Рішення № 54898860, 05.01.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/64/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 48 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

позивача ОСОБА_6

представника позивача ОСОБА_7

відповідача ОСОБА_6

представника відповідача ОСОБА_8

треті особи ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_11, ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_12 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_11, ОСОБА_13, треті особи: ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_12 про розподіл спільно набутого майна, визнання договору дарування удаваним правочином, та за позовом ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_12 до ОСОБА_6 та ОСОБА_11 про визнання права власності на 2/3 частини транспортних засобів та грошових коштів,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_11, ОСОБА_13, треті особи: ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_12 про розподіл спільно набутого майна, визнання договору дарування удаваним правочином, мотивуючи свої вимоги тим, що з 08.12.1979 року по 30.07.2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі. За цей час ними придбане нерухоме майно: жилий будинок по пров. Судовому, 18/1 у м. Черкаси вартістю 1 005 974 грн., земельну ділянку по пров. Судовому, 18/2 площею 510 кв.м вартістю 367 200 грн., земельну ділянку по пров. Судовому, 18/2 площею 394 кв.м. вартістю 283 680 грн., 33% нежитлового приміщення по проїзду Станційному, 4 у м. Черкаси вартістю 272 447 грн., квартиру АДРЕСА_1 вартістю 70 000 доларів США; автомобілі : ВМW х З, RENAULT MAGNUM 440 силовий тягач-Е, МАN 18224 фургон ізотермічний, FRUEHAUF SREM 34С1, ЗИЛ 494801, вантажний причеп ПМЗ 81011, виробниче устаткування - комплекс по виробництву круп і комбікорму вартістю 180 000 грн., майно домашнього вжитку вартістю 32 500 грн. та грошові кошти на банківських рахунках на суму 967546,89 грн., частина з яких відповідачем витрачена без згоди дружини не на потреби сім'ї.

ОСОБА_6 стверджує, що відповідач ОСОБА_11 є учасником ТОВ "Тадена" з статутним фондом 39 000 грн. та вніс 33% вказаної суми статутного фонду. Позивачка має право на 1\2 частину внеску відповідача до статутного фонду ТОВ «Тадена» 6 435 грн. та 16,5% від отриманого прибутку товариства, також на 1/4 частину доходів відповідача від підприємницької діяльності у 2013 році.

Крім того ОСОБА_6 зазначає, що договір дарування між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 від 12.06.2010 року квартири АДРЕСА_1 був удаваним правочином, який укладений з прихованням договору купівлі-продажу з метою уникнення поділу спільного майна.

ОСОБА_6 уточнивши остаточно свої позовні вимоги просила суд визнати договір дарування вище вказаної квартири № 52 по вул. Дашкевича від 12.06.2010 р. удаваним правочином, вчиненим для приховання договору купівлі-продажу та визнати спірну квартиру об'єктом права спільної сумісної власності, поділити спільне майно сторін загальною вартістю 4 783 500,80 грн. у рівних частках, виділити позивачці в рахунок половини ( 2 376 435 грн.) майна : житловий будинок, земельні ділянки площею 510 кв.м та 394 кв.м, майно домашнього вжитку вартістю 30 900 грн., визнати право власності позивачки на грошові кошти відповідача на депозитних вкладах у ПАТ «Дельта банк» в сумі 12 000 доларів США, відсотки по вкладу 828,50 доларів США, 208,60 доларів США на депозитному рахунку, вкладу з відсотками 64820,11 грн. на депозитному рахунку, 4967,37 доларів США на депозитному рахунку ПАТ «Укргазбанк». Решту суми 453 007, 47 грн. зняти з поточних рахунків відповідача.

Треті особи з самостійними вимогами ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_12 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_11 про визнання права власності на 2/3 частини транспортних засобів та грошових коштів. Заявою від 25.09.2013 року вони збільшили свої позовні вимоги та просили суд визнати за кожним з них право власності на 1/3 частину на автомобіль «Рено Магнум 440» силовий тягач Е, 2000 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль «Ман 18», 1999 року випуску, р/н СА 6310АІ; напівпричіп автомобільний «Фрухауф Срем 34 С1», 1992 року випуску, р/н НОМЕР_2; автомобіль «ЗІЛ» 1990 року випуску, р/н НОМЕР_3. Визнати за кожним право власності на 1/3 частину залишку грошових коштів, що знаходяться на розрахункових та карткових рахунках (крім депозитних) відповідача в ПАТ «Укргазбанк», банк «Хрещатик», ПАТ «А-Банк», «Ощадбанк», «Дельта банк».

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2013 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_11 про розподіл спільного набутого майна задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по пров. Судовому, 18/1, м. Черкаси вартістю 1 005 974 грн. та 1/2 частину земельної ділянки по пров. Судовому, 18/2, м. Черкаси площею 510 кв.м. вартістю 367 200 грн.

Визнано за ОСОБА_11 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по пров. Судовому, 18/1, м. Черкаси вартістю 1 005 974 грн. та 1/2 частину земельної ділянки по пров. Судовому, 18/2, м. Черкаси площею 510 кв.м. вартістю 367 200 грн.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на майно домашнього вжитку: меблі для кухні вартістю 15000 грн., м'який куточок, крісла 1500 грн., стіл 1000 грн., холодильник 1000 грн., телевізор - 300 грн., духовка електрична - 2000 грн., меблі для передпокою 1500 грн., диван 500 грн., шафа - купе - 2000 грн., пенал - 500 грн., стіл - 100 грн., ліжко - 2000 грн., шафа - 500 грн., шафа - купе - 2000 грн., комп'ютерний стіл - 1000 грн., загальною вартістю 30 900 грн.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на автомобіль ВМWхЗ, державний номер НОМЕР_4, вартістю 473 851,88 грн.

Визнано за ОСОБА_11 право власності на автомобіль RENAULT MAGNUM 440 силовий тягач-Е (2000), вартістю 110618,18 грн., автомобіль МАN 18.224 фургон ізотермічний (1999) вартістю 142 191,62 грн., автомобіль FRUEHAUF SREM 34С1 (1992) вартістю 65624,60 грн., автомобіль ЗИЛ 494801 (1990) вартістю 24420 грн., причеп ПМЗ 81011 (1993) № куз.3183 вартістю 3 500 грн., всього на суму 346 354,40 грн.

Визнано за ОСОБА_11 право власності на 1/3 частину нежитлового приміщення по проїзду Станційному, 4 у м. Черкаси літ. Б-І, б,б' вартістю 272 447 грн.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на суму вкладу 12 000 доларів США на депозитному рахунку ПАТ "Дельтабанк" на ім'я ОСОБА_11 та суму нарахованих відсотків 828,50 доларів США згідно з депозитним договором від 20.02.2013 року, всього на суму 12828,50 доларів США, що еквівалентно 119176,76 грн.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на суму вкладу 55 000 грн. на депозитному рахунку № 26352107848062 ПАТ "Дельтабанк" на ім'я ОСОБА_11 та суму нарахованих відсотків згідно з депозитним договором від 20.02.2013 року, всього на суму 64 820,11 грн.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію в сумі 204 574,83 грн., судові витрати в сумі 4 030,40 грн., всього стягнуто 208 605,23 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_11 відмовлено.

Позов ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_12 до ОСОБА_6, ОСОБА_11 про визнання права власності на 2/3 частини транспортних засобів та грошових коштів залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 12 червня 2014 року зазначене рішення суду першої інстанції доповнено, ухвалено стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_6 10 тис. 886 грн.60 коп. грошової компенсації - кошти, витрачені ОСОБА_11 без згоди ОСОБА_6 не на потреби сім'ї (погашення кредитної заборгованості іншої особи).

Додатковим рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 12 червня 2014 року визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину житлового будинку з підвалом по провулку Судовому, 18/1 в м. Черкаси, житловою площею 64,9 кв.м., корисною площею 225,60 кв.м., неопалювальною площею 160,7 кв.м. з надвірними спорудами сарай, водоколонка, огорожа, замощення загальною вартістю 1005974 гривни. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину земельної ділянки по провулку Судовому, 18/1 в м. Черкаси, площею 510 кв.м., вартістю 367200 гривень.

Визнано за ОСОБА_11 право власності на ? частину житлового будинку з підвалом по провулку Судовому, 18/1 в м. Черкаси, житловою площею 64,9 кв.м., корисною площею 225,60 кв.м., неопалювальною площею 160,7 кв.м. з надвірними спорудами сарай, водоколонка, огорожа, замощення загальною вартістю 1005974 гривни. Визнано за ОСОБА_11 право власності на ? частину земельної ділянки по провулку Судовому, 18/1 в м. Черкаси, площею 510 кв.м., вартістю 367200 гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та просить скасувати рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

ОСОБА_11 в свою чергу не погоджуючись з рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2013 року також подав апеляційну скаргу в якій просив його змінити та визнати його особистим майном та виключити із спільного майна подружжя: 33% нежитлового приміщення по проїзду Станційному, 4 в м. Черкаси, вантажні транспортні засоби RENAULT MAGNUM, автомобіль МАN, автомобіль FRUEHAUF SREM 34С1, автомобіль ЗИЛ; 2/3 коштів на картковому рахунку №26259056722101 в ПАТ «Укргазбанк», кошти на депозитних та карткових рахунках в ПАТ «Дельта Банк», прибутки в ТОВ «Тадена» за 2013 рік та прибутки від підприємницької діяльності за 2013 рік. Визнати датою розірвання шлюбних відносин 22 березня 2012 року та виділити йому у власність 100% будинку по пров. Судовому, 18/1 в м. Черкаси та земельну ділянку площею 510 кв.м. по пров. Судовому, 18/1 в м. Черкаси.

ФОП ОСОБА_12 та ФОП ОСОБА_9 також оскаржили рішення Соснівського районного суду Черкаської області і просили суд змінити рішення яким визнати за ними право власності на 2/3 частини всіх вантажних автомобілів та обігових коштів, що знаходяться на розрахункових та карткових рахунках; визнати за ФОП ОСОБА_11 право власності на 1/3 частину вантажних автомобілів та обігових коштів на розрахнкових та карткових рахунках в ПАТ «А-Банк», ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазбанк»; визнати суму прибутку ТОВ «Тадена» в розмірі 74 грн.40 коп.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 та ОСОБА_11 підлягають до часткового задоволення, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_12 та ФОП ОСОБА_9 до відхилення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_11, ОСОБА_13, треті особи: ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_12 про розподіл спільно набутого майна, визнання договору дарування удаваним правочином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що майно ОСОБА_6 та ОСОБА_11 є їх спільною сумісною власністю і підлягає поділу в рівних частках.

Однак колегія суддів повністю не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_6 до ОСОБА_11 з 08 грудня 1979 року по 30.07.2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 30 липня 2013 року шлюб між сторонами розірвано.

Під час перебування у шлюбі вони придбали (набули): житловий будинок і земельну ділянку площею 394 кв.м по провулку Судовому, 18/1 у м. Черкаси; земельну ділянку площею 510 кв.м по провулку Судовому, 18/1; 33 % нежитлового приміщення, що розташоване по проїзду Станційному, 4 у м. Черкаси; квартиру АДРЕСА_2; автомобіль ВМW Х3, вантажні транспортні засоби: RЕNАULТ МАGNUМ 440 силовий тягач-Е, МАN 18.224 фургон ізотермічний, ЗИЛ 494801, напівпричіп-рефрижератор-Е FRUEHAUF SREM 34С1, вантажний причіп ПМЗ 81011; майно домашнього вжитку та кошти на розрахункових рахунках у банках.

Спірний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 510 кв.м. Земельна ділянка площею 394 кв.м не була придбана за рахунок спільних коштів подружжя, а була набута відповідачем у порядку приватизації за рішенням Черкаської міської ради від 09 липня 2010 року відповідно до державного акта на право власності на землю від 15 листопада 2010 року.

Квартиру №52 по вул. Дашкевича,64 ОСОБА_11 прийняв у власність відповідно до договору дарування, укладеного 12 червня 2012 року між ним та ОСОБА_13

З 25 липня 1995 року відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, яка здійснює підприємницьку діяльність, розмір доходів від якої за 2013 рік склав 126 000 грн.

Відповідач ОСОБА_11 також є учасником ТОВ «ТАДЕНА», зареєстрованого 02 жовтня 2006 року з розміром статутного капіталу 39 000 грн, вклад його складав 33 %, розмір доходів ТОВ «ТАДЕНА» за 2013 рік складав 39 000 грн 74 коп.

Крім того спірні вантажні транспортні засоби зареєстровано на праві власності за ОСОБА_11

Також відповідач ОСОБА_11 на підставі договору оренди від 05 квітня 2007 року використовує для підприємницької діяльності виробниче обладнання, яке належить відповідно до змісту договору оренди в рівних частках ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_9 Це майно придбане за оборотні кошти на рахунках ФОП ОСОБА_11 для розрахунків при здійсненні підприємницької діяльності.

Спірне нежитлове приміщення за договором купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року придбане ФОП ОСОБА_11 спільно з третіми особами ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у рівних частках. У подальшому, під час перебування у шлюбі, відповідачем за рахунок спільних коштів подружжя здійснено перебудову та прибудову частини нежитлового приміщення і на підставі рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 13 липня 2010 року 1/3 частина зазначеного нежитлового приміщення набута у власність відповідачем. Кошти на поточних рахунках ФОП ОСОБА_11, відкритих у ПАТ «А-Банк» та АТ «Ощадбанк» є оборотними та такими, що набуті від підприємницької діяльності та використовуються для розрахунків при її здійсненні та не є спільними коштами подружжя.

Грошові кошти на рахунках ФОП ОСОБА_11П в ПАТ «Укргазбанк», «Дельта Банк» і «Банк «Хрещатик», внесені в період шлюбних відносин з ОСОБА_6 за рахунок спільних коштів, тому суд першої інстанції суд правильно відніс їх до спільного майна подружжя.

Шлюбні стосунки між сторонами припинились у березні 2013 року. Колегія суддів погоджується з часом фактичного припинення шлюбних стосунків, оскільки такий висновок суд першої інстанції зробив на підставі показів свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 30.07.2013 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, інших доказів, які сумніву у колегії суддів не викликають.

Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_11 про те, що шлюбні стосунки з відповідачкою припинились у березні 2012 року, підлягають відхиленню.

Вклади за укладеними 04 вересня 2013 року між відповідачем і ПАТ «А-Банк» договорами на суму 14 000 доларів США зроблені відповідачем після припинення шлюбних стосунків та ведення спільного господарства з позивачкою, тому суд правильно не відніс їх до спільного майна подружжя.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 71 того ж кодексу майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Приймаючи до уваги, що кожний з подружжя просив суд поділити майно реально та за кожним залишити спірний житловий будинок, колегія суддів, з огляду на вимоги закону, вважає правильним розподіл житлового будинку, який зроблений судом першої інстанції та визнання за сторонами ідеальних часток в будниковолодіння. На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_11 іншого жилого приміщення не має. Доводи апеляційних скарг ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в цій частині підлягають відхиленню як безпідставні.

Що стосується посилання апелянтки ОСОБА_11 на недостатньо обгрунтовану відмову суду у визнанні спільним майном земельної ділянки площею 394 кв.м., то апеляційний суд виходить з наступного.

Як встановлено під час судового розгляду вказана земельна ділянка за рішенням міської ради від 18.11.1997 року перебувала у користуванні гр. ОСОБА_17 на підставі зареєстрованого договору тимчасового користування. Цей договір на підставі заяви ОСОБА_11, в зв'язку з придбанням частини домоволодіння, був переоформлений на відповідача. На момент приватизації ОСОБА_11 являвся користувачем вказаної ділянки.

В подальшому ця земельна ділянка набута відповідачем в порядку приватизації за рішенням Черкаської міської ради № 5-887 від 09.07.2010 року, тобто до прийняття Закону України від 11 січня 2011 року № 2913-VI про віднесення даного майна до спільної власності подружжя.

Отже ця ділянка є об'єктом особистої власності відповідача, оскільки не була придбана за рахунок спільних коштів подружжя. Ця позиція суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові ВС України від 06.02.2013 року при розгляді справи № 6-175цс12, тому доводи апеляційної скарги позивачки в цій частині також підлягають відхиленню.

Що стосується поділу грошових коштів, які маються на рахунках відповідача у різних банківських установах, то колегія суддів враховує, що на протязі тривалого розгляду справи в суді першої інстанції судом кілька раз задовольнялись клопотання про витребування доказів, тобто виявлених рахунків відповідача та накладався арешт на рахунки. У зв'язку з цим позивачкою кілька разів уточнювались позовні вимоги. Після остаточного виявлення всіх можливих банківських рахунків суд здійснив поділ вкладів і достатньо обґрунтував своє рішення в цій частині.

Суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав ставити під сумнів такий розподіл.

Даючи оцінку доводам ОСОБА_6 на удаваність договору дарування, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Так згідно матеріалів справи на підставі договору дарування від 12.06.2012 року гр. ОСОБА_13 передала безоплатно, а гр. ОСОБА_11 прийняв у власність як дарунок квартиру АДРЕСА_3. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі під № 1882.

Вказана квартира на протязі певного часу була предметом продажу, що підтверджується оголошеннями у відповідній газеті «От и до». Квартира виставлялась на продаж як власницею ОСОБА_13, так і кількома ріелторськими компаніями за оголошеною ціною. Сам відповідач ОСОБА_11 визнав, що намагався придбати квартиру у центрі міста. Він вів переписку з особами, які надають послуги по купівлі-продажу житла.

Також з матеріалів справи видно, що в день укладення спірного договору з рахунку відповідача в АБ «Укргазбанк» було знято 10 000 доларів США.

Приведені вище факти, в сукупності з показами свідка ОСОБА_18 про продаж вказаної квартири, дають колегії суддів підстави вважати, що укладений договір дарування квартири був удаваним і мав на меті приховати справжній договір купівлі-продажу квартири. Оплатність даного договору дарування квартири підтверджено розпискою ОСОБА_13, в якій вона оговорила, що претензій матеріального характеру після відчуження квартири вона до ОСОБА_11 не має.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Такої згоди позивачка ОСОБА_6 не давала.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином колегія суддів вважає, що спірна квартира АДРЕСА_4 бути включена до розподілу, як спільне майно подружжя ОСОБА_6 . В період перебування рішення суду в законній силі ОСОБА_11 належну йому ? частини даної квартири подарував ОСОБА_19, даний договір дарування сторонами не оспорюється.

Все майно подружжя ОСОБА_11 поділено порівну, за виключенням предметів домашнього обіходу та автомобілів, тому суд апеляційної інстанції вважає за уточнити підрахунок грошової компенсації, так як ОСОБА_6 виділено предметів домашнього обіходу на 30900 гривень та автомобіль ВМWхЗ, державний номер НОМЕР_4, вартістю 473 851,88 грн., всього на суму 504751,878 гривни. ОСОБА_11 виділено автомобілі RЕNАULТ МАGNUМ 440 силовий тягач-Е (2000), державний номер НОМЕР_5 вартістю 110618,18 грн., автомобіль МАN 18.224 фургон ізотермічний (1999) державний номер НОМЕР_6 вартістю 142191,62 грн., автомобіль FRUEHAUF SREM 34С1 (1992)державний номер Са1256ХТ вартістю 65624,60 грн., автомобіль ЗИЛ 494801 (1990)державний номер НОМЕР_7 вартістю 24420 грн., причеп ПМЗ 81011 (1993) № куз.3183 вартістю 3500 грн., всього на суму 346354,40 грн. Таким чином вартість майна виділеного ОСОБА_6 перевищує вартість майна виділеного ОСОБА_11 на 158397,48 гривни. Сума грошової компенсації ОСОБА_20 буде становить (158397,48 : 2) = 79198,74 гривни, яка і підлягає стягненню з ОСОБА_21

Крім того, судом першої інстанції установлено, що витребувані судом відомості про рух коштів на рахунку відповідача та пояснення ОСОБА_11 в судовому засіданні підтверджують, що останнім з власної платіжної банківської картки ПАТ «А-Банк» у період шлюбних стосунків з ОСОБА_6 були перераховані кошти на загальну суму 20 177 грн 20 коп. на кредитний позичковий рахунок співмешканки ОСОБА_19 для погашення кредиту. У зв'язку з доведеністю факту витрачання спільних коштів не на потреби сім'ї без згоди дружини частину вказаних коштів суд компенсував на користь позивачки.

Справа слухалась неодноразово. По даній справі Верховний Суд України висловив свою правову позицію про визначення спільного майна подружжя, в тому числі і в майні приватного підприємства, якщо один із подружжя під час шлюбу був учасником приватного підприємства.

Стаття 57 СК України дає визначення майна, яке належить до особистої приватної власності кожного з подружжя.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є:

1) час набуття такого майна,

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття),

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 СК України вважається правильно застосованою.

У зв'язку з викладеним грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Тому сам по собі факт придбання у період шлюбу спірного майна приватним підприємцем для його використання у своїй підприємницькій діяльності не може бути підставою для визнання такого майна об'єктом права особистої приватної власності одного з подружжя.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане під час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого, тобто діє презумпція спільного майна подружжя.

До спільного майна подружжя позивачкою віднесено статутний фонд ТОВ «Тадена» в сумі 39000 гривень, де частка ОСОБА_20 становить 13000 гривень. Нежитлові приміщення по проїзду Станційному, 4 в м. Черкаси Б-!, б, б-1, загальною вартістю 272447 гривни, де частка ОСОБА_11 в ньому становить 90815,6 гривни та виробниче обладнання вартістю 180000 гривни.

ОСОБА_11 на підставі договору оренди від 05 квітня 2007 року використовує для підприємницької діяльності виробниче обладнання вартістю 180 000 грн, яке належить відповідно до змісту договору оренди в рівних частках ФОП ОСОБА_20, ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_9 Це майно придбане за оборотні кошти на рахунках ФОП ОСОБА_11 для розрахунків при здійсненні підприємницької діяльності, а тому воно не може бути визнане спільним майном подружжя.

Спірне нежитлове приміщення за договором купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року придбане фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 спільно з третіми особами ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_9 у рівних частках. У подальшому, під час перебування у шлюбі, відповідачем за рахунок спільних коштів подружжя здійснено перебудову та прибудову частини нежитлового приміщення і на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 липня 2010 року 1/3 частина зазначеного нежитлового приміщення набута у власність відповідачем, тому дана частка у майні ТОВ «Тадена» повинна визначатись як вартість спільно нажитого майна, де частка позивачки буде становить (13000 частка у статутному майні + 90815,6 частка вартості у спільному майні) = 51907 гривень, які і підлягають до стягнення з ОСОБА_20 на користь ОСОБА_21, так як ОСОБА_6 визначилась про стягнення половини вартості внесеного майна, а не стягнення частки отриманого доходу.

Кошти на поточних рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_11, відкритих у ПАТ «А-Банк» та АТ «Ощадбанк» є оборотними та такими, що набуті від підприємницької діяльності, використовуються для розрахунків при її здійсненні та не є спільними коштами подружжя.

Грошові кошти на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 в публічних акціонерних товариствах «Укргазбанк», «Дельта Банк» і «Банк «Хрещатик», внесені в період шлюбних відносин з ОСОБА_21 за рахунок спільних коштів, суд правильно відніс до спільного майна подружжя.

Вклади за укладеними 04 вересня 2013 року між відповідачем і ПАТ «А-Банк» договорами на суму 14 000 доларів США зроблені відповідачем після припинення шлюбних стосунків та ведення спільного господарства з позивачкою, тому суд не відніс їх до спільного майна подружжя.

Враховуючи, що суд першої інстанції при визначенні спільного майна подружжі в мані приватного підприємства та при визначенні правочину удаваним неповно зясував обставини, що мають значення до справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає до зміни, з ухваленням нового рішення.

Інші доводи апеляційних скарг перевірені судом апеляційної інстанції та не містять інших підстав для зміни чи скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_22 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2014 року задовольнити частково.

Апеляційну скаргу фізичних осіб - підприємців ОСОБА_9 та ОСОБА_12 рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2014 року - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_3 удаваним правочином та застосування наслідків удаваного правочину, а також про розподіл спільного майна подружжя що використовується в здійсненні підприємницької діяльності - скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_6 в цій частині - задовольнити.

Визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_3 від 12 червня 2012 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_22 та включити її до спільного майна подружжя при його розподілі.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_22 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за половину вартості внесеного майна ОСОБА_22 до статутного капіталу ТОВ «Тадена» та половину частки майна ТОВ «Тадена» придбаного за рахунок спільних коштів подружжя в сумі 51907 гривень.

Визнати за ОСОБА_22 право власності на 1/3 частину нежитлових приміщень по проїзду Станційному, 4 у м. Черкаси літ. Б-1, б, б-1 вартістю 90815,6 гривни.

В решті рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2014 року про визнання за ОСОБА_6 та ОСОБА_11 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по провулку Судовому, 18/1 у м. Черкаси 1005974 грн. та по 1/2 частині земельної ділянки по провулку Судовому, 18/1 у м. Черкаси площею 510 кв.м. вартістю 367200 грн. про визнання за ОСОБА_6 права власності на майно домашнього вжитку: меблі для кухні вартістю 15000 грн., м'який куточок, крісла 1500 грн., стіл 1000 грн., холодильник 1000 грн., телевізор - 300 грн., духовка електрична - 2000 грн., меблі для передпокою 1500 грн., диван 500 грн., шафа - купе -2000 грн., пенал - 500 грн., стіл - 100 грн., ліжко - 2000 грн., шафа- 500 грн., шафа - купе - 2000 грн., комп'ютерний стіл - 1000 грн., загальною вартістю 30900 грн. та право власності на автомобіль ВМWхЗ (2011), державний номер НОМЕР_4 вартістю 473851,88 грн. залишити без змін.

Також залишити без змін рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2014 року про визнання за ОСОБА_11 право власності на автомобіль RЕNАULТ МАGNUМ 440 силовий тягач-Е (2000), державний номер НОМЕР_5 вартістю 110618,18 грн., автомобіль МАN 18.224 фургон ізотермічний (1999) державний номер НОМЕР_6 вартістю 142191,62 грн., автомобіль FRUEHAUF SREM 34С1 (1992)державний номер Са1256ХТ вартістю 65624,60 грн., автомобіль ЗИЛ 494801 (1990)державний номер НОМЕР_7 вартістю 24420 грн., причеп ПМЗ 81011 (1993) № куз.3183 вартістю 3500 грн., всього на суму 346354,40 грн.

Рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2014 року в частині розподілу коштів на депозитних рахунках та стягнення судових витрат залишити без змін.

Змінити розмір грошової компенсації, стягнувши з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_22 79198 (сімдесят девять тисяч сто девяносто вісім) гривень 74 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :