Постанова № 54896515, 22.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р. Справа № 922/5444/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Оганян Л.А. (дов. №01-16юр/7803 від 15.09.2015 р.)

відповідача - Геворкян Г.Г. (дов. №270 від 05.01.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№5420Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 11 листопада 2015 року у справі

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків

про стягнення 73319,44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, АК "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" 73319,44 грн., з яких: інфляційні - 6079,50 грн., пеня - 63367,73 грн., 3% річних - 3872,21 грн. за неналежне виконання зобов'язань в частині своєчасної оплати заборгованості за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року за договором про постачання електричної енергії №53999.01 від 29.12.2006 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2015 р. у справі №922/5444/15 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що суд при вирішенні спору не врахував правової позиції Верховного Суду України по подібному спору. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права при повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2006 р. між АК "Харківобленерго" (постачальник) та ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №53999.01, згідно умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (а.с. 10-18).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до додатку №1 "Договірні величини постачання електричної енергії і потужності споживачу" та додатку №2 "Порядок розрахунків"; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання згідно фактичної категорії, визначеної додатком №8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії на межі балансового розмежування.

Споживач зобов'язався своєчасно оплачувати вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків" (п. 2.2.5 договору).

Згідно з п. 1 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору споживачу встановлений розрахунковий період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5 зазначеного додатку остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Постачальник протягом листопада 2014 року по квітень 2015 року зобов'язання за договором з постачання електроенергії виконав, передавши споживачу електричну енергію на загальну суму 1519875,18 грн., що підтверджується актами прийому-передачі про використану електричну енергію з листопада 2014 р. по липень 2015 р. (а. с. 83-91), а також рахунками №53999.01 на оплату за використану електроенергію з листопада 2014 року по квітень 2015 року, рахунками №53999.01 на оплату за перетікання реактивної електроенергії з листопада 2014 р. по квітень 2015 р. (а.с. 92-97).

Споживач зобов'язання у встановлені договором строки не виконав, оплату за отриману електроенергію своєчасно не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед постачальником за період листопад 2014 р. - квітень 2015 р. в сумі 1519875,18 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2015 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №375Е/56 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 р. №375, сторонами якого також є Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Державне підприємство "Енергоринок" та Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (а. с. 40-43).

Предметом укладення договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (далі - субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. №375.

Згідно з п. 7 договору про організацію взаєморозрахунків, відповідач після отримання коштів від Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації в сумі 1519875,00 грн., мав перерахувати їх на рахунок позивача для погашення заборгованості за договором №53999,01 від 29.12.2006 р.

В пункті 12 договору про організацію взаєморозрахунків сторони домовились не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Пунктом 17 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що після виконання договору сторони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору.

Згідно матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по даному договору виконав: 20.08.2015 р. платіжним дорученням №2 перерахував на рахунок позивача кошти у сумі 1519875,00 грн. (а.с. 39).

Позивач направив відповідачу рахунок №53999.01 на оплату пені в сумі 63367,73 грн., 3% річних в сумі 3872,21 грн. та індексу інфляції в сумі 6079,50 грн. за липень 2015 р., який отриманий відповідачем 07.08.2015 р., про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача про отримання цього рахунка (а.с. 25, 26).

Відповідач рахунок не сплатив. В обґрунтування своєї позиції вказує, що позивачем неправомірно нараховані суми 3% річних, інфляційних та пені, посилаючись на договір №375Е/56 від 04.08.2015 р. про організацію взаєморозрахунків, яким було змінено порядок і строк проведення розрахунків за електричну енергію, поставлену відповідно до договору №53999.01 від 29.12.2006 р.

Вказані обставини стали підставою для звернення АК "Харківобленерго" до господарського суду з позовом про стягнення з ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" 73 319,44 грн.

В обґрунтування позову АК "Харківобленерго" посилається на п. 4.2.1 договору про постачання електричної енергії, приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України.

Приймаючи рішення господарський суд, встановивши наявність основного боргу за вказаний період та врахувавши відсутність доказів сплати 3% річних, інфляційних та пені або доказів порушення зобов'язання за договором внаслідок випадку або непереборної, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду з огляду на таке.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року №1812-ІІІ та "Правил користування електричною енергією", затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2.1 договору №53999.01 від 29.12.2006 р. сторони визначили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується споживачу з дати остаточного розрахунку, зазначеної в додатку №2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремою строчкою.

Господарським судом вірно встановлений та не заперечується сторонами факт наявності заборгованості в сумі 1519875,18 грн., про що свідчить акт звірки розрахунків за електроенергію за договором №53999.01 від 29.12.2006 р. станом на 01.08.2015 р. (а.с. 76).

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо помилковості та необґрунтованості тверджень відповідача про неправомірність нарахування позивачем сум 3% річних, інфляційних та пені на підставі договору про постачання електричної енергії №53999,01 від 29.12.2006 р. за період з листопада 2014 р. по квітень 2015 р., оскільки ані діюче законодавство, ані договір №375Е/56 від 04.08.2015 р. про організацію взаєморозрахунків не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №53999,01 від 29.12.2006 р.

Право вимагати стягнення пені, 3% річних та інфляційних у позивача виникає з умов договору про постачання електричної енергії №53999,01 від 29.12.2006 р.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 04.12.2014 р. у справі №5023/010/11 та від 29.01.2015 р. у справі №5023/538/11.

Виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2015 р. у справі №33/234-10 та у постановах Верховного Суду України від 08.11.2010 р. у справі №4/719 і від 15.11.2010 р. у справі №4/270д.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, уклавши 04.08.2015 р. договір №375Е/56 про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електричну енергію, поставлену відповідно до договору №53999.01 від 29.12.2006 р. з моменту його укладання, тобто з 04.08.2015 р., оскільки в даному договорі відсутні посилання на те, що умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання (ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладання.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозиції укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Отже, для застосування санкцій, передбачених п. 4.2.1 договору №53999,01 від 29.12.06 р., та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який є чинним на момент розгляду справи.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постановах по справам: №922/2340/13 від 30.09.2014 р., №3-105гс14 від 09.09.2014 р. (господарська справа №5011-1/1043-2012-42/528-2012), №3-102гс14 від 09.09.2014 р. (господарська справа №5011-35/1272-2012-42/527-2012), №3-101гс14 від 30.09.2014 р. (господарська справа №5011-35/1533-2012-19/522-2012), №3-322гс15 від 01.07.2015 р.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який визнав посилання позивача на те, що договір про організацію взаєморозрахунків №375Е/56 від 04.08.2015 р. не змінює зобов'язання сторін за договором про постачання електричної енергії №53999.01 від 29.12.2006 р. такими, що не відповідають правовій позиції Верховного Суду України, а тому, є безпідставними.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення за відповідача 3% річних за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р. в сумі 3872,21 грн., інфляційних за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р. в сумі 6079,50 грн. та пені за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р. в сумі 63367,73 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії, спожитої за період з листопада 2014 р. по квітень 2015 р., є обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню, оскільки ці санкції нараховані за період до укладання сторонами договору №375Е/56 про організацію взаєморозрахунків від 04.08.2015 р., тобто поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2015 р. у справі №922/5444/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2015 р. у справі №922/5444/15 залишити без змін.

Повна постанова підписана 25.12.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.