Ухвала суду № 54899396, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/16026/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Пасічник С.С.

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_4, представників Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Чернігівській області Кривонос О.М., Костирко Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання наказу неправомірним та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, у якому просив визнати наказ голови Служби безпеки України від 14.11.2014р. №2090-ОС неправомірним та зобов'язати поновити його на службі в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вони просять залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що капітан ОСОБА_4 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області з 1999 року по 2014 рік на посадах оперативного складу.

Наказом Служби безпеки України від 14.11.2014р. №2090-ОС позивача було звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «е» пункту 63 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента №1262/2007 від 27.12.2007р. (через службову невідповідність), у запас Збройних Сил України.

Звільненню позивача з військової служби передувало його атестування, яке було проведено відповідно до п.50 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, з метою об'єктивної та принципової оцінки ділових і моральних якостей, визначення відповідності займаній посаді та перспективи службового використання в умовах оголошеної в Україні мобілізації, згідно з висновками якого за час перебування на посаді капітан ОСОБА_4 зарекомендував себе з негативного боку, як недисциплінований, безініціативний та неуважний співробітник; до виконання службових обов'язків ставився недбало, недостатньо уваги приділяв роботі з оперативними джерелами, підбору та вивченню кандидатів на вербування; до перевірки сигнальної інформації ставився формально, заплановані заходи виконував не в повному обсязі; у звітному періоді оперативно-розшукові та контррозвідувальні справи не заводились, перспективні матеріали для виправлення зазначеної ситуації відсутні; станом на 05.06.2014р. має 8 дисциплінарних стягнень (три догани - 31.08.2010р., 20.12.2013р. та 22.05.2014р. і п'ять суворих доган - 04.10.2010р., 30.08.2013р., 02.09.2013р., 12.03.2014р. та 03.06.2014р.); зовні незібраний, має схильність до зловживання спиртними напоями, у т.ч. в робочий час, а отже за своїми професійними, діловими та моральними якостями займаній посаді не відповідає, в зв'язку з чим рекомендовано начальнику Управління Служби безпеки України в Чернігівській області звернутись до голови Служби безпеки України з клопотанням про накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для визнання неправомірним оскаржуваного наказу про звільнення від 14.11.2014р. року №2090-ОС відсутні, оскільки невідповідність позивача займаній посаді встановлена атестаційною комісією, яка дійшла висновку про рекомендування його до звільнення, й результати зазначеної атестації позивачем не оскаржувались.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

За змістом ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 68 Дисциплінарного статуту визначено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження військового звання на один ступінь; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; позбавлення військового звання.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень врегульовано статтями 83-95, а порядок їх виконання - статтями 96-102 Дисциплінарного статуту.

Так, у відповідності до ст.83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст.ст.84, 85 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини, й призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із ч.2 ст.86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею ж 87 Дисциплінарного статуту встановлено строки накладення дисциплінарного стягнення, зокрема, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.

Заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб (ст.91 Дисциплінарного статуту).

У той же час порядок звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби визначається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженою наказом СБУ від 14.10.2008р. №772, пунктом 7.9 якої передбачено, що наказ про накладення на військовослужбовців дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, виданий посадовими особами у межах дисциплінарних повноважень, є підставою для оформлення документів, необхідних для видання наказу по особовому складу про таке звільнення.

З метою своєчасного виконання вимог статті 96 Дисциплінарного статуту щодо негайного виконання дисциплінарного стягнення, яке накладено на військовослужбовців у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у день надходження письмового повідомлення про накладення такого дисциплінарного стягнення начальником органу, підрозділу, закладу, установи оголошується військовослужбовцю про накладення стягнення та проводиться з ним бесіда. Під час бесіди надаються необхідні роз'яснення і поради, доводиться вислуга років, розрахована підрозділом кадрового забезпечення, визначається військовий комісаріат за вибраним місцем мешкання для направлення на військовий облік. Видання наказу по особовому складу щодо звільнення з військової служби військовослужбовців за службовою невідповідністю здійснюється на підставі наказу про накладення такого стягнення.

Таким чином, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю є видом дисциплінарного стягнення, а тому воно має відбуватись із дотриманням відповідних норм Дисциплінарного статуту, у зв'язку з чим звільненню зі служби за службовою невідповідністю та виданню про це відповідного наказу повинно передувати невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків або скоєння ним конкретного порушення військової дисципліни чи громадського порядку, виявлення такого невиконання (неналежного виконання) або порушення, а також встановлення вини особи у його скоєнні (вчиненні).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог та вказуючи на обґрунтованість звільнення позивача зі служби, суди фактично виходили лише з висновків атестації позивача, якими підтверджено його службову невідповідність, залишивши, при цьому, поза увагою наведені вище приписи законодавства та, як наслідок, не з'ясувавши необхідних для накладення дисциплінарного стягнення обставин та умов, зокрема, щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, встановлення його вини, дотримання відповідачем строків накладення дисциплінарного стягнення.

Водночас, слід відмітити, що як наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю №1867-ОС від 24.09.2014р., так і оскаржуваний наказ щодо звільнення позивача з військової служби за службовою невідповідністю №2090-ОС від 14.11.2014р. в матеріалах справи відсутні, при цьому, з останніх не вбачається, що вони витребовувались та досліджувались судами.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити вищевказані обставини, враховуючи наведені судом касаційної інстанції висновки, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.