Рішення № 54902847, 21.12.2015, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1516/15-ц

Провадження № 2/135/472/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21.12.2015 року Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: судді Корнієнка О.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1.,

за участю позивачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4,

представника позивачів: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 ОСОБА_7 Соломон, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ладижинський міський сектор управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_6 звернулися в суд із позовною заявою до ОСОБА_3 ОСОБА_7 Соломон, третя особа: Ладижинський міський сектор управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В позовній заяві зазначили, що згідно рішення №661 від 12.12.2003 року виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області вони взяли участь у приватизації двокімнатної квартири АДРЕСА_1 і стали співвласниками вищезазначеної квартири в рівних частках відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21.01.2004 року. В даній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_3 ОСОБА_4, її дочка ОСОБА_3 Ізабелла та відповідач ОСОБА_3 ОСОБА_7. відповідач був зареєстрований в квартирі як член сім`ї чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_4.

27.06.2014 року рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області шлюб між позивачем ОСОБА_3 ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 ОСОБА_7 було розірвано. Відносини між подружжям погіршилися набагато раніше і відповідач виселився з квартири і став проживати окремо від сім`ї з грудня 2013 року. В даний час в квартирі АДРЕСА_1 фактично проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 з дочкою ОСОБА_3 Ізабелла.

Будучи зареєстрованим у вищевказаній квартирі відповідач ОСОБА_3 ОСОБА_7 обмежує їх право на користування їхньою квартирою.

Тому ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_6 просили визнати ОСОБА_3 ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняти його з реєстрації місця проживання.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 та представник позивачів ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги свої підтримали, просили їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують .

Відповідач ОСОБА_3 ОСОБА_7 будучи належним чином повідомленим, за місцем реєстрації, про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, в поданій до суду заяві зазначив, що при вирішенні справи покладаються на думку суду, справу просили розглянути в їх відсутність.

Зважаючи на неявку відповідача, повідомленого належним чином, судом, за згодою позивачів та їх представника було ухвалено розглядати справу заочно на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів, їх представника, свідка, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_6, згідно рішення №661 від 12.12.2003 року виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області, взяли участь у приватизації двокімнатної квартири АДРЕСА_1 і стали співвласниками вищезазначеної квартири в рівних частках відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21.01.2004 року.

З копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.01.2004 року виконавчим комітетом Ладижинської міської ради Вінницької області вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить в рівних частках: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, що підтверджується також і копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.01.2004 року.

З довідки №1222 від 26.11.2015 року виданої КП «Ладжитлосервіс» вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_3 Ізабелла та ОСОБА_3 ОСОБА_7 Соломон.

З копії рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 27.06.2014 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ОСОБА_7 Соломон було розірвано.

З копії акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї виданого 29.07.2015 року соціальним інспектором Управління праці та соціального захисту населення у м.Ладижин Вінницької області вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 ОСОБА_4, її дочка ОСОБА_3 Ізабелла та колишній чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_7 Соломон, який фактично проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

З показів свідка ОСОБА_8 вбачається, що вона є сусідкою ОСОБА_3 ОСОБА_4, знає її сім`ю. Повідомила суд, що відповідач ОСОБА_3 ОСОБА_7 уже біля двох років, як не живе за адресою: квартира АДРЕСА_3. В місті вона його зустрічала. Раніше він постійно проживав, за вищевказаною адресою, бачила як гуляли з сім`єю. Також їх дитина казала, що ходить до батька в гості, бо він уже живе в іншому будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тому суд вважає, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_6А, як власники майна, мають право вимагати усунення перешкод у здійснення ними права користування своїм майном шляхом визнання ОСОБА_3 ОСОБА_7 Соломон таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації місця проживання.

Такий висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 16.01.2012 року по справі № 6-57цс11.

Відповідно до вказаного рішення Верховного Суду України, зазначено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, предявивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 ОСОБА_7 Соломон не є наймачем житлового приміщення в належній ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_6А квартирі АДРЕСА_4. Договір найму жилого приміщення у вказаній квартирі між сторонами не укладався. Відповідач не є членом сімї власників квартири. А тому він не має права користування даною квартирою.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 ОСОБА_7 Соломон, будучи зареєстрованим в належній позивачам квартирі та не маючи при цьому права користування даною квартирою, обмежує права позивачів на користування даною квартирою.

Виходячи із наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивачів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню.

Також, позивачами були понесені судові витрати повязані з розглядом справи, які складаються з витрат на правову допомогу та судовий збір. А тому вони підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись України, ст.ст. 16, ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 10, 60, 164, 212-215, 224 ЦПК суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 ОСОБА_7 Соломон, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування квартирою №10 в будинку №40 по вул.Ентузіастів, м.Ладижин, Вінницької області, знявши його з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_3 ОСОБА_7 Соломон на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_6 по 162 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та по 133 грн. 33 коп. витрат на правову допомогу, тобто всього по 295 грн. 73 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданною протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії з додержанням вимог ст. 229 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: