Постанова № 54892371, 25.11.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/10455/15-а

Категорія 3

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015 Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Городецькій Л.М.,

при секретарі Скочиляс І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду справу за адміністративним позовом (скаргою) ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними, скасування постанови щодо повернення виконавчого документа стягувачеві,

в с т а н о в и в :

позивач (скаржник) звернувся в суд з позовом (скаргою), в якій просить визнати дії Головного територіального управління юстиції у Львівській області Управління державної виконавчої служби щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.09.2015 року №47221664 неправомірними; постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 21.09.2015 року скасувати; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення по даній справі.

В обгрунтування позову (скарги) покликається на те, що постанова Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 21.09.2015 року №47221664 є незаконною та передчасною, оскільки державним виконавцем не вжито до боржника та не здійснено всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення суду. Крім цього, при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем допущено ряд порушень Закону, зокрема, ст.30 п.2 Закону України «Про виконавче провадження», ст.11, 36 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що відсутність коштів для виплати заборгованості за рішенням суду не може бути підставою для повернення виконавчого листа стягувачу.

Позивач (скаржник) в судове засідання не зявився, при цьому, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча належним чином повідомлявся про судове засідання.

Відповідно до ст.128 КАС України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, які суд вважає достатніми.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Таким чином, враховуючи положення вищеназваної статті, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області перебував виконавчий лист №461/5950/14-ц, виданий 10.02.2015 року Галицьким районним судом м.Львова про зобов'язання Галицького відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як інваліду війни другої групи щорічну разову грошову допомогу до 15 травня за 2014 рік, відповідно до ст.13 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

21.09.2015 року державним виконавчем ВПВР УДВС ГТУЮ у Л/о. прийнято постанову №47221664 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно із ст. 17 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема виконавчі листи, що видаються судами.

Вимоги до виконавчого документа визначені в ст.18 Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строк для самостійного виконання рішення документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України: «Про виконавче провадження»: «державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.»

Крім того, згідно ч.2 ст. 30 Закону України: «Про виконавче провадження»: «державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк».

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2015 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, а постанову про повернення виконавчого документа винесено 21.09.2015 року, тобто з моменту відкриття виконавчого провадження пройшло більше двох місяців, що свідчить про порушення норм ст.30 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, державним виконавцем не було подано до суду заяву про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, про відстрочку або розстрочку виконання, як це передбачено статтею 11 ч.3 п.8 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про розяснення рішення, про видачу дублікату виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Окрім цього, державним виконавцем всупереч нормам Закону України «Про виконавче провадження» не було проведено виклику боржника з приводу виконання виконавчого листа.

Згідно рішень Європейського Суду з прав людини, держава та органи державної влади не можуть посилатись на відсутність грошових коштів, як на причину невиконання рішення суду. «Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню перебувають у межах контролю органів влади» (п.54 рішення Європейського суду з прав людини: «Іванов проти України» від 15.01.2010 року).

Отже, відсутність коштів для виплати заборгованості за рішенням суду не може бути підставою для повернення виконавчого листа стягувачеві.

Також державним виконавцем Роман Н.О. не надіслано копії усіх документів, які виносились чи складалися під час проведення виконавчих дій стягувачу, так як це передбачено ст.31 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Таким чином, оцінюючи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є підставним та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 128, 160, 161, 162, 167, 258,267 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.09.2015 року неправомірними.

Постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.09.2015 року ВП №47221664 скасувати.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області подати до суду у строк до 30.12.2015 року звіт про виконання судового рішення по даній справі.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Головуючий суддя Городецька Л.М.