Рішення № 54903739, 22.12.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/3237/15-ц

Провадження №2/263/1335/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Грачовій О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визначення заборгованості зі сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, вказавши, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21.08.1997 р. з ОСОБА_2 на її користь стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 18.08.1997 р. і до досягнення дитиною повноліття. Внаслідок неналежної сплати аліментів за період з 01.01.2001 р. по 23.08.2012 р. утворилась заборгованість, розмір якої становить 45501 грн., що був обчислений державним виконавцем 21.07.2014 р. Згідно іншої довідки-розрахунку від 12.01.2015 року, наданої державним виконавцем Жовтневого ВДВС, заборгованості по аліментам за період з 01.01.2001 року по 23.08.2012 року станом на 23.08.2012 року становить вже 34662.91 грн. Тобто на теперішній час між нею як стягувачем та боржником ОСОБА_2 і ВДВС існує спір щодо визначення державним виконавцем суми боргу за аліментами. За таких обставин вона змушена звернутися до суду з зазначеним позовом та просить визначити заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 на її користь за період з 01.01.2001 року по 23.08.2012 року.

Позивачка надала заяву про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав та пояснив, що оскільки державний виконавець в обох випадках невірно порахував заборгованість по сплаті аліментів, то позивачка й звернулась до суду. Самостійно вони порахувати заборгованість також не можуть, тому що державний виконавець не надає всіх платіжних документів. Деякі суми сплати аліментів, вказані в чеках, наданих відповідачем, вони дійсно визнають, а інші суми є не аліментами, а додатковими витратами на дитину або взагалі не були отримані позивачкою.

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позов не визнали та пояснили, що розрахунки державного виконавці є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 за період 2001-2012 рр. сплачував аліменти у повному обсязі, виходячи з його доходів. Деякі платежі були здійсненні на його прохання батьком, коли він хворів або був у відрядженні. Також просили застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності 3 роки.

Представники Жовтневого ВДВС ММУЮ ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позовні вимоги не визнали та пояснили, що за зверненням ОСОБА_2 12.01.2015 р. був зроблений розрахунок аліментів на підставі наданих ним платіжних документів. Наданий вже в ході розгляду даної справи держаним виконавцем розрахунок заборгованості не враховує сплату з доходів ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб та соціального внеску, а також мінімального розміру аліментів у розмірі ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Окрім того, зараховані у сплату аліментів 350 євро невірно переведені за офіційним курсом гривні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правові відносини.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21.08.1997 р. по справі №2-2531/1997 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 18.08.1997 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно дублікату виконавчого листа №263/9293/13-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя 10.09.2013 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 18.08.1997 р. і до досягнення дитиною повноліття, станом на 23.08.2012 р. існує борг у розмірі 48581,88 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку Жовтневого ВДВС ММУЮ від 21.07.2014 р., виданій позивачці, всього в період з 01.01.2001 р. по 23.08.2012 р. нараховано 48921 грн. аліментів, а отримано 3420 грн.

Разом з тим, з довідки-розрахунку від 12.01.2015 р., виданій Жовтневим ВДВС ММУЮ відповідачу, вбачається, що за аналогічний період нараховано вже 38082,91 грн. аліментів, а отримано 3420 грн.

В ході судового розгляду до справи були долучені надані сторонами, а також витребувані судом численні копії чеків поштових переказів та повідомлень про це, довідок про доходи ОСОБА_2 за місцем роботи, розписок ОСОБА_1, банківських квитанцій про внесення коштів та банківських виписок по рахунку ОСОБА_1, а також відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_2 та індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 з ПФУ за період з 01.01.2001 р. по 23.08.2012 р.

На підставі даних документів представником позивачки був складений власний розрахунок заборгованості по аліментам, розмір якої складає 40688 грн. Згідно ж розрахунку представника відповідача борг по аліментам станом на 23.08.2012 р. взагалі відсутній.

На підставі вищезазначених документів державним виконавцем суду надані 2 довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 03.12.2015 р. з урахуванням позицій обох сторін: всього ним нараховано за спірний період 42305,67 грн. аліментів, а сплачено лише 1525 грн. (за квитанціями позивачки) та 21506,93 грн. (за квитанціями відповідача) відповідно.

Згідно ч.9 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Статтею 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Відповідно до ч.1 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Оскільки жодний з наданих сторонами розрахунок заборгованості аліментів не враховував ані сплату з доходів ОСОБА_2 податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ані мінімальний розмір аліментів (? неоподаткованого мінімуму доходів громадян), ані теперішню заробітну плату ОСОБА_2 або середню заробітну плату працівника для даної місцевості, то судом у відповідності до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України всім сторонам було запропоновано провести по справі судово-бухгалтерську експертизу з метою визначення дійсного розміру заборгованості по аліментам.

Зважаючи на те, що сторони не виявили бажання клопотати про призначення такої судово-бухгалтерської експертизи, а згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, і суд не володіє спеціальними знаннями у галузі бухгалтерії, то у цьому випадку відсутня можливість самостійно визначити розмір заборгованості по аліментам з урахуванням великого періоду часу, тонкощів податкового законодавства, значного обсягу статистичних даних та складності математичних розрахунків.

У звязку з цим позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 10, 11, 58-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визначення заборгованості зі сплати аліментів відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Турченко