ТД «Лідер», притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 165-1 КУпАП у вигляді накладення штрафу у сумі 2550,00 грн. за несплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2015 року, нарахованого в сумі 26353,91 грн. по граничному строку сплати 20.07.2015 року, станом на 20.07.2015 року недоїмка 172370,60 грн., фактично не сплачено особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, чим порушено п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с.5).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності застосування податковим органом до керівника підприємства штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в період проведення антитерористичної операції.

При вирішенні справи суд виходить з такого.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За приписами пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно до ст. 26 зазначеного Закону посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за: порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску; неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску; подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.п. 20.1.41 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом.

Згідно до вимог ст. 234-2 КУпАП, органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення щодо порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ст. 165-1). Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення. Отже у разі незгоди з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, встановлено законодавче право її оскарження до суду.

Згідно до ч. 5 ст. 165-1 КУпАП, передбачено, що несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягнення за такі ж порушення - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від ста пятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що позивачем порушено строк сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до самостійно визначених грошових зобов'язань.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 11 цього Закону внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Оцінюючи спірні відносини суд зазначає, що Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року, визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 року у справі № К/800/19383/15 клопотання Кабінету Міністрів України про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року задоволено та зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року до розгляду касаційної скарги у Вищому адміністративному суді.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року у справі № К/800/19383/15 задоволено частково касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Як встановлено судом, ТОВ «ТД «Лідер» розташоване у м. Костянтинівка, яке відповідно до пункту 15 статті 1 Переліку від 30.10.2014 року та Переліку від 02.12.2015 року входить до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

За таких обставин, суд вважає, що позивач звільняється від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану згідно вимог Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування постанови серії АА № 187449 у справі про адміністративне правопорушення від 15.09.2015 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2550,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки оскаржуємо постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та в діях (бездіяльності) ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають за таких підстав.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 171-2 КАС України. Зазначені справи розглядаються в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов крім іншого, може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень. Крім того, ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову крім іншого про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення або окремих його положень. Отже, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не входить до повноваження адміністративного суду під час розгляду справи за правилами КАС. На підставі викладеного, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення слід відмовити.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Заступника начальника Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Постанову серії АА № 187449 від 15 вересня 2015 року, винесену першим заступником начальника Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_2, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 165-1 КУпАП - скасувати.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Встановити строк для ознайомлення сторін з повним обсягом постанови 30 грудня 2015 року, відклавши до цього строку складання повної постанови.

На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області може бути подана апеляція протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: О.В. Каліуш