Ухвала суду № 54899339, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/25052/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідачане з'явивсяПрокурорЧубенко В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупершого заступника прокурора Київської областіна ухвалу та ухвалуКиївського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015у справі № 810/343/15за позовомв.о. прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «МК- Груп»простягнення податкової заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року в.о. прокурора Обухівського району Київської області звернувся до адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «МК-Груп» про стягнення податкової заборгованості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015, позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.4 ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з вказаними ухвалами судів попередніх інстанцій, перший заступник прокурора Київської області подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки вважає, що ухвала суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2015 року в.о. прокурора Обухівського району Київської області на підставі ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» був поданий даний позов в інтересах держави в особі ДПІ в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «МК-Груп» про стягнення податкової заборгованості, оскільки зі спливом встановленого п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України терміну заходи щодо стягнення наявного податкового боргу контролюючим органом вжиті не були.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі п.4 ч.3 ст.108 КАС України, виходив з того, що звернення до суду прокурора в інтересах податкового органу без обґрунтованих причин неможливості заявити позивачем даний позов самостійно суперечить положенням ст.19 Конституції України та порушує принципи змагальності судового процесу та рівноправності сторін, передбачені нормами ст.7 КАС України, а заявлені повноваження прокурора в даній справі як представника позивача (суб'єкта владних повноважень) не обґрунтовані обставинами, які є обов'язковою умовою для суду при вирішенні питання допуску прокурора до участі в справі, де особа, в інтересах якої звертається прокурор, наділена аналогічними повноваженнями для захисту своїх прав та інтересів у загальному порядку, та інтересів держави, в тому числі.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п.4 ч.3 ст.108 України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Згідно ч.2 ст.121 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Підстави представництва прокуратурою інтересів держави в судах визначені, зокрема, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (тут і далі - у редакції, чинній на час подання позовної заяви), якою передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами 2-4 ст.36-1 названого Закону, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами (п.1 ч.5 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

У відповідності до ч.6 ст.36-1 названого Закону, обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Повноваження прокурора в адміністративному судочинстві визначені ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовною заявою) з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив про обов'язок прокурора у разі представництва інтересів держави обґрунтовувати причини неможливості пред'явлення позову органом, в інтересах яких подано позов, та вказав про відсутність у суду доказів правомірності представництва прокуратурою інтересів позивача, і зокрема, - правомірності подачі даного позову.

Однак, за змістом вищенаведених процесуальних норм виконання прокурором обов'язку щодо надання адміністративному суду доказів неможливості самостійного представництва передбачено лише при представництві прокурором інтересів громадян.

Згідно абз.2 ч.2 ст.60 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З аналізу наведених норм слідує, що прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі певного органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, є представником держави, а не такого органу. При цьому, прокурор повинен самостійно у позовній заяві визначити, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтувати необхідність їх захисту.

Крім того, зі змісту наведених норм випливає, що законодавець не ставить під сумнів право прокурора на звернення до суду в інтересах держави, зокрема, в особі певного органу державної влади, однак, встановлює певні вимоги до такого позову, а саме, - необхідність зазначення, у чому полягає порушення інтересів держави, а також необхідність захисту таких інтересів.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позовна заява подана прокурором в інтересах держави в особі ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київської області та у ній зазначено, що оскільки зі спливом встановленого п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України терміну контролюючим органом не були вжиті заходи щодо стягнення (за наявності підстав для цього) з ТОВ «Будівельна компанія «МК-Груп» податкового боргу, то прокурор, керуючись ст.121 Конституції України, ст.ст. 5, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» вживає заходів представницького характеру зі стягнення податкового боргу.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність повернення даної позовної заяви, оскільки її від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, є передчасними, так як в силу закону, чинного на момент подання даної позовної заяви, прокурор вправі звертатися до суду з позовом в інтересах держави, однак, обов'язковою умовою для такого звернення є обґрунтування порушення інтересів держави та необхідність захисту таких інтересів.

При цьому, судова колегія зазначає, що відсутність у позовній заяві інформації про зміст порушення інтересів держави, наявності чи відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є недоліком позовної заяви та підставою для залишення такої позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене, колегія судів приходить до висновку, що повертаючи позовну заяву на підставі п.4 ч.3 ст.108 КАС України, суд першої інстанції допустив порушення вищенаведених процесуальних норм, які судом апеляційної інстанції безпідставно усунуті не були.

Відповідно до ч.1 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 у даній справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний