Ухвала суду № 54899423, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/38585/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Міністерства юстиції України (залученого до участі у справі протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2015р.) та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (залученого до участі у справі протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2015р. шляхом заміни неналежного відповідача - Державної виконавчої служби України) про зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України Медведєва О.В. скасувати постанову від 22.01.2015р. про закінчення виконавчого провадження №44546443 в частині твердження про виконання рішення національного органу - рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02.11.2004р. - відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014р. та продовжити виконавче провадження з метою реального виконання рішення №12424/06 від 31.07.2014р. в частині виконання рішення вказаного національного органу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України Медведєва О.В. від 29.08.2014р. відкрито виконавче провадження ВП №44546443 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Філатова та інші проти України» від 31.07.2014р., де одним із заявників є ОСОБА_4, відповідно до якого Суд постановив: (a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Постановою ж державного виконавця ВПВР ДВС України Медведєва О.В. від 22.01.2015р. виконавче провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Не погоджуючись з винесеною державним виконавцем постановою від 22.01.2015р., ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про законність винесеної державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України Медведєвим О.В. постанови від 22.01.2015р. про закінчення виконавчого провадження ВП №44546443 на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», а отже й про відсутність передбачених законом підстав для її скасування.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на наступне.

Як встановлено ч.2 ст.5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом ч.1 та ч.3 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Так, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб; позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено п.5 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи, подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно зі ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала; позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Також, за змістом п.9 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вже вказувалось в цій ухвалі, оскаржувана постанова винесена державним виконавцем 22.01.2015р.; з позовом же у даній справі ОСОБА_4 звернувся 02.03.2015р., заявивши, при цьому, й клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Проте, суд першої інстанції зазначене клопотання залишив поза увагою, як і не дослідив обставин, з якими наведені приписи законодавства пов'язують питання дотримання строку звернення до суду, поважність причин, за яких цей строк було пропущено, а також наслідки цього пропуску.

При цьому, суд апеляційної інстанції цього порушення суду першої інстанції не усунув.

Відповідно до вимог статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З викладеного вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам наведеної статті та є передчасними; касаційний же суд, в силу положень ст.220 КАС України, позбавлений можливості самостійно встановлювати відповідні обставини.

Зазначене є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.227 КАС України, згідно з якою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.