Ухвала суду № 54896462, 17.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2015 рокусправа № 804/3981/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 лютого 2015 року №0002631503 та №0002621503, прийняті Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області. В задоволенні вимоги щодо визнання протиправною дії податкового органу у зв'язку з проведенням камеральної перевірки 12.02.2015 року - відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська ТЕЦ" до податкового органу подано розрахунки земельного податку 27.01.2009 року №21316 за 2009 рік; від 28.01.2010 року №900073030, від 19.03.2010 року №51334, від 22.11.2010 року №126327, від 20.12.2010 року №129929 за 2010 рік; від 18.01.2011 року №139422, від 27.01.2011 року №9000113091 за 2011 рік; від 16.02.2012 року №9005881881 за 2012 рік, в яких задекларовані суми податкових зобов'язань по земельному податку, визначення штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями 20.02.2015 року суперечить вищенаведеним положенням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. Крім того суд першої інстанції зазначив, що згідно п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1.01.2011 року по 30.06.2011року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, що також не було прийнято до уваги податковим органом. Щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що процес реалізації податковим органом його повноважень у зв'язку з проведенням камеральної перевірки є правомірним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на ст. 286.2, 287.3 ПКУ, згідно яких платники плати на землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають податковому органу податкову декларацію на поточний рік; податкове зобов'язання щодо сплати на землю, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами. Зазначає, що незалежно від того з яких причин платником податку не було своєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення. Також зазначає, що на положення п. 200.10 ст. 200 ПКУ, стосовно порушення податковим органом терміну проведення камеральної перевірки (протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації) не стосуються спірних правовідносин, оскільки цей термін визначено для камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість. Термін проведення камеральної перевірки податкової декларації з плати на землю (земельний податок/орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) Податковим кодексом не передбачено.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що якщо протягом зазначеного в ст. 102.2 ПКУ контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. На думку податкового органу позивач затримав сплату заборгованості з податку на додану вартість більш ніж на 30 днів, у зв'язку з цим йому були нараховані штрафні санкції в розмірі 20% від сплати заборгованості, а саме сума штрафної санкції становить 1 029 687, 84 грн. Однак, перевірка проводилася 11.12.2012 року за період 30.01.2008 року по 30.07.2012 року та з урахуванням положень ст. 102 ПКУ, штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість повинні бути нараховані за період з 11.12.2009 року по 11.12.2012рік (1095 днів). Тому штрафні санкції за період, що знаходиться за межами 1095 днів (з 30.01.2008 року по 11.12.2009 рік) не підлягають нарахуванню.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ". За наслідками проведення перевірки Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт від 12.02.2015 року за №135/29/04-03-15-04-10/00130820 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету. У відповідності до акта перевірки податковим органом встановлено порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" протягом граничного терміну несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання по орендні платі за земельні ділянки державної та комунальної власності. На підставі акта перевірки податковим оргавном прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 20.02.2015 року №0002621503, яким за затримку на 170 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 120 606,8 грн. ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 12 060,68 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 20.02.2015 року №0002631503, яким за затримку на 87 774 дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 5 559 345,4 грн. Також, ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1 111 869, 08 коп.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового Кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст оскаржуваних дій полягає у організації та проведенні камеральної перевірки позивача, яка контролюючим органом фактично реалізована, а саме - здійснено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт. При цьому, вчинення таких дій прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби та є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 лютого 2015 року №0002631503 та №0002621503, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації, або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до підпункту 287.3 статті 287 ПКУ, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено застосування відповідальності за порушення правил сплати (перерахування) податків, відповідно до якої, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступним за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач подавав податковому органу податкові декларації з орендної плати за землю:

від 27.01.2009 року №21316;

від 28.01.2010 року №900073030;

від 19.03.2010 року №51334;

від 22.11.2010 року №126327;

від 20.12.2010 року №129929;

від 18.01.2011 року №139422;

від 27.01.2011 року №9000113091;

від 16.02.2012 року №9005881881;

від 19.02.2013 року №9007855974.

В акті перевірки зазначено, що грошові зобов'язання були сплачені позивачем з затримкою менш ніж 30 календарних днів та більше ніж 30 календарних днів. При цьому, факт наявності заборгованості позивачем не заперечується. Позивачем також не заперечується та зазначено в позовній заяві, що грошове зобов'язання з земельного податку сплачено позивачем відповідно переліку платежів, зазначеного в акті перевірки.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що перевірка проведена податковим органом 12.02.2015 року (трьохрічний строк 12.02.2012), оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято 20.02.2015 року.

Статтею 111 Податкового кодексу України встановлено види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема фінансовий вид відповідальності.

Відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПКУ, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

При цьому, відповідно до вимог статей 113, 114 Податкового кодексу України, строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення, оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій зараховуються до бюджетів, до яких згідно з законом зараховуються відповідні податки та збори. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено строки давності та їх застосування. Відповідно до пункту 102.1. Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки, Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська ТЕЦ" до податкового органу було подано розрахунки земельного податку:

від 27.01.2009 року №21316 за 2009 рік;

від 28.01.2010 року №900073030,

від 19.03.2010 року №51334,

від 22.11.2010 року №126327,

від 20.12.2010 року №129929 за 2010 рік;

від 18.01.2011 року №139422,

від 27.01.2011 року №9000113091 за 2011 рік;

від 16.02.2012 року №9005881881 за 2012 рік, в яких були задекларовані суми податкових зобов'язань по земельному податку, визначення штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 20.02.2015 року суперечить положенням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що є протиправним визначення платнику податків штрафу без врахування положень пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що згідно пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, що також не було враховано податковим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун